Ревінь: соковитий, вітамінний… і прибутковий

Останніми роками спостерігається тенденція до збільшення площ під такою багаторічною овочевою культурою, як ревінь. Це зумовлено підвищеним попитом на соковиті вітамінні пагони навесні, а також розширенням обсягів їх переробки, зокрема заморожування.

Походження

Думки науковців щодо походження ревеню різняться. Одні вважають його батьківщиною Китай і Середземномор’я, інші — Південно-Східну Азію, Північну Монголію, Північний Китай, Алтай і Сибір, ще інші переконані, що ця культура походить з Тибету, де її вирощували ще за 2700 років до нашої ери.

У Європу ревінь завезли монахи-паломники з Індії у XVI ст., і відтоді європейці споживають соковиті пагони у свіжому та переробленому вигляді. На великих площах їх вирощують, насамперед, в Англії та Нідерландах, і остання країна щороку експортує їх близько 700–1000 т. Можна побачити ревеневі поля і у Північній Америці та Східній Азії.

В Україні цю овочеву рослину також полюбляють, особливо у західних областях. Наприклад, у Пустомитівському та Перемишлянському р-нах Львівської обл. на вирощуванні черешків ревеню спеціалізуються цілі села, які отримують ранню продукцію у квітні — травні. Саме вони є основними постачальниками соковитих пагонів на ринок «Шувар» у Львові.

Ботанічна характеристика та біологічні особливості

Ревінь (Rheum L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин з родини гречкових (Polygonaceae L.) з довгим міцним корінням, простими дуже великими листками та стеблом до 2 м заввишки. У народі його знають як ревінь, румбамбар, рамбамбар чи ромбамбар. У світі нараховується близько 30 його видів, проте найчастіше вирощують череш­ковий, компактний та хвилястий. В Україні найбільш поширені ревінь хвилястий (R. undulatum L.) та чорноморський, або понтійський (R. rhaponticum L).

Загалом ревінь — багаторічна морозостійка рослина, що не вимерзає навіть у найсуворіші зими. Її коренева система добре розвинена, проникає на глибину до 2,5 м і розгалужується вшир до 120 см (в залежності від щільності ґрунту). Кореневище велике і м’ясисте, масою від 0,5 до 3 кг залежно від віку. Основна його частина розміщується на глибині 10–40 см. З кожним роком воно розростається, і на ньому збільшується кількість бруньок — до 10 шт. Після зимівлі, як тільки розтане сніг, великі світло-зелені пігментовані бруньки з’являються на поверхні ґрунту, а згодом з них розвиваються розетки з багатьох листків.

Листки у ревеню великі, до 60–70 см, округло- або видовжено-серцеподібної форми, на довгих, м’ясистих і соковитих черешках, їх поверхня та краї часто хвилясті. Втім, розмір, форма та забарвлення листків — це сортова ознака культури. Залежно від площі живлення, системи удобрення та сорту, розетка листків у 5–9-річних рослин може сягати до 1,5 м.

Продуктивною частиною ревеню є великі м’ясисті черешки. Голі, дудчасті, у перший рік вони виростають завдовжки 12–25 см, а на другий-третій досягають довжини 50–70 і товщини 2–5 см. У поперечному розрізі ті черешки округлі, опуклі, увігнуті з витягнутими краями, а забарвлення їх варіюється від червоно-кармінових до зелених відтінків. За розмноження насінням у межах сорту відбувається значне розщеплення за морфологічними ознаками: довжиною, товщиною, вагою та забарвленням черешків. Зберегти чистоту сорту можна тільки у випадку розмноження клонуванням (діленням) куща.

Цвіте ревінь в основному з другого року життя. Через 30–40 днів після відростання розетки у її центрі з’являється слабко облистнене трубчасте квітконосне стебло висотою до 150–200 см, яке закінчується волоттю. Тривалість цвітіння однієї квітки — 3–4 доби, суцвіття — близько 15–20 діб. Плід — тригранний односімя’ний крилатий горішок коричневого кольору. Від весняного відростання до дозрівання насіння минає 80–100 діб. У суцвітті утворюється 1500–2000 насінин. Вага 1000 насінин — 7–11 г, схожість вони зберігають протягом 2–3 років.

