Підсумки аграрно-страхового року

Щойно закінчився сільськогосподарський сезон’2002, і разом з аграріями підсумовують зроблене їхні нові супутники — страхові компанії. Із запитаннями про сучаний стан та перспективи страхування в українському АПК “Пропозиція” звернулася до директора Асоціації страховиків в аграрному секторі економіки України Романа Колібаби.
— Романе Орестовичу, що нового з’явилося цього року у нормативному регулюванні аграрного страхування в України?
— У липні Кабмін прийняв постанову №1000, якою врегулював порядок проведення обов’язкового страхування зернових культур та цукрових буряків підприємствами усіх форм власності. Це перший нормативний документ, тому що досі ми мали лише закони. Вихід цієї постанови дав змогу конкретніше підійти до процесу страхування сільськогосподарських врожаїв. Хочу відзначити, що Мінагрополітики виявило конструктивну позицію, залучивши до розробки постанови представників потужних страхових компаній, що працюють на аграрному ринку.
Крім того, питання страхування знайшли відображення у Законі “Про зерно і ринок зерна”. Там сказано, що під час заставних закупівель зерна, а також коли товаровиробник кладе зерно на зберігання, його потрібно страхувати.
Нині Мінагрополітики розробляє комплексний закон про сільське господарство, і питання страхування врожаїв будуть у ньому відображені також.
— Які особливості для операторів аграрного страхового ринку мав сільськогосподарський сезон, що минув?
— Компанії продовжували освоєння аграрного ринку, яке пішло більш-менш системно рік тому. А особливим було те (якщо говорити з погляду страхування врожаїв), що страхувати довелось в умовах такого масштабного катаклізму, як літня посуха. У її наслідок — у південних областях врожаї були втрачені на площі понад 1 млн га. І компанії, що страхували лише в південному регіоні, мали певні втрати, бо повинні були компенсовувати. Це ще раз говорить про те, що на ринку страхування врожаїв повинні працювати лише потужні компанії, які мають філіали і можуть страхувати ризики по всій території України. Тоді вони матимуть змогу у разі якогось стихійного лиха, що призведе до втрати урожаю в певному регіоні, робити виплати за рахунок інших регіонів.
— Хіба мова повинна йти лише про географічну диверсифікацію ризиків? А як же галузева?
— Звісно, страхова компанія може розпоряджатися зібраними капіталами по-своєму, але я хочу сказати, що інші ризики не настільки капіталомісткі, як страхування врожаїв. Тобто страхування автомобілів, вантажів, майна, життя у грошовому відношенні — як з погляду сум страхових премій, так і з погляду сум страхового покриття ризиків — поступаються страхуванню врожаїв.
— Наскільки стабільними є тенденції розвитку страхового аграрного ринку України?
— Я б сказав, що розвиток іде. Наведу таку цифру: після опублікування постанови №1000 виникла потреба брати в Міністерстві фінансів ліцензії на проведення цього виду страхування. Так от, на сьогодні такі ліцензії взяли понад 50 компаній. Це свідчить про інтерес страховиків до аграрного ринку. Водночас, недостатня капіталізація ринку і відсутність державної підтримки сільгоспвиробників заважають динамічному його розвитку.
Крім того, слід відзначити, що, оскільки сільгоспвиробники страхують врожаї здебільшого як заставу при одержанні кредиту, це змінює саму сутність страхування. Бо страхування повинно гарантувати майнову безпеку товаровиробника. У даному ж разі воно є одним з важелів для одержання кредиту, тобто відбувається підміна функції.
— Хоча страхові премії при сільськогосподарському страхуванні і відносно більші, але ж сільгоспвиробники намагаються страхувати врожай за мінімумом ризиків, щоб заплатити страховикові якнайменше.
