Часник для промислового вирощування

Часник за своїм хімічним складом є надзвичайно цінною рослиною. Цибулини його містять багато полісахаридів, близько 8,0 % азотистих речовин і багаті на вітамін С. Крім того в часнику містяться ефірні олії, що зумовлюють характерний смак й настій часнику і мають бактерицидні властивості. Кількість ефірних олій залежить від часу збирання, сорту та походження часнику. З 58 традиційних овочевих культур одне із перших місць за умістом флавоноїдів займають рослини роду Allium L. Флавоноїди у цих рослинах представлені переважно квірцетином, меріцетином та кампферолом. У цибулинах часнику міститься 75,5 мг/100 г квірцетину.

Підвищений вміст ефірної олії до 0,61 % надає різкого, неприємного смаку часнику, що у столових сортах часнику небажано. Необхідно відзначити, що за вмістом ефірної олії (0,56 % на суху масу) озимий часник не поступається традиційним ефіроолійним рослинам і відрізняється компонентним складом: крім основного компонента діалил дисульфіду (86,21 %), в достатній кількості присутній алілметил дисульфід (8,26 %). Отримані нами дані вказують, про можливість вирощування озимого часнику ще як і ефіроолійну рослину.

Рослина, що міцно вкорінилася на українських землях та традиціях

Часник (Allium sativum) – це трав’яниста багаторічна рослина, яка за сучасною класифікацією відноситься до сімейства амарилісових (Amaryllidaceae) родини Цибулевих.  Коренева система у часнику мочкувата, слабко розвинена, і в ґрунт проникає неглибоко, розміщується у шарі ґрунту 20–30 см. Тому для вирощування часнику придатний легкий, з високою родючістю, ґрунт, з нейтральним середовищем ґрунтового розчину, з постійною оптимальною вологістю у зоні залягання кореневої системи. 

Листя часнику пофарбоване від світло-зелених до темно-зелених і сизих тонів, утворює хибне стебло заввишки 7–25 см. Кількість листя на рослині коливається від 7–8 до 12–15. Ця ознака сортова, але вона також залежить від умов вирощування. Цибулина у часнику складна, складається з великої кількості зубків, які закладаються на донці в пазухах листків. У сортів, що не стрілкуються, зубки (до 30–40 шт.) розташовуються у вигляді спіралі різної складності. Сорти, що схильні до стрілкування утворюють цибулину з 4–10 однакових зубків, у центрі яких формується стрілка (квіткове стебло). Квіткове стебло до цвітіння часто зігнуте вгорі кільцями, при цвітінні стрілка вирівнюється. На кінці стрілки є суцвіття – куляста парасолька, яка покрита щільним килимом з характерним витягнутим кінцем. У суцвітті спочатку формується велика кількість квіткових бутонів з блідо-фіолетовим забарвленням віночка. Однак у міру розростання суцвіття на його поверхні між квітконіжками бутонів починається посилене зростання повітряних цибулин. 

Культурний часник насіння не дає, тому розмножують часник вегетативно – зубками та бульбочками. Кількість повітряних цибулин у суцвітті може бути різною і коливається за роками та залежно від сорту від кількох штук до 350–400. Чим менше в суцвітті цибулинок, тим вони більші. 

Культурний часник насіння не дає, тому розмножують часник вегетативно – зубками та бульбочками

Вегетація часнику щорічно закінчується утворенням цибулини, а надземна частина та коренева система відмирають. В одному з дослідів цибулина діаметром 2,8 см мала корінь, що проникає в ґрунт всього на 14-20 см. Загальна довжина коренів становила 12,6 м. 

Урожайність часнику залежить від величини зубка і норми посіву: чим більші зубки і більше їх висіяно на гектар, тим вона вища. У озимих сортів лежкість сівка часнику вища, він добре зберігається до весни (дев’ять-десять місяців), а бульбочки до двох календарних років. 

