Сцени приватного господарювання

Бердичівський район на Житомирщині нерозривно пов’язаний з ім’ям видатного французького романіста Оноре де Бальзака. І невипадково, що один із “нащадків Бурбонів”, який вважає себе другим французом після свого славнозвісного земляка, що осів на півдні Житомирщини, вибрав коротку і влучну назву для свого сільськогосподарського підприємства — ТОВ “Бальзак”. Арно де ля Салю, генеральному директору ТОВ — лише 27. Вік приємно вирізняє його серед значної маси українських керівників із компартійним минулим (а подеколи й не минулим) і часто-густо радянськими поглядами на господарювання, і яскраво вираженим ленінським ставленням до людей. Втім досвід, набутий Арно під час тривалого перебування в Африці, а також трирічної роботи в “європейській Африці”, що розкинулася по обидва береги Дніпра, дає змогу йому доволі впевнено триматися на дискредитованих чиновницьким свавіллям, диктатурою податкових князьків, безініціативністю і крадькуватістю пересічних селян українських ланах. Отже, шматок Франції у серці України очима “Пропозиції”.
“Пропозиція”. По-перше, як виникла ідея у західного інвестора прийти саме на багатостраждальну українську ниву?
Арно де ля Саль. Я хотів би, насамперед, наголосити на тому, що я лише найманець. Мене ангажувала фірма “Beten Ingenerie International”. Ця французька компанія працює на цих теренах уже близько 15 років ще з часів колишнього СРСР. Зі здобуттям Україною незалежності підприємство побудувало завод у Миколаєві. На жаль, не все склалося з тим заводом так, як того хотілося б, і було прийнято рішення дещо урізноманітнити свою діяльність. Зокрема, стали реалізовувати сільськогосподарську техніку, “втягнулися” в аграрний бізнес. Три роки тому Beten розпочав вивчення розвитку ріпаківництва в Україні згідно з проектом TACIS. Наша спільна діяльність центром мала Бердичівський район на Житомирщині. Пропрацювавши рік, відчули всю різницю у підходах до сільського господарства в Україні та у країнах Західної Європи. Дальший розвиток українського земельного законодавства спонукав нас до самостійної роботи. З огляду на те, що “Beten” займався кількома проектами у Бердичівському районі, ми налагодили плідні взаємини з місцевою райадміністрацією. Тому і було прийнято рішення розпочати сільськогосподарський бізнес тут. Нині вже можна твердити про те, що кліматичні умови та земля тут цілком прийнятні. Отже, є змога доволі успішно працювати.
“Пропозиція”. Чи адаптувалися Ви до місцевої своєрідності?
Арно де ля Саль. Мені довелося адаптуватися до місцевих умов. Нині я вже доволі непогано розумію український менталітет. Одна з основних умов успішного господарювання тут — це жорсткий контроль. Скажу, що люди потроху змінюються. Коли постійно і регулярно їх робота пристойно оплачується, вони стають цивілізованішими.
“Пропозиція”. Яку площу обробляєте?
Арно де ля Саль. Наразі маємо площу 450 га (146 пайовиків). Втім, нам ще здають земельні паї, і наша площа збільшиться до 600 га (додалися ще 47 пайовиків). Плануємо ще взяти в оренду землі запасу сільської ради. Маємо на меті мати 800 га землі. Вирощуємо різноманітні види зернових культур, цукрові буряки, трохи гірчиці, цього року спробували соняшник, посіяли й пелюшку на 100 га. Наступного року плануємо збільшити площу під пелюшкою до 115 га. У наших перспективних планах — поступовий перехід від вирощування зернових до ароматичних культур, адже “Beten” уже давно займається саме ароматичними культурами (зокрема великі площі є в Молдові).
“Пропозиція”. А маєте якісь ідеї щодо тваринництва?
Арно де ля Саль. Щодо тваринництва скажу, що наразі питання його розвитку у нашому господарстві у стадії обговорення з райдержадміністрацією. Місцеве керівництво зацікавлене у розвитку тваринництва. Я сам народився у регіоні Франції, де тваринництво неабияк розвинуте. Чому б і ні?
