Підсмажений урожай підігріває закупівельні ціни

Не надто обнадійлива ситуація на полях, де у червні-липні майже повсюдно, наче на розжареній пательні, підсмажувалися соняшник та кукурудза, підігріває на ці культури закупівельні ціни. Сонце нинішнього сезону працює немов незграбний кулінар: під його вогняними променями і підгорає на ланах наш експортний потенціал.

Врятувати те, що не догоріло

Соняшник та пізні зернові толком ще й не починали збирати, але спека вже призвела до погіршення прогнозів. На півдні кажуть про втрату через посуху частини врожаю олійного насіння. Якщо сюди додати нинішній дефіцит пропозиції – логічно, що за тонну соняшнику зараз правлять до 20 тисяч гривень. Здавалося б для підприємств, які не мають значних запасів сировини, єдиний вихід, аби вести далі переробку, – платити. Та заводи, щоб не нести захмарних витрат, часто вдаються до так би мовити очікувальної тактики профілактичних ремонтів – зупиняють і готують потужності до майбутніх звершень, ждучи, коли почнеться масове збирання соняшнику і ціни на нього стабілізуються. Проте в цілому вимальовується добра для аграріїв ситуація – є нагода підзаробити. Справа за малим – зібрати гарний врожай.

Та з обпалених, особливо у південних областях, кукурудзи та сої очікувати щедрих ужинків не доводиться. Так само й з висушеного дочасно соняшнику, обмолот якого у агроформуваннях торік розпочинали у другій декаді серпня. Нині ж повідомляється, що й на Миколаївщині, й на Одещині вже стартувало збирання олійного насіння. Але навряд чи процес можна назвати плановим, швидше це намагання окремих господарств врятувати те, що не догоріло. В таких сільгосппідприємствах нарікають: тут не до дивідендів, хоча б було чим за оренду землі розрахуватися... Але вирішувати фінансові питання керівникам агроформувань доведеться самотужки, без підтримки з боку держави.

Й на Миколаївщині, й на Одещині вже стартувало збирання олійного насіння. Але навряд чи процес можна назвати плановим, швидше це намагання окремих господарств врятувати те, що не догоріло

Олія обігнала кукурудзу

З ранніми зерновими та ріпаком, які попри спекотні дні, здебільшого встигли вдало пройти період вегетації і сформувати врожай, картина вимальовується значно краща. Жнива цих культур, які розпочалися на кілька тижнів раніше, ніж зазвичай, і вже перебувають на стадії завершення, та пристойна віддача гектара активізували їх експорт. Приміром, за оперативними даними митниці, пшениці за межі країни минулого місяця оформлено 1 мільйон 545 тисяч тонн, тоді як у червні відвантажили 908 тисяч. Торік косовиця стартувала пізніше і у липні за кордон вдалося відправити 841 тисячу тонн пшениці. Тож напрошується висновок: тоді вивезли небагато, бо ще не встигли зібрати достатньо колосових, аби повноцінно запрацював експортний маховик. Та це лише одна з причин, головна полягала у виході рф із зернової угоди. Нині, можна сказати, ми, за підтримки ЗСУ, відвоювали чорноморський коридор. Зараз, попри погрози, які час від часу лунають з боку росії, до 95% української пшениці експортується морем. Таким чином з портів Великої Одеси можна відвантажувати великі обсяги агропродукції до Африки чи Південно-Східної Азії, куди вагонами подібний товар не доставиш. У списку найбільших імпортерів української пшениці значаться Іспанія, котра у липні купила її на 49,8 млн  доларів (282,9 тис. тонн), Єгипет – на 43,5 млн (214,6 тис. тонн), Індонезія – на 34,7 млн  (178 тис. тонн), Алжир – на 34,4 млн  (182,3 тис. тонн), В’єтнам – на майже 23 млн доларів  (138,4  тис. тонн).  

