7 вересня 2026
Сучасні підходи до оздоровлення ґрунту в агроекосистемі плодового саду
Екологічний стан ґрунту під багаторічними плодовими насадженнями сьогодні викликає серйозне занепокоєння у всьому світі. Коли яблуні чи інші культури роками ростуть на одному й тому самому місці, садівники неминуче стикаються з підступним явищем — ґрунтовтомою та хворобою реплантації.
Земля ніби виснажується і починає «відторгати» нові насадження. Це завдає значних економічних збитків галузі садівництва, суттєво скорочує терміни експлуатації нових садів, загострює екологічні проблеми та змушує науковців шукати ефективні й безпечні заходи для поліпшення стану підземного середовища.
Сучасна наука пропонує розв’язувати цю проблему через комплексне відновлення ґрунту. В основі цих підходів лежить поєднання різних методів дезінфекції та біологічних стратегій, які регулюють мікробний ценоз, розширюють мікро- та фіторізноманіття. Як результат, поліпшуються агрофізичні й біологічні властивості ґрунту, що своєю чергою стимулює ростові показники дерев і підвищує загальну продуктивність саду.
Оскільки проблема ґрунтовтоми не є новою, у світовій практиці вже напрацьовано низку стратегій. Проте в умовах підвищених екологічних стандартів увага дослідників дедалі більше фокусується саме на біологічних методах, які просувають стале сільське господарство та збалансоване управління ресурсами. Якщо поглянути на загальну картину, то всі сучасні методи оздоровлення ґрунту в саду можна розділити на три великі групи:
- Фізичні методи: соляризація, термічна та парова обробка, а також анаеробне знезараження.
- Хімічні методи: традиційна дезінфекція (фумігація), хімічні добавки, внесення мінеральних добрив, вапнування та гіпсування.
- Біологічні методи: біофумігація, використання стійких підщеп, внесення органічних добрив, вирощування сидеральних культур та висів багаторічних трав у міжряддях.
Органічне живлення проти хімічного дисбалансу
Одним із класичних і надійних способів зниження негативного впливу ґрунтовтоми на молоді дерева є збагачення землі органічною речовиною. Дослідження показують, що тривале (наприклад, за 20-річний період) внесення гною здатне підвищити вміст гумусу у метровому шарі темно-сірого опідзоленого ґрунту на вражаючі 34 тонни на гектар. У перший період росту молодих дерев гумусованість підвищується як безпосередньо від самих добрив, так і внаслідок нарощування біомаси — листя та коріння, які природно збагачують середовище. Пізніше біологічна активність такого удобреного ґрунту значно інтенсифікується, особливо мінералізаційні процеси під час парового обробітку, що зумовлює активне перетворення новоутворених гумусових сполук.
Близькі за якістю показники родючості формуються і за органо-мінеральної системи, коли довготривало вносять половинні норми органіки (гній 20 т/га) разом із мінеральними добривами (N60P60K60). Натомість чиста мінеральна система (у високих нормах N120Р120К120) приховує серйозні ризики: вона значно підвищує кислотність ґрунту, уповільнює накопичення гумусу і макроелементів, а також взагалі не збагачує землю мікроелементами.
Одним із класичних і надійних способів зниження негативного впливу ґрунтовтоми на молоді дерева є збагачення землі органічною речовиною
Цікаві результати отримали науковці під час дослідження насаджень яблуні, яку вирощували повторно на місці розкорчованого саду. Внесення азоту в нормах 65 кг/га та 95 кг/га покращувало мікробіологічний стан порівняно з контролем без добрив. Проте тут виявили тісну позитивну кореляцію між умістом азоту і кількістю грибів Fusarium у ґрунті. Це серйозне застереження: надмірне захоплення азотними добривами призводить до шкідливих змін у мікобіомі ризосфери плодових дерев та накопичення небезпечного патогена.
Чудовою альтернативою мінеральному живленню є компост. Його внесення позитивно впливає на накопичення органіки та доступних поживних речовин на всій глибині, а також підвищує рН ґрунту, що прямо покращує продуктивність дерев і якість плодів. Опосередковано компост повністю перебудовує бактеріальні угруповання: чисельність корисних представників Proteobacteria, Bacteroidetes і Cyanobacteria стрімко зростає, тоді як кількість Chloroflexi, Acidobacteria, Nitrospirae, Gemmatimonadetes і Actinobacteria, навпаки, зменшується.
