Сортооновлення картоплі

За три­ва­ло­го періоду ре­про­ду­ку­ван­ня кар­топлі якісні ха­рак­те­ри­с­ти­ки на­сіннєво­го ма­теріалу по­сту­по­во або швид­ко (за­леж­но від кліма­тич­них та тех­но­логічних умов ви­ро­щу­ван­ня) по­гіршу­ють­ся. Зни­жен­ня вро­жай­ності кар­топлі в про­цесі її ре­про­ду­ку­ван­ня пов’яза­не з ве­ге­та­тив­ним спо­со­бом розмно­жен­ня — у буль­бах на­ко­пи­чуєть­ся і розмно­жується інфекція (го­ло­вним чи­ном вірус­на), яка пе­ре­дається до на­ступ­но­го по­коління, насіннєвий ма­те­ріал фізіологічно старіє і втра­чає про­дук­тивність.

Сор­то­заміна — це заміна сор­ту, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­но­го в гос­по­дарстві, на но­вий.

Сор­то­онов­лен­ня — це періодич­на заміна насіннєво­го ма­теріалу кар­топлі, який у про­цесі ви­ро­щу­ван­ня втра­тив про­дук­тивність, на ви­со­ко­якісний ма­теріал — еліту або пер­шу-дру­гу ре­про­дукцію. Тоб­то сорт мо­же бу­ти не но­вий, про­те насіннєвий ма­теріал кар­топлі цьо­го сор­ту оз­до­ров­лю­вав­ся, тоб­то зві­льняв­ся від хво­роб у спеціалізо­ва­них насінниць­ких ус­та­но­вах.

Еліта — це якіс­ний насіннєвий ма­теріал кар­топлі, ви­ро­ще­ний у насінниць­ких гос­по­дар­ст­вах — елітго­с­пах, і який під час ре­а­лізації на ос­нові сер­тифікації (пе­ревірці насін­ниць­­ких ха­рак­те­ри­с­тик) су­про­во­д­жує­ться сер­тифіка­том на насіннєву кар­топ­лю.

Після прид­бан­ня якісно­го насін­нєво­го ма­теріалу, з ме­тою підтри­ман­ня йо­го про­дук­тив­ності, потрібно ви­ко­ну­ва­ти ком­плекс за­ходів що­до збе­ре­жен­ня насіннєвої кар­топлі від швид­ко­го ви­ро­д­жен­ня.

Кар­топ­ля як рос­ли­на, що розмно­жується ве­ге­та­тив­но, над­зви­чай­но силь­но ре­а­гує на умо­ви ви­ро­щу­ван­ня, змі­ню­­ю­чи за­леж­но від них як уро­жай­ність, так і стійкість про­ти за­хво­рю­вань, на­сам­пе­ред вірус­них. Чис­ленні досліди з вив­чен­ня впли­ву умов ви­ро­щу­ван­ня на насіннєві якості кар­топлі по­ка­за­ли, що спри­ят­ливі для рос­ли­ни аг­ро­технічні та по­годні умо­ви по­зи­тив­но впли­ва­ють на якість рос­ли­ни в ре­про­дукціях. Вод­но­час різні по­ру­шен­ня в аг­ро­техніці ви­ро­щу­ван­ня та не­спри­ят­ливі ґрун­то­во-клі­ма­тичні умо­ви при­зво­дять до зни­жен­ня про­дук­тив­ності й інших яко­с­тей садів­но­го ма­теріалу, та­кож по­си­лю­ють сту­пінь різних форм ви­ро­д­жен­ня.

Ос­нов­ни­ми об’єкта­ми, з яки­ми три­ває бо­роть­ба в насінництві кар­топлі, є вірусні та віроїдні хво­ро­би. Во­ни су­про­во­д­жу­ють­ся зміною габіту­са (фор­ми) ку­ща й інши­ми мор­фо­логічни­ми зміна­ми рос­ли­ни. Вірусні хво­ро­би пе­ре­да­ють­ся від хво­рої до здо­ро­вої рос­ли­ни кон­такт­ним шля­хом (че­рез уш­ко­д­жен­ня по­крив­них тка­нин рос­ли­ни), а та­кож ко­ма­ха­ми-пе­ре­но­щи­ка­ми, го­ло­вним чи­ном пер­си­ко­вою по­пе­ли­цею. Кращі умо­ви для роз­вит­ку по­пе­лиць у півден­них рай­о­нах спри­я­ють знач­но більшо­му по­ши­рен­ню їх, ніж у північних і гірських.

