ПОПЕЛИЦІ НА КУКУРУДЗІ

В Україні середня річна температура повітря за тридцять останніх років підвищилася на 1,2°С. Синхронно з потеплінням зростає чисельність шкідників. Глобальне потепління спричинює посилене розмноження і міграцію комах — шкідників агрокультур. Багато комах із підвищенням температури швидко розселяються в тих регіонах, які раніше були несприятливі для них через недостатню кількість тепла. В тепліших кліматичних умовах комахи-шкідники починають розвиватися в більш ранні періоди й пошкоджувати рослини, які ще не встигли зміцніти, що призводить до значних втрат урожаю.

В період між початком збирання озимих і ярих колосових злаків посіви кукурудзи інтенсивно заселяють крилаті розселювачки — попелиці (род. Aphididae, ряд Homoptera), трофічно пов’язані зі злаковими культурами. Переважно колонії попелиць на кукурудзі починають утворюватись у період викидання нею волоті, але поодинокі особини зустрічаються ще у фазі трьох — п’яти листків у культури.

На рослинах кукурудзи колонії попелиць заселяють листки, волоті, стебла. Їхньому розвитку та розмноженню сприяє тепла, з підвищеною вологістю погода на початку липня.  Внаслідок шкідливої діяльності попелиць на рослині в останньої порушуються процеси живлення та асиміляції. Рослинні тканини в місцях живлення попелиць знебарвлюються, жовтіють, що призводить до подальшого їхнього всихання та деформації. Також попелиці є переносниками вірусних хвороб. Пошкоджені рослини знижують продуктивність, зерно стає плюсклим.

За вегетаційний період попелиці розвиваються в 5–15 поколіннях. Зимують здебільшого запліднені яйця, але в деяких видів — також і партеногенетичні самиці на дикорослих злаках та сходах озимих.

В умовах України кукурудзу пошкоджують такі види пепелиць: однодомні — звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond), волохата кукурудзяна попелиця (Rungsia maydis Pass.), кукурудзяна (соргова) попелиця (Rhopalosiphum maidis Fitch.); дводомні — черемхова попелиця (Rhopalosiphum padi L.), бруслинова попелиця (Aphis solanella Theob.), яка однією з перших (наприкінці травня — на початку червня) заселяє кукурудзу.

Звичайна злакова попелиця

Безкрила живородна самка зі струнким веретеноподiбним тiлом завдовжки до 2,5 мм. Забарвлення мiнливе — вiд трав’янисто-зеленого кольору до чорного з яскраво-зеленою смужкою вздовж спини. Вусики 6-члениковi, коротші за довжину тіла. Хвостик на кiнцi черевця чітко виражений; сокові трубочки довші за хвостик. Крилаті партеногенетичні живородні самки за формою та забарвленням подiбнi до безкрилих. Личинки й німфи забарвленi так само, як i дорослi попелиці. Яйце спочатку зеленувате, потім стає чорним. Протягом літа розвивається в 10–12 поколіннях, розвиток одного покоління триває 8–15 днів. Життєвий цикл однодомний. Живе великими колоніями на нижній і верхній поверхнях листя злаків. Зимують яйця на листі сходів озимих культур і дикорослих злаків. Засновниці виходять із яєць, що перезимували, на початку чи в середині квітня.

Волохата кукурудзяна попелиця

Безкрила самка-засновниця завдовжки до 2 мм, широкояйцеподібної форми, темно-бура або темно-зелена, блискуча, в густих коротких волосках, із жовтими ногами й короткими вусиками. Великих колоній не утворює. Розвивається в 5–12 поколіннях.

Кукурудзяна (соргова) попелиця

Безкрила самка видовжено-еліптичної форми, білувато-зеленого або сіро-зеленого кольору. Голова, вусики, ноги, сокові трубочки й поперечні смуги на тергітах черевця чорно- бурі; трубочки малі, не більші за пальцеподібний хвостик; тіло в рідких коротких волосках; довжина вусиків становить менше половини довжини тіла. У крилатої самки голова та грудний відділ чорно-бурі, трубочки коротші, ніж у безкрилої. Зимують безкрилі партеногенетичні самки й личинки на дикорослих злаках і озимих злакових культурах. Личинковий період триває шість — вісім днів, одна самка відроджує понад 30 живородних личинок. Попелиці селяться з нижнього боку листків кукурудзи, в пазухах, спочатку на верхівках, а потім на всій рослині. За рік цей вид розвивається не менш ніж у 12 генераціях.