Цвіте ревінь в основному з другого року життя

Ревінь як багаторічна рослина може рости на одному місці 15–20 років і більше. Для отримання насіння між ділянками з різними сортами має бути просторова ізоляція не менше 2 км. 

Харчова цінність

Продукція ревеню з відкритого ґрунту надходить у ранні весняні строки, коли спостерігається дефіцит овочів, фруктів і ягід. Із соковитих пагонів готують киселі, компоти, фреші, варення, джеми, соуси та інші страви. Дуже смачним виходить пиріг з ревеню, який традиційно випікають у Великій Британії.

Корисні властивості ревеню обумовлені його біохімічним складом. У низькокалорійних черешках містяться цінні органічні кислоти, які надають їм приємного освіжаючого смаку: яблучна, лимонна (1,58–2,6%), щавлева (0,14–0,25%), янтарна і саліцилова. Загальна кількість органічних кислот коливається у межах 2,5–3,5%. Кислотність (рН) соку — 4,5. У м’якоті черешків містяться також вітаміни A, B, С, Р, Е, К, каротин, мінеральні солі калію, фосфору, магнію, пектин і клітковина. Стебла рожевого кольору мають антиоксидантні властивості завдяки вмісту в них флавоноїдів, які допомагають захистити клітини і ДНК від шкідливого впливу вільних радикалів і мутацій.

Сучасна медицина використовує ревінь у лікуванні раку, оскільки в ньому є поліфеноли, що здатні вбивати ракові клітини. У китайській народній медицині застосовують переважно кореневища цієї рослини.

Одним з недоліків ревеню є накопичення у черешках щавлевої кислоти, яка у великих кількостях може бути шкідлива для організму людини, оскільки сприяє відкладанню солей (оксалатів) у нирках та суглобах. Вміст цієї кислоти збільшується від верхівки черешка до його основи і досягає максимуму в кінці літа, під час цвітіння рослин, що робить соковиті пагони непридатними для споживання у цей період. Крім того, як і у всіх інших зеленних, у ревені може накопичуватися велика кількість нітратів — від 400 до 2000 мг/кг.

Вимоги до умов вирощування

До світла ревінь не надто вимогливий, що дає змогу вирощувати його в спорудах закритого ґрунту в несезонний період (грудень — лютий), а також на невеликих затінених ділянках чи у міжряддях молодих садів. Однак у тіні рослини розвиваються повільно, частіше уражуються хворобами, а черешки виростають довгі й тонкі. Тому для промислового виробництва з метою отримання більш раннього і високого товарного урожаю, а також насіннєві посіви цієї культури краще розміщувати на сонячних, добре освітлених ділянках.

Низькі температури рослинам ревеню також не страшні — взимку його кореневища навіть за невеликого сніжного покрову витримують морози до –25...–30 °C і більше, а навесні під час відростання він мало страждає від похолодання. Проте іноді бруньки можуть бути пошкоджені невеликими тривалими заморозками, особливо у низинних місцях.

Ріст черешків відбувається поступово з настанням усе теплішої погоди. Насіння проростає за температури 2…3°С, листки відростають за 4…10°С, а посилений ріст спостерігається, коли стовпчик термометра сягає 10…15 °С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 15…18 °С. Тоді швидко розвивається коренева система, в якій відкладаються запаси поживних речовин. 

Вологу ревінь любить, особливо у період формування листя. Її нестача спричинює зниження врожаю та погіршення його якості. У посуху і спеку, особливо за зниження відносної вологості повітря до 40–50 % ріст рослин уповільнюється, черешки формуються маленькі, волокнисті, з гіркуватим присмаком. Втім, і надмірна вологість ревеню не на користь — вона призводить до загнивання рослин. Найкраще підтримувати вологість ґрунту на рівні 70–80 %. Для отримання високого урожаю черешків навесні в суху погоду рослини необхідно в міру поливати.

Родючість ґрунту для ревеню дуже важлива — високі врожаї можна отримувати тільки на глибокогумусних, багатих на органічну речовину ґрунтах, що легко зігріваються й добре зберігають вологу. Цілком придатні середньосуглинкові, легкі та супіщані ґрунти, очищені від багаторічних бур’янів і збагачені органікою. Оптимальна pH ґрунтового розчину — 5,6–7,2. Слабокислі ґрунти слід вапнувати за гідролітичною кислотністю та добре удобрювати.

