Хто буде працювати: про кадри в українському агробізнесі

Про перспективи того, що чекає аграрну сферу в майбутньому розповів Юрій Данько, заслужений економіст України, проректор з наукової та міжнародної діяльності Сумського аграрного університету. 

Юрію Івановичу, розкажіть про ваше бачення ситуації на ринку праці в аграрній сфері? Наскільки популярною залишається аграрний напрямок для майбутніх фахівців?

— Нині про підготовку майбутніх фахівців в аграрній сфері, на жаль, говорять мало. Мені здається це не зовсім справедливим, тому що як мінімум саме університети забезпечують кадрами сільське господарство. 

Почуття вдячності — це одна з тих характеристик, що притаманна країнам Заходу. І воно проявляється також у ставленні до університетів. Чому такі потужні університети, як Гарвард, Йель, Кембридж та Оксфорд? Тому що їх випускники пам’ятають про ці університети, не забувають їх і пишаються тим, що вони отримали освіту в стінах цих закладів. 

На жаль, в силу певних причин, в цьому провина  і самої аграрної освіти, наші випускники не завжди згадують ті заклади освіти, які вони закінчували. Але все змінюється і змінюється сьогоднішня ситуація на ринку, в тому числі і на ринку праці.

Аграрна сфера залишається для України однією з основних у формуванні  доходів бюджету. І в той же час ми говоримо про аграрну сферу як одну із таких, що розвивається найбільш динамічно. І цьому сприяє багато чинників, зокрема і розвиток загальносвітового аграрного сектору.

Юрій Данько, заслужений економіст України, проректор з наукової та міжнародної діяльності Сумського аграрного університету

Які основні світові тенденції в аграрній сфері ви спостерігаєте, і яку роль відіграє Україна?

— Згадуючи сьогодні про війну в Україні, ми всі розуміємо, що світ так не відчуває цю війну, як відчуваємо її ми, українці. Світ продовжує розвиватися, конкурувати на глобальному ринку, досить добре себе почуваючи. Натомість Україна поки що не може повноцінно конкурувати в цих умовах.

Але ми все одно маємо звертати на це увагу — зокрема на світові тенденції. Сьогодні аграрний сектор є однією з найбільш динамічних галузей. Ми спостерігаємо ту трансформацію, яка відбуваються: активно розвивається точне землеробство, аграрний бізнес впроваджує сучасні високотехнологічні рішення. Візьмемо до уваги також аграрну політику Європейського Союзу та інші глобальні чинники. Водночас повномасштабне вороже вторгнення, яке триває в Україні, має серйозний і відчутний вплив як на аграрний сектор, так і на аграрну освіту. 

І результат цього проявляється, зокрема, у переміщенні робочої сили, яка є одним із ключових ресурсів для аграрної сфери. Для нас, як для населення регіонів, де працюють заклади вищої освіти, як аграрні, так і загалом усі українські університети, ці процеси також мають відчутний вплив.

В першу чергу, аграрний сектор нині переживає недостачу кадрів. Наші фахівці або мігрують за кордон, або мобілізуються, або мігрують в середині країни. Тобто відбувається багато таких процесів, які впливають на різні показники ефективності діяльності аграрних підприємств, аграрного бізнесу загалом.

За рахунок чого можна поповнити ці кадри? 

— Багато аграрних підприємств сьогодні йдуть до нас з проханням дати випускника нашого університету чи студента магістратури, який був би готовий замінити мобілізованого працівника чи того, що виїхав за кордон. Ми були б раді рекомендувати наших випускників, але нині ситуація і для нас не зовсім сприятлива. Сьогодні ми, аграрні університети, знаходимося в жорсткій конкуренції. Якщо раніше вона проявлялась, зокрема для нашого Сумського аграрного університету, на рівні регіонів – ми конкурували з сумським державним університетом за випускника школи, то сьогодні ця конкуренція перейшла на глобальний рівень. Сьогодні випускники сумських, чернігівських, полтавських, харківських шкіл, які зазвичай формували нашу абітурієнську базу, їдуть навчатись або в західні регіони України, або за кордон. 

На перший погляд, проблеми в цьому немає, якщо вони їдуть на захід України, вони ж все одно залишаються в Україні, це наш майбутній фахівець. Але ми всі чудово розуміємо, що ті, хто виїхали в інший регіон, майже ніколи не повертаються в той регіон, з якого вони виїхали. Ніколи той студент, який поїхав в Київ, не повернеться в Ямпіль, Суми, або Охтирку, щоб працювати в цьому регіоні.

Як  реагувати на ці кадрові зміни та які рішення можуть бути? 

— Сьогодні ми дивимося на університет по-новому. Ми не розглядаємо його як заклад, який просто є освітньою установою і забезпечує кадрами. Ми, українці, ще не до кінця усвідомлюємо, що свій університет, який знаходиться в Україні – це інвестиція в майбутнє нашої країни. Разом з бізнесом ми маємо дивитися на проблему набагато глибше і розглядати університет в новій ролі. І ця роль полягає не тільки в забезпеченні потреби бізнесу, а і в забезпеченні повноцінного функціонування регіонів, особливо прикордонних. Ми говоримо про наукове забезпечення цих територій. І це проявляється в трьох складових.

Перша — це формування людського капіталу. На сьогоднішній день ми простягаємо руку аграрному бізнесу і ми вдячні тим, хто не соромиться цю руку потиснути. Ми маємо багато проектів, які стосуються стажувань, підготовки, перекваліфікації, короткострокових програм навчання і, звичайно, дуальна освіта, яка на сьогодні є дуже популярною і модною.