“Пропозиція”. Скільки агросезонів Ви вже працюєте під українським сонцем?
Арно де ля Саль. Ми тут працюємо третій сезон. Мушу сказати, що лише від цього року ми працюємо як слід, тобто вносимо добрива, засоби захисту рослин, застосовуємо належні технологічні прийоми. До цього року ми працювали у невизначеній юридичній ситуації: не були впевнені, чи залишимося працювати тут. Нині ситуація певною мірою стабілізувалася: ми уклали угоди з пайовиками терміном на п’ять років із пролонгацією ще на два періоди. Середній розмір паю становить 3 га.
“Пропозиція”. Наскільки ефективна взаємодія з місцевою владою?
Арно де ля Саль. Є труднощі, але той факт, що ми дотепер тут, свідчить про те, що проблеми можна розв’язувати. Ми є підприємством з іноземними інвестиціями й з огляду на це перебуваємо під більшим фінансовим контролем, ніж українські підприємства. Різноманітні перевірки набули яскраво вираженої регулярності. Втім нам нема чого приховувати. Працюємо в українському правовому полі.
Є, звісно, і певні непорозуміння. Скажімо, щоб пайовики передали нам паї, райадміністрація наполягала на тому, щоб ми взяли на себе погашення боргів по зарплаті господарства-попередника. Втім, ми довели місцевим чиновникам нашу правоту, взявши земельне законодавство України та проаналізувавши його. Сказати, що на нашому шляху стають якісь великі перешкоди, не можна, але окремі непорозуміння виникають. Слід враховувати й те, що нині відбувається в українському агросекторі, — своєрідна революція, під час якої, звичайно, виникають якісь певні проблеми.
“Пропозиція”. Переведемо нашу розмову в практичну площину. Які результати Вашої роботи? Чи рентабельно працюєте?
Арно де ля Саль. За результатами нашої роботи можна сказати, що наша рентабельність невелика, працювали б ми трохи гірше — і вже рентабельності не було б. Проте це має пояснення: нам довелося піднімати цілину, адже тут є поля, які не обробляли двадцять років. Щодо врожайності скажу, що по пшениці маємо 30 ц/га, по буряках 260 ц/га, по пелюшці 24–25 ц/га. Я був дуже вражений останньою. Вона напрочуд добре себе проявила. Поліпшилася структура землі. Неабиякою перевагою є й екологічність. Я вважаю, що пелюшка — це шлях до біологічного землеробства.
Плануючи інвестиції в українське сільське господарство, ми врахували труднощі, що можуть виникнути у перші роки діяльності. Тому сказати, що ми в чомусь відійшли від бізнес-плану, я не можу. Ситуацію наразі контролюємо.
“Пропозиція”. На жаль, у більшості українських господарств застарілий машинно-тракторний парк? Чи є в цьому аспекті відміни між Вашим господарством й іншим українськими сільгосптоваровиробниками? І чи є довіра у французького керівника сільгосппідприємства до української техніки? Які взаємини у Вашого підприємства з українськими постачальниками сільгосптехніки та засобів захисту рослин?
Арно де ля Саль. Наш машинно-тракторний парк має французьку “національність”, техніка в нас здебільшого “беушна”. Втім плануємо “влити” трохи “свіжої крові”. Щодо довіри до української техніки мені складно відповісти. Нещодавно придбали культиватор. Він доволі добрий, але якійсь напрочуд “ніжний”. Розробникам є над чим попрацювати в плані підвищення надійності. Крім того, хотілося б від українських виробників сільгосптехніки й більшої післяпродажної уваги до своїх споживачів.
Щодо засобів захисту рослин здебільшого співпрацюємо з місцевими дистрибуторами. Зокрема, добрі взаємини в нас склалися з житомирською філією компанії “Агроленд”. Вони працюють на сучасному західному цивілізованому рівні.
“Пропозиція”. Чи задоволені Ви професіоналізмом українських механізаторів?
