ЛЬОН ОЛІЙНИЙ: знову в строю?

Льон олійний  одна з найдавніших і доволі перспективних культур, насіння якої широко використовують у різних галузях: технічній, харчовій, медичній. Також він є хорошим попередником для багатьох сільськогосподарських культур, має високий рівень рентабельності виробництва.

У 2025 році Канада розширила посівні площі під олійний льон з 185 тис. га до 251 тис. га, а в США вони зросли вдвічі — з 75 тис. га до 152 тис. га. У росії посіви олійного льону також збільшилися до 1,7 млн га проти 1,67 млн га торік, а прогнозований урожай може досягти 1,6 млн тонн порівняно з 1,35 млн тонн у 2024 році.

Останніми роками в Україні спостерігався значний спад льоновиробництва, та зі зростанням попиту на лляне насіння на міжнародному й внутрішньому ринках поступово підвищується й зацікавленість сільгоспвиробників цією культурою. Втім і сьогодні в Україні олійний льон залишається нішевою культурою, а виробництво схильне до коливань під впливом ринкових факторів та погоди. З 2020 року розпочалося стабільне розширення посівів. Зростанню сприяє попит з боку ЄС  основного імпортера льону. За інформацією Світлани Купрєєвої, аналітика олійного ринку з компанії УкрАгроКонсалт, у 2024/25 МР спостерігається часткове відновлення врожайності, що все ще нижче потенціалу культури. Валовий збір льону у 2024/25 МР оцінюється у понад 66 тис. т, що є найвищим результатом з 2017/18 МР. Вирішальними стали поєднання розширення площ та покращення врожайності. Експорт залишається ключовим драйвером ринку — понад 80 % урожаю українського льону у 2024/25 МР відправляється за кордон. За роки війни ця частка збільшилась більше, ніж у два рази.

Основний напрямок збуту  льону — ЄС (Італія, Польща, Бельгія  ТОП-імпортери). Після початку повномасштабної війни країни ЄС значно знизили закупівлі російського льону, переорієнтувавшись на альтернативних постачальників із України, Казахстану та Канади.

Після піку експорту у 2023/24 МР (понад 70 тис. т) у 2024/25 МР відвантаження зменшилися приблизно на 24 %.

Український ринок олійного льону входить у фазу стабільного відновлення. Культура поступово повертає позиції у структурі посівів, формуючи нову нішу для дрібних і середніх агровиробників. За умови підтримки експорту та розвитку переробки, льон має потенціал закріпитися як перспективна альтернативна культура для північних регіонів країни, які все частіше стикаються з погодними ризиками.

Льон олійний можна вирощувати в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України завдяки його біологічним властивостям і екологічній адаптованості. На сьогодні основні його посіви зосереджені в південних і східних степових регіонах (Запорізька, Миколаївська, Херсонська області), хоча останніми роками площі під цією культурою збільшуються й у Лісостепу (в областях центрального регіону).

Розвиток галузі льонарства в сучасних умовах неможливий без виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції, яка б користувалась попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках. Це значною мірою залежить від використання нових сортів льону та економічно доцільних технологічних прийомів вирощування. 

Сучасна технологія вирощування льону олійного — це мінімалізована енерго-, ресурсоощадна та екологічно безпечна технології. Основні агротехнічні прийоми вирощування льону олійного такі: попередник, обробіток ґрунту, удобрення, підготовка насіння, строки та способи сівби, норми висіву, догляд за посівами, способи збирання врожаю.

Агротехніка вирощування льону олійного не складна

Розміщення в сівозміні. Вирощування льону олійного на одному й тому самому полі спричиняє зниження його врожайності внаслідок дії ендогенних (кореневих виділень) та екзогенних (патогенів бактерій і грибів) факторів, накопичення в ґрунті збудників фузаріозу, стеблової гнилі льону та інших хвороб, які зберігають свою ґрунтову життєздатність протягом семи років. У сівозміні льон можна повертати на те саме поле не раніше як через шість — вісім років. 

Кращими попередниками льону олійного є пшениця озима та яра по чорному пару, картопля, баштанні культури. Не рекомендують сіяти льон після соняшнику, кукурудзи, капустяних, а також повторно після льону. Під час вибору попередників для льону олійного слід враховувати його низьку стійкість до вилягання та конкурентоспроможність до бур’янів, віддаючи перевагу рослинам, що не залишають багато азоту та органічних решток у ґрунті. 

Льон олійний рано звільняє поля, тому є добрим попередником для озимих і ярих культур.