— Я хочу розділити два поняття. Страхування може проводитися або в обов’язковій формі, або в добровіль-ній. Обов’язкова форма регулюється державою, і держава тут чітко визначає рівень ризиків, страхові тарифи і рівень страхового покриття. За добровільної форми всі ці критерії обираються за згодою сторін і закріплюються у договорі. Для обов’язкового страхування у постанові №1000 передбачено всі можливі ризики, які лише можуть бути, — їх вісім-десять. За добровільного страхування, звісно, сільгоспвиробник може обрати лише ті види ризиків, які найбільш характерні для даної місцевості. Тобто для Півдня — це посуха і вимерзання, для Заходу — град і підмокання тощо.
— Коли обов’язкове страхування почне здійснюватися?
— Коли буде бюджетна компенсація. На цей рік передбачалося виділити 100 млн грн для компенсації сільгоспвиробникам страхових платежів. Ця цифра у бюджеті то з’являється, то зникає. Можливо, нададі буде названо меншу цифру, але, на мій погляд, вона обов’язково повинна бути. Тому що обов’язкове страхування працюватиме лише тоді, коли у банках братимуть кредити. І, звичайно, якщо сільгоспвиробник захоче компенсувати свої затрати, він зможе це зробити лише під час проведення обов’язкового страхування.
До речі, сьогодні стала помітною цікава тенденція: потужні страхові компанії та банки, що кредитують сільське господарство у великих обсягах, уже не працюють окремо, а шукають одне одного.
— Які ризики є нині у сільськогосподарському страхуванні найбільш типовими?
— На мою думку, банки рекомендують сільгоспвиробникам обирати ті ризики, які є характерними для даної місцевості. А якщо банк хотів у разі стихійного лиха одержати свої гроші назад, то, звичайно, він підходив до процесу страхування відповідально. Якщо ж ні — могли застрахувати і пожежу на цукрових буряках абощо.
— Що являє собою процедура визначення збитків, понесених сільгосппідприємством унаслідок стихії?
— Якщо стався страховий випадок, то, у разі обов’язкового страхування, протягом трьох днів сільгоспвиробник повинен викликати представника страхової компанії. Він виїздить на місце і оцінює результати дії природного явища. Спочатку фіксується сам факт стихійного лиха, яке потенційно могло зашкодити майбутньому врожаєві, після цього попередньо оцінюється відсоток можливих втрат. Але остаточно збиток визначається лише після збирання врожаю. І страхові виплати відбуваються також після жнив. Якщо ж говорити про озимину, то вимерзання чи то випрівання посівів видно вже, коли зійшов сніг, і, якщо це передбачено договором, страхова компанія видає сільгоспвиробникові кошти на пересівання. Тому озимі культури страхувати вигідніше.
А у разі добровільного страхування сільгосппідприємство і страхова компанія, за обопільної згоди, повинні самі внести всі ці питання в договір страхування.
— Чи зважають страховики на те, що втрати врожаю можуть статися і з вини сільгоспвиробника, який усе одно захоче отримати компенсацію?
— Тут, знов-таки, якщо подивитися на обов’язкове страхування, то ним передбачено, що обсяг урожаю, який було втрачено внаслідок безгосподарності страховими компаніями, не відшкодовується. Отож страхові компанії, як правило, за договором страхування додають технологічну карту. Дехто іноді говорить, що ця технологічна карта заскладна, що нині, за браку коштів, технології важко дотримуватися. Проте, з мого досвіду, технологічна карта може бути і простою. І страхова компанія відстежує, щоб усі етапи, передбачені цією картою, були виконані.
Звісно, страхова компанія має експертів: у її штаті зазвичай є агроном, спеціаліст з аграрної економіки тощо.
До процесу встановлення факту настання страхового випадку можуть бути залучені і районні метеостанції: вони також можуть видати довідки і підтвердити факт стихійного явища. І такі довідки страхувальникові треба збирати. Це все оговорюється в договорі. Його треба уважно читати, і якщо сільгоспвиробник вважає, що умови настання стихійних явищ конкретизовані недостатньо, то їх слід конкретизувати.
— Наскільки широко поставлено в Україні страхування інших сільськогосподарських засобів виробництва: тварин, споруд тощо?