Але я змушений констатувати, що бізнес не до кінця розуміє необхідність цих процесів. Простіше прийти і сказати – «Дайте нам випускника вашого університету». На мою думку, бізнес може зробити інакше - обрати студента третього курсу, долучивши його до дуальної форми навчання, розібратись в цій сфері та інвестувати в розвиток молодих фахівців із перших кроків їхньої кар’єри. 

Наступне – це впровадження інновацій. Ми вдячні представникам аграрного бізнесу, які сьогодні не соромляться йти до вітчизняної науки. Я можу сьогодні говорити про «Сингенту», «Байєр», HALO Trust – це компанії-партнери нашого університету, які звертаються до нас за дослідженнями, з якими ми тісно співпрацюємо, разом пишемо проекти тощо.

І останнє – це регіональна екосистема. Або, як модно про неї говорити, третя місія університету – забезпечення кадрами тієї території, на якій університет функціонує. Можна багато говорити про систему вітчизняної освіти, особливо систему периферійної вітчизняної освіти, про регіональні заклади тощо. Але те, що більше половини наших випускників є основним кадровим потенціалом цих регіонів, цього неможливо забезпечити.

Будемо відвертими, що сьогодні молодь не дуже йде в аграрну сферу. Так, агрономія минулого року вийшла в першу десятку переліку базових професій. Але тільки тому, що був знижений вступний бал

Сьогодні наші випускники живуть в кожній громаді. Там живуть їх діти, там житимуть їх онуки, і вони хочуть працювати на цій території. Наш заклад вищої освіти відчуває відповідальність, зокрема, за розвиток цієї екосистеми в Сумській області.

Наскільки популярною є аграрна освіта серед української молоді?

— Будемо відвертими, що сьогодні молодь не дуже йде в аграрну сферу. Так, агрономія минулого року вийшла в першу десятку переліку базових професій. Але тільки тому, що був знижений вступний бал.

Навіть сьогодні наші з вами діти хочуть бути психологами, менеджерами, юристами, і не мають повного розуміння, що таке аграрний сектор. Я сам економіст за освітою і добре знаю, скільки моїх колег, і колишніх одногрупників, і студентів економічних спеціальностей перекваліфікувалися та перейшли працювати в аграрну сферу. Наприклад, один із моїх найкращих друзів, випускник юридичної спеціальності університету імені Ярослава Мудрого, сьогодні є чудовим агрономом: він навчається в нашій аспірантурі та здобуває нову аграрну професію. 

На жаль, університет не може переконати випускника школи, що аграрний сектор – це престижно. І щодо цього питання ми звертаємося до аграрного бізнесу за допомогою. 

Свого часу я декілька разів був в агенції регіонального розвитку і в закладах вищої освіти в Нідерландах, і вони всі говорять, що їх інноваційний розвиток, оснований на моделі, яка має назву «Triple Helix Model» або концепт «потрійної спіралі», яка полягає у співпраці трьох складових: промисловість, університет і місцеві громади. Скандинавські країни вже давно й успішно втілюють цей концепт,  натомість в Україні ця модель тільки починає набирати обертів. 

Сьогодні українські університети запрошують до співпраці аграрні підприємства для формування кадрового резерву. Самотужки університет не може забезпечити повноцінний вступ студентів до навчання у своєму закладі. Я не говорю про іноземних студентів, які йдуть до нас навчатися. Я говорю про випускників наших міських та сільських шкіл, які сьогодні більше дивляться в бік Польщі, Чехії та інших країн. І причиною цього явища є війна і бажання навчатися за кордоном. Але якщо наша молодь поїде навчатись і працювати в інші країни, то хто буде працювати тут? 

Ви часто відвідуєте закордонній виші, на кшталт Оксфордського університету. Які, на вашу думку, цікаві спостереження чи підходи могли б бути корисними для розвитку української аграрної освіти та науки? 

— Так, я дуже часто відвідую закордонні університети. Головний інсайд співпраці з закордонними університетами – це те, що дуже часто українці лають нашу українську освіту, мовляв, вона якась не така, дуже багато хто намагається принизити рівень освіти в Україні. Але наші поїздки та співпраця з Оксфордом, Кембриджем та іншими університетами підтверджують те, що наша освіта нічим не гірша, що ми є визнаними у всьому світі.

Сьогодні ніхто не соромиться брати на роботу викладача Сумського національного аграрного університету. Наші викладачі мають такий же потенціал, як викладачі інших університетів в Європі чи США. До прикладу ми реалізуємо спільно з Британським королівським аграрним університетом програму «Стале сільське господарство та продовольча безпека». Наші випускники отримують повноцінний британський диплом, який визнається у всіх англомовних країнах світу: в США, Канаді, Австралії. В університеті є також програма по вивченню системи точного землеробства та агроінженерії, яка включає сучасне навчання, дрони, GPS тощо. 

Звісно, нам би хотілося, щоб студенти сьогодні навчались в повноцінних аудиторіях. Проте через повномасштабну війну, через бойові дії ми цього зробити не можемо. Але в той же час ми не можемо навчати біотехнологів чи лікарів дистанційно. Тому створюємо у сховищах навчальні аудиторії, лабораторії і працюємо, щоб навіть в нинішніх складних умовах,  наші студенти мали змогу отримати якісну вищу освіту.

Юлія Наружна, j.naruzhna@univest-media.com