До питання вилягання льону
Упродовж багатьох десятиріч провідною олійною культурою в Україні є соняшник, меншою мірою — ріпак. Проте їхні посіви занадто виснажують грунт, що призводить до порушення мінерального забезпечення, змін мікробіологічного фону. Можливою альтернативою є льон олійний, або кучерявець, — посухостійка, скоростигла рослина, здатна давати високі врожаї насіння, з якої отримують одночасно й волокно, добрий попередник для багатьох сільськогосподарських культур.
Короткий вегетаційний період та посухостійкість льону дають змогу розширювати його посіви, збільшувати виробництво рослинної олії без погіршення стану земель. Насіння льону олійного містить до 50% цінної олії, багатої ненасиченими жирними кислотами, близько 20–30% білка, 12–20% вуглеводів, а також каротин, калій, кальцій, магній, залізо, цинк. Останнім часом із короткого волокна льону олійного одержують котонізоване, бавовноподібне, волокно для виробництва змішаних лляно-бавовняних тканин, медичної вати. Продукти його переробки використовують у харчовій, фармацевтичній, хімічній, легкій, парфумерній, електротехнічній, авіаційній промисловості, для виготовлення дієтичних продуктів, текстильних виробів, лаків, фарб, як сировину для біопалива. Льон також має кормову цінність: у макусі міститься 6–12% жиру і 38% протеїну, поживність її 1 кг становить 1,2 к. о. Лляний шрот містить низку незамінних амінокислот і не потребує екструзії.
Однак сучасний стан розвитку сфери виробництва і переробки льонопродукції в Україні досить складний. Розвиток галузі льонарства неможливий без виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції. Це значною мірою залежить від використання нових сортів льону і економічно доцільних прийомів вирощування, здатних забезпечувати високі врожаї насіння та волокна.
Вилягання льону
Для культури льону важливим є питання стійкості до вилягання, що знижує врожайність та якість льонопродукції. Небезпека вилягання льону на ранніх етапах онтогенезу полягає у викривленні стебла, що зумовлює гірше освітлення листків, зниження фотосинтетичного потенціалу рослин. Дефіцит асимілятів у цей період провокує формування тонкостінних елементарних волокон, закладання меншої кількості коробочок на рослині, невиповненість насіння. Вилягання льону під час формування і наливання насіння ускладнює технологічний процес збирання, знижує якість волокна та насіння.
Основними чинниками, що призводять до вилягання рослин льону олійного, є надмірні опади під час цвітіння та формування насіння, висока густота стояння рослин, надлишок азотних добрив, пізні строки сівби тощо. Так, збільшення механічного навантаження на стебло вологою на листках знижує стійкість і пружність рослин під час поривів вітру. Підвищення густоти стеблостою також створює умови для затримання зайвої вологи в пазухах листків.
В основі стійкості льону олійного до вилягання лежить анатомічна організація стебла. Зокрема, структура деревини, кількість елементів ксилеми, товщина клітинних стінок ксилеми і луб’яних волокон впливають на стійкість рослин. Інтенсивне утворення целюлози та лігніну в генеративний період розвитку зміцнює стебло льону. Кількість волокна, його якість і міцність залежать від місця розташування у стеблі. Біля основи стебла утворюється волокно переважно низької якості — коротке, товсте, у верхній частині стебла пучки формуються з меншої кількості елементарних волоконець і волокно стає менш міцним. Найвищий вміст якісного волокна, довгого і міцного, з високою прядивною здатністю, рослини культури формують у середній частині стебла.
Значну роль у формуванні стебла льону відіграє відповідність мінерального живлення фазам розвитку рослини. Посилене азотне живлення прискорює лінійний ріст стебла, але анатомічний розвиток не інтенсифікується, таким чином стебло швидко видовжується, а механічні тканини не встигають зміцніти. Такі рослини характеризуються низькою стійкістю і схильні до вилягання. Ці фактори можна нівелювати застосуванням агротехнічних прийомів, наприклад вносити достатню кількість фосфорних і калійних добрив, азотні препарати — диференційовано, слідкувати за рівномірністю та розподілом елементів живлення всією ділянкою. Проте уникнути вилягання посівів олійного льону тільки агротехнічними заходами неможливо. Покращення стійкості до вилягання у зернових культур досягається використанням низькорослих сортів, соломина яких більш коротка, потовщена і міцна. Подібна стратегія вирощування льону зменшить якість і вихід волокна.
Регулятори росту на посівах льону
На сьогодні актуальним є питання оптимізації технології вирощування льону, важливим елементом якої стає використання регуляторів росту та розвитку рослин. Ця група сполук дає можливість цілеспрямовано регулювати процеси росту і розвитку рослин, ефективніше реалізувати потенційні можливості сортів та гібридів, закладені у геномі природою, селекційним чи генетично-інженерним шляхом.
Сучасна агробіологія має значний арсенал синтетичних регуляторів росту, які за своєю природою є або аналогами, або модифікаторами дії фітогормонів. Рістрегулювальні препарати, які впливають на морфогенез рослин, широко застосовують для боротьби з виляганням злакових культур. Наприклад, препарати ретардантної дії блокують синтез чи рецепцію фітогормонів гіберелінів і як наслідок — гальмують надмірний ріст вегетативних органів. Найчутливішими до дії регуляторів росту виявляються рослини з довгим стеблом, які повільно і безперервно ростуть, менш чутливими — ті, що здатні утворювати органи відкладання запасних поживних речовин: бульби, кореневища, коренеплоди.
