Корисна культура за всіма вимогами

Горох - культура, яка займає далеко не останнє місце у сівозміні. За поживністю горох займає одне з перших місць серед продовольчих та фуражних культур. Практика показала, щоб отримувати максимальний врожай, варто впроваджувати нові сорти гороху та інтенсивну технологію вирощування. 

Горох, що багатий на рослинний білок, не лише не виснажує ґрунт, а й збагачує його азотом, адже після збирання культури в ґрунті залишається понад 50 кг азоту. За умови дотримання правильної агротехнології горох показує досить високу урожайність. Передові господарства постійно вдосконалюють елементи технології вирощування цієї культури, аби досягти ще кращих результатів. Завдяки високому рівню агротехніки та якісному сортооновленню продуктивність культури може суттєво зростати.

Горох у тваринництві використовується як цінний концентрований корм. Один кілограм зерна відповідає 1,17 кормових одиниць і містить 191 г перетравного протеїну. Після збирання врожаю, залежно від його рівня, у ґрунті залишається від 50 до 100 кг азоту на гектар, що еквівалентно 2,5–5,0 центнера мінеральних добрив.

Горох також застосовується для годівлі тварин у вигляді зеленої маси, силосу, а також концентрованих кормів — насіння та горохового борошна. Горохова солома, якщо вона не зіпсована і не уражена грибковими хворобами, є поживним і якісним кормом: вона м’якша за злакову солому, містить понад 80 % білка та близько 34 % безазотистих екстрактивних речовин.

Зелена маса (пелюшка) містить до 22 % протеїну (в перерахунку на суху речовину). Вегетативна маса овочевого гороху, за врожайності 10–20 т/га, забезпечує 250–400 кг/га перетравного білка.

Умови вирощування гороху

Сходи гороху здатні витримувати навіть мінусові температури, а насіння проростає за низьких температур. Горох досить вибагливий до вологи, особливо в періоди проростання насіння, цвітіння та наливу зерна. Найбільш критичним щодо нестачі вологи є початок формування генеративних органів.

Горох вимогливий до ґрунту. Кращими для нього є середні за в’язкістю ґрунти, що містять достатню кількість вапна. Деякі види гору (пелюшка) добре ростуть на легких піщаних ґрунтах. Результати досліджень наукових установ свідчать, що оптимальні врожаї можливо отримати на забезпечених вологою чорноземах, окультурених дерново-підзолистих, і деградованих чорноземах. Непридатні для вирощування культури солонцюваті ґрунти, сильно кислі, заболочені.

Досвід господарств показав, що горох, не потребує дорогих азотних добрив, може забезпечувати на великих площах високі врожаї за рахунок родючості ґрунтів і оптимальних норм добрив, або поєднання симбіотичного і мінерального азоту.

Маючи відносно короткий вегетаційний період, горох потребує значної кількості елементів живлення

Маючи відносно короткий вегетаційний період, горох потребує значної кількості елементів живлення. 

Деякі дослідники відмічають, що на утворення 1 ц зерна горох виносить з ґрунту більше 4 кг азоту, до 2 кг фосфору і більше 3 кг калію. Варто зауважити, що надлишок азоту викликає надмірне формування маси і знижує врожайність, затримує достигання зерна, сприяє розвитку хвороб гороху. Насіння бур’янів, яке не втратило схожість, викликає забур’яненість посівів. Внесення вапна із розрахунку пів норми за гідролітичною кислотністю збільшувало врожайність гороху від 11 до 54 % і покращувало якість, а в подальшому збільшення норми вапна мало впливало на врожайність.

Дослідження, проведені Івановим Н. Р., підтверджують доцільність застосування глибокої оранки (30–32 см) на темно-каштанових ґрунтах. Приріст урожаю зерна за 4 роки збільшився на 1,5 ц/га. 

Слід особливо підкреслити, що невирівняність гороху за забарвленням і формою насіння, а також велика засміченість посівів дуже знижують його цінність. Тому величезне значення має селекція сортів гороху і старанне очищення та сортування зерна, що значно підвищує його цінність. Мозгові сорти гороху відрізняють за величиною насіння. У фазах технічної стиглості зерна його хімічний склад значно змінюється.

Яких добрив потребує горох

Дослідження проводилися в умовах СВК «Ружинський» Житомирської області, який розташований в Лісостеповій зоні. Ґрунт – чорнозем опідзолений на лесі. Площа дослідних ділянок 50 м². Повторність триразова. Досліджували сорт гороху Девіз.  

