Ринок насіння в Україні: як розпізнати контрафактні насіння?

Яс­к­ра­вим свідчен­ням цьо­го є зро­с­тан­ня за ос­танні п’ять років по­каз­ників уро­жай­ності ос­нов­них куль­тур: пше­ниці (на 43%), ку­ку­руд­зи (24), ріпа­ку (52), со­няш­ни­ку (40), цу­к­ро­вих бу­ряків (на 55%). Та­кож хотіло­ся б до пе­реліку по­льо­вих куль­тур, за­вдя­ки яким Ук­раїна зміцни­ла свою роль аг­рар­ної дер­жа­ви у світі, до­да­ти ово­чеві, ягідні та нішеві, оскільки, на на­ше гли­бо­ке пе­ре­ко­нан­ня, у на­ступні ро­ки мож­на сподіва­тись на зро­с­тан­ня їхньої ча­ст­ки у за­галь­но­му ва­ло­во­му ви­роб­ництві на­шої країни.

Аналіз вітчиз­ня­ного ри­нку насіння

Ще у 2012 році ємність вітчиз­ня­но­го рин­ку насіння пе­ре­ви­щу­ва­ла $2 млрд, а у 2015-му, за оцінка­ми ек­с­пертів УКАБ,  ця ци­ф­ра ста­но­вить близь­ко 3 млрд дол. На ча­ст­ку імпорт­но­го насіння стабільно при­па­дає близь­ко 30%, при цьо­му на­разі мо­же­мо ствер­д­жу­ва­ти (че­рез праг­нен­ня ком­паній-оригіна­торів зі світо­вим ім’ям розміщу­ва­ти власні за­во­ди та дослідні гос­по­дар­ст­ва все­ре­дині країни) про очіку­ва­не змен­шен­ня об­сягів імпор­ту на ко­ристь внутрішньо­го ви­роб­ництва.

Ос­нов­ні грав­ці на рин­ку насіння

По­ряд з іно­зем­ни­ми, в то­му числі муль­ти­національ­ни­ми ком­паніями, в Ук­раїні на­яв­не до­сить роз­ви­не­не внутрішнє ви­роб­ництво насіння, яке на сьо­годні скла­дається з вітчиз­ня­ної се­лекції (се­лекціонерів з вла­сним бан­ком батьківських форм), насіннєвих гос­по­дарств, які розмно­жу­ють вихідний ма­теріал (у се­ред­ньо­­му гос­по­дар­ст­ва від 50 до 300 га), насіннєвих за­водів (підго­тов­ка насіння, калібру­ван­ня, про­тру­ю­ван­ня, об­роб­ка, фа­су­ван­ня, у то­му числі дрібне). Окрім ви­роб­ників, до ос­нов­них гравців слід та­­кож відне­с­ти  дис­триб’ю­­торів та ди­лерів з їхніми роз­ви­не­ни­ми ме­ре­жа­ми і, влас­не, спо­жи­вачів (сільсько­го­с­по­дарські підприємства, фер­мерські гос­по­дар­ст­ва, до­мо­го­с­по­дар­ст­ва). Низ­ка іно­зем­них ком­паній вже по­бу­ду­ва­ли влас­ну «вер­ти­каль» в Ук­раїні, що фак­тич­но ста­вить їх в один ряд із вітчиз­ня­ни­ми, з тією ли­ше різни­цею, що пра­цю­ють во­ни пе­ре­важ­но з іно­зем­ною се­лекцією.

На рин­ку насіння по­ряд із ди­намічною кон­ку­рент­ною бо­роть­бою вітчиз­ня­них се­лекційно-ге­не­тич­них центрів, муль­ти­національ­них ком­паній зі знач­ни­ми на­уко­ви­ми та дослідниць­ки­ми бю­д­же­та­ми та тра­диціями, на жаль, має місце і не­до­б­ро­совісна кон­ку­ренція, яка по­ро­д­жує та­ке га­неб­не яви­ще, як кон­тра­факт.

Кон­тра­фактні то­ва­­ри — це то­ва­ри, що містять об’єкти пра­ва інте­лек­ту­аль­ної влас­ності, вве­зен­ня яких на мит­ну те­ри­торію Ук­раїни або ви­ве­зен­ня з цієї те­ри­торії при­зво­дить до по­ру­шен­ня прав влас­ни­ка, що за­хи­ща­ють­ся відповідно до чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва Ук­раїни та міжна­род­­­них до­го­ворів Ук­раїни, ук­ла­де­них в ус­та­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку.

