Чого чекати селянам від наступного Президента?

Німецько-український агрополітичний діалог, залучивши власних і запрошених експертів, проаналізував те, що обіцяють селянам кандидати в Президенти, а також те, про що вони промовчали.

Що кандидати говорять про село в своїх програмах?

Один з найтриваліших проектів міжнародної допомоги Україні в аграрній галузі — Німецько-український агрополітичний діалог — проаналізував офіційні програми 10 найрейтинговіших кандидатів у Президенти України. Як прокоментував президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб Роман Корінець, кожен кандидат торкається села — адже там найбільш дисципліновані виборці, і для села вибори — це свято.

І найпопулярнішою темою, пов’язаною з селом, виявився, звичайно ж, мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Про нього згадали 9 з 10 найрейтинговіших кандидатів — всі, крім чинного Президента. При цьому позиції кандидатів діаметрально відрізнялися: від надання землі у власність тільки українським громадянам з правом продажу лише державі у Руслана Кошулинського до «формування прозорого ринку землі» у Володимира Зеленського.

Таким чином, більшість кандидатів — за продаж землі, просто бачення правил цього продажу у них різні. Так, Юлія Тимошенко обстоює пільгове право дрібних фермерів на придбання землі. Крім того, вона а також Олександр Шевченко виступають за обмеження кількості землі, що може перебувати у власності однієї особи. Ці два кандидати, а також Олег Ляшко та Олександр Вілкул виступають за продаж землі лише українським громадянам. Анатолій Гриценко виступає за те, щоб дозволити продаж землі за умови належної роботи земельного кадастру, ліквідації тіньового ринку землі та забезпечення фінансової спроможності фермерів.

Водночас у програмі Петра Порошенка про село не згадано взагалі. Також зовсім мало згадується про село у програмі Володимира Зеленського — фактично дві фрази: «Формування прозорого ринку землі» та «Україна має стати світовим екологічним супермаркетом». Це свідчить про те, наскільки далекий Володимир Зеленський від села, в чому нічого дивного немає, адже він — один з найяскравіших прикладів «дітей асфальту» серед кандидатів у Президенти.

Відсутність же згадок про село в програмі діючого Президента найімовірніше пояснюється тим, що, на відміну від попередніх виборів, він може продемонструвати конкретні дії, яким і віддає перевагу перед словами у програмі. А дії чинного Президента відомі всім.

Загалом, коментуючи трьох найпопулярніших кандидатів, професор Київської школи економіки Олег Нів’євський відзначає, що у Юлії Тимошенко більш ліві погляди на ринок землі, а у Порошенка й Зеленського — більш ліберальні.

Половина з першої десятки кандидатів не обмежилася висловлюванням своєї позиції щодо мораторію на продаж сільськогосподарських земель, а пообіцяла підтримку дрібним та середнім сільгоспвиробникам. Серед них — Анатолій Гриценко, Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, Олександр Шевченко та Олег Ляшко. Останній ще й пообіцяв дотації на худобу в розмірі 5000 грн. Він разом з Юлією Тимошенко пообіцяв зробити пріоритетною формою господарювання на селі саме малих та середніх виробників.

Крім того, Анатолій Гриценко в своїй програмі згадав про стимулювання виробництва продукції з високою доданою вартістю, а Олександр Вілкул пообіцяв компенсувати 50% вартості основних фондів переробним підприємствам. При цьому, як відзначив Олег Нів’євський, жоден кандидат, окрім Анатолія Гриценка, не згадав у своїй програмі розвиток сільських територій.

Як ситуація виглядає насправді?

«Те, що якихось кандидатів у програмі відсутні ті чи інші питання, означає, що вони діють за логікою виборів, а не за логікою реального життя», — прокоментував ситуацію президент Земельного союзу України Андрій Кошіль. Він також вважає, що програма — це те, що хочуть чути виборці кандидатів і на чому останні пропонують сфокусуватися своїм штабам. «Ніхто з кандидатів реально не збирається виконувати те, що написав у програмі», — додав А. Кошіль. Як приклад він навів ситуацію з тим же самим продажем землі. Андрій Кошіль нагадав, що всі попередні Президенти, коли ще тільки балотувалися на посаду, обіцяли не допустити продажу землі — а, обійнявши найвищий пост у державі, наближали відкриття ринку землі, як могли, точніше, наскільки дозволяла політична кон’юнктура.