Літературні дані щодо впливу регуляторів росту на вилягання рослин льону, покращання якості соломи та збільшення кількості насіння досить обмежені, а іноді зустрічаються рекомендації із використання заборонених сьогодні препаратів з доведеною мутагенною дією. Аналіз наукових публікацій свідчить, що дослідження дії препаратів на основі N-оксидів похідних піридину та їхніх композицій з нативними регуляторами росту на ріст і розвиток рослин льону показали позитивний вплив на продуктивність культури. Зокрема, позакореневе внесення Емістиму С, Агростимуліну — за повних сходів, Вогнику — у фазі «ялинки» обумовлювало прибавку врожаю соломи на 4–6% та насіння — на 2–14%. За використання стимуляторів росту Агростимулін, Емістим С для обробки насіння та посівів льону спостерігали інтенсивніший ріст рослин, підвищення вмісту довшого волокна в соломці, однак ефективного впливу на покращення стійкості рослин не зафіксовано. За дії Агростимуліну інтенсифікується синтез целюлози, поліцукрів у луб’яній тканині, зростає міцність і гнучкість волокон.
Відомо, що рослини льону схильні до вилягання за оптимальних умов водного живлення, що може бути знівельовано внаслідок використання ретардантів — препаратів, які уповільнюють лінійний ріст рослин. Так, за обробки посівів льону за висоти рослин 4–6 см розчином хлорхолінхлориду в концентрації 2–6 кг/га та Етрелу в дозі 1–2 кг/га відмічалося уповільнення росту культури. За вищої стійкості рослин спостерігали зменшення врожаю соломи і зростання маси насіння. Однак високі дози Етрелу та дигідрелу знижували насіннєву продуктивність льону. Застосування кампозану на початку бутонізації або цвітіння сприяло збільшенню врожаю насіння на 1,4 ц/га.
Внесення хлорхолінхлориду та етрелу у фазі «ялинки» уповільнює ріст культури, що супроводжується збільшенням діаметра стебла, зростанням кількості судинно-волокнистих пучків, підвищенням міцності нижніх міжвузлів. Під дією хлорхолінхлориду збільшується вміст клітковини та лігніну в соломині. Ефективним для запобігання виляганню технічних культур є також застосування сумішей кампозану М, хлорхолінхлориду, дигідрелу, 2,4-Д, гумату натрію. Використання туру, дигідрелу, кампозану М також сприяє підвищенню стійкості посівів до вилягання та можливості механізованого збирання врожаю.
При обробці посівів льону олійного сумішшю паклобутразолу та хлормекватхлориду в умовах надмірного вологозабезпечення підвищувалась стійкість рослин до вилягання завдяки зменшенню висоти стебла. Разом з цим, спостерігалося збільшення кількості коробочок на рослині, що сприяло підвищенню врожаю насіння. Внесення препаратів у ранні строки розвитку рослин знижувало врожайність культури.
Застосування суміші кампозану, паклобутразолу та хлормекватхлориду приводило до зменшення вилягання посівів льону олійного. Проте обробка рослин ретардантами зменшувала врожай соломи, а високі концентрації препаратів знижували насіннєву продуктивність льону.
Основною метою вирощування олійного льону є насіння та олія, на вихід яких регулятори росту також справляють значний ефект. Так, передпосівна обробка насіння Емістимом С, Агростимуліном, Триманом, метіуром сприяла зростанню врожаю насіння на 12–16%. За застосування Фундазолу, Епіну-екстра, Циркону збільшувалась кількість коробочок на рослині та насінин у коробочці, що сприяло зростанню врожайності на 1,0–1,5 ц/га. Використання препаратів на основі стимуляторів росту та індукторів імунітету для передпосівної обробки насіння льону підвищувало врожайність насіння на 6–12%, у поєднанні з позакореневим підживленням — на 18–21%. Обприскування посівів льону біостимулятором Фітостим, який містить фітогормони та інші біологічно активні сполуки, забезпечувало прибавку врожаю насіння на 17%. За передпосівного його застосування насіннєва продуктивність збільшувалася на 21%, при цьому зростала кількість коробочок на рослині та маса 1000 насінин. При обробці посівного матеріалу препаратами гумату натрію та за повторного внесення їх у фазі «ялинки» знижувалася ураженість рослин льону антракнозом та покращувалися показники продуктивності, особливо маса 1000 насінин. Застосування епібрасиноліду та гомобрасиноліду на посівах льону сприяло нормалізації водного режиму, забезпечувало прибавку врожаю льонопродукції, рівну додатковому внесенню 30 кг/га мінерального азоту. За використання епіну та гомобрасиноліду на зниженому PK та NPK-фоні мінерального живлення врожайність насіння льону олійного підвищувалась відповідно до 16,7 і 17,2 ц/га проти 15,0 ц/га за повного мінерального живлення.
Таким чином, різні групи регуляторів росту дають змогу покращувати умови збирання льонопродукції і підвищувати врожаї сільськогосподарських культур. Оптимізація продуктивності рослин льону олійного за впливу подібних рістрегулювальних речовин пов’язана зі змінами гормонального статусу. Разом з тим, дані розрізнені, іноді носять суперечливий характер, що визначає необхідність подальших досліджень проблеми.
О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук,
В. Ходаніцький, канд. біол. наук
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
