Розведення ентомофага хойої на лялечках млинної вогнiвки

У комплексi ентомофагiв найголовнiших шкiдникiв сiльськогосподарських культур за кiлькiстю видiв суттєво домiнують перетинчастокрилi. Трихограма, бракон, апантелес, аскогастер, дибрахiс добре вiдомi фахiвцям iз бiологiчного захисту сiльськогосподарських рослин. Для розширення областi використання перетинчастокрилих методом сезонної колонiзацiї виникає необхiднiсть добору нових, не менш перспективних, видiв. Одним iз них може стати хойоя (Chouioia cunea Pang. Hymenoptera, Eulophіdae) — ендопаразит лялечок лускокрилих та пупарiїв тахин, що його було вперше вилучено у 80-х роках у Китаї з лялечок американського бiлого метелика та описано Янгом. Ступiнь зараження лялечок шкiдника у мiсцях збирання досягала 83%, що свiдчить про перспективнiсть застосування ентомофага для пригнiчення чисельностi хазяїв американського бiлого метелика. За даними Янга, до списку хазяїв ентомофага входять також представники iнших родин лускокрилих. Широке коло хазяїв, короткий період розвитку (16—20 дiб вiд зараження лялечки шкiдника до вильоту iмаго ентомофага), груповий паразитизм, пластичнiсть до змiни параметрiв середовища iснування роблять хойою доволі технологiчним видом для розведення у штучних умовах. Метою нашої роботи було вивчення економiчної доцiльностi масового розведення хойої на лялечках рiзних хазяїв: млинної вогнiвки (Ephestia kuehniella Zell), великої воскової вогнiвки (Galleria melonella L.), капустяної совки (Mamestra brassicae L.). Розробленi в IТI “Бiотехнiка” технологiя та технологiчне обладнання для масового розведення млинної вогнiвки, а також багаторiчне безперервне розведення її найбiльш наближенi до промислового виробництва, що дає нам змогу одержувати необхiдний бiоматерiал (яйця, гусеницi, лялечки) у заданiй кiлькостi та зi стабiльними показниками. При розведеннi млинної вогнiвки було використано двокомпонентне поживне середовище (висiвки пшеничнi — 80%, борошно пшеничне другого гатунку — 20%). Розведення великої воскової вогнiвки здiйснювали у скляних місткостях на багатокомпонентному поживному середовищi (борошно пшеничне, висiвки пшеничнi, борошно кукурудзяне, кормовi дрiжджi, сухе молоко, мед, вiск, глiцерин). Для вирощування гусениць капустяної совки використовували поживне середовище, яке складається з кукурудзяного борошна, зародкiв пшеницi, кормових дрiжджiв, агару, сахарози, аскорбiнової кислоти, метаболу, бензойної кислоти, формалiну та етанолу. Капустяну совку розводили в чашках Петрi та кристалiзацiйних чашках ЧТК-180. Під час проведення експериментальних дослiджень з розведення хойої на лялечках рiзних хазяїв були використанi iмаго ентомофага, вилученi з лялечок американського бiлого метелика (Hyphantria cunea Drury), зiбраних у Роздiльнянському районi Одеської областi. Для одержання порiвняльних даних були зараженi лялечки млинної та воскової вогнiвок, а також капустяної совки. Дослiди проводили у клiматичному боксi за температури 26...27°С та вiдносної вологостi повiтря 70—75%. Контролювали такi показники процесу лабораторного розведення: тривалiсть розвитку вiд зараження лялечок до вильоту iмаго ентомофага; кiлькiсть iмаго хойої, одержаних з однiєї лялечки хазяїв; кiлькiсть самиць в одержанiй сукупностi комах. Результати дослiдiв показали, що строки розвитку, а також статевий iндекс сукупностi комах, одержаних на лялечках рiзних хазяїв, вiдрiзняються мало, що свiдчить про рiвноцiннiсть одержаного бiоматерiалу. Але кiлькiсть iмаго хойої, якi вилетiли з однiєї лялечки великої воскової вогнiвки, а особливо — капустяної совки, значно перевищує кiлькiсть iмаго, що вилетiли з однiєї лялечки млинної вогнiвки (табл.). З огляду на вартiсть 1 кг поживної сумiшi та кiлькiсть одержаних iз нього лялечок хазяїна, а також на кiлькiсть iмаго хойої, що вилетiли з цих лялечок, було визначено орiєнтовну вартiсть 100000 особин ентомофага, яка виявилася найнижчою у варiантi з млинною вогнiвкою (табл.). Економiчна доцiльнiсть використання того чи того хазяїна визначається не тiльки вартiстю компонентiв, з яких складається поживне середовище, а й затратами працi та вартiстю обладнання, що необхiднi для його приготування (у таблицi зазначено орiєнтовну вартiсть без урахування праце-, енергозатрат та вартостi обладнання). Технологiя приготування корму для млинної вогнiвки набагато простiша та вимагає значно менших затрат порiвняно з великою восковою вогнiвкою та капустяною совкою. Усе це свiдчить про перспективнiсть розробок щодо масового розведення ентомофага хойої на лялечках млинної вогнiвки. О. Гончарук, Л. Березанська, Л. Войтенко, Л. Саркiсян, Iнженерно-технологiчний iнститут “Бiотехнiка”, Одеса