Пероноспороз огірка та заходи щодо обмеження шкодочинності хвороби

Отриманню високих урожаїв огірка у відкритому та захищеному ґрунті часто перешкоджає ураження рослин інфекційними хворобами, серед яких найбільш шкідливим є пероноспороз, або несправжня борошниста роса. 

Активний розвиток цього захворювання через 10–20 днів після появи перших ознак значно скорочує вегетаційний період рослин, що призводить до відчутного недобору врожаю. Раз на 3-4 роки хвороба розвивається у вигляді епіфітотії і є причиною повної загибелі огіркових плантацій. Незважаючи на значні зусилля селекціонерів та застосування сучасних системних фунгіцидів, ця проблема залишається актуальною як для селян на присадибних ділянках, так і для великих овочівницьких господарств.
Несправжня борошниста роса вражає рослини у всі фенофази розвитку, включаючи фазу сім'ядольного листка. З верхнього боку листкової пластини з'являються розпливчасті або кутасті бурувато-жовті плями. Спочатку вони різко обмежені жилками листка, пізніше втрачають контрастність і не виглядають кутастими, але завжди оточені чіткою жовтою зоною. На старому листі деяких сортів і гібридів формуються рідкісні плями 1–2 см у діаметрі. Потім вони розростаються і часто зливаються, охоплюючи всю листкову пластину. Листя підсихає, буріє, в суху погоду стає крихким і опадає, а в сиру загниває. Після епіфітотійного розвитку хвороби уражені рослини дуже швидко відмирають.

Початкові ознаки прояву пероноспорозу у вигляді кутастих жовтих плям на листках

Характерною діагностичною ознакою пероноспорозу є формування з нижнього боку листкової пластинки в місцях плям сірувато-фіолетового нальоту. Це конідіальне спороношення (зооспорангієносці із зооспорангіями) збудника хвороби — гриба Pseudoperonospora cubensis R. За дощової або хмарної погоду цей наліт невдовзі набуває темно-сірого забарвлення, який у суху і сонячну ледь помітний або взагалі відсутній.
Гриб уражує всі гарбузові культури, частіше розвивається на огірку, дині, кабачках та кавунах. Протягом вегетації він формує кілька генерацій безстатевого спороношення. Зооспорангії поширюються механічним шляхом — вітром, бризками дощу, комахами, під час контакту ураженої та здорової тканин листка. Проростають вони виключно в краплях води або роси, утворюючи двожгутикові зооспори, які і заражають рослини. Оптимальна температура їх проростання — 15…20 °С. За наявності краплинної вологи зараження може статися буквально протягом двох годин, причому найчастіше це відбувається зранку.

Загальний вигляд уражених листків за інтенсивного розвитку хвороби

Поряд із безстатевим розмноженням, гриб статевим шляхом утворює в ураженій тканині ооспори. Після перезимівлі частина їх проростає, утворюючи зооспорангії, в яких формуються двожгутикові зооспори.
З моменту проникнення гриба в тканини рослини до появи перших симптомів захворювання проходить інкубаційний період, який, залежно від умов довкілля та сортових особливостей, коливається від 3 до 13 днів. Його закінчення характеризується появою на листі жовтих плям і безстатевого спороношення гриба.

Після появи на листках кутастих й розпливчастих жовтих плям починається відмирання уражених листкових пластин

Основне джерело інфекції — уражені рослинні залишки, в яких зберігаються ооспори, та уражене насіння, що містить грибницю. Причому і в тому, і в іншому випадку патоген може зберігати життєздатність протягом кількох років. Крім цього, первинна інфекція може поширюватися на значні відстані з повітряними потоками з теплиць, у яких поширене захворювання.
Шкода пероноспороза проявляється у суттєвому зниженні продуктивності рослин внаслідок зменшення асиміляційної поверхні листя та вмісту в них хлорофілу. Це призводить до змін у системі білкового комплексу з поступовим зниженням вмісту білкового азоту, моно- та дисахарів. За сприятливих для розвитку хвороби умов урожай товарного огірка може знизитися на 80–100 %.