«Дехто з кандидатів намагається догодити всім, тому вони говорять, що за ринок землі, але…», — продовжує А. Кошіль, додавши, що після обрання Президент просто змушений буде включати зняття мораторію в повістку денну.

Однак зробити це буде не так просто. Що додає сміливості обіцяльникам і посилює скепсис виборців. Як нагадав Роман Корінець, згідно Конституції, у нас парламентсько-президентська республіка, і економіка — це прерогатива уряду, на який Президент може вплинути через парламент. Тож, як пояснив О. Нів’євський, Президент може просувати свою політику тільки через уряд і парламент. А якщо ж Президентом стане людина, яка не матиме підтримки більшості парламенту, коли останній буде в опозиції до Президента, то втілити в життя свої вчорашні обіцянки новому керманичу держави буде практично нереально. «Таким чином, на сьогодні доля мораторію меншою мірою залежить від Президента, а більшою — від парламенту», — підсумував А. Кошіль.

Натомість Президент, згідно Конституції, призначає суддів, висуває генерального прокурора, до його сфери повноважень входять міжнародні відносини. Вплив на судову систему та нагляд за законодавством дає Президенту важелі впливу на ситуацію з рейдерством, а провідна роль у міжнародних відносинах — визначати домовленості з МВФ. Однак, як зауважує Р. Корінець, нічого з цього не знайшло свого відображення в програмах кандидатів. Тому пан Корінець підсумовує: «Я б не переоцінював значення того, детально щось прописано в програмі кандидата чи ні».

Так само він закликає й не переоцінювати значення мораторію на продаж землі для дрібних сільгоспвиробників. «Торік ми провели опитування фермерів, у ході якого запитували й про те, наскільки важливим для них є існування мораторію на продаж сільськогосподарських земель. І вони в основній своїй масі відповіли, що існування мораторію їм принаймні не створює проблем. Тож для багатьох неважливо, є в програмі кандидата зняття мораторію чи нема – для їх бізнесу практично ніякого значення немає. Більшість фермерів не розглядають мораторій як перешкоду для ведення бізнесу», — розповів Р. Корінець.

Разом з тим він зауважив, що мораторій має психологічне значення, і через це викликає відповідну емоційну реакцію у простих сільських мешканців, та й у частини фермерів. «Скасування мораторію бояться через старі страхи: що землю скуплять іноземці чи олігархи», — пояснює Р. Корінець. Тому він вважає, що проблема не в продажу землі, а в діалогу між владою, сільгоспвиробниками і простим сільським населенням. «Якщо налагодити комунікації, то гострота проблеми може знизитися», — говорить Р. Корінець.

Тим не менше, існуюча ситуація містить у собі чимало загроз для фермерів та невеликих агрофірм. Адже доля мораторію більше залежить від парламенту. «Яким буде наступний парламент — дуже велике питання, але, безумовно, в ньому буде широке представництво великого агробізнесу. Натомість думка фермерів цікавить політичну еліту, мабуть, в останню чергу», — говорить А. Кошіль. «Великий бізнес демонструє більшу здатність до самоорганізації, ніж малий, відповідний і їх вплив на політику», — пояснює Р. Корінець. Через це ринок сільгоспземель буде запущено тоді, коли це буде вигідно саме великому агробізнесу, і за такою схемою, яка буде влаштовувати латифундистів. «При знятті мораторію переваги мають великі виробники за рахунок кращого доступу до фінансових, економічних, інформаційних, технологічних та ін. ресурсів. Тому треба в першу чергу зосереджуватися на можливостях доступу до ресурсів», — робить висновок Р. Корінець.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com