Що ще важливіше, компост стимулює розвиток домінуючих родів мікроорганізмів, таких як Burkholderia, Pseudomonas, Bacillus, Paenibacillus, Rhodanobacter, Arthrobacter, Devosia, Serratia та Streptomyces, які є ключовими помічниками у стимуляції росту рослин та індукції їхнього імунітету. Водночас чисельність потенційних винуватців хвороби реплантації з родів Gemmatimonas, Phenylobacterium, Nitrospira, Sphingomonas і Nitrosospira суттєво зменшується.
Подібний досвід органічного садівництва в Японії підтвердив, що внесення органіки підвищує загальний вміст вуглецю, азоту, оптимізує співвідношення C/N і збільшує мікробну біомасу. Це доводить, що екологічні методи допомагають зберігати високу продуктивність яблуневих садів без втрати безпеки плодів.
Коли через монокультуру ґрунт усе ж таки підкислюється, у ньому падає активність нітрифікуючих, азотфіксуючих, силікатних і фосфорних бактерій, натомість розмножуються патогенні гриби. Для подолання цих наслідків ефективно використовувати недорогі хімічні добавки — наприклад, негашене вапно у поєднанні з суперфосфатом. Вони оптимізують структуру мікробіому, підвищують активність ферментів та зменшують ураження саджанців під час пересадки.
Хімічна фумігація: радикальний крок та його наслідки
Найбільш радикальним і популярним на практиці методом боротьби з ґрунтовтомою залишається хімічна дезінфекція (фумігація), мета якої — тотальне знищення патогенів і шкідників. З 1940 року головним фумігантом у світі через свій широкий спектр дії був бромистий метил. Однак через руйнівний вплив на озоновий шар планети сьогодні ця сполука повністю заборонена. Замість неї в багатьох країнах використовують дазомет, метам натрію, 1,3-дихлорпропен та ціанамід кальцію.
Наприклад, фумігація дазометом дійсно ефективно зменшує симптоми ґрунтовтоми і має довготривалу дію, навіть збільшуючи кількість деяких корисних мікроорганізмів. Проте загалом хімічна фумігація визнана деструктивним методом. Вона діє невибірково, суттєво змінює видову різноманітність, знижує чисельність корисних мікроорганізмів та пригнічує ферментативну активність. Через накопичення залишків хімікатів час природного відновлення землі є дуже тривалим, що змушує вчених шукати безпечніші замінники.
Найбільш радикальним і популярним на практиці методом боротьби з ґрунтовтомою залишається хімічна дезінфекція (фумігація), мета якої — тотальне знищення патогенів і шкідників
Серед таких інноваційних хімічних засобів виділяється діоксид хлору, визнаний найбезпечнішим дезінфектантом. Він високоефективно інактивує бактерії, гриби та віруси, розкладаючи їхні амінокислоти, змінюючи конфігурацію білка та руйнуючи клітинні мембрани. Експерименти показали, що розчини діоксиду хлору чудово пригнічують ріст міцелію та проростання спор небезпечних грибів Fusarium proliferatum, Fusarium solani, Fusarium oxysporum і Fusarium moniliforme, а найпотужніший стерилізуючий ефект досягається за концентрації 600 мг/л.
Крім того, діоксид хлору позитивно впливає на фізіологію самої яблуні: у коренях підвищується активність захисних ферментів (супероксиддисмутази, каталази і пероксидази) та зменшується вміст токсичного малонового діальдегіду. Довжина кореня після такої обробки збільшується на 31,7 %, площа поверхні — на 96,5 %, об’єм — на 257,3 %, а кількість проростків — на 85,3 %. Це дає змогу звести ураження коренів до мінімуму і посилити стійкість рослин до стресу реплантації.
Біофумігація та сидерація: природні гази та зелені мульчі
Як чудову альтернативу хімікатам для сталого управління садом застосовують біологічні методи: біофумігацію, вирощування покривних культур та інокуляцію корисними препаратами.
