Чому страхування сільгоспризиків досі не розвинуте?

У липні 2021 року Президент України підписав законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення правового регулювання страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», проте він виявився сирим та недоробленим. Адже дуже довго не ухвалювались підзаконні акти, допоки 9 грудня Кабінет Міністрів не прийняв Постанову №1285, згідно з якою товаровиробники повинні застрахувати сільськогосподарську продукцію в уповноваженого страховика та подати йому ж заявку на отримання державної підтримки встановленого зразка. Але невідомо, як будуть розписані ці кошти, адже у державному бюджеті на 2022 рік, який вже ухвалено, немає окремої статті щодо агрострахування.

Страхові компанії шукають свій зиск в цьому виді послуг, а сільгоспвиробники скаржаться, що ті не хочуть сплачувати за різного роду страховими випадками. Таким чином, справа страхування агроризиків тупцює поки що на місці. Адже, як зазначають фахівці, поки що нічого не відомо: ні про те, які гроші буде на цю справу виділено, ні про страхові фірми…

З чого все почалося

Аграрне страхування до  ухвалення вищезгаданого закону регулювалося двома документами: «Про страхування» від 7 березня 1996 року та «Про особливості страхування сільгосппродукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 року. Згідно з другим законом, сільгоспвиробники можуть страхувати майно чи свій врожай.

Експерти завжди зазначали, що до 2012 року у сфері страхування аграрних ризиків ніяких проблем не було і ці види послуг були дуже затребуваними. Адже страховики мали так звані типові договори про страхування окремих видів сільгоспдіяльності, також було розповсюджене і комплексне страхування.  До 2012 року найпопулярнішими видами страхування було страхування врожаю пшениці, ріпаку, цукрового буряку, ячменю та кукурудзи. Страхові тарифи за умови державної підтримки знаходилися в межах від 0,5 до 11,5%.

Проте за президентства Віктора Януковича ухвалили новий закон, згідно з яким було створено так званий Аграрний пул, і державну підтримку за агрострахуванням стали отримувати декілька компаній, наближених до влади. Тому тривалий час агарне страхування фактично в Україні не працювало. І всі очікували на нове і більш демократичне законодавче поле.

Зрозуміти, що треба розробити, дуже важко

І ось нарешті ухвалено новий закон, але він виявився таким же сирим і недоробленим, як і той, що було ухвалено 2012 року. Як бачимо, ще й підзаконних актів, щоб дати поштовх до його роботи, немає.

Які акти повинні бути прийняті і чому? І в чому причина того, що вищезгаданий закон, який конче необхідний для широкого страхувального процесу аграрних ризиків так і не діє?

Лариса Старікова, голова правління ГО «Аналітичний центр Аграрного союзу України», вважає, що це є системною проблемою. «Підзаконні акти розробляються на реалізацію практично кожного закону і в самому такому документі у конкретному місці надається інформація про те, що саме повинен розробити той чи інший орган виконавчої влади. Закон про страхування виявився трохи «ліричним», тож зрозуміти, що саме мають розробити органи виконавчої влади, досить важко. Хоча і Кабмін України, і Нацбанк свої завдання виконали і вчасно, і цілком адекватно. А от у Мінагрополітики з цим проблеми виникли великі…», — розмірковує вона.

А от страхові компанії переконані, що у законі не прописано сам страховий продукт як такий та всі необхідні процедури. Так, Нацбанк України 20 жовтня 2021 року затвердив «Положення щодо провадження діяльності зі страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою».

«Інші підзаконні акти вже розробляються Мінагрополітики, але їх ще не затверджено. До них є зауваження з боку інших органів, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції(НАЗК). Без цих документів закон залишається ще непрацюючим актом», — констатує генеральний директор Асоціації «Страховий бізнес» Вячеслав Черняховський.

