Діагностика хвороб соняшнику

За даними Держкомстату, у 2012 р. виробництво соняшнику в Україні зменшилося, порівняно з попереднім роком, на 3,5% і становило 8,4 млн т. Це стало наслідком зниження врожайності культури на 10,3% (до 16,5 ц/га), оскільки посівна площа культури в 2012 р. зросла до 5,08 млн га, або на 7% (у 2011 р. — 4,72 млн га). Окрім агрокліматичних умов вегетаційного періоду, однією з основних причин погіршення показників урожайності культури у більшості регіонів України стало значне поширення соняшникових хвороб.

О. Дерменко, канд. с.-г. наук,
кафедра фітопатології НУБіП України
Фото автора

Біла гниль
Збудник хвороби - гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary. Одна з найпоширеніших хвороб соняшнику, особливо в роки з тривалими вологими періодами впродовж вегетації. Може проявлятися у вигляді: відмирання сходів із появою на них білого нальоту, в'янення рослин, розм'якшення і загнивання кореневої системи, загнивання і трухлявості стебел і кошиків, ураження насіння. Але, в основному, біла гниль розвивається на кошику, починаючи з фази цвітіння, і прогресує до збирання врожаю. Спори збудника хвороби найкраще проростають на фізіологічно старіючих пелюстках соняшникових квіток. Стимулює розвиток патогену пилок і нектар суцвіття.
На уражених рослинах з нижнього боку кошиків з'являються спочатку світло-коричневі мокрі плями, що легко продавлюються. У вологих умовах вони швидко розростаються, охоплюючи більшу частину кошика. Згодом на поверхні плям формується білий наліт. Тканина у місцях ураження руйнується, оголюючи провідні пучки, а в кошиковій порожнині розвиваються численні чорні склероції різної форми. Склероції (від грец.: skleros - твердий) - це щільно переплетені гіфи гриба із запасом поживних речовин, вкриті захисним шаром пігментованих клітин. Розмір і кількість склероціїв залежать від погодних умов у період їхнього формування. Так, у вологу прохолодну погоду склероції крупніші і їхня кількість більша, ніж сухої і спекотної пори (за таких умов вони дрібніші і формується їх менше).
Міцелій гриба, пронизуючи всю товщу кошика, виходить на його поверхню і розростається на насінні. Часто між насінням формуються склероції у вигляді решітки (сітки). Їх можна виявити і в самому насінні. Насіння з ураженого кошика випадає, призводячи до значних втрат урожаю.
Стеблова форма білої гнилі проявляється у вигляді видовжених темно-бурих плям, в основному, в місці прикріплення черешків. У вологу погоду плями стають мокрими і на них розростається білий наліт. За сильного розвитку хвороби стебло надламується.
Збудник білої гнилі розвивається за температури від 1...2 до 30...31°С (оптимальна - 18...26°С), оптимальної вологості - 60-80% і частих опадів. За вологості нижче ніж 55% рослини грибом не уражуються.
Основним джерелом поширення білої гнилі є склероції (зимуюча стадія гриба). Як уже зазначалося, вони формуються на поверхні і всередині уражених тканин соняшнику, а після збирання врожаю разом із рослинними рештками потрапляють у грунт і партію насіння. Залежно від глибини залягання у грунті, життєздатність склероціїв зберігається до п'яти років.
У весняно-літній період за температури 18...24°С у достатньо зволоженому грунті склероції проростають, утворюючи міцелій. Контакт кореневої системи соняшнику з міцелієм гриба призводить до зараження рослин або відмирання сходів. За температури 12...22°С (але не вище 25...28°С) і помірної вологості (60-80%) на склероціях формуються блюдцеподібні апотеції гриба (плодові тіла) з сумками і сумкоспорами в них. Останні розносяться вітром соняшниковими посівами, проростають за температури 18...26°С та вологості повітря не нижчої за 80% і уражують рослини.
Під час вегетації соняшнику гриб може поширюватися також міцелієм, який потрапляє з уражених рослин на здорові за допомогою вітру, комах або птахів.
Крім соняшнику, гриб Scl. sclerotiorum уражує багато інших культур (овочеві, ріпак, бобові та ін.), а також бур'яни (капустяні і види осоту), що можуть бути додатковим джерелом інфекції. Не виявлено білої гнилі на зернових колосових культурах і багаторічних злакових травах, тому вони є кращими соняшниковими попередниками.
Ступінь ураження соняшнику гнилями визначають шестибальною шкалою (таблиця).