Особливості агротехнології

Враховуючи біологічні особливості ревеню, його плантації експлуатують протягом 9–12 років. За довший час (до 15 років і більше) ґрунт надто виснажується й ущільнюється, рослини сильно уражуються хворобами і значно знижують продуктивність.

Для споживання у свіжому вигляді ревінь вирощують за трьома технологіями:

• у відкритому ґрунті з насіння і вегетативно;
• з прискоренням плодоношення під тимчасовими плівковими укриттями або із застосуванням агроволокна у відкритому ґрунті;
• вигонкою у закритому ґрунті.

Розмножується ревінь насінням і вегетативно.

Розмноження насінням

У випадку розмноження насінням на родючих ґрунтах закладають спеціальні холодні розсадники з розрахунку 800–1000 м² на 1 га майбутньої плантації. На відведеній під такий розсадник площі після попередника (наприклад, зернових культур) проводять напівпаровий обробіток ґрунту з внесенням гербіцидів суцільної дії для знищення бур’янів, лущення стерні, оранку і 2–3 культивації. Під зяблеву оранку вносять 40–60 т/га перепрілого гною чи компосту. Навесні проводять закриття вологи та застосовують мінеральні добрива у нормі N_90–150P_90–120K_150–180.

Втім, фосфорно-калійні добрива доцільніше вносити восени під зяблеву оранку. А під ранньовесняну культивацію часто застосовують нітроамофоску марки 17:17:17 у нормі 250–350 кг/га. Високу ефективність демонструє, зокрема, мінеральне добриво «Нітроамофоска-М з мікроелементами».
Розсаду ревеню вирощують протягом весняно-літнього періоду в середньому 120–140 днів. Насіння висівають рано навесні, коли ґрунт прогріється на глибину до 5–6 см. Сіють овочевими сівалками широкорядним (45 см) або стрічковим способом (20 + 50, 20 + 20 + 20 + 50 см) з нормою висіву 10–12 кг/га. Глибина загортання насіння — 3–5 см. До і після сівби проводять коткування.

Сходи з’являються через 10–12 днів після сівби. У фазі 1–2 справжніх листків посіви проріджують, залишаючи найкраще розвинуті рослини на відстані 15–20 см, і підживлюють аміачною селітрою з розрахунку 100–200 кг/га. Подальший догляд за посівами полягає у систематичному розпушенні міжрядь (краще після дощів або поливів) та знищенні бур’янів у рядках. Перед висадкою розсади на постійне місце проводять видалення слаборозвинутих і нетипових рослин.

Стандартна розсада ревеню готова до висаджування

На постійне місце розсаду висаджують восени або рано навесні, до розпускання верхівкових бруньок, у фазі 4–5 справжніх листків. Для цього з розсадника відбирають кращі рослини з добре розвинутою кореневою системою і товстими довгими черешками (у випадку осіннього висаджування). Листки вкорочують на 2/3, щоб зменшити площу випаровування, довгі корінці обрізають так, щоб вони не загиналися. Висаджують розсадосадильними машинами або вручну за схемою 90 × 90, 120 × 120, 140 × 140, 140–60 × 70 чи 150 × 70 см. 

Для промислового виробництва ревінь можна вирощувати з насіння прямим посівом. У такому випадку сіють рядковим способом з шириною міжрядь 45–70 см. Норма висіву — 4–6 кг/га. Навесні сходи проривають, залишаючи рослини у рядках на відстані 20 см одна від одної, а восени видаляють кущі з тонкими короткими черешками та нетипові для сорту. Остаточну густоту формують на 2–3 рік, вибраковуючи рослини за довжиною, товщиною та забарвленням черешків, а також проріджуючи посіви через рядок. Остаточна схема посіву на третій рік використання плантації і в подальшому може бути, наприклад, 140 × 70 см. Тоді кількість рослин на 1 га складатиме:

• площа живлення однієї рослини: 140 × 70 = 9800 см², або 0,98 м²;
• кількість рослин на 1 га: 10000 : 0,98 = 10 204 шт.

Отже, на 1 га плантації нам потрібно 10,2 тис. рослин ревеню. Викопані під час проріджування рослини з типовими для сорту довгими товстими черешками реалізують або використовують як маточний матеріал для закладання нових плантацій чи для вигонки у закритому ґрунті. 

