П'ять бар'єрів, які заважають використовувати потенціал біомаси

В Україні використовується трохи більше 10% наявної біомаси. Солома, стебла соняшнику, жом цукрових буряків, тваринний і пташиний послід - практично не задіяні в енергетиці.

І хоча тепло з біомаси обходиться споживачеві на 10% дешевше, ніж тепло газових ТЕЦ, навіть цей фактор мало сприяє розвитку біоенергетики.

Агенство відновлюваної енергетики підготувало список бар'єрів, які ускладнюють розвиток біоенергетичних установок в Україні, пише propozitsiya.com за матеріалами delo.ua.

Бар'єр №1: Немонетизовані державні субсидії для населення на оплату послуг ЖКГ

Держсубсидії для населення, які покликані компенсувати зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, в реальності заблокували появу будь-якого альтернативного постачальника для населення.

Субсидії виплачуються державою не безпосередньо споживачам, а через постачальників послуг. Тобто споживач "недоплачує" за послуги, а держава - доплачує постачальнику. Обсяг субсидій і клірингів зростає з кожним роком: у 2015 році субсидії становили 17 млрд грн, в 2016-му - 35 млрд грн, в 2017 році - очікується 70 млрд грн.

Бар'єр для інших постачальників послуг в тому, що система клірингових розрахунків для них закрита. Теплокомуненерго, яке виробляє тепло з біомаси не може розраховувати на компенсацію від держави.

Уряд обіцяв до кінця вересня 2017 року монетизувати субсидії на рівні постачальних компаній: це допоможе постачальникам тепла з біомаси працювати для населення. Також уряд зважився виплачувати перші зекономлені кошти населення.

Бар'єр № 2: Рахунки зі спеціальним режимом використання для розрахунків за тепло

Спецрахунки для постачальників, які використовують для генерації тепла природний газ, згідно з постановою Кабміну (КМУ) №217 від 18.06.2014 року, контролюються Нацкомісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) і банком.

НКРЕКУ розраховує нормативи перерахування коштів щомісяця: розрахунки за спожитий газ, за ​​борги, за тепло, куплене у інших виробників.

Безпосередньо у постачальника тепла залишається невеликий відсоток - те, що залишилося після розрахунків за газ і погашення заборгованості. З цих грошей він повинен покрити адміністративні та операційні витрати. Ситуація не змінюється, навіть якщо постачальник купує тепло в ТЕЦ або котелень на альтернативні джерела.

У такій ситуації виробники тепла з альтернативних джерел, які приєднані до загальної тепломережі, - останні в черзі на розподіл коштів.

Бар'єр № 3: Проблеми доступу до паливного сировини (біомаси)

Для біоенергетичних проектів важливі безперебійні поставки палива. Однак в Україні ринок біомаси ще не розвинений: немає ні достатньої кількості компаній-постачальників, ні торгового майданчика.

Агентство відзначає, що 73% лісів знаходиться у держвласності і підпорядковується Держагентству лісових ресурсів. Виключне право на заготовлені деревини мають тільки лісгоспи, і за деревину конкурують як покупці дров (населення і юрособи), так і біоенергетичні об'єкти.

Проблеми з аграрною біомасою мають дещо інший характер: сезонність, обмежений термін заготовки, невеликий вихід з одиниці площі (в умовах України - від 2 до 5 т/га), залежність від технології вирощування сільськогосподарських культур.

Щоб сільськогосподарські компанії постійно займалися заготівлею соломи, відходів виробництва кукурудзи, соняшнику та ін. на потреби біоенергетичних проектів, потрібен надійний покупець. Але організованих кампаній зі збирання і заготівлі сільськогосподарської біомаси поки немає. Тому споживачі біомаси змушені шукати постачальників самостійно, а часом і налагоджувати заготовку.

Бар'єр № 4: Проблеми відведення землі під об'єкти відновлюваної енергетики

Щоб відвести землю під енергетичний проект, потрібна наявність плану зонування або детального плану території, зміни цільового призначення земельної ділянки.

Але на практиці, плани зонування або детальні плани території часто відсутні, що максимально ускладнює реалізацію запланованого проекту.

Бар'єр № 5: Неврегульоване нестандартне приєднання електроустановок до електричних мереж

На початку 2017 року НКРЕКУ пропонувала нову методику розрахунку вартості нестандартного приєднання електроустановок потужністю від 160 кВт до 5 МВт. При цьому вартість приєднання 1 кВт перевищила б 6 тис. грн/кВт (близько 200 євро/кВт).

Завдяки такій вартості, капітальні інвестиції в ВДЕ виростають на 6-10%. Після критики НКРЕКУ запропонувала новий проект, в якому вартість приєднання буде на рівні 73-293 $/кВт (в середньому - 171 $/кВт). Однак дана новація також поки не прийнята.