Загальний вигляд плантації огірків за епіфітотійного розвитку пероноспорозу

Способи захисту

Найбільш радикальним, економічно вигідним та екологічно безпечним способом захисту огірка від несправжньої борошнистої роси є виведення та впровадження у виробництво стійких проти хвороб сортів та гібридів — таких, як Аякс F1, Амур F1, Гармонія F1, Дездемона F1, Еліза F1, Зузана F1, Караоке F1, Караоке F1, F1, Монарх F1, Наташа F1, Отелло F1, Роял F1, Спіно F1, Тумі F1, Трій F1, Циркон F1, Шакті F1 та ін. За їхнього вирощування істотно зменшуються обсяги застосування фунгіцидів, кратність обприскування рослин, а значить і забруднення навколишнього середовища, а рентабельність виробництва зростає.

Найбільш радикальним, економічно вигідним та екологічно безпечним способом захисту огірка від несправжньої борошнистої роси є виведення та впровадження у виробництво стійких проти хвороб сортів та гібридів

Ефективним заходом для обмеження захворювання також є дотримання сівозміни. Правильне чергування культур дає змогу очистити ґрунт від ооспор збудника пероноспорозу та інших патогенів. Повертати гарбузові та баштанні культури на попереднє місце рекомендується не раніше, ніж через 4–5 років. На невеликих дачних і присадибних ділянках дотримуватися такої сівозміни дуже складно, проте навіть 2–3-річний інтервал між вирощуванням огірка допомагає знизити ймовірність зараження рослин у кілька разів. Найкращими попередниками для огірка є багаторічні трави, зернові, зернобобові, зайнятий пар, а в овочевих сівозмінах — капуста, цибуля та картопля.
Обмежує поширення інфекції та дотримання просторової ізоляції між гарбузовими культурами, а також полями нинішнього та минулого року.
Важливу роль у підвищенні стійкості проти несправжньої борошнистої роси грає також система удобрення. Під огірок вносять збалансовані норми органічних та мінеральних добрив, розраховані на основі результатів агрохімічних аналізів ґрунту та прес-аналізу рослин, а також проводять не менше двох некореневих підживлень.
У захищеному ґрунті обов'язково слід проводити санітарно-профілактичні заходи: ретельне очищення теплиць від рослинних решток, дезінфекцію приміщень, заміну або дезінфекцію ґрунту, а в період вегетації дуже важливо підтримувати оптимальний гідротермічний режим.
Для закладки парників і теплиць використовують ґрунт, вільний від збудників хвороб. За неодноразового використання його обов'язково слід знезаражувати термічним чи хімічним способом, знищуючи збудників не тільки пероноспорозу, а й кореневих гнилей, аскохітозу, антракнозу, фузаріозного та вертицильозного в'янення, бактеріозу. Причому краще робити це за температури повітря не нижче 10 °С.

Щоб запобігти поширенню інфекції з насінням, його збирають лише зі здорових плодів зовні здорових рослин, а відбір кондиційного насіння проводять у 3–5 % розчині кухонної солі. Але й у такому разі насіння потрібно дезінфікувати. Це можна робити термічним способом — шляхом прогріву в термостаті або сушильній шафі протягом 3 діб за температури 50…52 ° С, а потім ще доби — 78…80 °С. Хімічне знезараження насіння проти збудника несправжньої борошнистої роси проводять не пізніше, ніж за два тижні до висіву, використовуючи рекомендовані протруйники Апрон, XL 350 ES, ТН (2,5 мл/кг) або Іншур Профі, ТН (1–2 мл/кг). При цьому до робочого розчину або суспензії фунгіциду рекомендується додавати мікроелементи.