Висаджування росади ревеню

Касетна технологія

На сьогоднішній день все більш популярною стає касетна технологія вирощування розсади ревеню в плівкових теплицях чи тунельних плівкових укриттях. Згідно з нею, сортове насіння висівають у касети з 77 чарунками, наповнивши їх професійними готовими сумішами — такими, як Щедра земля, Поліська земля, Flora Fleur, ЕкоФлора, Флоріо, ПрофіМікс чи субстрати прибалтійського виробництва Smart Grow, Klasman KS тощо. Сіяти можна у кілька строків з II декади квітня до II декади травня.

Сходи з’являються через 6–8 днів. Для кращого росту і розвитку через 1,5–2 тижні рослини підживлюють рідкими органічними добривами (скажімо, Smart Grow Alhom, Ріверм, Українські гумати чи ROST Концентрат), а також регуляторами росту Біоглубін, Вимпел К тощо. Тривалість вирощування розсади — 3–3,5 тижні. На постійне місце її висаджують у віці 25–30 днів за наведеними вище схемами.

Касетна розсада ревеню

Вегетативне розмноження

Проте найбільш продуктивні плантації ревеню закладають шляхом вегетативного розмноження, або клонування. Суть його полягає у поділі 4–5-річного кореневища на 4–6 рівних частин (масою 250–350 г), кожна з яких повинна мати 1–2 добре розвинуті верхівкові бруньки (меристемна культура) і стільки ж товстих розгалужених корінців. Для цього кореневища викопують навесні (у квітні) або восени (у вересні). 

Можна викопувати рослини не повністю — відгребти землю навколо куща і обережно відокремити частину кореневища з верхівковими бруньками. Зрізи після такого «живого поділу» опудрюють попелом, землю знову нагортають і злегка утрамбовують, не пошкоджуючи верхівкові бруньки. Відокремлені сегменти кореневища також опудрюють попелом і висаджують на постійне місце у завчасно підготовлені посадкові ямки глибиною 15–30 см. Верхівка бруньки після висаджу­вання має перебувати нарівні з землею, заглиблювати її не потрібно. 

Кореневище ревеня пятирічного віку придате для вегетативного розмноження

Розділення кореневища на сигменти з верхівковими бруньками

Ґрунт на ділянці готують так само, як під розсаду ревеню. У лунки (посадкові ямки) обов’язково додають перегній чи компост з розрахунку 300–500 г на ямку. Ефективним є також внесення біоферментованих (Біопроферм чи Біоактив) чи органічних добрив (продукт вермикультури Біогумус, 200–300 г на лунку). З мінеральних препаратів можна додати нітроамофоску з розрахунку 30–60 г на лунку, перемішавши її з органічними добривами і землею.

Висаджування розділених кореневищ проводять у вересні — жовтні, до замерзання ґрунту, або рано навесні, до розпускання бруньок. Затягувати з висадкою не слід, адже тоді рослини розвиваються повільніше, і формування врожаю подовжується. Сегменти кореневищ висаджують у вологий ґрунт за такими ж схемами, як і розсаду. У посушливий період висаджені кореневища задля кращого приживлення поливають.

Догляд за рослинами у перший рік після садіння полягає у розпушуванні міжрядь, знищенні бур’янів та поливах за потребою. У наступні роки рано навесні проводять боронування легкими боронами, щоб видалити з плантації відмерле листя, а також підживлення мінеральними добривами з розрахунку N₆₀P_60–90 K_45–60 кг/га д.р. Після відростання листків розпушують ґрунт у міжряддях і знищують бур’яни у гніздах. Коли з’являються квітконосні стебла, їх виламують біля основи. Зрізати їх не варто, бо тоді у порожнини потрапляє вода, і кореневища загнивають.

Залежно від типу ґрунту та забезпеченості його поживними речовинами, через кожні 3–5 років на плантації вносять перегній з розрахунку 15–25 т/га, або ферментовані добрива у нормі 4–8 т/га, заробляючи їх глибоким розпушуванням міжрядь. Ефективним для підвищення врожаю є також позакореневе підживлення добривами ROST Концентрат, Ріверм, Українські гумати тощо.

