Хвороби озимого поля: візуальна діагностика та основні заходи захисту
Хвороби насіння
Фузаріоз. Збудниками хвороби є гриби з роду Fusarium Link. Хворе насіння характеризується щуплістю та білуватим забарвленням. На його поверхні можуть формуватися рожеві або оранжеві подушечки — спороношення патогену. Водночас залежно від умов і термінів ураження зовнішні ознаки захворювання можуть бути різними або зовсім відсутні.
Ураження насіння грибами роду Fusarium під час вегетації рослин відбувається за умов підвищеної вологості й температури повітря за збирання врожаю. Уражене зерно втрачає або має знижену схожість. Крім того, у ньому накопичуються мікотоксини. Слід враховувати, що збудники фузаріозу можуть розвиватися у вологому зерні за його зберігання.
Різний ступінь ураження насіння пшениці фузаріозом
Одним із джерел інфекції фузаріозу є зерно, в якому знаходиться грибниця патогену та конідії на його поверхні. Загалом фузарієві гриби відрізняються між собою міжвидовою патогенністю, мають широку спеціалізацію. Домінування того чи іншого патогену буде залежати від екологічних факторів.
Чорний зародок. Патологія насіння пшениці та інших злакових культур має комплексний характер. Серед їхніх збудників поширені гриби з роду Alternaria Nees. та Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shaem. Насіння ячменю може бути інфіковане також грибом Drechslera graminea Ito. (Pyrenophora graminea Ito et Kuribayashi).
Альтернаріозний чорний зародок характеризується потемнінням насінини в районі зародка або безпосередньо зародкового щитка. Воно може поширюватись на будь-яку частину насінини, до того ж її колір змінюється від темно-коричневого до оливкового, а виповненість зернівки може зберігатись. Грибниця Alternaria alternata (Fries) Keissl. зосереджена в плодовій оболонці зерна, частіше під зародком і тільки зрідка проникає в ендосперм. За проростання хворого насіння спостерігають такі симптоми: деформація проростка, поява повітряного міцелію (сірого, мишачого або попелястого кольору), потемніння первинних корінців, кореневої шийки і основи стебла. Частота потрапляння грибів з роду Alternaria на насіння буває досить високою, втім, інфекція є поверхневою.
В інфікованого насіння В. sorokiniana спостерігають характерну темну пігментацію в зоні зародка. Грибниця патогену проникає в перикарп, ендосперм і часто в зародок. Уражене зерно щупле.
Чорний зародок насіння: загальний вигляд уражених насінин
Чорний зародок насіння: хворе насіння під час пророщування
Здебільшого насіння, уражене чорним зародком, є фізіологічно недорозвинуте й має низьку продуктивність проростання та схожість. Рослини, що сформовані з таких насінин, відстають у рості та розвитку й часто є причиною виникнення звичайної кореневої гнилі, що суттєво знижує врожай.
Гриб А. аlternatа розвивається на відмерлих рослинних рештках і паразитує на багатьох видах рослин. В. sorokinianа паразитує на рослинах різних систематичних груп — злакових, бобових, пасльонових, складноцвітних та ін.
Пліснявіння. Якість насіння можуть знижувати мікроміцети родів Mucor Mich. emend Ehrenb, Penicillium Link., Aspergullus Michel., Epicoccum Link та інших.
Їхня шкідливість зумовлена головним чином несприятливими умовами в період дозрівання врожаю, зберігання та появи сходів рослин. Цьому сприяють підвищена вологість, низькі температури, а також травмування насіння. Rhizopus spp. утворює павутинну, пізніше — ватоподібну повітряну колонію, яка швидко охоплює поверхню насінин. Колонія гриба має білий або сіруватий колір; на ній помітні чорні крапки — спороношення (спорангії). Через ураження Mucor spp. на насінні з’являється сіро-зелений або темно-бурий наліт. Penicillium spp. в умовах підвищеної вологості повітря розвивається на насінні у вигляді пліснявого нальоту зелено-сизого кольору. Aspergillus spp., колонізуючи насіння, спричинює на його поверхні маленькі порошисті головки. Epicoccum spp. формує на поверхні насіння спороношення у вигляді чорних порошистих подушечок. Результатом негативної дії грибів, які зумовлюють пліснявіння, є зниження схожості насіння, загибель проростків та ослаблення рослин.
Проявлення пліснявіння під час пророщування насіння
Проявлення пліснявіння під час пророщування насіння
Проявлення пліснявіння під час пророщування насіння
Кореневі гнилі
Уражуються рослини різного віку, хвороба може спричинювати відмирання проростків до досягнення ними поверхні ґрунту, а також зумовлює побуріння первинних і вторинних корінців, підземного міжвузля й основи стебла. На уражених органах рослин спочатку з’являються бурі, коричневі штрихи або смуги, які потім розростаються, часто зливаються і окільцьовують їх. У період вегетації зріджуються посіви.