Чотири картоплярські зони

За аг­рокліма­тич­ною та ґрун­то­вою ха­рак­те­ри­с­ти­ка­ми, по­ши­рен­ням вірус­ної інфекції, кількістю пе­ре­но­щиків вірус­них інфекцій, інтен­сив­ності зни­жен­ня вро­жай­ності в ре­про­дукціях насіннєво­го ма­теріалу кар­топлі ви­со­ких ка­те­горій Ук­раїну поділя­ють на чо­ти­ри зо­ни:

Зо­на най­мен­шо­го ви­ро­д­жен­ня — це гірські рай­о­ни За­кар­патсь­кої і Черні­ве­ць­кої об­ла­с­тей. Сор­то­онов­лен­ня кар­топлі, тоб­то заміну ви­ро­д­же­но­го ма­те­ріалу на еліту тут здійсню­ють че­рез шість-сім років.

Зо­на не­знач­но­го ви­ро­д­жен­ня, ку­ди вхо­дять Чернігівська, Во­линсь­ка, Рів­нен­сь­ка, Жи­то­мирсь­ка, Іва­но-Фран­ків­ська, Львівська, Тер­нопільська, Черні­вець­ка, північні рай­о­ни Вінниць­кої, Київської, Сумсь­кої та Хмель­ниць­кої об­ла­с­тей. Сор­то­онов­лен­ня про­во­дять че­рез п’ять років.

До зо­ни помірно­го ви­ро­д­жен­ня відне­сені Пол­тавсь­ка, Чер­кась­ка, північні рай­о­ни Кіро­во­градсь­кої, Харківської і південні рай­о­ни Київської, Сумсь­кої, Хмель­ниць­кої та Вінниць­кої об­ла­с­тей. Сор­то­онов­лен­ня здійсню­ють че­рез три ро­ки.

Зо­на силь­но­го ви­ро­д­жен­ня охоп­лює Лу­гансь­ку, Дніпро­пе­т­ровсь­ку, До­нець­ку, За­порізьку, південні рай­о­ни Кіро­во­градсь­кої і Харківської, Одесь­ку, Хер­сонсь­ку, Ми­ко­лаївську об­ласті, де сор­то­онов­лен­ня про­во­дять че­рез рік-два (рис. 1).

Не­обхідною умо­вою під час ви­ро­щу­ван­ня якісно­го насіннєво­го ма­теріалу кар­топлі є су­во­ре до­три­ман­ня ви­мог насінництва, які ма­ють за­без­пе­чи­ти про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су не тільки збе­ре­жен­ня, а й поліпшен­ня цінних яко­с­тей сор­ту.

Насіннєві технології

Для підтри­ман­ня цінних біологічних вла­с­ти­во­с­тей сор­ту за­сто­со­ву­ють спе­ціа­льні насінницькі за­хо­ди:

— відбір кра­щих рос­лин за буль­ба­ми та па­ро­ст­ка­ми, кло­но­вий добір;

— не­га­тив­ний відбір (ви­б­ра­ку­ван­ня хво­рих рос­лин);

— про­ве­ден­ня сор­то­вих і фіто­па­то­логічних про­чи­с­ток;

— ла­бо­ра­тор­на діаг­но­с­ти­ка при­хо­ва­ної інфекції та іден­тифікація хво­ро­би й ви­б­ра­ку­ван­ня хво­рих рос­лин;

— ізо­ляція на­са­д­жень насіннєвої кар­топлі від дже­рел інфіку­ван­ня (про­до­воль­чої кар­топлі, індивіду­аль­них го­родів, на­са­д­жень ово­че­вих, пар­ників, теп­лиць, бур’янів), а та­кож від пе­ре­нос­ників вірус­них та інших хво­роб;