З метою отримання надранньої продукції з відкритого ґрунту в кінці лютого — на початку березня посадки ревеню вкривають поліетиленовою плівкою. Це прискорює проростання верхівкових бруньок і сприяє одержанню врожаю черешків на 10–15 днів раніше. З настанням теплої погоди плівку знімають. Можна вкривати рослини й агроволокном марки P-30 або використовувати плівку чи агроволокно для спорудження тунельних укриттів.
Надалі до змикання листків слід проводити розпушення ґрунту в міжряддях, за потреби додаткове підживлення азотними добривами разом з поливом, прополювання і 3–5-разове видалення стрілок.

Ревінь може рости на одному місці кілька десятиліть, проте з часом загущується й дає дрібні черешки. Тому його рекомендують розсаджувати хоча б раз на 8–10 років — саме до 8 років продуктивність плантації найбільша.

Вигонка ревеню

Для вигонки ревеню у зимово-весняний період використовують кореневища зі старих плантацій, що підлягають ліквідації, або отримані під час проріджування. Їх викопують або виорюють перед замерзанням ґрунту, очищають від листків, прикопують у траншеях або овочесховищах, а згодом перевозять до місць вигонки.

Найчастіше вигонку проводять у листопаді — грудні у засклених теплицях. Іноді це роблять також у темряві під стелажами чи навіть у пристосованих під­валах чи коморах, де можна підтримувати температуру повітря у межах 10…16 °С. Однак у темряві черешки виростають тонкі й знебарвлені, тож на них менший попит.

У будь-якому випадку для садіння використовують лише великі кореневища, яких потрібно 6–8 тис./га площі. Очищають їх від довгих і тонких корінців, щільно одне до одного висаджують на 1–2 см глибше поверхні ґрунту і добре поливають. Залежно від розміру, віку та маси, на 1 м2 розміщують від 10 до 15 шт. Вологість повітря у споруді підтримують на рівні 85–90%, температуру — 12…16 °С. За більш високих температур (18…20 °С) якість черешків погіршується, вони стають видовженими й тонкими.

Приміщення добре провітрюють, рослини за потреби поливають. Оскільки вигонка відбувається за рахунок запасених у кореневищах речовин, на початку відростання листків і після першою збирання врожаю слід провести підживлення азотними добривами у кількості, що стимулює відростання листя — 30–40 г аміачної селітри на 10 л води.

Увесь період вигонки триває 50–60 днів. Урожай можна починати збирати через 4–6 тижнів після закладання кореневищ, виламуючи черешки, котрі досягнуть довжини 16–20 см. Краще робити це вручну з інтервалом 1–2 рази на тиждень. Залежно від якості кореневищ та умов вигонки, з 1 м2 споруди можна зібрати від 2,5 до 7 кг і більше черешків. Свіжий ревінь може зберігатися лише кілька днів за температури 1…3 °С.

Хвороби і шкідники

Найчастіше рослини ревеню уражуються вірусною мозаїкою і борошнистою росою, за надмірного зволоження виникають гнилі кореневої шийки. Уражені хворобами листки слід видаляти, а самі рослини обробляти бордоською рідиною.

Шкідниками культури є клоп ревеневий, блохи бурякова і гречана, картопляна совка, слимаки й попелиця. Хімічну обробку для захисту від них проводять тільки після збору черешків у другій половині літа. На насінниках використовують препарати, дозволені до використання в Україні. Щоб уникнути ураження ревеню хворобами і шкідниками інших гречкових культур, його посіви слід розміщувати не менш ніж за 1 км від них.

Сорти

З метою отримання високого якісного врожаю слід вирощувати високоінтенсивні, стійкі до хвороб і шкідників, адаптовані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов сорти ревеню. Зазвичай вони різняться за скоростиглістю, розміром і забарвленням черешків, смаковими якостями і схильністю до утворення стебел. Найбільш поширений в Україні старий сорт Вікторія, а в приватному секторі здебільшого використовують місцеві форми.
На жаль, до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, дуже мало сортів. Єдиний сорт, який внесено до Державного Реєстру, — це сорт Березіль (його виведено на дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН і внесено до Реєстру у 2022 році). Мало представлено на ринку й іноземних сортів.

Сорт Березіль (його виведено на дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН

Сорт Березіль (його виведено на дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН

Збирання врожаю

І. Дидів, к. с.-г. н., О. Дидів, к. с.-г. н., А. Дидів, Львівський національний аграрний університет
Фото І. Дидіва