НАЗК постановило…

Дійсно, голова НАЗК Олександр Новіков переконаний, що при розробці проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції» (далі – проєкт постанови та проєкт Порядку відповідно) розробник порушив процедуру проведення громадського обговорення, а також не оприлюднив цей документ на офіційному сайті всупереч загальним принципам відкритості та прозорості. Попри те, що проєкт є регуляторним актом, розробник порушив вимоги до процедури погодження відповідних проєктів.

За результатами антикорупційної експертизи проєкту постанови Національне агентство встановило корупціогенні фактори, які зумовлюють потребу в його доопрацюванні, зокрема:

• запровадження додаткових вимог до страховиків, які мають намір розпочати діяльність зі страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, що суперечить Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», а також не відповідає Закону України «Про адміністративні послуги»;
• не визначено механізм здійснення перевірки правомірності надання фінансової підтримки сільськогосподарським товаровиробникам.

Половина грошей осідає у кишенях страховиків?

Не визначено і момент, яку саме підтримку держави можуть отримати сільгосппідприємства. У законі йдеться досить розпливчато: до 60%. Тобто може бути і 5%, і 10%, і всі 60%. Таким чином, не можуть планувати свою роботу ні страхові компанії, ні фермери чи інші сільгоспвиробники.

Звісно, що коли думкою сільгосппідприємств середнього розміру, які, до речі, були активними ініціаторами розробки цього законопроекту, як правило, нехтували, то поява в документі таких суттєвих недоліків не викликає вже особливого подиву.

«Позиція органів влади фінансового сектору приймалась як істина в останній інстанції.  А «до 60%» — це взагалі не проблема, 60% — це просто граничний розмір. Реальний відсоток компенсації визначатиметься кожного разу на основі виділеної суми і суми, заявленої до компенсації», — коментує Лариса Старікова. 

На її ж думку, проблема — те, що, згідно зі статистикою, частка виплат у порівнянні з сумою отриманих страховиками премій останніми роками ніколи не була більшою за 50%, а інколи опускалася взагалі до 5%.

І дійсно, це означає, що, як мінімум, половина грошей підтримки аграрного сектора осідає в кишенях страхових компаній. І це не перший випадок у нашій державі, коли декларують допомогу одним, а реально її отримують інші.

«Інша проблема — це повне ігнорування напрацювань міжнародних експертів. Світова спільнота витратила купу грошей і часу найдосвідченіших експертів для того, щоб допомогти Україні налагодити систему аграрного страхування. Але Україна не знайшла можливості навіть подивитися в бік цих напрацювань у процесі розробки та прийняття згаданого закону», — продовжує вона в цьому свою думку.

Страхові компанії також зазначають, що цей недолік законопроекту експертами вказувався ще на етапі його підготовки. Пан Черняховський додає, що поки що незрозуміло, як ці відсотки держпідтримки розподілятимуться по зонах, окремих культурах тощо. Дійсно, раніше обсяг держпідтримки визначався чітко — 50% від страхового платежу, і це було зрозуміло кожному аграрію. А тепер — «ясно, що справа темна».

То прогресивний цей закон чи ні?

Чи цей закон є прогресивним у сенсі того, що сільгоспвиробникам уже не буде перепон для отримання коштів за страховим випадком?

Страхові компанії впевнені, що ніяких перепон для отримання відшкодування не було і раніше, закон в цьому питанні нічого не змінює. Проблема, на їхню думку, всі останні роки полягала у відсутності виділенні коштів на такі субсидії, тому рівень попиту щодо укладання договорів страхування був досить низьким.

«У певні роки страховики сплачують за цим видом сплачують більше, ніж отримують премій. Звичайно, страховий випадок, як і для інших видів страхування, повинен бути документально підтвердженим згідно умов договору. І я особисто не чув про випадки, коли страхувальники стикалися з якимись проблемами під час отримання відшкодування за наявності фактів настання страхових випадків», — зазначає Вячеслав Черняховський..