Патогени, що збуджують хворобу, розвиваються в широкому температурному діапазоні (від 3 до 35 °С) та вологості. Зараження рослин можливе за вологості ґрунту понад 40 % повної вологоємкості. Сильніше уражуються ослаблені рослини із зниженим тургором, що зумовлено нестачею вологи.
Основне джерело інфекції — ґрунт, в якому на уражених рештках збудники зберігаються у вигляді грибниці, хламідоспор і склероціїв. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння.
Рослини, уражені збудниками кореневих гнилей
Рослини, уражені збудниками кореневих гнилей
Рослини, уражені збудниками кореневих гнилей
Звичайна, або гельмінтоспоріозна, коренева гниль. Збудником хвороби є гриб Bipolaris sorokiniana Shoem. (Cochliobolus sativus (Ito et Kuribayashi) Drechsler ex Dastur.). Захворюванняю характерне побуріння, деформація та викривлення проростків, які часто гинуть до виходу колеоптиле на поверхню ґрунту. За появи сходів на піхві першого листка, а пізніше — в основі стебла утворюються бурі смуги й плями. Залежно від ступеня розвитку хвороба може призвести до зрідження посівів.
Патоген деякий час може розвиватися як сапротроф на рослинних залишках, утворюючи темно-бурі дернинки грибниці, а за достатньої вологості – і конідієносці з конідіями.
Розвитку хвороби сприяють різкі коливання температури та вологість повітря й ґрунту, засуха, порушення агротехніки, монокультура пшениці, пошкодження рослин шкідниками (в основному злаковими мухами).
Основне джерело інфекції — уражені рештки та насіння, де гриб зберігається завдяки грибниці й конідіальному спороношенню. Патоген також уражує ячмінь, слабкіше — жито. Накопичення інфекції зумовлюють дикорослі злаки (кострець, мишій, пирій, тимофіївка та ін.).
Борошниста роса
Збудником хвороби на пшениці є гриб Blumeria graminis (DC.) Speer f. sp. tritici Marchal. (синонім Erysiphe graminis DC.). Ячмінь, зокрема всі надземні органи рослин, уражує Blumeria graminis f. sp. hordei. Перші симптоми захворювання спостерігають уже восени. На сходах борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а потім — у вигляді білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється у ватоподібні подушечки. Пізніше наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків.
Проявлення борошнистої роси на пшениці озимій
Проявлення борошнистої роси на пшениці озимій
Проявлення борошнистої роси на пшениці озимій
Збудник борошнистої роси для свого розвитку не потребує краплинно-рідинної вологи, але йому необхідна висока відносна вологість повітря (оптимальною є вище 80 %). Оптимальна температура становить 14…17 °С. В умовах засухи, високих температур і за їхніх перепадів у рослин послаблюється тургор, що супроводжує підвищення їхньої сприйнятливості до борошнистої роси. У сильно уражених рослин знижується кущення.
Посіви озимини ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних.
На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції є клейстотеції на уражених рослинних рештках.
Септоріоз пшениці
Швидкий розвиток септоріозу спостерігають за частих дощів і за температури 20…25 °С із слабкими вітрами. Пікноспори проростають у краплі води або за умов 100 % відносної вологості повітря.
Симптоми септоріозу на листках пшениці озимої
Симптоми септоріозу на листках пшениці озимої
Симптоми септоріозу на листках пшениці озимої
Основними джерелами інфекції є уражені листки сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід. На залишках уражених рослин формуються псевдотеції. Додаткові джерела інфекції — уражене насіння, в якому зберігається грибниця та уражені дикорослі й культурні злаки.
Плямистості листя ячменю
Однією із причин частих спалахів хвороби є велика кількість інфекційного матеріалу в природних умовах, зокрема, уражені рослинні рештки ячменю. Інфекцію також може містити насіння. Особливістю гриба P. teres є висока життєздатність та стійкість проти абіотичних факторів його міцелію та конідій. На уражених рештках патоген також продукує сумчасту стадію.
У період вегетації рослин хвороба інтенсивніше розвивається за тривалого періоду наявності високої відносної вологості повітря.
Темно-бура плямистість ячменю
Сітчаста плямистість ячменю
Смугаста плямистість ячменю
Смугаста плямистість. Захворювання викликає гриб Pyrenophora graminea Ito & Kuribayashi (Drechsler agraminea Ito). Хвороба проявляється від початку появи сходів, на другому або третьому листках проростків та надалі протягом усього періоду вегетації рослин. Діагностичні ознаки захворювання на сходах характеризуються появою на листках спочатку блідо-жовтих плям, які по мірі розвитку подовжуються, некротизуються та зливаються в світло-коричневі смуги.