У на­уковій літе­ра­турі мож­на зустріти на­ступні про­яви кон­тра­факт­ної про­дукції:

— імітація то­ва­ру (про­дукції) відо­мо­го ви­роб­ни­ка;

— підроб­ка то­варів;

— фаль­сифіко­вані то­ва­ри;

— оригіна­ль­на про­дукція, вве­зе­на на мит­ну те­ри­торію Ук­раїни кон­тра­банд­ним шля­хом (В. В. Ли­сен­ко, О. П. Дзісяк).

Що ж таке контрафактне насіння?

По-пер­ше, мо­ва йде про ви­ко­ри­с­тан­ня відо­мих «тор­го­вих ма­рок» (імітація, підроб­ка та фаль­сифікація), під ви­дом яких на рин­ку ре­алізується то­тож­ний про­дукт, який має інше від оригіна­ль­но­го по­хо­д­жен­ня та містить у собі за­гро­зи не­до­от­ри­ман­ня очіку­ва­но­го кінце­во­го ре­зуль­та­ту для спо­жи­ва­ча та ав­торсь­ко­го відшко­ду­ван­ня, а та­кож еле­мен­ти імідже­вих ри­зиків для ком­паній-оригіна­торів. Так, у ви­пад­ку по­льо­вих куль­тур (ріпа­ку, ку­ку­руд­зи, со­няш­ни­ку, цу­к­ро­вих бу­ряків) май­же га­ран­то­ва­но «не­до­от­ри­ман­ня» вро­жаю від кількох відсотків (за спри­ят­ли­вих по­год­них умов та до­три­ман­ня тех­но­логії) до кількох де­сятків відсотків.

Мит­на ста­ти­с­ти­ка дає змо­гу оціню­ва­ти об­ся­ги за­ве­зе­но­го насіння за куль­ту­ра­ми, що, своєю чер­гою, дає більш-менш об’єктив­ну кар­ти­ну на­яв­ності оригіна­ль­ної про­дукції. А оскільки всі ком­панії на сьо­годні зай­ма­ють ак­тив­ну по­зицію в інфор­му­ванні суспільства, за­без­пе­ченні яко­мо­га шир­шо­го за­лу­чен­ня всіх зацікав­ле­них сторін до ви­яв­лен­ня ви­падків не­до­б­ро­совісної кон­ку­ренції, то пи­тан­ня от­ри­ман­ня інфор­мації що­до по­хо­­джен­ня ок­ре­мої посівної оди­ниці пря­мо за­ле­жить від ба­жан­ня спо­жи­ва­ча ко­муніку­ва­ти із ком­панією-ви­роб­ни­ком. Це мо­же та­кож сто­су­ва­тись і фаль­сифіко­ва­ної про­дукції.

За­хист прав інте­лек­ту­аль­ної влас­ності

Тут пи­тан­ня ви­яв­лен­ня кон­тра­фак­ту є менш оче­вид­ни­ми, од­нак ста­нов­лять низ­ку більш зна­чи­мих за­гроз, пов’яза­них зі збе­ре­жен­ням ав­тор­ст­ва батьківських форм та ге­не­тич­но­го ма­теріалу.

Шлях насіння від се­лекціоне­ра до кінце­во­го спо­жи­ва­ча до­волі три­ва­лий і містить в собі цілу низ­ку мож­ли­во­с­тей для не­до­б­ро­совісної кон­ку­ренції. Так, на­при­клад, насіннєві гос­по­дар­ст­ва, які по­кли­кані ви­ро­щу­ва­ти та розмно­жу­ва­ти насіннєвий ма­теріал, мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­с­тані для за­без­пе­чен­ня до­ку­мен­таль­но­го су­про­во­ду партій насіння, оскільки во­ни ма­ють ліцензійні уго­ди. Та­ка підміна до­ку­ментів не­се та­кож оз­на­ки адміністра­тив­но­го пра­во­по­ру­шен­ня. Насіннєві за­во­ди та станції, яких в Ук­раїні налічується по­над 280, та­кож мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­с­тані для ви­го­тов­лен­ня кон­тра­факт­ної про­дукції, оскільки, ма­ю­чи не­обхідні ви­роб­ничі по­туж­ності з підго­тов­ки насіння, а та­кож фа­су­ван­ня, за умо­ви на­дан­ня та­ри, яка не­се на собі ло­го­ти­пи відо­мих ком­паній, їхній ди­зайн та тор­гові зна­ки, мо­же, в ре­зуль­таті, за­про­по­ну­ва­ти рин­ку про­дукцію, яку склад­но відрізни­ти від оригіна­ль­ної. Дис­триб’юторські ком­панії, які ма­ють роз­га­лу­же­ну ме­ре­жу ре­алізації про­дукції, теж мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­тись не­чи­с­ти­ми на ру­ку ви­роб­ни­ка­ми, оскільки в умо­вах знач­них об­сягів про­дажів існує ймовірність роз­пов­сю­д­жен­ня кон­тра­фак­ту. Ок­ре­мо виділи­мо підроб­ки та­ри, ети­ке­ток, фар­бу­ван­ня — ті еле­мен­ти, які ко­жен із ви­роб­ників насіння ви­ко­ри­с­то­вує як до­ступні за­со­би за­хи­с­ту влас­них брендів.

