Як уберегти насіннєву кар­топлю від оо­с­по­розу

 Ооспороз — причина різкого зниження або повної втрати схожості насіннєвих бульб картоплі. Хвороба характерна для північних областей України. 

Захворювання уражує бульби та основу стебел і проявляється на бульбах зазвичай у період зимового зберігання. Протягом перших трьох-чотирьох місяців від початку зберігання бульб картоплі в сховищах ооспороз залишається непомітним, хоча первинне приховане ураження бульб відбувається ще в полі, причому на початку їхнього утворення. Найсильніше захворювання проявляється наприкінці зберігання бульб. На поверхні уражених бульб утворюються бурі або темні горбики. В результаті такого прояву захворювання отримало другу назву — «горбкувата парша картоплі». Горбки діаметром 1–4 мм, які перетворюються в подальшому на закриті пустули, краї яких втиснуті, а центральна частина опукла. Через цю особливість захворювання нерідко називають ще віспою. Горбики розташовані поодиноко або зливаються. Симптоми цього захворювання нагадують звичайну паршу в початковій стадії. Пустули в разі змочування стають темно-коричневими, а всередині — сіро-фіолетовими.

Форма й розмір пустул, а також види деформації прилеглих до пустули тканин бульб залежать від стійкості сорту. Вирізняють п’ять типів прояву ооспорозу на бульбах:

• перший — утворення пласких дрібних пустул (горбиків) діаметром 0,5-1,0 мм;
• другий — формування опуклих великих (діаметром 3-4 мм) і дрібних пустул, середина яких нерідко дещо піднята, а краї вдавлені;
• третій — утворення вдавлених неправильної форми плям, що робить поверхню бульби немовби би пом’ятою;
• четвертий — поява сильно вдавлених округлих плям у вигляді ямок (ямчаста форма ооспорозу), окремі пустули та ямки зливаються в суцільну пляму;
• п’ятий — сильне ураження вічок без утворення пустул або плям.

На деяких сортах картоплі захворювання проявляється у вигляді чорних плям («чорна шкіра»), які поширюються на вічка. Бруньки у вічках відмирають, і бульби втрачають схожість.

Наведені типи прояву захворювання не завжди бувають чітко виражені за роками. Іноді на одній і тій самій бульбі спостерігаються різні форми прояву ооспорозу. Здебільшого на поверхні уражених бульб утворюються округлі темні пустули діаметром 3-5 мм, навколо кожної з яких спостерігається невелике заглиблення. Розміщуються вони на бульбах поодиноко або зливаються по 3–5.

Ооспороз, або горб­ку­ва­та пар­ша кар­топлі

За ви­ко­ри­с­тан­ня на насіннєві цілі хво­рих бульб схожість кар­топлі мо­же зни­жу­ва­ти­ся до 30–45% і більше

Мікроскопічний аналіз вертикального розрізу пустули на бульбі показує, що його поверхня складається з трьох — п’яти шарів покривної коркової тканини, далі виявляють п’ять — дев’ять шарів темно-бурої паренхімної тканини з потовщеними деформованими стінками клітин, заповнених грибницею збудника хвороби. Під вторинною перидермою в клітинах здорової паренхіми також виявляється грибниця патогену. Внаслідок розвитку хвороби тканина лущиться і шкірка стає зморшкуватою. При одночасному розвитку ооспорозу й сріблястої парші поверхня бульби темніє, робиться нерівною і сильно лущиться.

Збудником хвороби є гриб Oospora pustulans Owen et Wakef. У процесі свого розвитку гриб формує конідіальне спороношення. Поширюється патоген конідіями. В умовах низької вологості повітря гіфи гриба розпадаються на окремі шматочки — оїдії, які є додатковим джерелом інфекції.
Крім бульб, гриб уражує також коріння, столони й нижню частину сте-бел, на поверхні яких утворюються бурі розпливчасті плями з поперечними тріщинами. В уражених тканинах бульб і бадилля гриб утворює сплячі чорні склероції, розміром від 49 мкм до 1,0 мм.

Джерелом інфекції  є уражені бульби, а також рослинні рештки й ґрунт, в яких гриб зберігається у вигляді грибниці та склероціїв. Беззмінне вирощування культури на одному полі сприяє накопиченню інфекції в ґрунті.