Сіра гниль
Збудник хвороби - гриб Botrytis cinerea Pers. Особливо небезпечна у період достигання соняшнику, що супроводжується інтенсивними опадами. Тоді на нижньому боці кошиків утворюються спочатку мокрі брудно-коричневі плями, інколи з червоно-бурим відтінком і облямівкою. Плями поступово розростаються і вкриваються попелясто-сірим нальотом міцелію та конідіального спороношення гриба. На міцелію можуть з'являтися дрібні пласкі склероції діаметром 1-3 мм і завтовшки 1-2 мм. Розростаючись тканинами соняшникового квітколожа, збудник хвороби проникає в насіннєву оболонку і ядро. Це призводить до пліснявіння і трухлявості насіння, а також погіршення його технічних і посівних якостей.
Крім цього, B. cinerea уражує сходи і стебла рослин. На проростках з'являються видовжені водянисті бурі плями, часто з сірим нальотом. Проростки в'януть, загнивають і відмирають.
На молодих рослинах біля основи стебла і черешків розвиваються бурі плями з сірим нальотом, а пізніше - з дрібними чорними склероціями. Уражена частина стебла руйнується, а рослина надламується.
Оптимальна температура для розвитку міцелію гриба становить 17...25°С, проте може розвиватися у діапазоні від 2...7 до 30...34°С. Обов'язкова умова росту міцелію й утворення конідіального спороношення - висока вологість повітря (95-98%). Конідії проростають за наявності краплинної вологи і температури 2...30°С (оптимальна - 17...27°С). У сухому стані за температури 25...30°С конідії зберігають життєздатність упродовж кількох місяців. Це дає змогу інфекції накопичуватися протягом вегетації, і навіть після пригнічення хвороби у сухий період її розвиток відновлюється внаслідок випадання рясних опадів.
Склероції гриба формуються за пониженої температури (4...13°С), а проростають за 19...26°С. У результаті утворюється міцелій і розвивається конідіальне спороношення. Але за температури 2...13°С на склероціях з'являються апотеції діаметром 1,5-7,0 мм із сумками і сумкоспорами. Життєздатність склероціїв у грунті зберігається понад рік, а в насінні - понад три роки. Джерелом інфекції сірої гнилі соняшнику є міцелій гриба у рослинних частках (в основному, в коренях) і склероції на післязбиральних рештках, у грунті і насінні. Сірою гниллю уражується також багато інших культур (овочеві, ягідні, декоративні, дикорослі), що можуть бути додатковим джерелом інфекції.

