Клоп перилюс — природний ворог колорадського жука

Відчутні щорічні втрати врожаю картоплі від колорадського жука Leptinotarsa decemlineata Say становлять 25–50%. Його шкідливість посилюється у зв’язку зі швидким виникненням резистентності до застосованих інсектицидів хімічного походження будь-якого класу.

О. Токар,
начальник Головної державної інспекції захисту рослин,
О. Корецька,
начальник відділу екологічно безпечних методів та токсикології Головдержзахисту
О. Сидорчук,
головний спеціаліст відділу екологічно безпечних методів та токсикології Головдержзахисту

Для захисту сільськогосподарських культур від цього шкідника кожного року витрачають колосальні кошти. Тому своєчасними, особливо за захисту картоплі в господарствах, що працюють на органічних засадах землеробства, є дослідження, пов'язані з використанням екологічно безпечних біологічних препаратів та ентомофагів. У зниженні чисельності колорадського жука істотна роль належить його природним ворогам: ентомофагам - паразитичним та хижим комахам.
 Біологічні особливості колорадського жука сприяють доступу до нього ентомофагів. До цих особливостей належать:
 розтягнутість періоду виходу з грунту жуків, що перезимували;
 тривалість розвитку (до 30 днів) в грунті личинок перед заляльковуванням, лялечок - до відродження молодих жуків;
 наявність у грунті окремих особин дорослих жуків до двох і більше років.
 Тому вивчення біологічних особливостей ентомофагів та їхньої ефективності на різних етапах онтогенезу жука за різних станів агроценозу пасльонових культур набуває особливого значення і є одним з основних завдань під час розробки інтегрованого захисту від цього шкідника.
 У наш час у низці ентомофагів колорадського жука - приблизно 290 видів членистоногих, більшість з яких хижаки (91,4%) і тільки 8,6% - паразитичні комахи.  
 Одним із найперспективніших видів, який регулює чисельність колорадського жука, та близьких до нього видів північноамериканських листоїдів, є хижий клоп Perillus bioculatus F. (родина Pentatomidae, ряд Hemiptera).
Поширений перилюус у Північній Америці та в південній частині Канади. На півночі ареалу, в Канаді, розвивається в трьох поколіннях, на півдні ареалу - в чотирьох-п'яти поколіннях. Масове поширення перилюусу свідчить про його значну екологічну пластичність.
Розвиток ентомофага
в природних умовах
 Перилюус зимує в фазі імаго під рослинними рештками, в тріщинах кори дерев. Перезимувалі самці і самиці спочатку живляться соком рослин картоплі, потім спаровуються. Самиці відкладають яйця на верхній бік листя картоплі двома щільними рядами в середньому по 14 яєць. Свіжовідкладені яйця спочатку лимонно-жовтого кольору, через годину набувають чорного забарвлення. Плодючість самок значною мірою визначається температурними умовами, порядковим номером генерації після діапаузи, а також якістю живлення. Перезимувалі самки перилюусу відкладають в середньому до 150 штук яєць. Самиці другого покоління займають проміжне положення. Самиці третього покоління, які розвиваються в кінці вегетаційного періоду, діапазують і в природних умовах яєць не відкладають. Самиці живуть близько 10 місяців.
 Строки розвитку личинок залежать від температури навколишнього середовища та значно - від якості живлення. Оптимальним температурним режимом для стадії яйця та личинкової стадії слід вважати 25...30°С.
У першому віці личинки живляться тільки водою або соком рослин. Із раціону живлення личинок першого віку повністю випадає тваринна їжа. Тільки з другого віку вони стають м'ясоїдними. Із преімагінальних стадій найбільшу ненажерливість виявляють личинки четвертого та п'ятого віків
За живлення тільки яйцями колорадського жука розвиток від личинки першого віку до імаго відбувається в середньому за 19,6 доби, за харчування личинками жука - за 22,8, дорослими жуками - за 26,1 доби.
На формування діапаузи перилюусу впливає тривалість світлового дня і зниження температури в період розвитку личинкової та імагінальної стадій.
Даному виду властива фотоперіодична реакція. Критичним періодом за температури 22...25°С є тривалість освітлення 14,5 год на добу.
Для дорослих клопів перилюусу характерний доволі низький поріг заціпініння і живлення, тому клопи рано навесні, до появи перезимувалих особин колорадського жука, починають пересуватися в пошуках їжі. Рух клопа в товщі грунту починається за температури 8°С, вихід на поверхню - за температури грунту 14°С.
У межах сучасної зони масового поширення колорадського жука акліматизацію перилюуса можна забезпечити введенням в європейську фауну додаткових господарів ентомофага, які будуть безпечні в наших умовах. В даний час Краснодарський ВНИИБЗР проводить роботи з акліматизації одного з представників цієї триби - амброзієвого листоїда, призначеного для боротьби з амброзією.
Для ефективного використання в біологічній боротьбі перспективних видів природних ворогів слід поєднати появу в біоценозі уразливої стадії шкідника з найбільш активною стадією ентомофага.
Один із реальних шляхів досягнення цієї мети є випуск в природу спеціально розведених ентомофагів, які за своєчасного випуску забезпечують високу ефективність боротьби зі шкідниками, що дає змогу практично повністю зберегти врожай рослин.
Сучасний рівень знання біологічних особливостей шкідників та їхніх природніх ворогів, використання при цьому нових індустріальних методів розведення дають змогу отримувати набагато більше різних видів ентомофагів та акарифагів, що значно розширює можливості їхнього практичного застосування у захисті рослин.
Перспективи
використання
перилюусу в Україні
На території України польові дослідження з метою вивчення фенології перилюусу проводили у Львівській, Закарпатській та Чернігівській областях. Результати свідчать про високу ефективність випуску личинок перилюусу другого-третього поколінь в боротьбі з першою генерацією колорадського жука. Випуск цих личинок дає можливість не лише виявити в полі наявність найбільш ненажерливих стадій - личинок четвертого-п'ятого поколінь, але і спрощує розведення біоматеріалу, необхідного для випуску. Личинки другого покоління і початкової фази третього потребують мінімальної кількості тваринної їжі і можуть бути "виховані" на штучному середовищі.
Так перші досліди, проведені у Закарпатській області з випуску личинок другого-третього поколінь, дали прекрасні результати. На трьох ділянках картопляного поля площею 50-100 м2 личинки перилюусу були випущені на початку яйцекладки жуків першої генерації в співвідношенні хижак-жертва від 1:7 до 1:17. Норма випуску на один гектар - 40-50 тис. личинок. У результаті випуску ентомофага на ділянки чисельність личинок колорадського жука старшого віку до кінця розвитку першої генерації не перевищувала одної особини на рослину. Урожай картоплі був повністю збережений. Контрольних ділянок через високу шкодочинність жука в цьому досліді не залишали.
Аналогічні досліди, але з контрольними ділянками були проведені у Львові. В цих дослідах також на початку яйцекладки шкідника на ділянки площею 100 м2 була випущена різна кількість личинок перилюусу другого-четвертого поколінь залежно від початкової щільності шкідника. За щільності 0,2 жука на рослину було випущено 25 тис. личинок на один гектар. В обох випадках на контрольних ділянках урожай картоплі був у два рази нижчий, ніж у досліді. В майбутньому випуски личинок перилюусу багаторазово повторювали на невеликих дослідних ділянках картоплі, заселених колорадським жуком: за норми випуску личинок із розрахунку 40-67 тис. особин на один гектар було забезпечено повне збереження врожаю.