Метод біофумігації базується на здатності рослин із родини Капустяних (Brassicaceae) виділяти токсичні для патогенів метаболіти. Ці рослини продукують специфічні вторинні сполуки — глюкозинолати та тіофени, які мають потужну фунгіцидну, нематоцидну, інсектицидну та антивірусну дію. Вони допомагають очистити ґрунт від таких небезпечних збудників, як Phytophthora cactorum та Fusarium oxysporum. Під час біофумігації свіжу зелену масу подрібнюють і заорюють у землю, де внаслідок взаємодії з рослинним ферментом мірозиназою утворюється природний газ — ізотіоціанат. Як альтернативу також використовують сухе борошно з насіння або водну витяжку з таких культур, як Brassica juncea (гірчиця сарептська), Sinapis alba (гірчиця біла) та Eruca sativa або Raphanus sativus (редька).
Найкращих результатів проти хвороби пересадки вдалося досягти за використання композиції насіння Brassica juncea та Sinapis alba у співвідношенні 1:1 з нормою внесення 4,4 тонни на гектар у поєднанні зі стійкими підщепами яблуні. Цей метод суттєво змінює склад ризосферного мікробіому та активізує ріст дерев.
Одним із найсильніших ефектів біофумігації є знищення шкідливих нематод. Щоправда, використання лише капустяних культур проти нематод є менш ефективним, але якщо поєднати біофумігацію з соляризацією ґрунту або мінімальними дозами нематоцидів, можна досягти ідеального контролю над шкідниками. Слід пам’ятати, що на ефективність цього процесу впливає температура, вологість та тип ґрунту, тому результати в різних регіонах можуть коливатися.
У Нідерландах провели масштабні порівняльні дослідження хімічної та органічної фумігації. Хімічний метод дав потужний поштовх росту дерев у перші роки після садіння. Проте на ділянках, де в міжряддях вирощували чорнобривці, додатково вносили органічні добрива та покривали поверхню чорною плівкою, ситуація розвивалася інакше: у перші роки показники росту дерев були нижчими, зате в наступні роки вони продемонстрували значно інтенсивніший ріст, ніж у хімічному варіанті. Найслабшими ж виявилися дерева на ділянках, де ґрунт утримували під чистим паром без жодної рослинності.
Сьогодні вирощуванню різних рослин у міжряддях та сидератів перед закладанням саду приділяють усе більше уваги. Це чудовий спосіб покращити фізичні, хімічні та біологічні властивості землі як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Трав’яні суміші змінюють доступність вуглецю (C) та азоту (N), оптимізуючи структуру мікробного світу. Найпопулярнішими фітосанітарними культурами є:
- Чорнобривці (Tagetes L.)
- Гірчиця біла, польова та сарептська (Sinapis alba, S. arvensis, S. juncea)
- Редька олійна (Raphanus sativus var. oleifera)
- Ріпак ярий (Brassica napus)
- Жито (Secale cereale L.)
- Овес щетинистий (Avena strigosa)
- Конюшина лучна (Trifolium pratense L.)
Ці рослини збагачують землю біомасою, захищають від ерозії, зберігають вологу та пригнічують бур’яни й патогени. Дослідження довели, що незалежно від виду обраного сидерата (Tagetes patula, Sinapis alba чи Raphanus sativus), у ґрунті збільшується кількість корисних таксонів мікроорганізмів Proteobacteria, Bacteroidota, Patescibacteria, Chloroflexi та Verrucomicrobiota, водночас зменшується частка Firmicutes, Acidobacteriota та Actinobacteriota. Крім того, у пересадженому ґрунті зростає кількість корисних бактерій із родів Flavobacterium, Massilia, Sphingomonas, Arenimonas та Devosia, які стимулюють ріст і запускають природний імунітет рослин.
