Мінеральні передбачення’2002

Нинішнього року ситуація із забезпеченням сільгосппідприємств мінеральними добривами, напевно, погіршиться. І не те щоб їх стали виробляти менше. Виробництво азотних добрив в Україні з радянських часів істотно не зменшувалося, і минулого року по карбаміду та аміачній селітрі разом становило більше 4,6 млн т. З них на внутрішній ринок надійшло близько 700 тис. Що ж до фосфорних та калійних добрив, то справи тут є стабільно поганими вже кілька років поспіль. Господарства їх майже не застосовують, покладаючись на природний вміст цих компонентів в грунті. Середня завантаженість підприємств, що виробляють фосфорні добрива, становить нині близько 10% потужності, причому до 70% виробленої продукції вивозиться за межі України. Таким чином, наші господарства купують тепер назагал десь 20—30 тис. т фосфорних добрив на рік, за науково доведеної потреби у 1600 тис. Виробництво власних калійних добрив (калуського та стебникського родовищ) майже припинилося — через тяжкі екологічні наслідки застосовуваних там технологій збагачення. Імпорт калійних солей порівняно з 1990 роком скоротився у понад двадцять разів і становив торік близько 40 тис. т.
Минулого року, як ми пам’ятаємо, на село пішли великі пільгові кредити, і у закупках господарствами різноманітних ресурсів, зокрема мінеральних добрив, з’явилися ознаки пожвавлення. У період ранньовесняних підживлень озимини попит на аміачну селітру навіть дещо перевищив пропозицію, через що уряд вживав заборонні заходи для її експортерів. У цілому ж за минулий рік на внутрішній ринок надійшло аміачної селітри 600 тис. т (близько 40% загального виробництва аміачної селітри на українських заводах), з них 450 тис. — навесні. Це був піковий показник за останні, принаймні, п’ять років, що дало Мінагрополітики підстави говорити про великий технологічний прорив у веденні нашого рослинництва.
Пожвавлення у споживанні міндобрив сільгоспвиробниками позначилося і на роботі посередницько-торговельних структур. Напередодні цьогорічної посівної вони вирішили спрацювати заздалегідь і нагромадити на своїх регіональних складах достатню кількість селітри, аби під час її застосування не виникало зайвого ажіотажу. Проте надія, подарована торічним попитом, цього разу, схоже, не справдиться. Справа в тім, що більшість наших господарств за взяті торік кредити з банками розрахуватися не змогли (бо знов довірилися урядовим прогнозам щодо цін на зерно: "розкатали губу" на 600—700 грн/т, а одержали 300—400). Тому для погашення боргу використовуватимуться кошти з нових, цьогорічних позичань, а отже — на закупівлю ресурсів грошей може і не вистачити.