Як ґрунту повернути родючість?

Нещодавнє опитування українських аграріїв, проведеного компанією БТУ-ЦЕНТР,показало, що левова частка вітчизняних сільгоспвиробників спостерігає кліматичні зміни на власних полях. Один із проявів таких змін — зниження родючості ґрунтів. Як же зарадити цьому? Свої пропозиції на вже другій щорічній конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості», 9 грудня, запропонували ФАО, IFC та вітчизняні вчені. Також своїми успішними кейсами поділилися найбільші агрохолдинги України.

Знамениті українські чорноземи втрачають родючість

Насамперед у ході конференції комерційний директор групи компаній БТУ-ЦЕНТР Тетяна Хоменко розповіла про результати нещодавнього опитування, яким було охоплено 250 агрофірм з традиційною технологією вирощування, 35 органічних господарств, 11 господарств, що практикують мінімальний обробіток ґрунту (міні-тілл, ноу-тілл, стрип-тілл) та 10 агрохолдингів з усієї України. Лише 1%(!) респондентів відповіли, що не бачать проблем при вирощуванні рослин у зв’язку із кліматичними змінами. Основним наслідком кліматичних змін для своїх господарств 30% назвали зміщення строків сівби, 28% — зниження врожайності, 20% — зростання посушливості клімату, 15% — зниження ефекту від удобрення.

Зниження родючості ґрунту відзначили половина опитаних. При цьому серед тих, хто продовжує притримуватися класичної технології ґрунтообробітку, таких виявилося 65%, серед агрохолдингів — половина, серед органічних господарств — 44%, а серед тих, хто практикує мінімальні технології обробітку ґрунту — всього 5%.

Найчастіше (щонайменше 80% опитаних) відзначають зниження родючості ґрунту на північному сході країни (від Чернігівської до Луганської й Донецької областей), а також у Кіровоградській і Миколаївській областях. Менше половини опитаних заявляють про зниження родючості в Одеській, Херсонській, Черкаській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській областях, на Закарпатті та Буковині.

Оцінки сільгоспвиробників підтверджуються дослідженнями «Інституту охорони ґрунтів». І хоча Х тур агрохімічного обстеження, що проходив у 2011–15 роках, зафіксував навіть незначне зростання вмісту гумусу в ґрунтах порівняно з попереднім (2006–2010 роки), на більшості території він усе одно не досяг навіть рівня, що спостерігався у 1996–2000 роках, а за останні 130 років українські ґрунти втратили 30% гумусу. Так, у степовій зоні середній вміст гумусу становив 3,45%, що нижче, ніж під час VIII туру (2001–2005 роки), а в Лісостепу — 3,21% (на рівні VIII туру). І лише на Поліссі він збільшився до 2,33% порівняно з 2,18% (історичним мінімумом) під час VIII туру і 2,22% під час VII туру (1996–2000 роки). Невже далося взнаки початок масового вирощування просапних культур, які залишають великі обсяги пожнивних решток?

Та в цілому дослідження показує, що знаменитих найродючіших у світі українських чорноземів майже не залишилося. Так, дуже високий (більше 5%) вміст гумусу має тільки 3% території країни. Високий (4–5%) вміст гумусу спостерігається лише на 20% території і тільки в двох областях, та й там він заледве перевищує нижню межу: в Кіровоградській області — 4,11%, в Харківській — 4,1. Ще в 10 областях і на 35% території вміст гумусу підвищений (3–4%), і середнє по Україні значення заледве входить в цю категорію (3,16% — от і «найкращі в світі чорноземи»). В 9 областях і на 27% території вміст гумусу середній (2–3%), а на 15% території і в 2 областях — низький, в т. ч. на 1% площі — дуже низький (менше 1%).

До того ж показник здоров’я ґрунтів не обмежується одним лише вмістом гумусу. На Заході оперують показником вмісту вуглецю. А з цим за класичного ґрунтообробітку з оборотом пласта — проблеми. Так, після всього лише 50 сезонів оранки колишня цілина втрачає щорічно тільки в 30-сантиметровому шарі 21 т/га вуглецю. Тоді як після 10 років застосування мінімальних технологій обробітку ґрунту знову спостерігається позитивний баланс вуглецю в ґрунті в обсязі до 7 т/га. Не 22,7 т/га, як на цілині, яка «відпочиває» вже 50 років, але все ж…

Ще гірше те, що вуглець втрачається не сам по собі, а зазвичай у формі вуглекислого газу, на який покладають якщо не більшу, то велику частину відповідальності за глобальне потепління. У 2018 р. українське сільське господарство викинуло 44,2 млн т вуглекислого газу. Це вдвічі менше, ніж у 1990 р., але на 10% більше, ніж у 2015-му. А до 2030 р. Україна зобов’язалася скоротити ці викиди до 38 млн т. У категорії «сільськогосподарські ґрунти» викиди парникових газів знизилися порівняно з 1990 р. всього на 11,1%, а порівняно з 2017 р. зросли на 12,7%.