Хімічний захист

Проти несправжньої борошнистої роси огірка використовують фунгіциди на основі: 

• алюмінію фосфіту та фосфористої кислоти (Фитал, РК, 2–2,5 л/га);
• азоксистробіну (Квадріс 250 SC, КС, 0,6 л/га);
• азоксистробіну та металаксилу-М (Юніформ 446 СЕ, 0,4–0,9 л/га);
• аметоктрадіну + диметоморф (Орвего, КС, 0,8–1,0 л/га);
• диметоморфу + манкоцеб (Акробат МЦ, ВГ, 2 кг/га);
• манкоцебу + металаксил-М (Ридоміл Голд МЦ 68 WG, ВГ, 2,5 кг/га та аналоги);
• пенконазолу + дифеноконазол (Джек Пот, КЕ, 0,2–0,25 л/га у польових умовах та 0,25 л/га у захищеному ґрунті);
• піраклостробіну + диметоморф (Кабріо Дуо, 2,5 л/га);
• пропамокарбу гідрохлориду + фосетил алюмінію (Превікур Енерджі 840 SL, РК, 2,5–3 л/га);
• тебуконазолу + флуопірам (Луна Експірієнс 400 SC, КС, 0,35–0,75 л/га);
• тіофанат-метилу (Захисник, КС, 1,2-1,5 л/га);
• фосетил алюмінію (Альєтт, ЗП, 2 кг/га);
• флуопіколіду + пропамокарб гідрохлориду (Інфініто 61 SC 687,5, КС, 1,2–1,6 л/га);
• цимоксанілу + хлороксид міді (Ордан, ЗП, 2,5–3 кг/га);
• цимоксанілу + оксихлорид міді (Курзат Р 44, ЗП, 3 кг/га);
• ціазофоміду (Ранман Топ, КС, 0,5 л/га та аналоги);
• хлороксиду міді (Медян Екстра 350 SC, КС, 2–2,5 л/га та аналоги);
• оксатіапіпроліну + фамоксадон (Зорвек Інкантія, СЕ, 0,4–0,5 л/га);
• Адепідин^тм (підіфлуметофену) (Міравіс 200 SC, КС (0,25–0,35 л/га);
• мандіпропаміду, + хлорокис міді (Пергадо R 270 WG, ВГ (4,0–5,0 г/га);
• хлорокису міді + металаксил-М (Ридоміл Голд R 162 WG, ВГ (5,0 кг/га).

Вибір фунгіциду залежить від спектру фунгітоксичної дії та рівня захисної здатності діючої речовини щодо хвороб, виявлених у ході моніторингу посівів.
Ґрунт проти пероноспорозу та кореневих гнилей обробляють препаратом на основі діючої речовини пропамокарб гідрохлорид + фосетил алюмінію, РК (Превікур Енерджі 840 SL, 3 мл/² л води/м²) відразу після висіву та повторно через 7–10 днів.
Ефективність фунгіцидів значною мірою залежить від термінів обприскування. Найбільша складність – визначити оптимальний термін першої обробки. Її слід проводити профілактично, до появи перших ознак захворювання. Коли саме — визначається шляхом спостереження за метеофакторами і концентрацією зооспорангіїв збудника на рослинах.

Оптимальний термін першої обробки настає, коли сума ефективних температур (вище 10 ° С) досягає 568…575 °С, індекс погоди в даній місцевості (середньодобова температура повітря, його відносна вологість і кількість опадів за останні 5–10 днів) коливається в межах 28–32 балів, а концентрація збудника — 500–700 шт./м³ із життєдіяльністю 70–100 %. У цей час і проводять перше профілактичне обприскування рослин високоефективним фунгіцидом системної дії. Наступну обробку проводять через 10–14 днів іншим фунгіцидом, щоб унеможливити виникнення у патогена резистентності до окремих діючих речовин. Далі обприскування фунгіцидами проводять лише за обґрунтованої доцільності та необхідності.
Як слабку альтернативу хімічному захисту, можна запропонувати шпалерну технологію вирощування огірка. За рахунок специфічного мікроклімату в стеблостої та раннього плодоношення можна отримати багаторазові збори врожаю до появи хвороби.
Після збирання врожаю слід знищувати рослинні залишки, проводити зяблеву оранку або перекопувати ґрунт.

С. Заремба, І. Марков
НУБіП України