Захист соняшнику від хвороб
Одвічна мрія аграрія – одержати з одиниці площі максимальний урожай високої якості. У сегменті олійної сировини ця мрія стає реальністю за умови суворого дотримання всіх агротехнічних прийомів та сівби високоякісним насінням високоврожайних гібридів соняшнику, стійких до основних патогенів.
На біологічні й генетичні особливості соняшнику впливає чимало факторів. З-поміж них — природні зони вирощування, агрокліматичні умови та родючість ґрунтів. Сучасні сільськогосподарські й промислові вимоги обумовлюють специфічність завдань у селекції цієї культури. Головне з них – створення високопродуктивних, екологічно стабільних та пластичних гібридів соняшнику, що володіють груповим імунітетом проти хвороб і шкідників.
Україна традиційно посідає провідні позиції серед світових виробників цієї олійної культури за валовим збором насіння. Проте збільшення площ під соняшником часто призводить до зниження врожайності, оскільки в господарствах порушуються сівозміни, не дотримуються агротехнічні й фітосанітарні правила.
Головна загроза — патогени
Головним обмежувальним чинником під час вирощування соняшнику є хвороби. Ця культура має порівняно низький рівень природного опору до паразитування облігатних патогенів (збудників несправжньої борошнистої роси, вірусів, мікоплазмових хвороб) та некротрофних паразитів (фомоз, фомопсис, септоріоз, гнилі різних фаз вегетації).
Тому пошук стійких селекційних форм триває постійно і досить успішно. Селекціонери всього світу створюють нові гібриди з комплексною стійкістю до шкодочинних об’єктів. Проте патогени часто еволюціонують і пристосовуються швидше, ніж з'являються нові селекційні форми.
Через скорочення терміну ротації у сівозміні втрати врожаю від хвороб зросли з 10–15 % до 35 %. А в окремі, сприятливі для розвитку патогенів роки господарсько-виробничий збиток лише від білої, сухої гнилей та несправжньої борошнистої роси може становити 70 % і більше. До найвагоміших економічних втрат призводять хвороби, які уражують соняшник саме в початкові фази вегетації.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Збудник несправжньої борошнистої роси (Plasmopara halstedii, раніше відомий як Plasmopara helianthi) є облігатним паразитом, що розвивається на вегетуючій рослині. Хвороба уражує соняшник у всі фази вегетації, але найбільша шкодочинність проявляється на перших стадіях органогенезу. Розрізняють шість форм прояву захворювання, з-поміж яких перша та друга — економічно найзбитковіші. Зараження іншими чотирма формами не має таких фатальних наслідків, але також суттєво погіршує кількісні та якісні показники врожаю.
У польових умовах хвороба починає візуально проявлятися у фазі другої пари справжніх листків (фото 1), хоча інфікування рослини починається значно раніше. Ооспори у ґрунті починають рости за вологості близько 95% і температури 12…14 °С. Найінтенсивніший вихід зооспор із зооспорангіїв відбувається за вологих умов і температури 15…18 °С. Зооспорангії втрачають життєздатність за температури менш ніж 2 °С або вище за 26 °С. Сформовані зооспори заражають коріння соняшнику через кореневі волоски, після чого міцелій поширюється рослиною дифузно.
Пероноспороз у період епіфітотії (що наразі трапляється раз на 4–5 років) призводить до втрати 50–60% урожаю. Прогноз щодо поширення цієї хвороби невтішний: через кліматичні зміни епіфітотії можуть проявлятися частіше. Джерелом інфекції є уражене насіння, рослинні рештки, ооспори в ґрунті (де вони можуть зберігатися до 10 років), а також сходи падалиці.
Фото 1. Прояви несправжньої борошнистої роси на соняшнику за різних форм ураження рослин.
Фото 1. Прояви несправжньої борошнистої роси на соняшнику за різних форм ураження рослин.
Біла гниль (склеротиніоз)
Гниль уражує всі органи соняшнику: корінь, стебло, листки, кошик і насіння. Наслідком захворювання є загибель сходів, в’янення рослин, загнивання кошиків та погіршення якості насіння. Загалом у посівах виділяють три форми прояву білої гнилі: прикореневу, стеблову та кошикову.
Патоген у своєму розвитку утворює міцелій, склероції та сумчасту стадію. Склероції здатні проростати міцеліально або утворювати плодові тіла – апотеції, в яких формуються сумки із сумкоспорами. Останні активно вивільняються з апотеціїв і розносяться вітром, комахами та краплями вологи. Потрапляючи на органи рослин, вони проростають і зумовлюють зараження (фото 2). Ця стадія інфікування є найінтенсивнішою за сприятливого поєднання температури й вологості повітря. Територіально вона найбільше проявляється в центральних та західних областях України.