Бульби картоплі уражуються в ґрунті або під час зберігання. Гриб у бульбах зберігається в стані спокою в сочевичках, виявляють його також і в клітинах шкірки. Проникати в бульби гриб може з ґрунту також через вічка, механічні пошкодження шкірки й виразки звичайної і порошистої парші картоплі. Іноді зараження бульб грибом відбувається через столони. В цьому випадку бульби тривалий час несуть у собі приховану інфекцію.

У період зберігання картоплі конідії гриба, які утворилися на уражених бульбах, проростають інфекційними гіфами й уражують здорові бульби, які зберігаються поруч. В умовах сховища за відносної вологості понад 85 % і температури 3…11 °С на уражених частинах бульби утворюється конідіальне спороношення гриба. За температури 17…22 °С конідії проростають у паросткові інфекційні гіфи, які проникають у тканину бульби й спричиняють її зараження. 

Оо­с­по­роз роз­ви­вається найінтен­сивніше в схо­ви­щах за тем­пе­ра­ту­ри 4 °С і віднос­ної во­ло­гості повітря близь­ко 100%

Ооспороз розвивається найінтенсивніше в сховищах за температури 4 °С і відносної вологості повітря близько 100 %. За температури 25 °С і вище патоген припиняє свій розвиток. Життєздатність конідій гриба за температури 60 °С зберігається протягом 1 години.

Зараження бульб у полі відбувається від інфекції, що зберігається в ґрунті на рослинних рештках і головним чином — від занесеної в поле інфекції з ураженими насіннєвими бульбами. За посадки уражених бульб на їхній поверхні в ґрунті розвивається конідіальне спороношення гриба, хвороба поступово поширюється на корені, столони й основу стебел (крім бульб нового врожаю). Протягом вегетації рослин конідії гриба, які сформувалися на уражених коренях, столонах і стеблах, прилипають разом із грудочками ґрунту до поверхні молодих бульб і викликають їхнє заспорення. Зараження заспорених патогеном бульб відбувається вже під час їхнього зимового зберігання.

Інтенсивний ріст гриба відбувається в ґрунті в слабокислому середовищі (рН 6,2–6,8). За рН 3,4 і 10,0 збудник ооспорозу не розвивається. Найбі-льше захворювання проявляється на легких ґрунтах за прохолодної погоди і великої вологості ґрунту. Ранні строки збирання картоплі сприяють посиленню шкідливості хвороби. У цей період інтенсивно уражуються недостиглі бульби, на поверхні яких до кінця періоду зберігання формуються пустули, збільшується число хворих бульб.

За пізніх термінів збирання врожаю зрілі бульби з щільною, добре розвиненою шкіркою, характеризуються підвищеною стійкістю до ооспорозу. Під час зберігання бульб картоплі розвитку хвороби сприяє недостатня вентиляція і підвищена вологість повітря в картоплесховищах. Провокують розвиток хвороби на бульбах порушення температурного режиму в період зберігання (нижче як 1 °С) і забруднення повітря вуглекислотою, сірчистим газом, формаліном.

Шкідливість хвороби проявляється в різкому зниженні або повній втраті схожості уражених насіннєвих бульб. Розвиваючись у зоні вічок, гриб викликає почорніння й відмирання паростків. Із інфікованих бульб рослини формують меншу кількість стебел, які повільно розвиваються, в результаті чого знижується їхня продуктивність. У заражених бульбах істотно знижується вміст крохмалю, білка, вітаміну С, збільшується кількість моноцукрів. Уражені ооспорозом бульби схильні до сильнішого ураження ризоктоніозом, сріблястою паршею, мокрими й сухими гнилями, нематодами.

За використання на насіннєві цілі хворих бульб схожість картоплі може знижуватися до 30–45 % і більше. Так, за посадки слабоуражених ооспорозом бульб урожай картоплі становив 26 т/га, за посадки середньоуражених бульб — 22, сильно уражених — 17,9 т/га, тоді як за посадки картоплі здоровими бульбами врожай становив 27,1 т/га.

Захисні заходи. Проти ґрунтової інфекції ооспорозу ефективним заходом є дотримання сівозміни. Розміщення картоплі слід планувати так, щоб ця культура поверталася на одне й те саме поле не раніше ніж через три-чотири роки.