Зрідженість сходів здорового озимого часнику може бути пов’язана з біологічними причинами: низька схожість зубків, що не визріли, знижена морозостійкість часнику, що переріс при ранній посадці. Вона може бути викликана і порушенням агротехніки: висихання рослин при посадці в сухий ґрунт, вимерзання при пізній посадці та поганому укоріненні, засихання коренів при дрібному загортанні та «випиранні» зубків, пошкоджених при посадці машиною. На характер зростання та розвитку майбутньої нової рослини визначальний вплив має соковита луска зубка, тобто кількість та хімічний склад запасних поживних речовин. Вони витрачаються в основному на зростання коріння та листя зачатку. Дослідами встановлено, що утворення нових зубків починається після того, як відросте все листя, що було в зачатку зубка, і розкладеться його соковита луска. 

Підрахунок числа листків зачатку перед висаджуванням ярого часнику є методом біологічного контролю за майбутнім урожаєм. Їхнє оптимальне число п’ять-шість. Якщо їх менше, очікується ранній врожай і появи однозубок: що їх більше, то пізніше починається розгалуження і дозрівання. Деякі сорти схильні давати не одну цибулину, а дві-три в одному гнізді.

Вибагливість часнику до умов середовища

Вибагливість до оптимальної температури у різних сортів часнику неоднакова. У озимих сортів коріння морозостійке, сходить часник напровесні, коли сніг ще не зійшов; у деяких сортів коріння витримують морози до -21 °. Листя менш морозостійке; сходи часнику переносять короткострокові та несильні морози до -15 °. 

Ярі сорти не є морозостійкими, однак при осінній посадці можуть перезимовувати під сніговим покривом за умови короткочасного та незначного промерзання ґрунту. Для нормального початкового розвитку їм також необхідні понижені плюсові температури.

За впливу низьких температур у роки з різними весняними умовами розвиток рослин змінюється. У озимих сортів за холодної весни може сповільнюватися розгалуження, формуються переважно однозубкові рослини, тоді як прохолодна весна може негативно впливати на стрілкування.

У ярих сортів за короткої та теплої весни спостерігається затримка розгалуження, формується більша кількість часток у цибулині, що може призводити до пізнішого дозрівання. Натомість тривала холодна весна також пригнічує розгалуження і сприяє формуванню однозубкових форм.

Часник – холодостійка рослина. Коріння у зубків починає відростати при 2...8 °С. Листя відростає за 5…7 °С. Оптимальна температура для росту та розвитку рослин у початковий період 5…8 °С, під час формування зубків 11…12 °С, у період дозрівання цибулин 20…24 °С. Підвищення температури в період формування цибулин сприяє прискоренню цього процесу та їхнього визріванню.

Часник досить чутливий до нестачі вологи. Хороші врожаї отримують там, де вологість ґрунту постійно знаходиться на рівні близько 65–85 % польової вологоємності, особливо у фазу росту. Часник відрізняється підвищеною потребою в ґрунтовій волозі в період наростання листя і формування цибулин. За підсихання листя та дозрівання цибулин поливи припиняють. 

Відзначено наступні критичні періоди, коли часник особливо потребує високої вологості ґрунту: 

1. перші тижні після сівби, коли йде відростання кореневої системи зимуючого та ярого часнику, а також весняне відростання зимуючого часнику; 
2. три тижні після сходів (відростання зимуючого часнику) у період активного листоутворення та наростання кореневої системи; 
3. через 1,2–1,5 місяця після сходів у період формування зубків і появи стрілок у стрілкуючих сортів. Вибагливість до вологості повітря у сортів неоднакова.

 У приморській зоні краще ростуть сорти з широким і пониклим листям, в степовій з вузькими.  Якщо за осінньо-зимові місяці випадає більше 200–260 мм опадів, цього запасу достатньо початкового зростання часнику. За меншої кількості опадів потрібні поливи. У нечорноземній зоні, якщо травень й червень виявляться посушливими, необхідні один-два поливання нормами 300–400 м³ на 1 га, У поливній зоні Херсонщини з меншою кількістю атмосферних опадів і високою випаровуваністю потрібно проводити чотири-п’ять поливів по 350–400 м³ на 1 га. Поливи припиняють за два-три тижні до збирання. Зрошення знижує вміст сухих речовин на 1,5–2 %. При нестачі вологи, особливо в початковий період росту, часник засихає недозрілим. Сухість ґрунту та повітря після вилягання прискорює дозрівання цибулин і підвищує їхню лежкість. Часник — це одна з найвибагливіших овочевих рослин до родючості ґрунту й до рівня ґрунтових вод. Для сівби слід відводити ділянки, які будуть захищені від дії північних холодних вітрів.