Вирощування льону олійного на одному й тому самому полі спричиняє зниження його врожайності

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту спрямовують на накопичення та збереження вологи, знищення бур’янів, добре загортання в ґрунт органічних решток і мінеральних добрив, надання йому сприятливого для льону механічного стану, вирівнювання поверхні поля та ущільнення ріллі з тим, щоб загорнути насіння льону олійного під час сівби на невелику рівномірну глибину, забезпечивши тим самим дружні й повні сходи. Залежно від природно-кліматичних умов, типу ґрунту, попередника, характеру та ступеня засміченості поля основний обробіток ґрунту під льон може бути полицевим або безполицевим.

Основний обробіток ґрунту. Після збирання попередника проводять лущення стерні на глибину 6–8 см дисковими знаряддями, через 10–12 днів після цієї операції проводять основний обробіток ґрунту (оранка на глибину 23–25 см). Після появи сходів бур’янів, до настання заморозків, потрібно провести дві-три культивації. 

На полях, засмічених багаторічними бур’янами, стерню лущать двічі: за кореневищного типу забур’яненості — дисковими лущильниками у двох протилежних напрямках на глибину 10–12 см, за коренепаросткового — перше лущення проводять дисковими лущильниками, друге — лемішними. Орють у кінці вересня — на початку жовтня на глибину 20–22 см. У разі тривалої теплої осені, що сприяє відростанню бур’янів, особливо однорічних, після зяблевої оранки поле додатково культивують або боронують.

За розміщення льону олійного після просапних попередників обмежуються лише зяблевою оранкою без попереднього лущення або застосовують безполицевий обробіток. Весняна оранка навіть за комбінації плуга із кільчасто-шпоровим котком негативно впливає на врожайність.

У степових районах, де ґрунти схильні до ерозії, застосовують безполицевий обробіток. За потреби у системі основного обробітку ґрунту вносять гербіциди суцільної дії: Ураган Форте 500 SL (24 л/га), Раундап (25 л/га) та ін.

Ранньовесняний обробіток ґрунту. Насіння льону для появи дружних сходів потребує дрібногрудкуватої структури ґрунту. Тому він полягає в звичайному закритті вологи та культивації з боронуванням на глибину 5-6 см (а під час унесення мінеральних добрив  на 8-10 см) та в передвисівній культивації на глибину не більше як 5-6 см із наступним коткуванням кільчасто-шпоровими котками. Добру якість передвисівного обробітку ґрунту забезпечують комбіновані агрегати, які одночасно добре розпушують посівний шар, ущільнюють і вирівнюють поверхню ґрунту. 

На легких ґрунтах передвисівний обробіток ґрунту проводять також із застосуванням зчіпки важких, середніх і легких борін у два-три сліди на глибину загортання насіння (до 2 см). 

Удобрення. Рослини льону олійного мають короткий вегетаційний період, у кореневої системи досить слабка вбирна здатність, тому культура добре реагує на внесення мінеральних добрив. Доза добрив залежить від попередників: після стерньових — N45-60P60K45-60, після просапних культур — N_30-45P₆₀K₆₀. Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток, азотні — навесні, під передвисівну культивацію, приділяючи особливу увагу рівномірності їхнього внесення. 

Правильне визначення доз азотних добрив має вирішальне значення під час вирощування льону олійного. Перевищення доз внесення азотних добрив негативного впливає на стійкість культури до вилягання. Підвищені дози азоту знижують вміст у насінні жиру за підвищення кількості протеїну, затримується утворення бутонів і квіток, дозрівання відбувається нерівномірно, що ускладнює збирання культури льону олійного.

Крім макроелементів, льон у процесі свого розвитку має потребу також у борі, марганці, цинку, кобальті, міді та інших мікроелементах. Кожен із них відіграє важливу роль у рослинному організмі та є необхідним для нормального росту й розвитку культури.

Сорти. Всі сучасні сорти льону олійного, занесені до Державного Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, належать до різновиду льону-кучерявця. Їхня потенційна врожайність становить 2,0–2,5 т/га. Правильний вибір сортів льону олійного має вирішальне значення для його успішного вирощування.

До Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на сьогодні внесено 31 сорт льону олійного (кучерявця). Здебільшого це  вітчизняні сорти, сформувалася чітка тенденція до монопольного становища вітчизняної селекції на ринку насіння льону олійного, а позиції іноземних селекційних компаній дуже поступаються за критерієм кількості сортів. Так, власниками сортів Світлозір, Айсберг, Дебют, Ківіка, Південна ніч, Вогні Дніпрогесу, Водограй, Запорізький богатир, Патріций, Живинка, Добродар, Лінсан є Інститут олійних культур НААН; сортів Аквамарин, Еврика, Північна зірка, Блакитно помаранчевий, Симпатик, Альбіон, Ланселот — ННЦ «Інститут землеробства НААН»; Айвенго — «Всеукраїнський науковий інститут селекції (ВНІС)», Антант — Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України; Парус, Дунай — ТОВ «Терра-Юг Україна»; Лібра — селекції Нідерландів, а сорт Лірина — Німеччини. 