Кращими попередниками картоплі є озимі зернові, багаторічні трави, бобово-злакові сумішки, льон, кукурудза та інші просапні, які не пошкоджуються збудником хвороби. Суворе дотримання сівозміни дає змогу очистити ґрунт від склероціїв збудника ооспорозу та багатьох інших патогенних мікроорганізмів. На невеликих дачних і присадибних ділянках дотримуватися такої сівозміни дуже складно, однак навіть за дво- чи трирічного інтервалу між поверненням на те саме місце картоплі зараження бульб буде меншим у три-чотири рази. Хороші результати дає посадка картоплі після сидератів — люпину, озимого жита, ріпаку, мікрофлора ризосфери коренів яких проявляє антагоністичну дію щодо збудника хвороби й тим самим зменшує його життєздатність у ґрунті.

Високоефективним фітосанітарним заходом обмеження первинної інфекції ооспорозу є використання для посадки картоплі здорових бульб без ви-димих ознак хвороби. З цією метою партію насіннєвої картоплі після зимового зберігання ретельно й акуратно перебирають із обов’язковим видаленням бульб, уражених ооспорозом та іншими хворобами. Для посадки використовують тільки здорові протруєні бульби.

Всі відходи поблизу місць зберігання й сортування бульб збирають, обробляють 5 %-м розчином мідного купоросу чи 3-5 %-м розчином хлорату магнію, або закопують на глибину не менше як 1,0 м. Бурти, майданчики, де проводили перебирання бульб, і тару дезінфікують 2-3 %-м розчином мідного купоросу з вапном.

Для протруювання бульб перед посадкою використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: іпродіон, КС (Ровраль АкваФло, 0,38-0,4 л/т); манкоцеб, ЗП (Дітан М-45, 2,0-2,5 кг/т); флудіоксоніл, ТН (Максим 025 FS, 0,75 л/т і аналогами); інсектофунгіцидні комбіновані препарати на основі діючих речовин: фосфориста кислота + калію фосфіт + імідаклоприд, РК (Прем’єр Голд, 1,0-1,5 л/т), дифеноконазол + флудіоксоніл + тіаметоксам, ТН (Селест Топ 312,5 FS, 0,5-0,7 л/т), імідаклоприд + пенсікурон, ТН (Армада, 1,0 л/т та аналоги), пенфлуфен + клотіанідин, ТН (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,2-0,3 л/т).

Під час протруювання бульб картоплі в робочі суспензії або емульсії додають мікроелементи: марганець, молібден, цинк (кожен — по 0,02 %), борну кислоту (0,05 %), перманганат калію (0,001 %), а також витяжки із суперфосфату (2 %) і аміачної селітри (2 %), які підвищують стійкість рослин до ооспорозу та інших захворювань. Норма витрати робочої рідини — 35 л/т.

Внесення збалансованих доз добрив — на підставі даних агрохімічного аналізу ґрунту. Особливу увагу слід звернути на наявність у ґрунті калію і магнію. Магній сприяє зниженню життєдіяльності гриба в ґрунті. Калій підвищує стійкість рослин до ооспорозу та інших захворювань.

Бульби нового врожаю значно захищає від зараження передзбиральне скошування або десикація бадилля на насіннєвих ділянках за десять днів до збирання врожаю препаратом Реглон Супер 150 SL, РК (1,5-2,0 л/га). Своєчасне знищення бадилля запобігає передачі інфекції багатьох збудників хвороб від бадилля до свіжозібраних бульб картоплі.

Збирають урожай у теплу суху погоду за середньодобової температури не нижче як 5…7 °С. Бульби, зібрані навіть у суху погоду за температури нижче як 4 °С і вище ніж 25 °С, інтенсивно уражуються ооспорозом та іншими грибними й бактеріальними хворобами. Просушування свіжозібраних насіннєвих бульб і їхнє озеленення істотно підвищують їхню стійкість до ооспорозу.

Перед закладанням на зберігання партію насіннєвої картоплі для обмеження поширення ооспорозу та інших хвороб у картоплесховищах обробляють одним із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: іпродіон, КС (Ровраль АкваФло, 0,38-0,4 л/т); флудіоксоніл, ТН (Максим 025 FS, 0,75 л/т та аналогами, імазаліл,РК (Фумазаліл, 0,15 л/т).

І. Марков, канд. біол.. наук