Як лохина стала одним із найперспективніших напрямів українського агробізнесу

За прогнозами, до 2035 року споживання лохини буде на рівні близько 1 млн тонн на рік, що в грошовому вимірі складе $8,7 млрд. Інтерес до ягоди невпинно зростає – завдяки численним корисним властивостям вона стала стратегічним продуктом здорового харчування.

Лохина – культура довгого горизонту: при правильному догляді кущ плодоносить 40 і більше років. Але на практиці більшість українських плантацій вичерпує себе за 5-7 сезонів – задовго до того, як встигає окупитись. І тут проблема не в генетиці рослини, а в агрономічних рішеннях. 

Володимир Воєводін, менеджер з управління кампаніями ТОВ «БАСФ Т.О.В.»

Лохина у світі та в Україні

Світовий ринок лохини давно поділений між кількома гравцями – і конкуренція там серйозна. США – найбільший виробник лохини у світі: 351 тис. тонн щороку. Перу на другому місці з показником 228 тис. тонн, Канада – на третьому з 147 тис. тонн. При цьому американський ринок залишається і найбільшим споживчим – власного виробництва країні не вистачає, тому США одночасно є ще й одним із найактивніших імпортерів ягоди. Це показовий момент: навіть лідер галузі не може повністю закрити внутрішній попит. 

Глобальний дефіцит – реальний, і він створює простір для нових гравців, в тому числі і для України. Ще у 2021 році площі під лохиною в Україні перевищували 5 тисяч гектарів. З того часу галузь тільки росла – нових господарств побільшало, інтерес до культури не вщухає. Точну цифру назвати складно: великі підприємства обліковуються, а от дрібні господарства – з одним-двома гектарами – часто залишаються поза статистикою. Саме таких за останні роки з'явилося найбільше. Тож реальний масштаб галузі сьогодні – більший за будь-яку офіційну цифру, яку можна знайти у звітах.

Природний центр вирощування лохини в Україні – Полісся. Житомирська, Рівненська і Волинська області дають виробнику те, за що в інших регіонах доводиться платити: легкі кислі ґрунти і достатню вологу. Тут сконцентрована більшість промислових насаджень.

Київська і Чернігівська області цікаві насамперед інфраструктурою – близькістю до ринків, логістикою, фахівцями. Ґрунти тут рідко ідеальні для лохини, тому успіх господарства значною мірою визначається технологічним підходом: підготовкою субстрату, системою зрошення, постійним контролем кислотності. Складніше, але цілком реально.

На заході – у Львівській області та на Закарпатті – перевага в кліматі: м'якша зима, менше температурних стресів. Але клімат – це лише одна складова. Без роботи з ґрунтом стабільного врожаю не буде навіть у найсприятливішому мікрокліматі.

Експорт ягоди

Серед ягідних культур лохина сьогодні – один із найбільш експортно орієнтованих напрямків українського агробізнесу: висока ціна, компактний обсяг, стабільний попит у Європі і коротке логістичне плече до ключових ринків.

У 2024 році експорт лохини з України склав 5 тисяч тонн – на 1,3 тисячі тонн, або 33%, більше, ніж роком раніше. У грошовому еквіваленті – $26 млн, що на $9,2 млн, або 56%, перевищує показник попереднього сезону. Середня ціна реалізації перевищила $5 за кілограм. 

Свідома стратегія українських виробників – поступова відмова від польського посередництва на користь більш маржинальних ринків. Тому в 2024 році Нідерланди вперше обійшли Польщу за обсягом імпорту української лохини, а Німеччина відстала від Польщі лише на 6%. Нідерланди – фактичний центр ягідної торгівлі в Європі, Німеччина – найбільший споживчий ринок ЄС і кінцевий покупець. Зростання частки обох країн в українському експорті – один із найважливіших сигналів для галузі.