— ви­ро­щу­ван­ня рос­лин за оп­ти­маль­них аг­ро­технічних умов, які спри­я­ють фор­му­ван­ню ви­со­ко­в­ро­жай­них бульб (не­ви­сокі до­зи азот­них до­б­рив та по­си­ле­не калійне жив­лен­ня рос­лин, зро­шен­ня, вап­ну­ван­ня кис­лих ґрунтів, на­уко­во-обґрун­то­ва­на сівозміна, ор­ганічні та си­де­ральні до­б­ри­ва, по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня мікро­е­ле­мен­та­ми пе­ред­садівна яро­ви­зація насіннєвих бульб або повітря­ний обігрів, раннє садіння про­труєни­ми буль­ба­ми, за­гу­щен­ня на­са­д­жень то­що;

— вне­сен­ня гербіцидів з ме­тою мінімалізації кількості про­ходів с/г зна­рядь у на­са­д­жен­нях, і тим са­мим змен­шен­ня трав­му­ван­ня рос­лин і пе­ре­не­сен­ня вірусів кар­топлі на здо­рові рос­ли­ни кон­такт­ним шля­хом;

— за­побіган­ня по­шко­д­жен­ню на­са­д­жень і бульб хво­ро­ба­ми та шкідни­ка­ми, об­при­с­ку­ван­ня на­са­д­жень афіци­да­ми про­ти по­пе­лиць, по­чи­на­ю­чи від сходів кар­топлі до де­си­кації ба­дил­ля з інтер­ва­лом — кожні 8–10 днів;

— раннє ви­да­лен­ня ба­дил­ля — на по­чат­ку відми­ран­ня ба­дил­ля за на­яв­ності під ку­щем не менш як 70–75% бульб насіннєвої фракції (28–60 мм у найбільшо­му по­пе­реч­но­му діаметрі буль­би);

— зби­ран­ня не раніше ніж за 14 днів після зни­щен­ня ба­дил­ля кар­топлі.

Дов­говічність сор­ту за­ле­жить від умов ви­ро­щу­ван­ня. Кар­топ­ля на­ле­жить до рос­лин, кліти­ни яких ма­ють низь­кий ос­мо­тич­ний тиск, то­му во­на нестійка про­ти змін во­ло­гості. Не­ста­ча во­ло­ги, ви­сокі тем­пе­ра­ту­ри повітря при­швид­шу­ють ви­ро­д­жен­ня кар­топлі.

Прид­ба­ний сорт мож­на зро­би­ти не­при­дат­ним для по­даль­шо­го ви­ро­щу­ван­ня за рік і, на­впа­ки, за­без­пе­чи­ти умо­ви для йо­го три­ва­ло­го ви­ко­ри­с­тан­ня.

У ви­роб­ни­чих умо­вах та індивіду­аль­но­му сек­торі ви­роб­ництва для під­три­ман­ня якісних насінниць­ких ха­рак­те­ри­с­тик сор­ту потрібно за­сто­со­ву­ва­ти відби­ран­ня кра­щих рос­лин та бульб кар­топлі.

