Як вирішити проблему резистентності колорадського жука до пестицидів

Серед 61 виду фітофагів, які пошкоджують картоплю в Україні, колорадський жук належить до найпоширеніших і найбільш шкідливих. Втрати врожаю бульб культури від нього на сприятливих сортах у середньому становлять 50%, а в окремі роки і без проведення захисних заходів досягають 80% водночас зі зниженням якості — зменшенням вмісту крохмалю та білка. Висока шкідливість колорадського жука зумовлена його постійно високою чисельністю, надзвичайною плодючістю та ненажерливістю.

Наявність у циклі розвитку шкідника кількох форм спокою: зимова, яка триває понад чотири місяці, літня — коли частина особин припиняє живлення та розмноження й перебуває в ґрунті на глибині 10–15 см упродовж більше ніж місяць, повторна спостерігається в серпні-вересні — в ґрунті на глибині 5–20 см і затяжна діапауза, яка триває до трьох років (на глибині до 40–45 см) — сприяють високому коефіцієнту виживання шкідника за будь-яких погодних умов чи стресових ситуацій. Тому навесні на полях картоплі можна зустріти як старих жуків, які зимують декілька разів, так і молодих, що зимували один раз. Цим і пояснюються різниця чутливості їх до інсектицидів.

Перехід вирощування картоплі в приватний сектор різко загострив проблему захисту культури від колорадського жука, особливо хімічного як основного в загальній системі. Безсистемне, з порушенням регламентів, застосування інсектицидів призвело до загострення ситуації з резистентністю і як наслідок — зниження ефективності хімічних препаратів, підвищення норми їхніх витрат, кратності обробок, зниження якості та збільшення собівартості одержаної продукції.

Показником появи резистентності до застосованих інсектицидів, звичайно, вважається помітне зниження ефективності обробок за використання стандартних норм витрат препарату. Але слід відзначити, що таке зниження у виробничих умовах може бути наслідком сторонніх причин, що не мають жодного стосунку до резистентності колорадського жука: неякісний препарат (фальсифікація), нерівномірна та несвоєчасна обробка рослин, знижені норми витрати, несприятливі погодні умови (обприскування піретроїдними інсектицидами у жарку погоду) та інше.

Що стосується резистентності (стійкості), то її можна віднести до явищ, пов’язаних із захисними механізмами організму до дії абіотичних та біотичних стресів, зокрема до хімічних сполук і біологічних агентів. Інколи трапляється термін «звикання до отрути», який є неправильним за своєю суттю. Ніякого звикання шкідника в перебігу розвитку резистентності немає, а відбувається протилежний процес — чутливі (нормальні) особини не звикають до препарату, а гинуть під впливом пестициду, стійкі ж форми отримують кількісну перевагу і коли резистентність популяції досягає високого рівня, препарат повністю втрачає свою ефективність.

Популяції колорадського жука за своїм складом неоднорідні. Переважну більшість становлять «нормальні» особини, на чутливість яких і розрахована дія інсектициду. Однак застосування в подальшому препарату призводить до того, що в масі гинуть лише чутливі особини.

Нова обробка рослин усуває чутливі особини, і починається лавиноподібне наповнення популяції резистентними особинами. Серед оперативних чинників, які визначають формування резистентності до інсектицидів колорадського жука, — інтенсивність дії на популяцію, пов’язана з токсичними властивостями конкурентних препаратів, нормами їхніх витрат, способом і кратністю застосування. Проблема боротьби з колорадським жуком гостро стоїть у багатьох країнах, які вирощують картоплю, в зв’язку з втратою ним чутливості до 49 діючих речовин інсектицидів із різних класів хімічних сполук.

Початок формування резистентності в колорадського жука в Україні до хлорорганічних препаратів відзначали ще 1969 року в Закарпатській області, тобто через десять років з моменту появи шкідника в цій зоні. Рівень стійкості жуків до ДДТ зріс у 46 разів. Чутливість до нових на той період фосфорорганічних препаратів не змінилась, що свідчить про те, що в шкідника виробилась на той час тільки групова стійкість — (до інсектицидів певної групи з близьким за хімічним складом і механізмом дії хімічних сполук).