Часник — це одна з найвибагливіших овочевих рослин до родючості ґрунту й до рівня ґрунтових вод. Для сівби слід відводити ділянки, які будуть захищені від дії північних холодних вітрів

Часник – рослина довгого дня. За короткого світлового періоду йде вегетативний ріст і формування листя, тоді як за подовження світлового дня з відповідними температурними умовами починає формуватись цибулина. Чим більше листя сформується у квітні-травні, тим більша утворюється цибулина. На короткому дні рослини не розгалужуються і зубки не утворюються. Ось чому ранні терміни посадки для сортів ярого часнику і захист їх від бур’янів, що сильно затіняють рослини часнику і створюють умови короткого дня, мають винятково велике значення.  

Посадка часнику має бути на сонячних ділянках, щоб не було затінення від навколишніх рослин (для дозрівання цибулин необхідна досить висока температура). Часник вимогливий до родючості ґрунту. Високі врожаї можна отримати тільки на структурному, добре дренованому, легкому і родючому ґрунті, добре заправленому перегноєм, з нейтральною або слабокислою реакцією середовища. 

Часник не бажано розміщувати після картоплі, оскільки це сприяє ураженню часнику фузаріозними гнилями та нематодою. Не можна розміщувати по цибулі та часнику раніше, ніж через чотири-п’ять років, бо ці культури мають багато спільних шкідників й хвороб. Під час осінньої підготовки ґрунту під часник вносять 4–10 кг/м² добре перепрілого перегною або компосту, а також 20–25 г/м² суперфосфату та калійної солі.

Під озимий часник ґрунт обробляють і удобрюють за місяць до початку посадки та підтримують у чистому від бур’янів стані. Перед посадкою озимого та ярого часнику відбирають здорові та великі цибулини часнику, поділяють їх на зубки, які калібрують на дерев’яних планчастих решітках на фракції. Кожну фракцію потрібно висаджувати окремо, тому що відростання та дозрівання у них відбувається неодночасно. Відсортований посадковий матеріал перед посадкою часто обробляють фунгіцидами, а також широко використовують біологічні препарати та стимулятори росту. Це робиться для захисту від грибкових хвороб та шкідників, кращого стартового розвитку рослин та підвищенню врожайності. 

Боротьба із хворобами та шкідниками часнику повинна мати комплексний характер та поєднувати заходи профілактичні (організаційно-господарські, агротехнічні) із захисними. Профілактичні заходи проводять щороку. Вони гальмують розмноження та розвиток хвороб та шкідників, зводять їх шкідливість до мінімуму. З іншого боку, ці заходи створюють більш сприятливі умови для зростання та розвитку рослин, підвищуючи їх стійкість до хвороб та шкідників. До найважливіших профілактичних заходів належить і дотримання сівозміни з поверненням часнику на те ж саме місце через чотири-п’ять років. Часник і цибулю не слід розміщувати у суміжних полях, оскільки вони мають спільні хвороби і шкідників. 

Велике профілактичне значення мають заготівля посадкового матеріалу тільки від здорових рослин, посів бульбочок та посадка зубків у кращі агротехнічні терміни, найбільш сприятливі для розвитку часнику, раннє лущення та глибока зяблева оранка. Важливу роль відіграють своєчасне видалення у вегетаційний період хворих рослин, збирання та знищення післяврожайних залишків, на яких перезимовують багато хвороб та шкідників. Стійкість рослин до хвороб та шкідників підвищує правильне та своєчасне застосування добрив та мікродобрив.

Урожайність часнику залежить від величини зубка і норми посіву: чим більші зубки і більше їх висіяно на гектар, тим вона вища

Селекційна робота з часником має бути спрямована насамперед на розширення та вдосконалення методів створення вихідного матеріалу: покращення місцевих сортів, створення нових високоврожайних, стійких до хвороб та шкідників сортів, виведення високоврожайних лежких сортів з підвищеним вмістом цукрів, ефірної олії й БАР. Урожайність й лежкість, якісні показники – важливі ознаки, що характеризують цінність сорту. 