Але аграрії зовсім не згодні зі страховими компаніями. Сільгоспвиробники хотіли бачити в законі захист своїх інтересів перед свавіллям страховика, з яким вони досить часто зустрічаються на практиці. «Але зрештою все виявилось відданим на поталу саме страховкам. Регулювання ключових відносин винесене на рівень договору між аграрієм та страховою компанією. Не подобається — будь ласка, до суду. Та ще й для укладання договору аграрій повинен написати заяву, тобто попросити страховика подивитися в його бік. І це при тому, що цивільне законодавство передбачає хіба що протокол про наміри, де сторони є рівними, а не якісь принизливі прохання укласти договір», — так свою думку висловлюють у ГО «Аналітичний центр Аграрного союзу України».

Як зазначає фермер, керівник підприємств «Мічуріна плюс» та «Саражинка» (Одеська область) Олександр Чумак, насправді зараз немає жодної хорошої страхової компанії, яка би, дійсно працювала за законом. «Вони лише шукають привид, щоби не виплачувати за страховими випадками. Не хочуть страхувати недоотримані прибутки у випадку, приміром, посухи, приморозків тощо, які значно пошкодили велику частину врожаю. А це робиться по всьому цивілізованому світові. Тому краще я сам себе страхуватиму і не матиму ніякого головного болю. Навіщо мені ще годувати страхові компанії?», — обурюється фермер. І чимало його колег мають таку саму думку.

Страховики бачать два великих мінуси

Перший — це вимога постанови Нацбанку України перестраховувати не менше 50% ризиків де-факто за кордоном. Вони це інакше, як економічною диверсією і не називають — коли фактично державні гроші виводяться за кордон, замість того щоб ними підтримувати економіку нашої країни.

Другий — це величезна кількість додаткових, непотрібних, завищених вимог для страховиків, які можуть брати участь у такому страхуванні. Частина таких вимог стосується не майбутньої діяльності саме щодо страхування з держсубсидіями (наявність фахівців тощо), а відноситься до минулих років. А це страхові компанії вважають порушенням закону.

При цьому, на думку страхових компаній, встановлюються безпрецедентні антиконкурентні умови, що на дочірні іноземні страхові компанії такі обмеження не розповсюджуються. Наслідками цього, на думку фахівців, стане значне скорочення кількості страховиків: залишиться десь 6–10 компаній з 60, що матимуть ліцензію на агрострахування, і відповідно, знизиться конкуренція та зростуть ціни.

«Крім того, взагалі небезпечний прецедент, коли за наявності відповідної ліцензії, державні органи встановлюють додаткові вимоги до бізнесу за тим самим видом діяльності. Це штучне обмеження конкуренції та додаткові ризики корупції», — кажуть в Асоціації «Страховий бізнес» .

Позитивом страхові компанії називають сам факт того, що держава вважає за потрібне підтримати сільгоспвиробників за допомогою механізмів страхування. «Нагадаю, Комітет з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України 22 вересня ц. р. запропонував виділити 1 мільярд 931 мільйон гривень на державну підтримку страхування сільськогосподарської продукції у 2022 році», — зазначає Вячеслав Черняховський.

Як вважають аграрії, ситуація була б набагато кращою, якби розробка закону почалася з вивчення напрацювань Міжнародної фінансової корпорації та аналізу чинників, які не дозволили належним чином діяти попередньому закону.  До речі, Страховий пул на думку людей, які працюють на землі, був не таким вже й великим злом, хоча спроби унормувати галузеве саморегулювання ніколи нічим добрим не закінчувалися.  Дійсно, приміром, у  транспортному страхуванні, до речі, цілком успішно діє аналогічна система – Моторне транспортне страхове бюро (МТСБУ). 

Влітку 2020 року була спроба запровадити аграрне страхування шляхом внесення точкових змін до закону про державну підтримку сільського господарства і унормувати надання дотацій на страхування на рівні підзаконних актів на кшталт того, як це діє в інших напрямах надання державної підтримки. Там ситуація цілком успішна.

Олег Громов