Останнім часом значно обновився асортимент інсектицидів. З’явились нові препарати вже знайомих класів хімічних сполук, навіть нові класи (табл. 1).

Так, оновлений сучасний асортимент інсектицидів для захисту картоплі від колорадського жука включає препарати на основі 14 діючих речовин із семи хімічних класів із домінуванням неонікотиноїдів, на основі імідаклоприду. Доповнюють цей перелік комбіновані препарати, а також препарат мікробіологічної природи.

Використання хімічних препаратів на присадибних ділянках має свої специфічні особливості, пов’язані значною мірою зі створенням безпечних умов як у процесі застосування, так і за використання врожаю. За своїми токсичними характеристиками та термінами зберігання в рослинах не всі інсектициди рекомендовані для застосування на присадибних і дачних ділянках. Список препаратів, які за правильного використання забезпечують збереження врожаю і водночас менш шкідливі для людини, наведено в таблиці 1.

Широке застосування інсектицидів із іншим механізмом дії, особливо неонікотиноїдів (Конфідор, Моспілан) останнім часом сприяло поступовій реверсії резистентності (повернення чутливості до початкового рівня) шкідника до піретроїдів. Значення швидкості розвитку та реверсії резистентності до інсектицидів у популяції шкідника має велике практичне значення, оскільки визначає строки вилучення препаратів або повторне включення їх у систему хімічних обробок.

Однак результати проведеного моніторингу свідчать також про те, що наразі в популяції колорадського жука відбувається формування резистентності до інсектицидів нових хімічних класів, зокрема до неонікотиноїдів (табл. 2). За такого рівня резистентності застосування інсектицидів ще не позначається на їхній ефективності, але свідчить про початок формування множинної резистентності (розвиток резистентності одночасно до декількох токсикантів різних хімічних сполук).

У період формування резистентності шкідника до інсектицидів за тривалого відбору можна виокремити три періоди:

• початковий етап розвитку резистентності (період низької і відносно стабільної стійкості, так званої толерантності), яка перевищує природну чутливість організму у 5–10 разів. У цей період норми витрати препарату корегуються в межах рекомендованих виробництву;

• інтенсивне (стрибкоподібне) підвищення стійкості в 20–40 разів, коли попри застосування граничних норм витрати і максимально дозволеної кратності обробок, досягається лише дуже короткочасний успіх, ефективність препарату продовжуватиме знижуватися;

• стабілізація резистентності на максимально високому рівні — показник резистентності більше ніж у 60 разів. Інсектициди стають неефективні за будь-яких дозволених норм витрат, а також у разі перехресної або множинної резистентності шкідника.

Оптимальним рішенням щодо запобігання розвитку резистентності є:

• упорядковане застосування інсектицидів точно у відповідності до загальноприйнятих економічних порогів шкідливості;

• тактика застосування препаратів (обробка бульб перед висаджуванням);

• упровадження стійких сортів (Повінь, Доброчин, Поліська рожева та інші).

Проблема подолання резистентності шкідника до інсектицидів вирішується на основі певних засобів:

• регіональний моніторинг чутливості популяцій колорадського жука до найпоширеніших інсектицидів для діагностики періоду формування стійкості;

• чергування (ротація) препаратів із різним механізмом токсичної дії (Кораген, Моспілан, Регент, Конфідор, Актофіт);

• використання сумішей інсектицидів різних хімічних сполук однакового призначення;

• інтеграція хімічних препаратів із мікробіологічними.

Використання цих підходів здатне загальмувати подальший розвиток резистентності колорадського жука, перешкодити формуванню його стійкості до нових інсектицидів і, що особливо важливо, попередити появу форм із множинною стійкістю.

О. Власова, канд. с.-г. наук,

М. Секун, д-р с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №5, 2020 р.