Агролайфхак: як вносити фосфорні добрива

Фосфор зарекомендував себе як «батарейка» для рослини, адже без нього неможливе існування головної енергетичної молекули - АТФ.

У рослину фосфор надходить у вигляді ортофосфатыв, метафосфатыв і пірофосфатів. Єдиного правильного рішення по способу внесення фосфорного добрива не існує. У цього класу добрив є дві головні проблеми: вони погано розчиняються у воді і схильны до переходу в недоступні форми, пише propozitsiya.com з посиланням на agronavigator.net.

У різних грунтах фосфор зв'язується різними елементами. На підзолистих і дерново-підзолистих грунтах він зв'язується з полуторними оксидами (Fe3 +, Al3 +). У лужному середовищі його пов'язує велика кількість кальцію (Ca2 +). Тому в кислому середовищі фосфор краще вносити разом з вапняковими матеріалами, органічними добривами або додавати азотні добрива з розрахунку, що на 0,8-1,0 частин рухомого в грунті фосфору повинна знаходитися 1,0 частина нітратного азоту. На органічних грунтах доступність фосфору збільшується з активністю мікроорганізмів.

На кислих або лужних грунтах класичним став прийом внесення суперфосфату восени (кращий варіант - розділити добриво на два внесення: під оранку і під культивацію). Але рясна кількість вологи восени може привести до часткового розчинення гранули, а значить - переходом елемента у зв'язану форму.

Весняне внесення знизить ризик фіксації елемента, але потрібно відчутна кількість вологи і часу для розчинення гранули. На богарі велика частина добрив може не розчинитися аж до збирання врожаю.

Головна мета внесення фосфору з метою регулювання агрофона поля - створення в грунті досить високого рівня присутності вільних форм елемента протягом всієї вегетації.

Ось тільки таке внесення не враховує ряд факторів. Хоч би яким високим був фон, на ранніх фазах розвитку, коли рослина особливо чутлива до дефіциту фосфору, не завжди складаються оптимальні умови для його засвоєння.

У першу чергу, мова йде про температури нижче 15°С. Для подолання цієї проблеми можна додавати «стартові» добрива. Цей метод дозволяє разом з висівом насіння вносити швидкорозчинну гранулу комплексного добрива, яке містить основні макро- і мікроелементи, необхідні рослині в перші тижні вегетації. Ось тільки стартові добрива частіше застосовуються на зернових культурах, що вирощують на пісках. Їх використання вимагає особливої ​​обережності: гранули не повинні контактувати з насінням, а розташовуватися на невеликій відстані (близько 5 см), а грунтовий розчин повинен мати невисоку концентрацію солей. Однак, лише внесення таких добрив дає візуально помітний ефект раннього зростання. Він особливо відчутний при достатній кількості вологи.

Інший шлях - додавати легкорозчинне фосфорне добриво при протравлюванны насіння. Але якісне насіння протравлюються виробником, що позбавляє фермера можливості впливати на склад оболонки.

Несправедливо рідко вдаються до локального внесення добрив. Згідно з різними дослідженнями, локальне розміщення тієї ж кількості діючої речовини дає до 30-40% більше ефекту в порівнянні з розкидним внесенням. А комбінування локального і розкидного внесення дозволить збільшити посухостійкість рослин за рахунок того, що корінці будуть «тягнутися» за внесеним врозкид фосфором, та ще й створити стійкий високий агрофон в зоні найбільш активної діяльності кореневої системи.

Дослідження показали, що добрива, внесені локально, з великим коефіцієнтом використовуються у перший рік. Відповідно, внесення врозкид дозволяє підвищити загальний вміст фосфору в ґрунті на кілька років. Але якщо рівень фосфору в грунті високий, то локальне внесення і стартове застосування добрив без внесення врозкид дозволить знизити витрати на систему добрива без втрат врожайності культури.

А ось для багаторічних насаджень удобрювання фосфором проводиться в три основні фази. Перша - при досягненні температури грунту в 12-15°С. Друге внесення - у фазу бутонізації, спрямоване на активацію енергетичних процесів в клітинах. Третє внесення - восени, коли ростові процеси сповільнюються, але фотосинтез ще не припинено. Дана операція дозволяє рослині накопичити цукри для перезимівлі. Складні цукри можуть пов'язувати воду, що також збільшить морозостійкість клітини.