Агролайфхак: як вибрати місце для підземного сховища зерна

Досвід австралійських фермерів показує, що зберігати зерно в підземних сховищах можна без ризиків для нього до 11 років. Такий дешевий і надійний спосіб вони використовують для зберігання зерна для фуражних цілей, а також товарного зерна при «нецікавій» закупівельній ціні.

Зберігання зерна в «ямі» обходиться дешево і влаштовується просто. Відсутність доступу повітря і вологи захищає зерно від пошкодження комахами і пліснявими грибами. Тому його можна розглядати як перспективний спосіб довгострокового зберігання зерна для невеликих фермерських господарств в степових регіонах України. Для успіху необхідне дотримання кількох основних принципів і знання двох-трьох «технологічних хитрощів», пише propozitsiya.com з посиланням на infoindustria.com.ua.

Головна вимога до місця підземного зберігання зерна - відсутність контакту зерна з вологою. Тому грунт повинен бути сухим, грунтові води залягати глибоко, а рельєф місцевості виключати підтоплення при випаданні опадів. Ідеальне місце ями для зерна - найвища точка ландшафту. І, звичайно ж, повинен бути зручний доступ для вантажного транспорту і навантажувачів.

Грунт повинен, по можливості, добре «тримати форму» і сформувати гідроізоляційний шар, що перешкоджає проникненню вологи знизу і збоку. Щільні глинисті грунти краще пухких супіщаних. Котлован у твердому глинистому ґрунті можна робити з крутими вертикальними стінками.

Підземні сховища не повинні розташовуватися на близькій відстані один від одного, так як при заповненні порожньої ями опадами вода може просочитися в сусідню, заповнену зерном.

Конфігурація підземного сховища повинна, крім зберігання, забезпечувати оперативне вантаження-вивантаження. Тому форма «ями» схожа на «канаву», а точніше - на траншею для силосування. Глибина ями повинна бути настільки глибока, наскільки дозволяє заглибитися екскаватор / бульдозер.

Ширина котловану приблизно в 1,5 рази ширше, ніж ширина захвату леза бульдозера. Необхідний обсяг досягається переважно за рахунок довжини сховища. Витягнутий під час земляних робіт грунт переміщують таким чином, щоб до підземного сховища був безперешкодний доступ з усіх боків. Кут нахилу протилежних кінців котловану залежить від обладнання для навантаження-вивантаження зерна, яке передбачається використовувати.

Протилежні сторони «канави» повинні бути під ухилом - це дозволяє заповнювати її безпосередньо з вантажних автомобілів, що розвантажуються на похилому «виїзді» з траншеї. З перекидного кузова самоскида зерно заповнює дно ями, а подальший розподіл зернової маси здійснюється шнековим навантажувачем. Якщо шнек для завантаження / розвантаження зерна розміщується на поверхні грунту, то «виїзд» з траншеї повинен бути під самим крутим кутом.

При використанні для завантаження / розвантаження фронтальних навантажувачів доцільно розмістити сталеві труби або направляючі уздовж «канави». Необхідно враховувати, що для роботи такого навантажувача кут піднесення одного з «виїздів» з траншеї не повинен перевищувати 30 градусів.

Сховище повинно заповнюватися зерном «по вінця», щоб його рівень в центрі трохи перевищував рівень грунту на краях котловану. Тобто повинна бути сформована невисока «піраміда», накрита плівкою і шаром землі. Орієнтовно 1 т пшениці зерна займає обсяг 1,3 м3, ячмінь - 1,6 м3 і овес - 1,9 м3.

При закладці зерна на зберігання важливо забезпечити мінімально можливу присутність вологи. І зерно, і яма повинні бути сухими. Вологість зерна не повинна перевищувати 13%. Якщо траншея викопується безпосередньо перед збиранням врожаю, в степових регіонах України дуже мала ймовірність того, що грунт буде вологим.

Якщо відриту траншею залило дощем, воду необхідно відкачати, а стінки і днище висушити. Наприклад, скористатися соломою або деревними відходами для розведення багаття. Якщо траншеї були зроблені в минулому або позаминулому році, їх доцільно після використання накрити, щоб в осінньо-зимовий період в них не накопичувалася волога.