“Агро’2002”: усе на благо платоспроможних

“Агро’2002”: усе на благо платоспроможних

Сенсації не сталося: 14 Міжнародна виставка-ярмарок “Агро’2002” відбулася у призначений їй термін, тобто з 28 травня до 2 червня.
Як зазвичай, погода “порадувала” відвідувачів і спекою, і зливами,
але в решті своїх проявів виставка справила позитивне враження.
Розширилася вона одразу в кількох вимірах: і в плані квадратних метрів,
і фірм-учасниць, і країн-репрезентантів.

Однією з традицій виставок “Агро” є приїзд на її відкриття найвищих державних посадовців. Хто з відвідувачів не встигає прибути у Чубинське до одинадцятої, змушений на кілька годин завмирати біля узбіччя, очікуючи, поки промчить кортеж з першою (другою або третьою) особою держави, без вітального слова якої у сільському господарстві нічого не зрушиться. Цього разу відкриття відбулося на особливо високому рівні. На сцені центрального майданчика міністр аграрної політики Сергій Рижук склав урочистий рапорт Президентові Леоніду Кучмі (мовляв, учасники вишикувалися і до оглядин готові) й запросив його до вітального слова. Президент висловив сподівання, що “виставка не пройде марно” і все наявне на стендах потрапить українцям до столу.
Отож, власне про виставку. Статистично вона мала приблизно такий вигляд: приріст експозиційних площ, порівняно з минулим роком, становив 5 тис. м2, загальний їх обсяг збільшився до 20 га; загальна кількість учасників становила близько 1400 підприємств і організацій, з них суто іноземних — 90; міжнародний статус “Агро’2002” підтверджували прапори 25 країн, що майоріли біля входу.
Предметом особливої пихи організаторів (себто корпорації “Украгропромбіржа” та Мінагрополітики) було перевищення попиту на демонстраційні площі над їх пропозицією. Під час прес-конференції міністр агрополітики Сергій Рижук повідомив, що якщо для участі у перших “Агро” сільгоспвиробників доводилося майже вмовляти, то “Агро’2002”, навіть після збільшення експозиційних площ, вже не змогла вмістити усіх бажаючих: цього року близько 50 підприємств не змогли взяти участь за браком вільних демонстраційних місць. Проте, як і минулого року, місця для наметів зі штаньми, шкарпетками, жіночою білизною тощо знайшлися. До того ж, особливістю нинішньої виставки стали вияви гігантоманії з боку деяких експонентів: скажімо, корпорація “Агро-Союз” посіла близько трьох тисяч квадратних метрів, що стало рекордним показником за всі часи проведення виставок у Чубинському.
Як і на попередніх “Агро”, “першу скрипку” грали виробники сільгосптехніки. Вітчизняні машинобудівники знов демонстрували свою спроможність забезпечити аграріїв й переробників усім необхідним для успішного господарювання, та й ще за помірну ціну. Але вітчизняні комбайни, кількість публікацій про які в українській пресі значно перевищує кількість самих вироблених машин, були вже оповиті серпанком невизначеності. “Славутичи” й “Лани” знов вишикувалися в усій своїй красі перед очі відвідувачів, проте в очах їхніх творців читалося нетерпіння: коли вже нарешті чи “Ростсільмаш”, чи чорт, чи диявол створять з ними бодай якесь СП, щоб дати справжні обсяги виробництва, справжні обороти коштів, справжню зарплатню працівникам. До речі, розмови про матеріалізацію такого ростовсько-українського СП напередодні виставки пішли дуже конкретні, і, можливо, з херсонських конвеєрів незабаром почнуть сходити “Дони”.
Але київських екскаваторників сумний досвід виробників “Славутичів” і “Ланів” не лякає. На “Агро’2002” вони привезли дві свої новинки: зернозбиральний і кормозбиральний комбайни “АТЕК”. Напевно, навчившись робити для аграріїв стогомети і навантажувачі, “АТЕКівці” настільки увірували у свої сили, що й комбайн став їм до снаги. Хотілося б вірити в успіх цього починання.
