Причини невиповненості колоса зернових культур
Пшениця озима на сьогодні в Україні продовжує займати провідне місце в рослинницькому виробництві. Потенційна врожайність пшениці в нашій кліматичній зоні досить висока. Сучасні високопродуктивні сорти вітчизняної селекції здатні забезпечити врожайність зерна понад 100 ц/га за досить високої його якості.
Продуктивність пшениці озимої визначає низка структурних показників: густота стеблостою, маса тисячі зерен, довжина колоса, кількість колосочків у колосі. Як показали кореляційні дослідження, найбільший вплив на врожайність пшениці справляє саме густота продуктивного стеблостою та озерненість самого колоса. Під час вирощування пшениці, яка має високу екологічну пластичність, зазвичай не виникає особливих проблем.
Проте кожен виробничий сезон вносить свої корективи: змінюється кількість опадів, температурний режим повітря та ґрунту тощо. В різні роки та навіть протягом одного вегетаційного періоду змінюються фази розвитку шкідників і хвороб. Усі ці фактори, на які агроном фактично майже не має впливу, визначають продуктивність колоса пшениці озимої. Проте є низка способів, завдяки яким ми можемо підвищити продуктивність культури: зокрема, шляхом застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Одними з впливових факторів також можна вважати норму та строки висіву пшениці. Протягом тривалого часу селекціонери вели дослідницько- пошукову роботу щодо збільшення щільності колоса. Генетична схильність закладати більше колоскових зачатків на стрижні характерна для високоінтенсивних сортів із великою потенційною врожайністю. Орієнтовно для того, щоб отримати врожай пшениці на рівні 55–65 ц/га, кількість колосочків у колосі має коливатись у межах 20– 22 шт., кількість зерен у колосочку — 2–3 шт., а маса 1000 зерен — 45–50 г. За таких показників урожайності вирощування пшениці вже буде рентабельним і всі виробничі процеси — окупними.
Одна з найчастіших причин невиповненості колоса — несприятливі погодні умови протягом відповідних вегетаційних періодів. Яскравим прикладом може слугувати нинішня ситуація в Україні. В низці областей після сходження снігового покриву випало вкрай мало дощів, а в деяких регіонах не було жодних опадів. Різка нестача продуктивної вологи та підвищені температури сприяють пришвидшенню процесів формування генеративних органів. У таких умовах рослини формують короткий колос із меншою кількістю колосочків. У разі, якщо в наступні фази розвитку спостерігається дефіцит вологи й мінеральних добрив, уже сформовані колоски не розвиваються як потрібно, зерно в такому посіві формується плюскле.
У фазі початку виходу в трубку починають активно формуватись генеративні органи, на колосовому стрижні утворюються колоскові горбочки, з яких формуються колоски. Низкою дослідів було встановлено, що в цей період значний негативний вплив чинять одночасно брак продуктивної вологи та підвищені температури. Таке поєднання несприятливих факторів форсує розвиток пшениці, рослини ще досить низькі, але вже викидають колос. У такому разі першочерговим завданням рослини стає продовження роду всякою ціною. Подібне явище властиве не тільки зерновим, а й загалом усім рослинам. Кінцевим результатом цього є суттєве зниження їхньої продуктивності — на 50% і більше.
Недостатнє забезпечення мінеральними елементами під час формування колоса та наливання зерна аналогічно суттєво знижує величину та озерненість колоса. Дефіцит елементів живлення рослин виникає з різних причин: через недостатнє внесення в ґрунт життєво важливих для вегетації культури елементів; вивітрювання, вимивання азоту та інших елементів із кореневмісного шару ґрунту; незбалансовану систему живлення. Така причина дефіциту мінеральних елементів досить легко вирішується шляхом додаткового їхнього внесення та корекції системи мінерального живлення.
Проте за низького вмісту продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту навіть за достатньої кількості NPK доступність їх рослинам пшениці вкрай низька. Виходом із цієї ситуації може бути застосування позакореневих обробок карбамідом у фазі утворення прапорцевого листка в рослин пшениці та в період активного наливання зерна. Такий агроприйом істотно не підніме врожайності, проте сприятиме наливанню вже сформованих зернівок.
Добрі результати в такі посушливі роки дає також позакореневе внесення комплексних добрив, до складу яких входять як макро-, так і мікроелементи в рідкій формі. Ряд провідних зерновиробників вносять під озиму пшеницю азот у вигляді безводного аміаку. Окрім того, що це добриво має великий вміст азоту (82%), воно рівномірно розподіляється площею, а аміак зазвичай доступний для споживання рослинами, особливо за посушливої весни. Така дія аміаку пов’язана з особливостями його внесення. Восени, до висіву, аміак безводний уносять на глибину 15–20 см.
Протягом зимового періоду та навесні, з таненням снігу, деяка частина його здатна мігрувати в ґрунтовому профілі, завдяки процесам нітрифікації перетворюючись на нітратну форму. Завдяки цьому азот, який опинився в глибшому і насиченішому вологою шарі, в умовах посухи буде доступнішим для рослин пшениці. Позитивний вплив на процес наливання зерна справляє позакоренева обробка карбамідом або іншими комплексними добривами на фоні основного внесення аміаку безводного.