Арно де ля Саль. Професійні якості українських механізаторів на найвищому рівні. Ці хлопці — добрі спеціалісти, але всі мають єдиний великий недолік: кожному не вистачає ініціативи. Кожен очікує на команду, на наказ. Звісно, ці особливості українського менталітету мають своє пояснення. Втім, працюючи з людьми, намагаюся поступово змінювати їх. Кожна ініціатива у нас заохочується.
”Пропозиція”. А яка основна проблема у Вашій діяльності? І як би Ви порадили українським аграріям вирішувати свої проблеми?
Арно де ля Саль. Щодо основної проблеми в діяльності скажу, що наразі це відсутність даху над головою. Нема де ставити техніку і доводиться її взимку ремонтувати просто неба. Проте це питання, думаю, незабаром вирішиться. Отже, наші проблеми здебільшого полягають у розвитку інфраструктури. Звісно, ми пройшли крізь багато труднощів, але ми були першими. Й іноземці, які інвестуватимуть в українське сільське господарство після нас, не стикатимуться з подібними проблемами.
Звертаючись до українських сільгосптоваровиробників, хочу сказати: не потрібно вирощувати аби просто вирощувати. Перед тим, як посіяти якусь культуру, я вже знаю, кому і як я її продам. А в України, навіть тепер місцеві адміністрації твердять: потрібно те, те й те. Чому?
Є проблема у районній фермерській асоціації. Я як фермер теж беру участь у її роботі, сплачую внески, надав їм комп’ютер. Втім нема ніяких зборів, нічого не відбувається. Хоча питань напрочуд багато. Маючи таку асоціацію, можна певною мірою управляти ринком. В Україні люди, на жаль, не звикли довіряти одне одному, і це теж становить велику проблему.
“Пропозиція”. Наскільки актуальною є для Вас проблема плинності кадрів? Чи стикалися Ви з крадіжками й надмірною прихильністю працівників до вживання алкоголю у себе в господарстві?
Арно де ля Саль. Справді, крадіжки та алкоголізм — напрочуд велика проблема в українських селах. Вочевидь, єдиний захист проти крадіжок — це охорона. Щонайменша спроба вкрасти чи з’явитися на роботі в нетверезому стані зумовлює матеріальне покарання. Звісно, попервах у колективі були дрібні крадіжки, але я намагаюся пояснити працівникові, що, якщо тобі щось треба, ти скажи керівництву, може ми в змозі вирішити твою проблему.
Щодо плинності кадрів наразі проблем немає. Спершу змінюваність кадрів була часта. Нині все стабілізувалося. Наш колектив нараховує 16 осіб. На сезон ще наймаємо працівників. Люди цінують своє місце. Зарплата виплачується регулярно.
Ми заробляємо ще й тим, що надаємо послуги, техніку для різноманітних робіт в інші господарства. Спершу в нас були проблеми щодо неплатежів, але тепер ми вже пристосувалися (я вже, мабуть, наполовину українець) і працюємо лише з платоспроможними господарствами. Обов’язкова умова — передоплата.
“Пропозиція”. Кому належить ідея у назві сільськогосподарського підприємства згадати автора “Гобсека”, “Батька Горіо” та “Тридцятирічної жінки”?
Арно де ля Саль. Ідея назви нашого господарства — моя. Я — перший француз після Бальзака, який живе в цьому регіоні. Я за своєю природою селянин. Одержую велике задоволення від роботи на землі. Українська земля зажила неабиякої слави як дуже родюча, а Україну недарма називають хлібним кошиком Європи.

***
Власне, “етюди про наші нрави” достойні виокремлення в окрему книжку, де зовсім за Бальзаком знайшлося б місце і “сценам провінційного життя” і “сценам столичного керівного життя” тощо. Трохи урізноманітнити ці наші “сцени”, вочевидь, і покликані піонери західного інвестування в сільське господарство України. Щоправда, в розмовах із західними людьми, що якось пов’язані з українським агробізнесом, де-не-де чути сумніви у правильності шляху східної експансії. Вочевидь, європеїзація України — річ невдячна.
Олексій Рижков