Сорти Ківіка, Південна ніч рекомендовано до вирощування в Степу України; Айсберг, Дебют, Лірина та інші — для всієї території України.

Сівба. Насіння льону за два-три місяці до сівби протруюють препаратами Вінцит 050 CS, КС (1,5-2,0 л/т), Вітавакс 200 ФФ (1,5–2,0 л/т), Круїзер 600 FS, ТН (2,0 л/т), Модесто Плюс 510 FS, TH (16,7 л/т) із додаванням мікроелементів: борної кислоти (1,5 кг/т), сірчанокислої міді та сірчанокислого цинку (обох — по 2 кг/т).

За два-три місяці до сівби насіння льону протруюють

Сівбу льону олійного проводять якомога раніше, водночас із ранніми ярими культурами. За сівби в ранні строки в рослин льону краще розвивається коренева система, вони швидко зростають і випереджають за розвитком бур’яни. Вегетація рослин перебігає у сприятливіших умовах із відносно невисокою температурою повітря та достатньою вологістю ґрунту, вони стійкіші проти ураження хворобами й вилягання, раніше достигають.

Сіють льон звичайним рядковим способом зерновими сівалками, що мають анкерні сошники, з міжряддям 15 см та нормою висіву 5–7 млн схожих насінин на 1 га, або 50–70 кг/га. За використання льону олійного для виготовлення волокна та олії норму висіву збільшують на 10–15 кг. Насіння льону олійного висівають на глибину 3-4 см за умови якісної підготовки ґрунту та достатнього вмісту вологи в ньому, а за посушливих умов — на глибину до 5 см. 

Урожайність льону олійного безпосередньо залежить від густоти стояння рослин. Зі складових урожайності цієї культури найбільше значення має кількість коробочок на рослині, тобто, на відміну від льону-довгунця, він потребує достатнього розгалуження (а отже, утворення більшої кількості коробочок) для високої врожайності насіння. Гілкування та утворення більшої кількості коробочок від’ємно корелює із кількістю рослин на 1 м2, тому надмірно високі норми висіву насіння негативно позначаються на врожайності насіння.

За вирощування льону олійного на родючих ґрунтах слід обирати вищу, а на бідних — нижчу норму висіву насіння, що пов’язано зі зниженням польової схожості насіння за умов підвищеної концентрації ґрунтового розчину. Для широкорядного способу сівби норма висіву становить 3,0–4,0 млн/га, або 30–35 кг/га. У разі вирощування льону олійного для виготовлення волокна та отримання олії (як правило, сорти різновиду межеумок) норму висіву збільшують на 10–15 кг/га.

Догляд за посівами. Догляд за посівами льону олійного передбачає низку агротехнічних прийомів, які сприяють одержанню вищого врожаю. Після сівби посіви коткують кільчасто-зубчастими котками. Першою операцією з догляду посівів є руйнування ґрунтової кірки. На вузькорядних посівах проводять боронування райборінками впоперек напрямку рядків. Якщо насіння ще не проросло, то кірку руйнують кільчасто-шпоровими котками. В подальшому догляд за льоном полягає в знищенні бур’янів, шкідників і хвороб, підживленні льону, застосуванні заходів для запобігання втратам урожаю від вилягання. 

У зв’язку з повільним ростом рослин льону аж до фази бутонізації слід дбати про чистоту посівів. Найефективнішим прийомом знищення бур’янів є обробка гербіцидами, передбаченими Реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, або їхніми баковими сумішами залежно від видового складу бур’янів, такими як: Агрітокс, Ачіба, Базагран М, Барклей Галлап 360, Гроділ Максі 375 ОD, Лонтрел Гранд, Фюзілад Форте 150 ЕС, Пік 75 WG, Шогун, Шедов, Центуріон, Хармоні 75 та ін. Обробіток найкраще проводити у фазі «ялинки» за висоти рослин 312 см. Обробляти гербіцидами посіви краще за температури 15…20 °С.