Схема досліду: 

Фактор А – варіанти удобрення:  

• А-1). Без добрив (контроль);  
• А-2). N₄₅P₆₀K₆₀;
• А-3). N₆₀P₆₀K₆₀.

Під горох попередником в досліді були цукрові буряки.  Глибоку зяблеву оранку проводили восени на глибину 26 см. Зоране поле залишилось на зиму неборонованим, а навесні, після попереднього боронування, оброблялось культиваторами з наступним боронуванням. Мінеральні добрива вносили згідно схеми досліду. Калійні та фосфорні добрива вносили восени під оранку, азотні – під культивацію та пізніше протягом вегетації згідно досліду.  

Добрі результати при вирощуванні гороху дало застосування бактеріального препарату «Преміум», який містить культуру бульбочкових бактерій. Найефективнішим способом внесення препарату є обробка ним посівного матеріалу.

Для сівби використовували насіння сорту Девіз — досить велике, очищене й відсортоване. Сівбу проводили дуже рано – у першій декаді квітня. Ранні строки посіву є дуже важливими, адже насіння гороху потребує великої кількості вологи для проростання, а також молоді посіви менше уражуються хворобами та шкідниками.

Горох висівали звичайним рядковим способом. Після сівби здійснювали коткування кільчасто-шпоровими котками. Норма висіву становила 1,3 млн схожих насінин на гектар.

Догляд за посівами включав внесення гербіцидів від бур’янів та боротьбу з хворобами та шкідниками. 

Горох достигає неодночасно: коли одні боби стиглі, в той же час утворюються нові, особливо якщо у цей період стоїть дощова погода. Тому, збирання починали коли достигали нижні боби, не чекали достигання всіх бобів, бо інакше можуть бути великі втрати від осипання найбільш крупного зерна. Передчасне збирання теж небажане, бо в цьому разі може бути зморшкувате зерно.  

Збір врожаю проводили по дослідних ділянках зерновим комбайном Сампо.

Вплив на розвиток рослини

Варто відмітити, що висота рослин у фазі цвітіння змінювалась на варіантах досліду. Найбільша висота рослин гороху 74,0-84,0 см була на удобрених варіантах (середнє за роками), що більше до контролю на 14,9-24,9 см. 

Максимальна висота рослин гороху 84,0 см була на варіанті з удобренням (N₆₀P₆₀K₆₀). Позитивна дія добрив забезпечила приріст до 24,9 см. На варіанті з удобреннями (N₄₅P₆₀K₆₀) рослини гороху були менш високорослі, але були більші до контролю на 14,9 см. Надбавки по варіантах досліджень були суттєвими. Малу висоту рослин гороху було відмічено на варіанті без добрив. Вона становила в середньому за роки досліджень 59,1 см. Отже, максимальні показники висоти рослин 84,0 гороху забезпечив варіант де вносили добрива (N₆₀P₆₀K₆₀). Рослини на цьому варіанті мали суттєвий приріст 24,9 см до контролю.

У дослідженнях ми провели облік листкової поверхні гороху у фазі цвітіння. Найбільшу асиміляційну поверхню мали варіанти де вносили добрива. На контролі (без добрив) площа листкової поверхні становила 31,6 тис.м²/га (середнє за роками). При застосуванні добрив в нормі (N45P60K60) та (N₆₀P₆₀K₆₀) рослини мали більшу поверхню і приріст був 14,3-16,5 тис.м²/га.

Нами відмічена максимальна асиміляційна поверхня 45,9–48,1 тис.м²/га на варіантах із застосуванням добрив (N₄₅P₆₀K₆₀) та (N₆₀P₆₀K₆₀). Найбільша асиміляційна поверхня проявляється у варіанті де вносили добрива в нормі (N₆₀P₆₀K₆₀). У дослідженнях спостерігається чітка залежність між варіантами, на користь збільшення площі листкової поверхні впливали удобрення.  

Структуру врожаю гороху визначали на основі обліку кількості бобів з 1 рослини, маси насіння з 1 рослини і маси 1000 насінин. 

За два роки досліджень відмічено, що на варіанті без добрив (контроль) кількість бобів сформувалось на 1 рослині 3,4 шт., маса насіння з 1 рослини була 2,5 г, а маса 1000 насінин мала вагу 215 г.