Чо­му ви­ко­ри­с­то­ву­ють кон­тра­фактне насіння?

Бо це насіння де­шев­ше. Тоб­то, ча­с­то по­ста­ю­чи пе­ред ви­бо­ром насіння, ко­жен гос­по­дар праг­не оп­тимізу­ва­ти ви­т­ра­ти на його прид­бан­ня.  Еко­номія на 100 га у 5 тис. дол. США — знач­на су­ма для всіх вітчиз­ня­них ви­роб­ників. Нерідко гос­по­дар­ст­ва йдуть на це свідо­мо, сподіва­ю­чись на по­го­ду, спри­ят­ливі умо­ви і, на­пев­не, Бо­жу ла­с­ку. Проте не­до­от­ри­мання 20–30% вро­жаю із засадженої ділянки мо­же призвести до втрати 40–50 тис. дол.  Тож, як ба­чи­мо, еко­номія хо­ча і має бу­ти еко­ном­ною, од­нак ча­с­то грає злий жарт. А як­що до­да­ти сю­ди ще й якісні ха­рак­те­ри­с­ти­ки зер­на (цу­к­ристість, вміст олії, рівень засміче­ності та інші важ­ливі по­каз­ни­ки), то не­до­от­ри­мані при­бут­ки мо­жуть бу­ти й більши­ми.

Як за­побігти роз­пов­сю­д­жен­ню кон­тра­фак­тного насіння?

Зви­чай­но, на­сам­пе­ред Ук­раїні вар­то на­ве­с­ти лад у за­ко­но­давстві, про що вже на­го­ло­си­ли в Міна­гро­проді. Ча­ст­ко­во за­ко­но­про­ект 1460-1 «Про­ект За­ко­ну про вне­сен­ня змін до де­я­ких за­ко­но­дав­чих актів Ук­раїни (що­до при­ве­ден­ня за­ко­но­дав­ст­ва у сфері насінництва та роз­сад­ництва у відповідність до євро­пейсь­ких та міжна­род­них ви­мог)», про­го­ло­со­ва­ний у Вер­ховній Раді в «Аг­рар­ний день» 8 груд­ня 2015 ро­ку, вирішує певні пи­тан­ня, пов’язані із до­три­ман­ням та за­хи­с­том прав інте­лек­ту­аль­ної влас­ності в ча­с­тині вре­гу­лю­ван­ня взаємин се­лекціоне­ра та влас­ни­ка ге­не­тич­но­го ма­теріалу. Та­кож у ньо­му за­кла­де­но умо­ви не­до­тор­кан­ності ге­не­тич­но­го ма­теріалу ок­ре­мої ком­панії-оригіна­то­ра шля­хом ска­су­ван­ня обов’яз­ко­вої по­дачі батьківських форм під час реєстрації (що уне­мож­лив­лює витік інфор­мації з дер­жав­них схо­вищ).

За­ува­жи­мо, що ці но­во­вве­ден­ня мо­жуть роз­гля­да­тись і як спро­щен­ня, і як по­слаб­лен­ня кон­тро­лю, то­му ще раз на­го­ло­шуємо на то­му, що довіра завжди має по­ро­д­жу­ва­ти відповідальність, тож у цьо­му ви­пад­ку вар­то сподіва­тись на зацікав­леність як опе­ра­торів рин­ку, так і влас­не дер­жа­ви у роз­вит­кові по­тенційно однієї з най­при­бут­ковіших сфер в аг­ро­про­мис­ло­во­му ком­плексі.