У зв’язку з повільним ростом рослин льону аж до фази бутонізації слід дбати про чистоту посівів

Льон олійний доволі слабко уражується хворобами та ушкоджується шкідниками. Рівень ураження посівів за роками значно коливається залежно від кількості вологи, тепла та загальної культури землеробства. Шкідливість і розмах поширення окремих видів шкідників і хвороб неоднакові у різних ґрунтово-кліматичних зонах. За сухих і жарких умов посіви льону олійного більше пошкоджуються шкідниками, а за вологих і прохолодних — грибними хворобами. Застосування фунгіцидів та інсектицидів не завжди окуповується, що особливо стосується боротьби із грибними збудниками.
Льон олійний у всі фази розвитку може пошкоджуватися шкідниками: льоновою блішкою, льоновим трипсом, плодожеркою, гусеницями люцернової совки, лучного метелика і совки-гамми та ін. В Україні відмічено близько 30 видів шкідників, із яких 16 вважають найнебезпечнішими.
Гусениці плодожерки, розвиваючись усередині коробочок льону олыйного, пошкоджують насіння, а гусениці совок поїдають листя, квітки, коробочки. За масового розмноження вони завдають великих збитків посівам. 

Головними заходами захисту від шкідників є якісний обробіток ґрунту, ранні терміни сівби, знищення бур’янів, дотримання просторової ізоляції посівів (не менше як за 2 км від полів, де вирощували льон попереднього року), знищення післязбиральних решток (недорозвинених стебел льону, коробочок), обробка поля хімічними засобами — інсектицидами (наприклад, Карате Зеон 050 CS (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі (0,1–0,15 л/га) та ін.).

Значної шкоди посівам льону олійному можуть завдавати хвороби, які знижують урожай і погіршують якість продукції. В окремих випадках вони призводять до значного зрідження посівів або повної їхньої загибелі. Льон олійний найчастіше уражується фузаріозом, поліспорозом, іржею, актракнозом, бактеріозом та ін. Для захисту від них посіви обробляють фунгіцидами: хлорокисом міді (2,2 л/га), Фундазолом ЗП (1,0 л/га) та ін.
Профілактичними заходами проти хвороб є ретельне очищення насіння, сівба в оптимальні терміни, передвисівне протруювання насіннєвого матеріалу (за два — шість місяців до сівби).

Але найефективнішими засобами захисту рослин від бур’янів, шкідників та хвороб може бути лише поєднання агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.

Способи збирання льону олійного 

Збирають льон олійний прямим комбайнуванням (однофазне збирання), двофазним збиранням та із застосуванням десиканту. За прямого збирання льону оптимальною є фаза ранньої жовтої стиглості рослин, коли в посіві 25 % насіннєвих коробочок жовтого кольору і 75% — жовто-зеленого. 
Для одержання насіння високої якості збирання льону олійного однофазним способом проводять за повної стиглості насіння. Час оптимального строку збирання настає, коли насіння у коробочках шелестить за їхнього струшування та легко витирається із них пальцями. Водночас насіння льону олійного має сортотипове забарвлення та не роздавлюється між пальцями. Крім стиглості насіння, варто звертати увагу на те, щоб солома до основи стебла була сухою. Перестиглі коробочки можуть відламуватись, але втрати насіння при цьому менші, ніж за раннього обмолочування. Вологість насіння має бути у межах 8–13%. Висоту зрізу встановлюють так, щоб забезпечити ефективне забирання всіх льонових коробочок і водночас якомога менше зрізувати соломи. Що менше соломи проходить через комбайн, то менші втрати насіння.

За прямого збирання льону оптимальною є фаза ранньої жовтої стиглості рослин

Під час скошування льону олійного у валки та обмолочування їх комбайнами значно поліпшується якість зібраної продукції та підвищується продуктивність комбайнів. Проте водночас підвищується вартість проведення збиральних робіт, а за погіршення погодних умов — різко збільшуються втрати врожаю льону олійного під час обмолочування валків.

Скошування у валки починають за 10–12 днів до побуріння 50–75% коробочок за вологості насіння 25–35 %. Висота зрізування стебел — 12–14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання. Обмолочують валки через п’ять-сім днів за зниження вологості насіння до 12 %.

За пізнішого збирання різко підвищується ураженість насіння хворобами, а за більш раннього, коли 65–70 % коробочок ще зелені, втрата насіння підвищується до 65 %. Для зниження втрат застосовують десикацію. Цей захід прискорює настання фази жовтої стиглості насіння, і початок збирання настає на дві — десять діб раніше. Для десикації добирають препарати, які швидко підсушують листя, коробочки, чашолистки льону, котрі за теплої погоди буріють через одну-дві доби після застосування. Десикація полегшує механізоване збирання льону олійного та сприяє зменшенню втрат насіння. 

Л. Губенко, канд. с.-г. наук