Не слід недооцінювати експортні можливості й сухопутного транспорту. Він незамінний, коли йдеться про сусідні для нас європейські країни. Левова частка від реалізованих у липні 277,7 тис. тонн ріпаку, який фактично вже весь зібрали, попрямувала до місця призначення залізницею. Чимало олійного насіння перевозиться вантажівками. Чому так відбувається, можна зрозуміти, поглянувши на географію експорту. Понад 85% ріпаку пішло до країн ЄС: Німеччини (94,1 тис. тонн на 41,7 млн доларів), Бельгії (81,1 тис. тонн на 38,8 млн), Нідерландів (62,2 тис. тонн на 28,7 млн). Варто додати, що продажі з України на зовнішні ринки цієї стратегічної сировини у липні порівняно з червнем зросли більш як удесятеро. В господарствах намагаються реалізувати вирощене й тому, що за тиждень-другий ріпак знову сіятимуть – озимий, під урожай-2025. А, як відомо, цей процес потребує грошей. До речі, підвищення курсу валют стимулює активізацію експорту сільгосппродукції, за яку під час зростання долара та євро можна отримати більшу гривневу виручку. З іншого боку валюта, що заходить у країну, економічно посилює державу.   

Окреме слово про сою, яку ще масово і не збирають, проте торішні залишки досі реалізують. У липні за межі держави оформили її 226,6 тис. тонн (на 84 млн доларів). Минулоріч вона принесла вітчизняним сільгосппідприємствам непогані дивіденди, тож і насіяли сої чимало. Але тепер види на цю культуру, яка місцями значно постраждала від спеки, менш обнадійливі. В окремих господарствах навіть нарікають, що нинішній рік – не соєвий.

Сила – в експорті

Щоб доповнити експортну картину, важливо додати до неї ще кілька значущих штрихів. Соняшник продовжує істотно підтримувати економіку країни у важкі часи: олія з нього за валютною виручкою знов очолює рейтинг реалізованих за кордон агротоварів. Липневий виторг з відвантажених 438,9 тисячі тонн становив 375,2 млн доларів.

Кукурудза у грошовому вимірі (271,4 млн доларів) поступилася пшениці (майже 289 млн дол.), та й надалі залишається лідером за фізичними обсягами проданого. Експорт у 1 млн 560 тис. тонн качанистої не вражає, адже старі запаси тануть, а нових ще не назбирали. Тож зростання варто очікувати восени.

Список найбільших покупців нашої агропродукції очолює Іспанія, котра у липні придбала українських олії, пшениці, кукурудзи, ячменю, макухи, меду тощо на 172,6 млн  доларів. За нею у десятці Нідерланди – 132,7 млн доларів, Польща – 130,4 млн, Китай – 109,6 млн, Німеччина – 99,6 млн, Єгипет – 91 млн, Індія – 85,6 млн, Італія – 81,7 млн, Туреччина – 72,6 млн,  Бельгія – 54,3 млн доларів. Загальна вартість вивезених минулого місяця за кордон агротоварів – 1,76 млрд  доларів.       

Якщо експорт працює на укріплення економіки, то імпорт її послаблює. Звісно, поставки значних обсягів кави та бананів пояснюються відсутністю у нас підходящого клімату та відповідних плантацій. Але де логіка, що у списку придбаної за кордоном агропродукції на першому місці корми для тварин?! У липні їх ввезли на понад 30 мільйонів доларів. Невже це найактуальніше, що потрапляє до країни під час війни і чого ми так і не навчилися виготовляти. Те ж саме можна сказати про етиловий спирт. Як свідчать оперативні дані, його надійшло приблизно на таку ж суму. Мабуть таки бракує для його виробництва пшениці чи кукурудзи, які вирощують українські аграрії. Хоча реляції і уряду, й аграрного міністерства говорять про зворотне. Загалом минулого місяця на наші терени потрапило імпортної сільгосппродукції  більш як на пів мільярда доларів.

Валерій Друженко.

Малюнок Олексія Кустовського