Набув чинності Закон про інженерно-технічне забезпечення АПК України!

Закінчення. Початок у №5/2008

Український прорив може мати національну ідентичність, але грунтуватися на апробованому зарубіжному досвіді. Наприклад, минулий корейський або сучасний китайський досвід. Особливо в машинобудуванні. Китай заполонив світовий ринок міні-тракторами. На черзі — легкові та вантажні автомобілі. Китай може виробити будь-яку машинобудівну продукцію. Чому б і нам не скористатися цим досвідом?
Доволі показовий приклад подає спільне виробництво автомобілів. Освоєння нових моделей, поступова модернізація технологій до переведення на вітчизняне виробництво 60–70% комплектуючих, як це реалізовано в Туреччині на тракторах “Массей Фергюсон”. Досвідчені бізнесмени знають, як у короткий термін, завдяки прогресивним технологіям, налагодити виробництво конкурентоспроможної продукції. Тим більше, що багато європейських країн переміщують виробництва в країни з дешевою робочою силою. Тож скористаймося бодай цією “перевагою” для розвитку галузі.
Вочевидь, влада не збирається будувати другу “Криворіжсталь”, інший Одеський припортовий завод. Вона завжди готова до розпродажу того, що не нею надбано. Тимчасові вигоди за принципом: “Після нас хоч потоп”, — це її відмітна риса. Де вже тут клопотатися про об’єкти сільгоспмашинобудування? А в ньому ж — віддача від наших природних ресурсів, від землі. Потрібно вчитися розпоряджатися багатством народним так, як це роблять в ОАЕ і Саудівській Аравії, де від продажу нафти й новонародженим дітям на рахунки зараховують “стартові” кошти.
Одним із перспективних напрямів українського прориву мало б бути аграрне виробництво, особливо зернова група, де вкладені кошти повертаються за один рік. Зрозуміло, що кіоски, торгові точки в Києві, гральні автомати, казино дають величезний обіг коштів, але народ за рахунок грального бізнесу не виживає. Влада про це думає?
Біопаливо для України — той рятувальний круг, який міг би дати значну економічну й політичну незалежність. 20 млн т низького класу зернових можна було б переробити на біопаливо й мати 8–9 млн метанолів. Водночас з’явилися б десятки тисяч робочих місць по Україні. Реалізація відповідного проекту була б вагомою складовою реального, а не паперового “українського прориву”, тим паче, що потрібний закон Верховна Рада України ухвалила. Його треба виконувати!
Мій знайомий нещодавно був у США, мав бесіду з великим фермером щодо використання біопалив. Фермер відповів, що він, залежно від складності роботи й завантаження двигуна, використовує в суміші пального від 20 до 80% біопалива. На питання, як він ставиться до того, що використання добавок біопалива призводить до зниження потужності двигунів на 5–10%, фермер відповів, краще  викине 200–300 доларів сусіду на поле, ніж віддасть шейхам із пустелі за нафту. Коментувати відповідь патріота своєї країни не будемо.
Президент України в Давосі назвав дві галузі, що реально виграють від вступу до СОТ. Це — металургія й хімічна промисловість, які можуть закривати 20–30% національного ВВП. А решта галузей? Очевидне відставання на десятки років. І сотні тисяч безробітних. Не так давно аграрний сектор України давав 52% державного ВВП. І це за умов, що вся промисловість працювала! Нині частка аграрного сектору у ВВП держави — всього 16% за стагнуючої економіки.
Де взяти кошти для забезпечення справжнього прориву? Згадайте, Президент своєю присутністю вшанував патріотів Крутів, які віддали своє молоде життя (так, принаймні, можна вважати) за географічну й політичну незалежність України. Вони заслужили на повагу Президента й пошану народу. Україна тепер має політичну й географічну незалежність, а економічну? Тому, як на мене, в поїздці до Крутів Президента мали супроводжувати всі мільярдери та мільйонери України й біля пам’ятника загиблим взяти на себе конкретні патріотичні завдання щодо розбудови економічної незалежності України. Певно, в кожного сучасного вітчизняного мільярдера, мільйонера є початкові мільйони та мільярди темного походження. Чи не варто законом визнати всі надбані кошти чистими за умови, якщо їхні власники забезпечать виготовлення бодай одного типу технічного виробу своїм брендом, і такого виробу, щоб він відповідав світовому рівню та займав до 5% світового ринку?
А починати треба від зубової борони, сівалки, зчіпки до трактора, комбайна. Кожен із вітчизняних бізнесових “супертяжів” має отримати або вибрати певні машини й довести їх до світового конкурентоспроможного бренду під своїм прізвищем на зразок “Рошен”. Світова практика має багато прикладів: “Джон Дір”, “Массей Фергюсон”, “Клаас”, “Грегорі Бессон”, “Форд” тощо.
Джон Дір, називаючи вироби фірми, сказав: “Я ніколи не назву своїм ім’ям продукт, якщо він гірший за мене”. Бренд означав вищу якість порівняно з виробами конкурентів, постійні інвестиції в науково-практичні досліди та нові розробки, матеріали та запчастини, забезпечення клієнтів оригінальним якісним обладнанням і чіткістю виконання. Хіба не могли б вітчизняні трактори, комбайни під маркою “Гайдук”, “Жеваго”, “Ринат”, “Коломойський”, “Пінчук”, “Буряк” чи, скажімо, борони “Улюблена” створити конкуренцію різним “Джон Дірам”?
Із телевізійних дебатів, диспутів між різнокольоровою політичною та адміністративною елітою з використанням прикметників, а не числових значень можна зробити висновок, що відомі баба Параска та баба Палажка, порівняно з ними, — просто жовтенята. Політичні, економічні дебати опонентів більше нагадують елементарну гризню, аніж виступи політичних, економічних, владних стратегів. Чуємо лише звинувачення один одного, без числових значень, розрахунків, підтверджень досвідом. Тим часом кількість населення зменшується, тривалість життя скорочується, інфляція збільшується. У полеміці спостерігається намагання не спільний знаменник знайти, а наступити один одному на мозоля.
“Демократи” всіх кольорів будують суспільство з чисто національним менталітетом, щоб слухали тільки їх, ніби їхні думки, погляди, висновки є незаперечною істиною і коригуванню та уточненню не підлягають. До думок, поглядів так званого електорату вони ставляться за принципом: “Собака гавкає — караван іде”. Караван справді йде — куди й для чого, відомо тільки їм. І так рік за роком. І щороку ще кількома мільярдерами, мільйонерами стає більше, а громадяни знову будуть із застарілими енергозатратними технологіями та обіцянками українського прориву. Перебуватимуть під впливом аномалій вітчизняного “бермудського” трикутника.
Щодо закону, який набув чинності, можна зробити два висновки.
Перший: реалізація закону в особистому напрямі почалася, а аграрний сектор може зачекати. Адже закон не має обмеження терміну дії.
Другий: тяга до збагачення, задоволення особистих потреб службовців різних кольорів є об’єднувальним вектором задекларованого “українського прориву”. За “автомобільними” показниками “слуг народу” Україна грунтовно підготувалася до вступу до СОТ. А за рештою показників — життя покаже й швидко виявить усі вузькі місця.

А. Демко