Завдяки вмісту біологічно активних сполук у чорнобривцях (Tagetes patula та Tagetes erecta), їх вирощування або внесення у вигляді сухих гранул повністю переформатовує мікробіом і прискорює вегетативний ріст яблунь
Завдяки вмісту біологічно активних сполук у чорнобривцях (Tagetes patula та Tagetes erecta), їх вирощування або внесення у вигляді сухих гранул повністю переформатовує мікробіом і прискорює вегетативний ріст яблунь. Порівнюючи три культури — люцерну, ячмінь та чорнобривці, вчені помітили, що всі вони стримують розвиток небезпечних грибів, які зазвичай атакують коріння яблуні при повторному вирощуванні (Fusarium spp., Pythium spp., двоядерний Rhizoctonia sp. та циліндрокарпоподібні гриби). Проте саме у варіантах із чорнобривцями зафіксували найбільше накопичення непатогенних (корисних) видів грибів, що дозволяє успішно регулювати мікобіом кореневої зони в довгостроковій перспективі.
Цікавий досвід отримали й дослідники в органічних яблуневих садах під час вирощування в міжряддях лікарських рослин — приворотки звичайної (Alchemilla vulgaris), суниці лісової (Fragaria vesca) та м’яти перцевої (Mentha x piperita). Такі багатофункціональні «живі мульчі» викликали суттєві позитивні зміни в генетичному та функціональному біорізноманітті бактерій і популяцій нематод. Це оптимізувало хімічні властивості ґрунту, забезпечивши природну доступність поживних речовин та надійний захист саду без застосування хімічних пестицидів та добрив.
Генетичний захист та мікроскопічні помічники
Негативні наслідки монокультури можна успішно пом’якшити завдяки використанню підщеп, які генетично відрізняються від прищепленого сорту і допомагають розширити біологічне різноманіття саду. Селекційні стійкі підщепи є одним із головних механізмів сталого садівництва, оскільки вони здатні витримувати складні умови реплантації, хоча при їхньому виборі завжди слід враховувати регіональні особливості — клімат, тип і рН ґрунту.
Селекційні стійкі підщепи є одним із головних механізмів сталого садівництва, оскільки вони здатні витримувати складні умови реплантації, хоча при їхньому виборі завжди слід враховувати регіональні особливості — клімат, тип і рН ґрунту
Ще одним проривом в оздоровленні є застосування біологічних препаратів на основі корисних штамів мікроорганізмів. Особливу екологічну роль тут відіграють арбускулярні мікоризні гриби. Їхнє штучне внесення (інокуляція) покращує поживний режим, різко знижує чисельність патогенного гриба Fusarium та створює сприятливе середовище для молодих саджанців, суттєво збільшуючи їхню біомасу.
Чудові результати дає спільне застосування мікоризних грибів та корисних грибів із роду Trichoderma. Таке комбіноване внесення біоінокулянтів істотно підвищує протеазну та дихальну активність виснаженого ґрунту (навіть того, де перед цим два сезони поспіль вирощувалися саджанці). У ході експериментів саме комбінація мікоризи та триходерми дозволила отримати найвищі саджанці яблуні з найбільшою кількістю бічних пагонів та максимальною сумарною довжиною приросту, що довело можливість практично повністю нівелювати наслідки ґрунтовтоми в розсадниках.
Головні висновки
Ґрунтовтома та пов’язана з нею хвороба реплантації — це комплексна, багатогранна проблема, яка вимагає відмови від однотипних рішень на користь гнучких екологічних стратегій.
Найбільш розумним підходом є поетапне поєднання методів:
На першому етапі доцільно застосувати безпечні та м’які методи дезінфекції (наприклад, діоксид хлору або біофумігацію капустяними культурами), щоб радикально знизити чисельність фітопатогенів, максимально зберігши корисну мікрофлору.
На наступних етапах слід одночасно запускати кілька біологічних стратегій: висаджувати генетично стійкі підщепи, вносити збагачений компост, заселяти прикореневу зону мікоризою та триходермою, а також підтримувати міжряддя за допомогою фітосанітарних сидератів та лікарських трав.
Такий інтегрований підхід гарантує не просто тимчасове знезараження, а довгострокове оздоровлення.
Д. Синенко, здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти (доктор філософії)
О. Дем’янюк, доктор сільськогосподарських наук, Інститут агроекології і природокористування НААН
Р. Яковенко, доктор сільськогосподарських наук, О. О. Фоменко, викладач
Уманський національний університет
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