«Ліки» для ґрунтів

Як же оздоровити українські ґрунти? 36% учасників  опитування, проведеного БТУ-ЦЕНТР, сказали, що цьому сприятиме сівозміна, 27% — що внесення мікробних препаратів, 26% — що зміна технології обробітку ґрунту, і лише 4% стверджують, що треба просто більше сипати міндобрив і 1% — що пестицидів. Але до того, як запроваджувати технології, дуже важливо кожному господарю системно аналізувати стан ґрунту, зокрема проводити агрохімічний (кількість поживних речовин) та мікробіологічний аналізи (показники кількості та співвідношення мікроорганізмів в ґрунті).

Декан агробіологічного факультету НУБіП Оксана Тонха запропонувала знизити розораність території на 25–30%, вилучити з обробітку сильно деградовані та малопродуктивні ґрунти та повернутися до науково обґрунтованих сівозмін, протиерозійних заходів та впровадити сучасні ґрунтозахисні технології.

В. о. координатора проєкту FAO «Ґрунтозберігаючі технології землеробства в Україні» Олександр Журавель зазначив, що кожен сантиметр глибини обробітку ґрунту забирає 1 мм вологи з верхнього шару. Отже, оранка сприяє водній та вітровій ерозії. Тому FAO радить українським аграріям перейти на технології з мінімальним механічним порушенням ґрунту, забезпечити постійне покриття ґрунту рослинами або пожнивними рештками та впровадити щонайменше 3-, а краще — 5-пільну сівозміну. Олександр Журавель додає, що виживання диких тварин в агроландшафті залежить від різноманіття останнього. Він нагадав, що на великих масивах, засіяних однією культурою (прямо як у вітчизняних агрохолдингів, які люблять концентрувати посіви однієї культури в одному місці — прим. ред.), залишаються тільки миші.

Як підкреслив О. Журавель, в Україні вже накопичений власний успішний досвід впровадження як ноу-тілл (насамперед на Півдні), так і покривних культур. Наприклад, введення в сівозміну покривних культур, найкращою комбінацією яких стала сумішка з 12 видів, дало змогу знизити витрати пестицидів удвічі і за 5 років підвищити вміст гумусу на 0,47%.

Втім, загальний рівень поширення технологій мінімального обробітку ґрунту поки що невисокий. За даними Мінагрополітики, за ноу-тілл та міні-тілл обробляється 2 млн 885 тис. га, за стрип-тілл — 140 тис. га. А за даними Міжнародної фінансової корпорації, ноу-тілл в Україні практикується всього на 3% площ.

«Рівень органічної речовини в ґрунті можна підвищити також за рахунок сидератів та органічних добрив», — додав О. Журавель. Щоправда, з останніми в Україні великі проблеми. Так, з 1990 р. поголів’я ВРХ в Україні зменшилося в 7,5 разів, свиней — у 3,3 рази, а корів зараз удвічі менше, ніж було після Другої світової війни. А обсяги внесення органічних добрив на гектар зменшилися у 22(!) рази (щоправда, з 2013 р. вони стабілізувалися).

Тим часом, за розрахунками Інституту ґрунтознавства та агрохімії НААН, потреба в органічних добривах становить 7,8 т/га, або 143 млн т у масштабах України. Водночас, як відзначають фахівці інституту, пожнивні рештки та сидерати можуть у 1,5 рази компенсувати потребу ґрунту в органічних добривах у Лісостепу і приблизно вдвічі — в Степу. Такої компенсації можна досягти й на Поліссі за умови мінімального обробітку ґрунту, бо під оранку бідні поліські ґрунти вимагають приблизно в 1,5 рази більше органіки, ніж можуть дати пожнивні рештки та сидерати.

Рекомендації FAO щодо відновлення родючості ґрунтів у цілому повторює й МФК, яка почала в Україні проєкт «Фінансування кліматично-орієнтованого сільського господарства». Як розповів консультант проєкту Володимир Нехай, основними рецептами кліматично-орієнтованого сільського господарства виступають: ноу-тілл, покривні культури та точне землеробство. За його розрахунками, ноу-тілл забезпечує економію на рівні $150 на гектар, а покривні культури та точне землеробство — ще по $100  на гектар.

Та головний економічний ефект полягає у збереженні родючості ґрунтів, яка після відкриття ринку землі стає визначальним фактором ціни сільгоспугідь і стає вигідним напрямком для інвестицій.

«Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості» – платформа для комунікації між наукою, агробізнесом і державою для здійснення важливих стратегічних кроків щодо відродження родючості ґрунтів. У 2021 р. конференція відбулася вдруге та зібрала близько 300 слухачів онлайн із різних країн: України, Швейцарії, Німеччини, Естонії, Білорусі, Латвії, Польщі, Молдови, Казахстану. Організаторами конференції виступили компанія БТУ-ЦЕНТР у партнерстві з ГС «Органічна Україна», МХП, Global 100% Re і МІМ. Детальніше про підсумки конференції за посиланням.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com