Оскільки ре­сур­си се­лян об­ме­жені, ча­с­то ос­нов­ним фак­то­ром ви­бо­ру на ко­ристь кон­тра­факт­ної про­дукції є йо­го де­ше­виз­на. А от­же, відповіддю на вик­лик тут мо­жуть ста­ти про­гра­ми фінан­со­вої підтрим­ки аг­раріїв, які, з ог­ля­ду на за­лу­чен­ня ком­паній-по­ста­чаль­ників, мо­жуть бу­ти ефек­тив­ним інстру­мен­том опо­се­ред­ко­ва­ної бо­роть­би з кон­тра­фак­том.

Ча­си, ко­ли наші пра­щу­ри ви­т­ра­ча­ли ма­су ча­су і зу­силь для до­бо­ру та се­лекції, по­кла­да­ю­чись ви­нят­ко­во на власні спо­с­те­ре­жен­ня, вже в ми­ну­ло­му. Сьо­годнішнє ви­роб­ництво насіння, так са­мо як і за­собів за­хи­с­ту рос­лин, та врешті й самі аг­ро­тех­но­логії — це на­укоємні про­дук­ти, де вартість досліджень облічується мільйо­на­ми до­ларів, по­кли­кані на­да­ва­ти ви­роб­ни­кам унікальні пе­ре­ва­ги. По­ста­чан­ня сільсько­му гос­по­дар­ст­ву ма­теріаль­но-техніч­них ре­сурсів (МТР) — це склад­на сфе­ра, що за рівнем енер­ге­тич­них та фінан­со­вих ви­т­рат не по­сту­пається ані фар­ма­цев­тиці, ані ко­с­мо­нав­тиці. Найбільші ви­роб­ни­ки МТР для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва ви­т­ра­ча­ють де­сят­ки років і сотні мільйонів євро на ство­рен­ня но­во­го ви­ду про­дукції на ри­нок. І не див­но, що в умо­вах інте­г­рації Ук­раїни у світо­вий еко­номічний простір (СОТ та ЄС) від на­шої країни очіку­ють цивілізо­ва­них кроків.

Шля­хи по­до­лан­ня про­бле­ми по­ля­га­ють у за­сто­су­ванні си­с­тем­но­го підхо­ду, із од­но­ча­сним удо­с­ко­на­лен­ням за­ко­но­дав­чої ба­зи в ча­с­тині реєстрації пе­с­ти­цидів, кон­тро­лю за їхнім обліком, по­вноцінно­го профілю ри­зи­ку за  мит­но­го кон­тро­лю, ор­ганізації сер­тифіко­ва­них складів та утилізації конфіско­ва­ної про­дукції, а та­кож по­кра­щенні до­сту­пу аг­ро­ви­роб­ників до оригіна­ль­ної про­дукції та інфор­му­ванні про підроб­ки. Са­ме ці за­вдан­ня і ста­вить пе­ред со­бою не­що­дав­но ство­ре­ний при УКАБ Центр про­тидії кон­тра­фак­ту.

Ук­раїна після всту­пу до СОТ до­кла­ла знач­них зу­силь у бо­ротьбі з кон­тра­фак­том та до­сяг­ла пев­но­го про­гре­су в пи­тан­нях за­хи­с­ту прав інте­лек­ту­аль­ної влас­ності. Цей період збігається з бурх­ли­вим роз­вит­ком аг­рар­но­го сек­то­ру. Тож сподіваємось, що за­побіган­ня по­трап­лян­ню кон­тра­фак­ту на ри­нок ма­теріаль­но-технічних ре­сурсів Ук­раїни спри­я­ти­ме по­даль­шо­му зро­с­тан­ню га­лузі та ста­не за­по­ру­кою фор­му­ван­ня по­зи­тив­но­го міжна­род­но­го іміджу на­шої країни. 

О. Же­мой­да, ви­ко­нав­чий ди­рек­тор, Ук­раїнський клуб аг­рар­но­го бізне­су

Інформація для цитування
Підроб­ка насіння: ка­на­ли та ме­то­ди за­побіган­ня роз­пов­сю­д­жен­ню / О. Же­мой­да // Спецвипуск ж. Пропозиція. Новинки селекції / — 2016. — С. 8-10