З-поміж іноземних експонентів варто відзначити росіян, які дедалі активніше виходять на український ринок аграрної техніки, пропонуючи нам як готові машини й механізми, так і створення спільних підприємств з їх виробництва. Також на державному рівні виставилися Канада, Польща, Німеччина. Увагу відвідувачів, зокрема, привернула експозиція українського представництва відомої німецької фірми “Ернтетехнік Франц Бекер Київ ПП”, де репрезентувалася польова сільгосптехніка. А до цієї техніки не менш відома фірма “Трек Любрікантс” пропонувала мастильні матеріали. Були на виставці й учасники-новачки: цікавість сільгоспмашинобудівників викликали невеликі тракторці з Ірану, котрі наші промисловці сприймали, мабуть, як рівню.
Між позитивних статистичних повідомлень про виставку просочилося й одненьке негативне: за попередніми даними, обнародуваними вже після закриття “Агро’2002”, на ній реалізовано продукції й укладено реальних договорів щодо її продажу на суму 250 млн гривень проти 370 млн торік.
Але повернімося до початку. На згаданій вже прес-конференції Сергій Рижук зробив кілька цікавих повідомлень, які опосередковано стосувалися щойно відкритої “Агро’2002” і на яких побіжно зупинимося й ми. Зокрема, міністр сказав, що на сучасному етапі вітчизняне сільгоспмашинобудування, яке так широко було представлене у Чубинському, є однією з найперспективніших в Україні галузей. Тому Мінагрополітики має намір звернутись до уряду з пропозицією про збільшення компенсаційних виплат селянам-покупцям агротехніки вітчизняного виробництва з 30 до 40 відсотків. Сергій Рижук повідомив також, що на 70-ій сесії Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) Україну визнано як одну з кращих країн світу в галузі ветеринарної медицини. На сесії МЕБ окремо зазначалося, що Україна є чи не єдиною державою у світі, яка вісім років поспіль офіційно визнається Міжнародним епізоотичним бюро вільною від такого небезпечного захворювання як ящур без вакцинації худоби.
До речі, розділ “Ветмедицина” (так само як і “Аграрна наука”) отримав на цьогорічній “Агро” власний павільйон. Поряд з ветеринарами розгорнулося тваринництво: воно знов повернулося у Чубинське після однорічної перерви, спричиненої епізоотіями коров’ячого сказу та ящуру в Західній Європі. Свої звичні місця посіли корови й бугаї, свиноматки й “свинобатьки”, вівці й барани, до яких додалися страуси, кролі, нутрії і одна сріблясто-чорна лисиця.
На звичному місці можна було побачити і гаврилівських курчат, які, напевно, понад усі інші експонати наводили на філософські роздуми про плинність життя. У суміжних загінчиках можна було споглядати добову молодь, готових до забою вгодованих 42-денних бройлерів, а також їхніх чепурних батьків, яким у найближчі місяці нічого не загрожує. Поряд у вітрині-холодильнику лежали розібрані вже тушки тих таки бройлерів, а в метрі від вітрини весело крутився гриль, де шкірка курчат набувала належного золотавого забарвлення.
У межах програми виставки було проведено чимало семінарів. Зокрема, Німецько-український аграрний проект провів агрополітичний семінар на тему “Вступ країн Східної Європи до ВТО і ЄС та вплив цього фактора на формування нових напрямів аграрної політики Європейського Союзу”, на якому виставку “Агро’2002” було названо фактором інтеграції України в Європу. Дві третини населення планети сьогодні голодують, і економічне піднесення України, збільшення виробництва нею сільськогосподарської продукції — це добре. З іншого боку, зазначали на семінарі німецькі спеціалісти, роль України як годувальниці Європи, яка дедалі посилюється — це виклик європейській спільноті. Адже для тих голодних Україна не може бути годувальницею, бо вони не можуть платити. Тому Україна хоче годувати найбільш ситих і платоспроможних.
А втім, на нинішньому етапі Україні варто було б зосередитися на розбудові власних ринків, піднесенні платоспроможності і добробуту свого населення. Бо ми і самі не дурні попоїсти. Були б гроші.