Іржа
Збудник хвороби - гриб Puccinia helianthi Schwein. Це однодомний облігатний паразит, тому всі типи його спороношення, характерні для іржастих грибів, розвиваються на одній рослині - соняшнику.
Навесні сім'ядолі і перші справжні листки сходів посівів або падалиці вкриваються зверху оранжевими випуклими плямами з кулястими спермогоніями і дрібними спорами в них - спермаціями. На нижньому боці листків після розвитку ецій і ураження рослин еціоспорами формуються іржаво-коричневі дрібні подушечки - урединіопустули з урединіоспорами. Це найшкодочинніший тип спороношення гриба, оскільки призводить до розривів епідермісу листків, посиленої транспірації, втрати рослиною води і передчасного відмирання листків. Збудник хвороби може розвиватися за скороченим циклом - без утворення еціального типу спороношення.
Урединіоспори одноклітинні, округлі або яйцеподібні, світло-бурі, з дрібними шипами на поверхні. Протягом вегетації формується кілька поколінь урединіоспор, що значно посилює наростання інфекції. У несприятливих умовах їхня життєздатність зберігається до шести місяців.
У другій половині вегетації на нижньому боці листків з'являються темно-коричневі або чорні теліопустули з теліоспорами в них - це зимуюча стадія гриба. Теліоспори двоклітинні, еліптичні або булавоподібні, з довгою ніжкою. Під час збирання врожаю вони потрапляють у грунт і на рослинні рештки. Після перезимівлі теліоспори проростають, утворюючи по дві базидії з чотирма базидіоспорами на кожній. Останні призводять до первинного ураження молодих рослин. За сприятливих для розвитку гриба умов від моменту ураження рослин базидіоспорами до появи урединіопустул з урединіоспорами проходить 15-18 днів.
Проростання урединіоспор, розвиток хвороби й утворення нових урединіопустул найінтенсивніше відбувається за температури 18...20°С (можливий діапазон - 6...28°С) і наявності краплинної вологи. Джерелом інфекції іржі соняшнику є теліоспори на рослинних рештках. Гриб P. helianthi уражує також бур'ян нетребу звичайну (Xanthium strumarium L.), який може бути додатковим джерелом інфекції.

Борошниста роса
Збудник хвороби - облігатний паразит Erysiphe cichoracearum f. helianthi Jacz. Хвороба проявляється у другій половині вегетації соняшнику у вигляді білого борошнистого нальоту на верхньому боці листків. Із часом наліт набуває брудно-білого вигляду або відтінків сірого, рожевого чи коричневого кольорів. Наліт складається з поверхневого міцелію і конідіального спороношення гриба. За допомогою конідій, які формуються у вигляді ланцюжків, відбувається поширення збудника хвороби посівами соняшнику. Починаючи з фази цвітіння, на міцелію формуються чорні кулясті клейстотеції (плодові тіла) гриба з сумками і сумкоспорами в них.
Шкодочинність хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні листків і руйнуванні хлорофілу. Сильний розвиток хвороби призводить до листкового в'янення, пожовтіння і передчасного їхнього відмирання. Разом із ними відмирають також вегетативні частини патогену (міцелій і конідії), оскільки гриб є облігатним паразитом. У цьому разі життєздатність зберігають лише сформовані плодові тіла збудника хвороби - клейстотеції.
Розвитку хвороби сприяє тривала суха погода, що чергується помірним зволоженням, вологість повітря - 60-75% і помірна температура повітря - 18...23°С.
Джерелом інфекції борошнистої роси соняшнику є клейстотеції на рослинних рештках (листках). Фізіологічно сумкоспори достигають навесні і спричинюють первинне ураження рослин. Додатковим джерелом інфекції можуть бути уражені рослини топінамбуру, на яких гриб також паразитує.

Альтернаріоз
Збудниками хвороби є гриби роду Alternaria: Alt. helianthi (Hansf.) Tubaki & Nishih. або Alt. alternata (Fr.) Keissl. (синонім: Alt. tenuis Nees). Проявляється на всіх надземних органах соняшнику у вигляді плямистостей. На листках плями темно-коричневі або чорні, різної форми (округлої, кутастої або неправильної), часто з жовтою облямівкою. Діаметр поодиноких плям - до 2-3 см, але після злиття вони значно збільшуються у розмірах. На стеблах плями видовжені, еліпсоїдні, розміром 1-5 см.
Схожі, але дещо дрібніші плями розвиваються на чашолистках кошиків і пелюстках соняшнику. За вологої погоди плями розростаються, зливаються і вкриваються темно-оливковим нальотом конідіального спороношення грибів. Особливо стрімкий розвиток хвороби спостерігається у другій половині вегетації культури за частого випадання дощів і рясних рос. За епіфітотійного розвитку хвороби листки, стебла і кошики майже повністю вкриваються плямами, рослини передчасно відмирають і засихають. Насіння в уражених кошиках плюскле, невиповнене, погіршуються його технологічні і посівні якості.
Джерелом інфекції альтернаріозу соняшнику є міцелій і конідії грибів на рослинних рештках та насінні.