— Тварин страхували і страхують, але переважно як заставу при взятті кредиту. Але ті, хто вирощує племінну худобу, страхують тварин також, бо вклали у їх вирощування великі кошти.
Що ж до споруд, то для їх страхування потрібен достатній рівень фінансового добробуту господарства. Напевно, коли у майбутньому сільгоспвиробники матимуть більше грошей, вони страхуватимуть і споруди.
— Чи цікаво страховим компаніям займатися страхуванням сільгосптварин?
— Цікаво, але страхові компанії поки що вивчають статистику цієї галузі. А вивчивши статистику, визначатимуться з тарифами. Але цей ринок був і буде значно вужчим порівняно зі страхуванням урожаїв.
— Чи цікавить український ринок аграрного страхування іноземних страховиків, і чи не чинять вони конкурентного тиску на наші страхові компанії?
— Я думаю, нині такої проблеми ще не існує. Але водночас кілька спеціалізованих іноземних компаній виявляють активний інтерес до страхування врожаїв в Україні. Я можу назвати, зокрема, Partner Re — відому у фінансовому світі швейцарську перестрахувальну компанію. Вона регулярно, приблизно раз на квартал, проводить семінари з українськими страховими компаніями, контактує з Мінагрополітики. А нинішнього року вони виступили з ініціативою створити на своїй базі перестрахувальний пул разом з компаніями, які працюють на аграрному ринку. Це питання вивчається. Є компанії, що зацікавилися цією ідеєю, інші ж вважають, що українські страховики й самі можуть створити такий пул.
Виявляє інтерес до нашого ринку відомий страховий брокер — компанія March. Раніше страхувати врожаї намагалася також компанія Williss, проте нині вона чомусь відійшла.
Також цікавий проект хоче запровадити Світовий банк. Сутність його ось у чому. Береться певний ризик, скажімо, дощ. І якщо в даному регіоні випадає кількість опадів понад обумовлену, то, незалежно від впливу на врожай, страхувальник одержує страхову виплату. Це називається індексне страхування. Причому гроші виплачуються одразу після того, як відбулося природне явище. Але я знаю, що нині індексне страхування працює в країнах з не дуже розвиненою економікою — Мексиці, Марокко та інших. Світовий банк сподівається, що воно працюватиме і в Україні. Причому страхові поліси виконуватимуть не лише функцію договору, а й функцію цінного паперу. Тобто їх можна буде продавати, заставляти і так далі. Проте, на мою думку, цей проект в Україні піде важко, бо немає чіткої кореляції між кількістю опадів і врожайністю. До того ж, немає необхідної мережі метеостанцій, які б фіксували кількість опадів у кожному конкретному регіоні.
Отож про якусь конкуренцію з боку іноземних компаній поки що говорити не можна. Бо навіть якщо вони прийдуть сюди, то повинні будуть створити інфраструктуру в областях та районах України, тому що без інфраструктури працювати на ринку страхування врожаїв дуже складно. І ще, як кажуть у компанії March, український аграрний ринок недостатньо капіталізований: немає тих капіталів, які могли б бути цікавими для потужної компанії.
— Який прогноз щодо розвитку ринку страхування сільськогосподарських ризиків можна зробити на найближчу перспективу?
— І далі йтиме природний відбір компаній, що залишаться на цьому ринку. Думаю, їх кількість зменшиться, “виживуть” лише потужні. І сільгоспвиробники, і страхові компанії до процесу страхування підходитимуть відповідальніше. Але я вважаю, що зміни стануться лише тоді, якщо держава не просто декларуватиме свою підтримку страхуванню врожаїв, а й надасть конкретну фінансову допомогу у вигляді часткової компенсації сільгоспвиробникам сплачених страхових премій. У цьому разі страхування набуде динамічнішого розвитку.
А нашу Асоціацію страхові компанії хотіли б бачити у майбутньому інструментом проведення моніторингу і збору інформації, нагромадження статистики про стихійні явища у сільському господарстві України.
Запитував Павло Коротич