Відби­ран­ня здо­ро­вих рос­лин і бульб спря­мо­ва­не на си­с­те­ма­тич­не підтри­ман­ня гос­по­дарсь­ко-цінних яко­с­тей сортів та їхнє по­даль­ше розмно­жен­ня і є ос­но­вою пра­виль­но­го насінництва кар­топлі. У ба­га­ть­ох сортів під уп­ли­вом вірус­но­го та віроїдно­го за­ра­жен­ня відбу­ва­ють­ся ха­рак­терні зміни фор­ми розміру, ко­ль­о­ру, м’яку­ша, кон­си­с­тенції та енергії про­ро­с­тан­ня бульб, роз­та­шу­ван­ня, кіль­кості, тов­щи­ни й ко­ль­о­ру па­ростків та інших оз­нак. На­при­клад, дрібні ве­ре­те­но­подібні буль­би, як пра­ви­ло, ут­во­рю­ють­ся внаслідок ура­жен­ня віроїдом ве­ре­те­но­подібності. Такі буль­би про­ро­с­та­ють пе­ре­важ­но од­ним або декілько­ма верхівко­ви­ми па­ро­ст­ка­ми й ча­с­то на­стільки відста­ють у рості, що з них ви­ро­с­та­ють кар­ли­кові рос­ли­ни. Зібрані від рос­лин ура­же­них стов­бу­ром буль­би — м’які, змор­ш­ку­ваті. Але без гнилі. Во­ни про­ро­с­та­ють тон­ки­ми нит­ко­подіб­ни­ми па­ро­ст­ка­ми. Нит­ко­подібність па­ростків найбільш по­ши­ре­на в півден­них рай­о­нах Ук­раїни, то­му ви­б­ра­ку­ван­ня бульб за енергією про­ро­с­тан­ня, а та­кож бульб із тон­ки­ми нит­ко­подібни­ми па­ро­ст­ка­ми дає тут добрі ре­зуль­та­ти.

Кло­но­вий добір за­сто­со­ву­ють для підтри­ман­ня в сор­ту ви­со­кої вро­жай­ності, крох­ма­ли­с­тості, інших гос­по­дарсь­ко-цінних оз­нак шля­хом поз­бав­лен­ня рос­лин від різних хво­роб й особ­ли­во вірус­них. На ділянці для відбо­ру кра­щих рос­лин ви­са­д­жу­ють насіннєвий ма­теріал, ви­ро­ще­ний у насінниць­ко­му гос­по­дарстві (еліта, пер­ша або дру­га ре­про­дукція еліти). Цей ма­теріал ви­са­д­жу­ють ок­ре­мо від на­са­д­жень про­до­во­ль­чої кар­топлі, яку ви­ро­щу­ва­ли в гос­по­дарстві та насіннєвої низь­ких ре­про­дук­цій, ово­че­вих куль­тур, садів, теп­лиць. Для змен­шен­ня ри­зиків пе­ре­не­сен­ня вірус­ної інфекції по­пе­ли­ця­ми від хво­рих рос­лин кар­топлі до здо­ро­вих слід ізо­лю­ва­ти ділян­ку з насіннєвою кар­топ­лею шля­хом обсіван­ня її по пе­ри­ме­т­ру ози­мим жи­том, ко­ню­ши­ною із ши­ри­ною за­хис­ної сму­ги не менш як 50 м. Посіви при­зна­чені для до­бо­ру клонів під час льо­ту по­пе­лиць (дру­га-тре­тя де­ка­ди черв­ня та пер­ша-дру­га де­ка­ди лип­ня та дру­га де­ка­да серп­ня) слід об­роб­ля­ти інсек­ти­ци­да­ми з афіцид­ною дією.