Черемхова попелиця

Самки-засновниці завдовжки 2,5–2,7 мм, світло-зелені, без нальоту на тілі. У безкрилих самок забарвлення оливково-зелене, майже сiре з восковим нальотом; ноги зеленi або бурi. Соковi трубочки чорно-буруватi, довші, нiж у крилатих особин. Вусики бiля основи свiтлi, далi темнi. Крилатi самки, що живляться на злаках, мають темнішу голову й груди в білуватому нальоті. Вусики темнi, ноги зеленувато-бурi або сiруватi. Зимують заплiдненi яйця на гілках черемхи. Навесні, пiд час розпускання бруньок черемхи, з яєць виходять самки-засновницi. Тут же вони народжують у середньому близько 40 личинок, серед яких поряд із безкрилими є крилаті особини-мiгранти, що перелітають на рiзноманiтнi рослини з родини злакових. У червні чисельність колоній на черемсі поступово зменшується й до кінця місяця попелиці повністю переселяються на злаки — пшеницю, жито, кукурудзу, ячмінь. У вересні спостерігається зворотна мiграцiя. Може також заселяти ранні посіви озимої пшениці.

Бруслинова попелиця

Безкрилі імаго — до 2,5 мм завдовжки, широкояйцеподiбнi, сіро-матового кольору. Вусики, сокові трубочки й хвостик коричневі. Волоски на тiлi короткі, щетинкоподiбнi. Сокові трубочки довші за пальцеподібний хвостик. Ноги блiдо-жовтi. Крилаті імаго завдовжки 1,4–2,2 мм. Голова й груди блискучо-чорнi, черевце чорно-зелене або бурувато-зелене. Яйця до 0,5 мм завдовжки, видовжено-овальні, спочатку жовтувато-зеленi, пiзнiше темні. У вересні — жовтні самки мігрують на бруслину та калину, де й відкладають запліднені яйця. Зимують у фазі яйця. Останні п’ять років попелиці протягом вегетації зернових заселяють понад 30%, у осередках — 50–70, місцями й до 100% рослин, кількістю 5–18, максимально 30–60 особин на рослину.

Дослідження проводили в Лівобережному Лісостепу на полях Черкаської дослідної станції біоресурсів ННЦ «Інституту землеробства НААН» (гібрид Красилів 327МВ). У зоні досліджень рослини кукурудзи пошкоджували здебільшого два попелицеві види: черемхова попелиця (Rhopalosiphum padi L.) та звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond.). Колонії попелиць найінтенсивніше заселяли кукурудзу наприкінці першої декади липня. Найвищий відсоток заселених рослин був 2019 р. — на рівні 35%. У 2017–2018 рр. заселеність рослин була 16,5 і 20,5%. Це пояснюється тим, що зволоженість травня 2019 р. була надмірною (92 мм) та посушливі літні місяці, тоді як 2017 та 2018 рр. характеризувалися посушливими умовами травня, а літо 2018 року було дощовим, що негативно вплинуло на розмноження попелиць у період цвітіння культури.

Для розвитку й розмноження попелиць на кукурудзі особливо важливе значення має відносна вологість повітря. Якщо вона перевищує 60%, то створюються умови для інтенсивного розмноження цих фітофагів на рослинах. Низька вологість повітря в травні 2017–2018 рр. загальмувала розмноження попелиць.

Установлено також, що важливу роль в обмеженні чисельності природної популяції попелицевих відігравали: кокцинеліди (Coccinellidae), зокрема сонечко семикрапкове (Coccinella septempunctata L.) та мінливе (Adonia variegate Gz.), які знищували попелиць у всі фази їхнього розвитку. Також зустрічалися сонечко 14-крапкове (Calvia quatuordecimguttata L.) та двокрапкове (Adalia bipunctata L.). Максимальна чисельність хижаків (личинок і жуків) була в липні — сягала 1,2–2,8 особин./м²; золотоочки (Сhrysopidae) — хижаки, щільність яких становила 0,3–0,8 ос./м², активно знищували попелиць; мухи- дзюрчалки (Sirphidae), зокрема сирф перев’язаний (Syrphus rebesii L.) і сферофорія прикрашена (Sphaerophoria scripta L.), трохи меншу роль відігравали хижі галиці (Cecidomyiidae) з роду Aphidoletes.

Захисні заходи:

• знищення бур’янів на просапних культурах і парах;

• знищення падалиці після збору озимих і ярих злакових культур;

• ранні строки сівби ярих зернових культур;

• застосування фосфорних і калійних добрив;

• лущіння стерні й рання глибока зяблева оранка, за якої попелиці, що залишилися на падалиці, гинуть;

• за появи колоній попелиць на 20% рослин під час викидання волоті посіви кукурудзи обприскують інсектицидами.

Оскільки в цей період на посівах з’являється стебловий (кукурудзяний) метелик, то ці обробки поєднують — добирають інсектициди, ефективні проти попелиць і стеблового (кукурудзяного) метелика, застосовують препарати на основі дельтаметрину, лямбда-цигалотрину, хлорантраніліпролу та ін.

Ю. Ляска, аспірантка, Інститут захисту рослин НААНУ

Журнал «Пропозиція», №10, 2020 р.