Європа виробляє лише 18,7% світової лохини, тоді як споживає значно більше – дефіцит закривають імпортом із Перу, Чилі та Південної Африки. Але з 2025 року європейські рітейлери скорочують авіапоставки і вимагають продукцію з низьким вуглецевим слідом – і тут логістична близькість України стає реальною перевагою. Додатково працює сезонність: українська ягода достигає пізніше за іспанську, але раніше за польську – і заповнює травнево-червневий розрив, коли попит є, а полиці порожні.

Сорти та продуктивність

В Україні найчастіше садять Duke, Bluecrop, Chandler, Patriot і Bluegold. За кожним стоїть своя роль у сезоні: Duke відкриває збір раніше за інших, Bluecrop тримає стабільність у середині літа, Chandler дає найбільший калібр ягоди. Patriot і Bluegold страхують від погодних перепадів і закривають прогалини між іншими сортами. 

Господарства, як правило, комбінують кілька сортів – це дозволяє розтягнути сезон і не залежати від примх одного літа. Але сорт вирішує менше, ніж здається. Реальна продуктивність починається з ґрунту: лохина потребує кислого середовища з pH 4,0-5,5, і підтримувати його потрібно постійно, а не разово перед посадкою. 

Так само з вологою: культура чутлива до її перепадів, і крапельне зрошення на промисловій плантації обов'язкове, його відсутність обнуляє більшість зусиль.

Усе це – необхідна база. Але є ще один фактор, який визначає, чи окупиться плантація взагалі: захист від хвороб і шкідників.

Загрози для плантації та засоби захисту лохини

Помічено, що господарства, які захоплюються виключно органічним підходом і відмовляються від будь-якого хімічного захисту, починають втрачати плантації на 5-7-й рік. Чому? 

Лохина – культура довгострокова, вона може давати урожай 30-40 років, але тільки якщо її захищають. Хвороби на кущах розвиваються повільно й непомітно – поки аграрій чекає явних симптомів, частина збудників уже не виліковується, і кущі доводиться викорчовувати.

Чорна плямистість знижує фотосинтез, фомопсис заходить у деревину й поступово ослаблює кущ. Обидві хвороби легко пропустити до моменту, коли лікувати вже пізно. 

Антракноз

Антракноз

Антракноз – поширена грибна хвороба, яка вражає суцвіття, ягоди та пагони: 

Альтернаріоз

Альтернаріоз

Альтернаріоз спричиняє плямистість листя, передчасне забарвлення плодів, темні вдавлені плями на плодах:

Сіра гниль у вологу погоду знищує врожай за кілька днів, а вціліле може не пережити транспортування. 

Моніліоз: поширення первинної і вторинної інфекції спорами відбувається протягом усього вегетаційного періоду. Період прояву плодової гнилі припадає на період дозрівання плодів.

Моніліоз

Борошниста роса пригнічує рослину й підриває закладку врожаю наступного року.

Для захисту від усього цього є сучасні препарати. Один із них – Ревіона® – фунгіцид, який тривалий час застосовувався переважно у фруктових садах, а тепер отримав реєстрацію і для лохини. 

Принцип дії препарату відрізняє його від контактних рішень: після обробки діюча речовина швидко проникає в тканини і розподіляється по всьому листку разом із рухом вологи – включно з ділянками, які були оброблені нерівномірно. Препарат швидко поглинається, тому дощ або спека після обробки не обнуляють ефект. Частина речовини затримується в листку і вивільняється поступово – захист не провалюється між обробками, а сам препарат працює не лише профілактично, а й зупиняє розвиток хвороби після появи перших симптомів.

У підсумку

Ринок лохини вже має сформованих лідерів, але попит у ньому продовжує зростати – і це відкриває можливості для нових постачальників, особливо тих, хто географічно близький до європейського споживача. 

Україна цілком може зайняти в цьому сегменті своє місце, але за однієї умови: виробництво має бути стабільним і передбачуваним. Це напряму залежить від агрономічних рішень, які приймаються щосезону, адже без системного захисту плантації швидко втрачають і врожай, і свій довгостроковий потенціал.

Володимир Воєводін, менеджер з управління кампаніями ТОВ «БАСФ Т.О.В.»