Максимальні показники висоти рослин 84,0 гороху забезпечив варіант де вносили добрива (N60P60K60). Рослини на цьому варіанті мали суттєвий приріст 24,9 см до контролю

Максимальні показники структури врожаю відмічені на варіанті з внесенням добрив в нормі (N₆₀P₆₀K₆₀0). При дії добрив (N₆₀P₆₀K₆₀) кількість бобів зросла до 6,4 шт. з 1 рослини, і маса насіння була 4,9 г з масою 1000 насінин 237 г. 

Показники на варіанті (N₄₅P₆₀K₆₀) були дещо менші в порівнянні з варіантом де вносили добрива в нормі (N₆₀P₆₀K₆₀). Вони становили: кількість бобів 5,2 шт., маса насіння з 1 рослини 3,4 г і маса 1000 насінин 228 г.  

Кожен з цих удобрених варіантів (N₄₅P₆₀K₆₀), (N₆₀P₆₀K₆₀) мали за основними показниками певну надбавку до контролю, яка становила кількість бобів 1,8-3,0 шт., маса насіння з 1 рослини 0,9-2,4 г. маса 1000 насінин 13-22 г. 

Отже, на варіанті з внесенням мінеральних добрив в нормі (N₆₀P₆₀K₆₀) показники структури врожаю гороху набули максимального значення і становили: кількість бобів на 1 рослині 6,4 шт., маса насіння з 1 рослини 4,9 г, маса 1000 насінин 237 г.

Максимальний ефект ми отримали від внесення мінеральних добрив. Ефект від внесення мінеральних добрив позначився на формуванні кількості бульбочок гороху. У фазі бутонізація кількість бульбочок була в межа 20,1-29,2 шт./росл. Зросли показники у фазу цвітіння. Межі їх коливались від 24,0-34,8 шт./рос. Майже на половину вони зменшились у фазі «повна стиглість». Їх межі були 10,6–20,1 шт./росл.

Максимальну врожайність зерна гороху, а саме 3,38 т/га, отримали саме у варіанті з внесенням мінеральних добрив N60P60K60

Активно проходив процес азотфіксації та створились сприятливі умови для рослин гороху саме на удобрених варіантах. Найбільша кількість бульбочок 34,8 шт./росл. сформувалась на кореневій системі гороху у фазі цвітіння у варіанті з нормою добрив (N₆₀P₆₀K₆₀ (середнє за роками).
Мінімальну кількість бульбочок гороху мав варіант без добрив у всі фази вегетації. Вони були: фаза бутонізація – 20,1, цвітіння – 24,0, повна стиглість – 10,6 шт./росл. Зросла кількість бульбочок за рахунок внесення добрив на варіанті (N₄₅P₆₀K₆₀). За фазами вегетації її показники були 26,9, 30,2, 19,8 шт./росл. 

Отже, внаслідок внесення мінеральних добрив в нормі (N₆₀P₆₀K₆₀) максимально зросли показники кількості бульбочок гороху у фазі цвітіння до 34,8 шт./росл.

За роки досліджень середня врожайність насіння гороху на контрольному варіанті становила 2,71 т/га, проте за роками показники варіювала від 1,63 у 2019 році до 1,90 т/га у 2020 році.  

Важлива роль удобрення

У наших дослідженнях значний вплив на формування врожайності зерна гороху мали мінеральні добрива.  

Як висновок, сприятливі умови для росту рослин гороху склались на удобреному варіанті (N₆₀P₆₀K₆₀). В середньому за роки досліджень показники (фаза цвітіння) становили 84,0 см.

Найбільшу асиміляційну поверхню 48,1 тис.м²/га. мав варіант, де вносили добрива в нормі (N₆₀P₆₀K₆₀). 

У варіанті з внесенням мінеральних добрив у нормі N₆₀P₆₀K₆₀ показники структури врожаю гороху зросли та становили: кількість бобів — 6,4 шт., маса насіння з однієї рослини — 4,9 г, маса 1000 насінин — 237 г. У фазі цвітіння кількість бульбочок зросла до 34,8 шт. на рослину завдяки внесенню добрив за цією ж нормою.

Максимальну врожайність зерна гороху, а саме 3,38 т/га, отримали саме у варіанті з внесенням мінеральних добрив N₆₀P₆₀K₆₀. Найвищий умовно чистий прибуток в 20 581 грн/га (за даними 2020 року) та рівень рентабельності 260 % також забезпечив удобрений варіант із нормою N₆₀P₆₀K₆₀.

Ярослав Милий, Поліський національний університет