На сходах хвороба проявляється у вигляді загнивання підсім’ядольного коліна, що призводить до загибелі рослин. Характерна ознака — утворення на уражених ділянках білої повстяної грибниці та темних склероціїв. Склероції білої гнилі разом із рештками потрапляють у ґрунт, де зберігають життєздатність до 6–8 років. Збудник є некротрофом і вражає багато інших культур (ріпак, сою, горох, нут, перець, баклажани, моркву тощо).
Фото 2. Ураження рослин соняшнику білою гниллю
Фото 2. Ураження рослин соняшнику білою гниллю
Плямистості листя та стебел
• Септоріоз (Septoria helianthi Ellis.). Візуальні ознаки з’являються на сім’ядолях та першій парі справжніх листків. За сприятливої погоди плямистість поширюється на верхні яруси та кошик. Спочатку плями жовтуваті, згодом темніють. Хвороба прогресує в роки з помірними опадами та оптимальною температурою (22…26 °С). Джерело інфекції — рослинні рештки з пікнідами.
• Альтернаріоз (Alternaria spp.). Патоген уражує всі надземні органи в усі фази вегетації. На листках з’являються темні плями різного розміру та конфігурації (фото 3), на черешках і стеблах — продовгуваті темні смуги. Волога й тепла погода провокує активне спороношення гриба. Джерело інфекції — рослинні рештки та хворе насіння.
Фото 3. Листя соняшнику, уражене альтернаріозом
Чорна плямистість (ембелізія)
Фото 3. Листя соняшнику, уражене альтернаріозом
Ембелізію складно ідентифікувати, оскільки за зовнішніми ознаками її часто плутають із фомозом, фомопсисом чи альтернаріозом. Для точного визначення потрібні лабораторні мікологічні дослідження.
Хвороба проявляється на листках, стеблах, кошиках, чашолистках і пелюстках у вигляді некротичних плям — спочатку дрібних, а згодом діаметром до 2–3 см, темно-коричневого кольору зі світлішими краями (фото 4). На стеблах плями набувають вигляду неправильних еліпсів завдовжки 1–5 см. Через часті дощі вони розростаються, викликаючи засихання листя та стебел; рослини часто ламаються. На заключній стадії ознаки хвороби ідентичні фомозу. Шкодочинність ембелізії найвища за раннього зараження (у фазі 4–6 справжніх листків).
Фото 4. Прояв ембелізії на органах рослин соняшнику
Фото 4. Прояв ембелізії на органах рослин соняшнику
Джерелом інфекції є ґрунт, рослинні рештки та поверхня насіння, що сприяє швидкому поширенню хвороби на великі території. Варто зазначити, що раніше ембелізію вважали карантинним об'єктом для України, проте на сьогодні її виведено з цього переліку.
Ризики імпортного насіння
Комплексна система захисту соняшнику
Для контролю фітопатологічного стану на ранніх етапах застосовують фунгіцидні протруйники. На пізніших стадіях вегетації використовують фунгіциди контактної та системно-контактної дії для профілактичних та лікувальних обробок.
Основні превентивні та винищувальні заходи:
1. Селекційний метод: вирощування гібридів із високою комплексною стійкістю до хвороб.
2. Санітарно-агротехнічний метод: максимальне подрібнення та загортання рослинних решток у ґрунт, швидке й ретельне знищення падалиці.
3. Технологічний метод: дотримання сівозміни, висока якість польових робіт та дотримання просторової ізоляції між тогорічними й новими посівами.
4. Передпосівний захист (протруєння насіння): використання системно-контактних препаратів, серед яких:
- Апрон XL 350 ЕS (металаксил-М) — 3,0 л/т;
- Вінцит 050 CS (флутріафол + тіабендазол) — 2,0 л/т;
- Дерозал (карбендазим) — 1,5 л/т;
- Іншур® Макс (диметоморф + піраклостробін) — 1,8–2,6 л/т;
- Луміанте (етабоксам) — 0,1–0,26 л/т;
- Лумісена/ Пленаріс (оксатіапіпролін) — 1,25–1,75 л/т;
- Максим XL 035 FS (флудіоксоніл + металаксил-М) — 6,0 л/т;
- Модесто Плюс 510 FS (клотіанідин + флуопіколід + флуоксастробін) — 8,0 л/т;
- Рессіві 375 FS (ацибензолар-S-метил) — 0,8–1,2 л/т;
- Сценік Голд 350 FS (флуопіколід + флуоксастробін) — 7,5–10,0 л/т.