Дослідження

Наші дослідження щодо вирощування часнику були проведені у Дніпровському районі, на базі фермерського господарства «Зоря». Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних й овочево-пряних культур. Дослідна ділянка розташована на полі площею 37 га (з них під агроценозами часнику – 6 га).

Переважним типом ґрунтів у Дніпропетровській області є чорноземи звичайні й південні середньо- і малогумусні (82,0 % площі) у південній частині області переважно супіщаного, решти – суглинистого типів. Їх характерні особливості – середні показники лужності, середній уміст гумусу, достатня потужність гумусового горизонту, обмінного кальцію, добра оструктуреність, часткова схильність до запливання і утворення кірки. Рідше трапляються лугові, дерново-типові та болотні ґрунти, а також заплавні ґрунти, які загалом займають незначну частку території. Відзначається середній вміст гумусу (від 3,87 до 3,46 %) та інших елементів родючості.

Територія Дніпровського району належить до помірно посушливої зони зволоження. Імовірність років із певною вологозабезпеченістю врожаю представлена для двох підзон – лісостепу (північна частина регіону) та степу (центр, південний схід області).

У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи, які займають основну частину території. Серед них найбільш поширені звичайні, південні та вилуговані підтипи. Меншу частку займають ґрунти з ознаками засолення, карбонатності та інші локальні різновиди.

Підготовка ґрунту для часнику

При побудові сівозмін для обробітку овочевих культур всі попередні культури мають сприяти підвищенню родючості ґрунту. Дуже ефективно використовувати сидеральні культури у подрібненому вигляді або висушеному, з подальшим внесенням біологічно активних препаратів та подальшим закладенням у шар ґрунту на 10–12 см дисками. Це дозволяє при формуванні вузькопрофільних гряд сконцентрувати органічну масу сидератів у зоні розташування основної маси коренів овочевих культур та покращити родючість та мікробіологічну активність ґрунту. Вирощування конюшини та сидеральних культур забезпечує за сівозміну надходження у ґрунт від 38–46 т органічних добрив.

Ґрунти дослідних ділянок господарства представлені чорноземами, гранулометричний склад яких важкосуглинистий.  Вміст гумусу за результатами дослідження ґрунтів становить 3,28 – 4,3 %. Переважають ґрунти із близькою до нейтральної, реакцією середовища (рН=6,23 - 7,76) із середнім та підвищеним вмістом фосфору 12,4 - 26,7 мг/100 г ґрунту. 

Клімат району досліджень помірно-континентальний з відносно м’якою зимою, з рідкими відлигами та теплим вологим літом. Середньорічна кількість опадів коливається від 450 до 586 мм, середня відносна вологість повітря становить 68 %. У літні місяці середньодобова температура повітря становить 19…23 ºС, сума середньодобових температур вище 10 ºС дорівнює 2380 ºС. Клімат області характеризується помірно теплим літом і порівняно холодною зимою. Найхолоднішим місяцем є січень, середньомісячна температура якого становить -11,8 ºС. Найтепліший місяць — липень, коли середньомісячна температура сягає 26...31 ºС.

Сівозміна класична: картопля – капуста+морква – цибуля+часник – столові буряки. Норма крапельного зрошення – 350 м3 /га. Міжряддя – 0,45 м. Строк висадки – 26.10. глибина 7-9 см. В процесі вирощування проводили 3-4 міжрядні культивації, дві підкормки, поливи. Першу підкормку застосовували під час нарощування листків, використовували 5-9 г аміачної селітри та 7–9 г суперфосфату на 1м² . За пригнічення рослин зробили позакореневу підкормку (1% розчин сечовини або 95 г/10 л води). У фазу початку утворення цибулин-зубків проводили друге підживлення (4–7 г суперфосфату та 4–7 г калійної солі на 1м²). Збирання здійснювали у суху погоду, використовуючи плоскоріз-часникокопалку для підкопування, після чого підрізали стебла й корені для якісного просушування, далі – сортували для подальшого зберігання.

Норма висадки відповідно 40 та 30 штук/м². Площа облікової ділянки у досліді 5 м², повторність — чотирикратна.

Для досліду обрали сорти озимого часнику: Прометей (середньостиглий сорт), Харківський фіолетовий (пізньостиглий сорт) та Сілвер (пізньостиглий сорт). 
За вирощування озимого часнику через однозубкові цибулини встановлено, що маса зубка, маса цибулини та врожайність більші порівняно з вирощуванням озимого часнику через зубки.