Заходи захисту соняшнику від хвороб
Заходи захисту соняшнику від хвороб включають: вирощування стійких гібридів; протруєння насіння; дотримання сівозміни; забезпечення рослин фосфорно-калійними добривами і мікроелементами (бор, кобальт, марганець, мідь, молібден, цинк та ін.) без надлишку азотних добрив; дотримання рекомендованої технології вирощування культури (строки висіву, глибина загортання насіння, висівна норма тощо), просторова ізоляція від інших культур, що уражуються спільними збудниками, і від полів, де соняшник вирощували минулого року; знищення рослинних решток, падалиці і бур'янів як резерваторів інфекції; десикація посівів у фазі початку побуріння кошиків.
Препарати для протруювання насіння соняшнику: Бар-Кот-5, к. с., Голдазім 500, к. с., Дерозал 500 SC, КС (діюча речовина всіх препаратів - карбендазим, 500 г/л), норма витрати - 1,5 л/т; Форсаж 500 SC, к. с., і Хілтон 500 SC, к. с. (карбендазим, 500 г/л), 0,8 л/т; Колфуго Супер, в. с. (карбендазим, 200 г/л), 2,0 л/т; Вінцит 050 CS, к. с. (флутріафол, 25 г/л + тіабендазол, 25 г/л), 2,0 л/т; Роялфло, в. с. к. (тирам, 480 г/л), 2,5-3,0 л/т; ТМТД, КС (тирам, 400 г/л), 4,0-5,0 л/т та ін.
Фунгіциди, рекомендовані проти хвороб соняшнику: Абсолют, к. с., Голдазім 500, к. с., Карма, к. с., і Композит SC, КС (діюча речовина всіх препаратів  - карбендазим, 500 г/л), норма витрати - 1,5 л/га; Бар-Кот-5, к. с., і Дерозал 500 SC, КС (карбендазим, 500 г/л), 0,5 л/га; Аканто плюс 28, к. с. (пікоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л), 0,5-1,0 л/га; Амістар Екстра 280 SC, к. с. (азоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л), 0,75-1,0 л/га; Імпакт К, к. с. (флутріафол, 117,5 г/л + карбендазим, 250 г/л), 0,8-1,0 л/га; Консенто 450 SC, к. с. (фенамідон, 75 г/л + пропамокарб гідрохлорид, 375 г/л), 2,0 л/га; Коронет 300 SC, к. с. (тебуконазол, 200 г/л + трифлоксистробін, 100 г/л), 0,6-0,8 л/га; Піктор, КС (димоксистробін, 200 г/л + боскалід, 200 г/л), 0,5 л/га; Пропульс 250 SЕ, СЕ (протіоконазол, 125 г/л + флуопірам, 125 г/л), 0,8-0,9 л/га; Ретенго, КЕ (піраклостробін, 200 г/л), 0,5-0,75 л/га; Тайтл 50, в. г., і Танос 50 в. г. (цимоксаніл, 250 г/кг + фамоксадон, 250 г/кг), 0,4-0,6 кг/га; Хорус 75 WG, в.  г. (ципродиніл, 750 г/кг), 0,75 кг/га.
Перше обприскування соняшнику фунгіцидами - профілактичне, його рекомендують проводити у фазі чотирьох-шести листків (висота рослин - 60-80 см) за настання сприятливих для розвитку хвороб умов; друге, у разі потреби, - на початку бутонізації.