За високої вологості повітря на уражених ділянках утворюється оливково-бурий наліт, що являє собою конідіальне спороношення патогену. Слід відмітити, що візуально явище наявності нальоту на поверхні плям спостерігають не в усіх випадках.
Інтенсивного розвитку смугаста плямистість набуває під час цвітіння та наливання зерна. Масове ураження листків призводить до їхньої загибелі та зниження продуктивності рослин. Інфіковане насіння може втрачати посівні якості.
На ураження рослин патогеном і подальший розвиток смугастої плямистості впливають метеорологічні умови. Зокрема, продукування інфекційного матеріалу відбувається за високої вологості повітря. Однобічне внесення азотних добрив зумовлює посилення смугастої плямистості.
Джерелом інфекції є залишки уражених рослин. Міцелій і конідії гриба зимують у ґрунті, інфекція може знаходитися всередині інфікованих насінин.
Темно-бура плямистість. Збудником хвороби є гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoem. Крім плямистості листя, патоген уражує також кореневу систему, колос і зерно. Захворювання проявляється протягом усього періоду вегетації. Перші його ознаки можна виявити на сходах, у яких часто утворюється один корінець замість трьох. На корінцях, колеоптиле й перших листках з’являються поздовжні темні плями у вигляді штрихів і смужок, паростки викривляються і гинуть. Водночас симптоми хвороби є мінливими та залежать від багатьох факторів: сорту, умов навколишнього середовища, фази розвитку рослин. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи подовжені вздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У вологу погоду на уражених ділянках формується оливково-бурий або чорно-сірий наліт. За сильного розвитку хвороби плями зливаються і вкривають весь листок. Можуть уражуватися також нижні вузли стебла, які загнивають, а рослини вилягають. За інтенсивного розвитку хвороби на листках уражується також колос і зерно. На останньому з’являються симптоми чорного зародку.
В уражених рослин знижується загальна і продуктивна кущистість, на них утворюється менше первинних і вторинних коренів. Розвитку хвороби сприяє тепла та волога погода.
Джерелами інфекції можуть бути післязбиральні уражені рештки, інфіковані сходи озимини, уражене насіння, а також різні морфологічні структури гриба, що зберігаються у ґрунті. Резервація патогену відбувається на уражених бур’янах (пирії та інших). Гриб B. sorokiniana паразитує також на пшениці та житі.
Заходи щодо попередження розвитку хвороб
Для обмеження хвороб восени впродовж вегетації рослин важливе значення мають такі агротехнічні заходи: дотримання сівозміни і просторової ізоляції; своєчасне збирання ярих культур; лущення стерні; ранній обробіток ґрунту; збалансована система удобрення; знищення бур’янів і ліквідація сходів падалиці. Все це є важливими агроприйомами, оскільки такі рослини є резерватором інфекції різних збудників хвороб. Оптимальні терміни сівби також зменшують поширення хвороб на рослинах. Слід враховувати, що надмірно ранні посіви сильніше уражуються бурою листковою іржею та сніговою пліснявою. Під час проростання насіння в осінній період відбувається інфікування проростків пшениці та ячменю збудниками твердої сажки. Тому, наприклад, пшениця озима за пізнього посіву сильніше уражується твердою сажкою.
Із збільшенням глибини загортання насіння зростає уражуваність рослин твердою сажкою, а також збудником звичайної кореневої гнилі.
Велике значення в обмеженні розвитку хвороб має підвищення якості насіннєвого матеріалу. Тому ретельна підготовка насіння до сівби, сортування, очищення його від смітної домішки знижують ураженість рослин. До того ж важливим заходом в обмеженні хвороб є знезараження насіння. Хімічне знезараження здійснюють із використанням препаратів для протруювання насіння. Згідно з Реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні на сьогодні в Україні дозволено використання протруйників різного спектру дії, що містять одну або декілька діючих речовин, які забезпечують контроль збудників сажкових хвороб, кореневих гнилей, пліснявіння насіння та ін. Загалом протруйники можуть підвищувати схожість некондиційних, але з високою життєздатністю насінин, а також сприяють зменшенню шкідливого впливу ґрунтової інфекції на проростки пшениці. Використання хімічних і біологічних протруйників має базуватись на результатах фітопатолочіної експертизи насіннєвого матеріалу, що дає змогу оптимально підібрати препарат із врахуванням видового складу патогенів, їхньої біології та місця локалізації (екзофітної, або ендофітної інфекції).
Для прийняття рішення щодо застосування проти хвороб фунгіцидів слід враховувати фітосанітарний стан поля, а також агроекологічні та економічні фактори.
М. Кирик, д-р біол. наук, М. Піковський, канд. біол. наук
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