Спосіб розмноження не вплинув на зимостійкість сортів Прометей та Сілвер (77,5–79,2 %), більш висока зимостійкість (89,8 %) у сорта Харківський фіолетовий отримана за вирощування озимого часнику через зубки. У нашому досліді встановлено, що за вирощування з однозубок по всім сортах відбулося збільшення маси отриманих цибулин: у сорту Харківський фіолетовий з 19,6 г до 23,3 г, у сорту Прометей з 18,1 г до 21,2 г.

Частково це вказує, що рослини, вирощені з однозубок, на ранніх етапах росту мали більш розвинений асиміляційний апарат за рахунок збільшення числа та довжини листя, висоти рослини, висоти та діаметра несправжнього стебла. На ранньому етапі розвитку вони мали розвиненіший асиміляційний апарат. На це вказує те, що площа асиміляційної поверхні, за відповідного обліку, більша у рослин при висадці 30 шт/ м². 

Для всіх сортів часнику використання фосфору та калію сприяє кращому визріванню цибулин та бульбочок, підвищує вміст вуглеводів та білка у зубках часнику. Це особливо важливо в районах культивування озимого часнику, оскільки прискорює осіннє коренеутворення та підвищує зимостійкість.

Слід також зазначити, що встановлений в цьому експерименті негативний взаємозв’язок між зимостійкістю та відсотком уражених рослин чітко простежується тільки у сорту Харківський фіолетовий, в якого вміст суми цукрів та аскорбінової кислоти в цибулинах вищий, ніж у сортів Сілвер і Прометей. Можна припустити, що це пов’язано з різним рівнем накопичення цукрів та аскорбінової кислоти в зубках та однозубкових цибулин даного сорту.  

Економічна ефективність вирощування часнику

В середньому за умов 2021–2023 рр. урожайність становила: Прометей – 8,72 т/га; Харківський фіолетовий – 10,21 т/га та Сілвер – 7,94 т/га. Середньозважена ціна становила (в перерахунку на оптові ціни) – 55 грн/кг. Вартість валової продукції була на практиці близько 450–560 тис. грн. Високими були й витрати – 250 тис. грн. 

Для всіх сортів часнику використання фосфору та калію сприяє кращому визріванню цибулин та бульбочок, підвищує вміст вуглеводів та білка у зубках часнику. Це особливо важливо в районах культивування озимого часнику, оскільки прискорює осіннє коренеутворення та підвищує зимостійкість

Чистий прибуток становив по сортам – 230, 311 та 186 тис. грн відповідно. За рівнем рентабельності відмічався сорт Харківський фіолетовий – 124,6 %, що на 32,8 й 49,9 % вище, ніж у Прометея та Сілвера. Пояснюється це тим, що сорт Харківський фіолетовий виявився більш адаптованим за однакових умов вирощування. Сорт Сілвер (Нідерланди) потребував додаткового мінерального живлення, хімічного захисту та зволоження.

Перспективний сорт та кращі показники

Отже, наш дослід, що вивчав вплив сортів часнику та норми висадки однозубкових цибулин (30 і 40 шт/м²) на врожайність, дає нам можливість зробити відповідні висновки. Загалом сорти по-різному реагували на умови вирощування: за врожайністю різниця була помітною, тоді як зимостійкість суттєво залежала від генетичних особливостей сорту. Найвищі показники врожайності та рентабельності забезпечив сорт часнику Харківський фіолетовий, який виявився найкраще адаптованим до умов господарства. Сорт Прометей показав середні результати, тоді як сорт Сілвер мав нижчу врожайність через гіршу адаптацію та підвищені вимоги до умов вирощування. Використання однозубкових цибулин загалом підвищувало продуктивність (Харківський фіолетовий), однак в окремих сортів могло знижувати зимостійкість (Прометей і Сілвер). Найефективнішою виявилася технологія з нормою висадки 30 шт/м² з міжряддям 0,45 м, а в умовах господарства варто надавати перевагу вітчизняним сортам: Харківський фіолетовий і Прометей.

Андрій Сумський, Дніпровський державний аграрно-економічний університет