Значно гальмують розвиток колоса різні хвороби та шкідники пшениці озимої. Починаючи ще з осені, інтенсивний розвиток хвороб, таких як борошниста роса, септоріоз, бура листкова іржа, кореневі гнилі, бактеріози та вірусні хвороби, можуть знищувати врожай на рівні до 20%, а за умови інтенсивного розвитку хвороб продуктивність культури знижується майже на 50%. Навесні, у фазі кінця трубкування — початку колосіння спостерігають інтенсивний розвиток борошнистої роси. Особливо сильно епіфітотії проявляються на загущених посівах у теплу безвітряну погоду. Починаючи з нижніх ярусів рослин, борошниста роса за сильного рівня ураження доходить до колоса — ясна річ, в такому разі достатньої продуктивності колоса пшениці очікувати не доводиться.
Значний негативний вплив на врожайність культури справляє септоріоз колоса пшениці. Ще в осінній період вегетації хвороба проявляється на нижніх листках у вигляді видовжених жовтуватих плям, що поступово змінюють свій колір на бурий. Шкодочинність септоріозу полягає в тому, що під його впливом у рослин пшениці погіршуються структурні показники врожаю. Зокрема, знижується озерненість колоса, у врожаї зерна збільшується частка невиповненого й плюсклого, зменшується маса 1000 зернин. Недобір урожаю за інтенсивного розвитку хвороби може сягати 20–30%.
Бура листкова іржа навіть за невеликого розвитку здатна знизити продуктивність колоса. Уражені ще восени рослини пшениці виснажуються, втрачають стійкість до знижених температур, посухи. В пізні фази вегетації листки передчасно відмирають. У разі сильного ураження рослин у колосі формується менше зерен, таке насіння легке, плюскле та вкрай низької якості. Недобір урожаю через цю хворобу може сягати 20–25 ц/га.
Схожий вплив на продуктивність колоса пшениці справляє жовта іржа злаків. Її шкідливість полягає в зменшенні асиміляційної поверхні, зниженні інтенсивності фотосинтезу, послабленні здатності рослин до посухо- та зимостійкості. За ураження колоса пшениці цією хворобою зерно не наливається, підсихає, стає легким і плюсклим. Що раніше зернові інфікуються збудником жовтої іржі злаків, то більшим буває рівень зниження продуктивності культури, недобір урожаю може сягати понад 30%.
За ураження пшениці озимої кореневою гниллю на первинній і вторинній кореневій системі, а також на підземній частині стебел утворюються темно-коричневі видовжені некротичні плями. Уражені частини рослин набувають темного, навіть чорного забарвлення. За масового ураження культури у фазі наливання зерна у хворих рослин спостерігається недорозвиненість колосочків у колосі, в багатьох зернах колоскові лусочки набувають білого кольору з бурими плямами. За особливо важкого розвитку хвороби біліють також верхні частини стебел.
Кореневі гнилі порушують обмін речовин у рослині, послаблюють надходження мінеральних елементів до колоса, знижують посухостійкість, що, в кінцевому підсумку, знижує продуктивність культури до 20% і погіршує якісні показники зерна.
Подібно до звичайних кореневих гнилей, фузаріозна коренева гниль затримує розвиток продуктивних стебел. Уражені стебла формують недорозвинений колос із низькою озерненістю. Часто фузаріозні кореневі гнилі спричиняють масову пустотілість колоса.
Досить поширеним є чорний плямистий бактеріоз, ознаками якого на початкових стадіях є дрібні світло-жовті плями, що пізніше зливаються та чорніють. Типовими ознаками хвороби є почорніння верхніх частин колоскових лусочок. У колосі, ураженому чорним плямистим бактеріозом, зернини вкриваються дрібними бурими плямами, де містяться бактеріальні клітини. За вологої погоди інфіковані зерна стають м’якими й слизькими. Масове ураження бактеріозом спричиняє недорозвиненість рослин, пустоколосість, зниження продуктивності досягає 15–25%.
Строки висіву озимих зернових також певною мірою впливають на продуктивність і виповненість колоса. Раніше оптимальними висівними строками для пшениці озимої була перша й друга декади вересня. Проте в нинішніх умовах через кліматичні зміни кращі результати дають пізніші строки висіву. Ранній висів суттєво знижує зимостійкість рослин та їхню стійкість до хвороб і шкідників, надто пізній — призводить до недорозвиненості рослин пшениці, а з відновленням весняної вегетації інтенсивність кущіння значно знижується. Внаслідок зниження розвитку асиміляційної поверхні таких рослин зменшуються розміри колоса, кількість колосків у ньому та їхня озерненість.
Для оптимізації продуктивності колоса пшениці слід брати до уваги весь комплекс заходів. Сівбу озимини потрібно проводити в оптимальні строки, протягом усього періоду вегетації — контролювати розвиток хвороб і шкідників та забезпечувати рослини потрібною кількістю елементів живлення. За дотримання цих правил аграрій зможе вирощувати максимальний урожай або бодай зменшити до мінімуму роль негативних факторів середовища, на які людина поки що немає впливу.
В. Ходаніцький, канд. біол. наук
О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук
Журнал «Пропозиція», №6, 2018 р.