Клон — це по­том­ст­во однієї ве­ге­та­тив­но розмно­же­ної рос­ли­ни. Під час ог­ля­ду окомірно во­на є кра­щою від інших за ви­гля­дом над­зем­ної ча­с­ти­ни (роз­ви­ток ку­ща, кількість сте­бел, відсутність ура­жень — мо­заїк, ку­че­ря­вості, змор­ш­ку­ва­тості, скру­чу­ван­ня листків, відми­ран­ня тка­нин); за ви­гля­дом бульб (від­сутність де­фор­мо­ва­них, по­твор­них, з оз­на­ка­ми гни­лей). Про­во­дять відбір кра­щих рос­лин на­­прик­інці ма­со­во­го цвітіння кар­топлі. Відби­ра­ють візу­аль­но здо­рові, ти­пові для сор­ту з вирівня­ни­ми за розміра­ми буль­ба­ми кущі. Під кож­ним ку­щем має бу­ти не менш як 10–12 бульб. Відіб­рані буль­би від кож­ної рос­ли­ни зби­ра­ють ок­ре­мо в мішеч­ки, збе­ріга­ють ко­жен ок­ре­мо на сте­ла­жах у схо­вищі. Пе­ред садінням кло­ни пе­ре­гля­да­ють. За ви­яв­лен­ня в мішеч­ку хо­ча б однієї хво­рої буль­би весь клон ви­б­ра­ко­ву­ють. У насінниць­ких гос­по­дар­ст­вах узим­ку ко­жен клон пе­ревіря­ють на на­явність вірус­ної інфекції ла­бо­ра­тор­ни­ми ме­то­да­ми, і за ре­зуль­та­та­ми оцінки кущі з при­хо­ва­ною вірус­ною інфекцією ви­б­ра­ко­ву­ють. Здо­рові на ви­гляд рос­ли­ни кар­топлі мо­жуть бу­ти ура­жені віру­са­ми, які три­ва­лий час не про­яв­ля­ють­ся на рос­лині, про­те хворі рос­ли­ни без візу­аль­них про­явів хво­ро­би є дже­ре­лом інфекції для здо­ро­вих рос­лин, то­­му їх відсте­жу­ють і ви­б­ра­ко­ву­ють. На­весні буль­би кож­но­го кло­ну ви­са­джу­ють ок­ре­мо від інших, од­но­ряд­ко­вою ділян­кою. Під час ве­ге­тації за кло­на­ми про­во­дять спо­с­те­ре­жен­ня. За ви­яв­лен­ня в клоні хо­ча б од­но­го ку­ща, ура­же­но­го віру­сни­ми за­хво­рю­ван­ня­ми, або відста­ю­чо­го в рості чи не­ти­по­во­го, всі рос­ли­ни цьо­го кло­ну (10–12 рос­лин) ви­б­ра­ко­ву­ють і ви­да­ля­ють із по­ля. До зби­ран­ня вро­жаю за­ли­ша­ють ли­ше здо­рові за зовнішніми оз­на­ка­ми кло­ни. Зби­ра­ють кло­ни вруч­ну або ме­ханізо­ва­но. Усі ма­ло­вро­жайні кло­ни, а та­кож ті, у яких ви­я­ви­ли не­ти­пові буль­би, ура­жені хво­ро­ба­ми чи шкідни­ка­ми, ви­б­ра­ко­ву­ють.

Корисний досвід

На Півдні Ук­раїни най­кра­щим спо­со­бом от­ри­ман­ня насіннєво­го ма­теріалу кар­топлі, що мен­шою мірою піддається ви­ро­д­жен­ню внаслідок ви­со­ких тем­пе­ра­тур повітря, є літнє садіння свіжозіб­ра­них бульб у дво­в­ро­жайній куль­турі. Чис­лен­ни­ми досліджен­ня­ми і прак­ти­кою до­ве­де­на ви­со­ка ефек­тивність літнього садіння свіжозіб­ра­них бульб у спе­кот­них умо­вах півден­ної зо­ни. Цей ме­тод ви­ко­ри­с­то­ву­ють у на­уко­во-дос­лід­них ус­та­но­вах для відтво­рен­ня еліти в зоні Сте­пу. Ад­же на час зав’язу­ван­ня бульб у другій куль­турі за ве­ге­таційний період тем­пе­ра­тур­ний ре­жим на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща зни­жується, що сприяє збе­ре­жен­ню про­дук­тив­них яко­с­тей садівно­го ма­теріалу.

Висновки

За­сто­су­ван­ня ком­плек­су насінниць­ких за­ходів на­дасть мож­ливість підтри­му­ва­ти якісні ха­рак­те­ри­с­ти­ки садівно­го ма­теріалу на на­леж­но­му рівні, що спри­я­ти­ме зро­с­тан­ню вро­жай­ності кар­топлі.

О. Виш­невсь­ка, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, заввідділу відтво­рен­ня та оцінки якості насіннєвої кар­топлі, Інсти­тут кар­топ­ляр­ст­ва НА­АН Ук­раїни

Інформація для цитування

Кар­топля: сортозаміна і сортооновлення / О. Виш­невська // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 126-128