Обприскування під час вегетації. За сприятливих погодних умов для розвитку хвороб посіви обробляють фунгіцидами, зокрема:
- Акадія (азоксистробін + тебуконазол + біостимулянт Актив) — 0,8–1,0 л/га;
- Аканто (пікоксистробін)/ Аканто Плюс 28 (пікоксістробін + ципроконазол) — 0,5–1,0 л/га;
- Альфа-Стандарт та ін.(карбендазим) — 1,5 л/га;
- Амістар Голд 250 SC (азоксистробін + дифеноконазол) — 0,5–1,0 л/га;
- Амістар Екстра 280 SC (азоксистробін + ципроконазол) — 0,71–1,0 л/га;
- Архітект (піраклостробін + прогексадіон кальцію + мепікват-хлорид) — 1,0–2,0 л/га;
- Елатус Ріа 358 ЕС (солатенол + пропіконазол + ципроконазол) — 0,4–0,6 л/га;
- Коронет 300 SC (тебуконазол + трифлоксістробін) — 0,8–1,0 л/га;
- Максентіс (азоксистробін + протіоконазол) — 0,5–1,0 л/га;
- Меганік (дифеноконазол + протіоконазол) — 0,6–1,0 л/га;
- Міравіс Макс 325 SС (дифеноконазол + азоксистробін + адепідин (підіфлуметофен)), 0,5–1,0 л/га;
- Парад (піразифлумід) — 0,12–0,15 л/га;
- Піктор Актив (піраклостробін + боскалід) — 0,7–1,0 л/га;
- Піктор® Топ (мефентрифлуконазол + боскалід) — 0,6–1,0 л/га;
- Пріаксор (піраклостробін + флуксапіроксад) — 0,3–0,5 л/га;
- Пріаксор® Тріо (мефентрифлуконазол + піраклостробін + флуксапіроксад) — 0,4–0,6 л/га;
- Ретенго/ Вівід (піраклостробін) — 0,5–0,75 л/га;
- Ріас 300 ЕС (дифеноконазол + пропіконазол) — 0,5–0,8 л/га;
- Сайпрес 400 ЕC (дифеноконазол + ципроконазол) — 0,5 л/га;
- Сетар 375 SC (дифеноконазол + паклобутразол) — 0,3–0,5 л/га;
- Танос (фамоксадон + цимоксаніл) — 0,4–0,6 кг/га;
- Тремізія (флуіндапір + флутріафол) — 0,4–0,5 г/л;
- Топсін М 500 (тіофанат-метил) — 1,2–1,4 л/га;
- Фенікс Дуо (флутріафол + тіофанат-метил) — 0,6–0,8 л/га;
- Фитал (алюмінію фосфіт + фосфориста кислота) — 2,5–3,0 л/га;
- Фокс 325 SC (трифлоксістробін + протіоконазол) — 0,6–0,8 л/га;
- Ямато/ Фунагі (тіофанат-метил + тетраконазол) — 1,3–1,5 л/га.
Норми витрати препаратів мають бути оптимальними (відповідно до регламенту виробника), аби не спричиняти фітотоксичності, хімічного стресу та пригнічення культурних рослин. Як правильно, виконують дві фунгіцидні обробка протягом вегетаційного періоду.
Добре зарекомендував себе і біофунгіцид Склероцид, який забезпечує високоефективний захист проти збудників білої гнилі (склеротинії) Sclerotinia minor, Sclerotinia scleurotiorum, завдяки унікальній селективності Coniothyrium minitans щодо склероцій грибів роду Sclerotinia та властивостям Coniothyrium minitans та Trichoderma harzianum проявляти гіперпаразитизм до Sclerotinia — знешкоджувати патоген на стадіях міцеліального росту та склероції.
Trichoderma harzianum, Bacillus licheniformis та Bacillus subtilis здатні не тільки зупиняти склеротиніоз у ранній фазі, а також боротися із супутніми інфекціями (фузаріозом, альтернаріозом, септоріозом), завдяки властивості конкурувати з патогенами за їжу, місце існування та синтезувати природні антибіотики. Препарат не фітотоксичний (добре переноситься рослинами незалежно від стадії розвитку культури), підсилює імунітет рослин та оздоровлює ґрунт.
Склероцид застосовують для обробки ґрунту та пожнивних решток; для передпосівної обробки насіння; для обробки посівів - обприскування посівів та фертигація (стрічкове внесення) у період вегетації.
Тільки за належного поєднання агротехнічних, хімічних, біологічних та селекційних методів захисту можна розраховувати на високі, стабільні врожаї соняшнику та максимальну рентабельність виробництва.
Н. Шугурова, Т. Дем’яненко, Інститут олійних культур НААН, м. Запоріжжя
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
