Ринок сільгосптехніки: погляд у майбутне
Ринок сільгосптехніки: погляд у майбутне
Скориставшися нагодою — щорiчною сiльськогосподарською виставкою “Агро”, —
ми вирiшили поцікавитись у керiвникiв великих українських i iноземних машинобудiвних компанiй проблемами i перспективами українського ринку сiльськогосподарської технiки.
Олексiй Скiчко, голова правлiння ВАТ “Херсонськi комбайни”: “Сьогоднi необхiднi довготермiновi кредити, принаймнi, для галузi сiльськогосподарського машинобудування, яка сьогоднi повнiстю занедбана. Вiдсутнiсть довгострокового кредитування та високi банкiвськi ставки практично паралiзують роботу машинобудiвних пiдприємств. Якби банкiвська ставка була 7–9%, як на Заходi, працювати було б можна, але коли вона перевищує 30%, навантаження на пiдприємства виявляється завеликим.
По-друге, в лютому був прийнятий закон України, в якому визначено п’ять факторiв, якi допоможуть вирiшити проблему. Так, згiдно iз законом, на розвиток сiльськогосподарського машинобудування в Державному бюджетi видiляється 1% загальної суми бюджету. На вiдмiну вiд попереднiх рокiв, мова тепер йтиме про реальнi кошти. Наприклад, минулого року на розвиток галузi передбачалося 2,7 млрд грн. Але цi кошти залежали вiд повернення боргiв за технiку, поставлену в попереднi роки. Фактично в минулому роцi було повернено 43–44 млн грн. Нині за суми Державного бюджету в 48 млрд грн у галузь повинно надiйти бiльше 400 млн грн. Таких коштiв у сiльськогосподарське машинобудування за останнi десять рокiв не надходило.
У груднi 2000 року ми пiдписали договiр з НАК “Украгролiзинг” на виготовлення 1000 зернозбиральних комбайнiв, який передбачав фiнансування в розмiрi 470 млн грн. Але в 2001 роцi ми фактично виготовили та продали лише 107 комбайнiв, з яких лише 46 — за лiзингом на суму 24,6 млн грн. Ми запланували до виготовлення близько 300 зернозбиральних комбайнiв, 107 вiддали, а 200 залишилося на заводi у рiзних стадiях готовностi.
Наступним позитивним моментом є рiшення уряду про 30%-ве дотування з бюджету цiни сiльськогосподарської технiки. А законом передбачається 40%-ве дотування, тобто зменшення цiни буде ще суттєвiшим. Крiм того, на галузь сiльськогосподарського машинобудування також поширюється пiльгове кредитування, як i на сiльгоспвиробникiв.
Проте закон прийнято, а механiзму його реалiзацiї немає, необхiдно прийняти бiльше 20 iнших пiдзаконних актiв. Якщо не буде швидко знайдено механiзму реалiзацiї закону, то проблеми будуть перенесенi й на наступний рiк”.
Дмитро Сергiєнко, заступник директора з маркетингу та збуту ВАТ “Харкiвський тракторний завод”: “Прийнято, хоча й iз завеликим запiзненням, дуже прогресивний закон. Але ми бачимо кiлька проблем: невiдпрацьованiсть механiзмiв реалiзацiї прийнятого закону та обвал минулого року ринкiв зерна та цукру, через що сьогоднi в регiонах iснує проблема віднайдення 70% цiни техніки для її придбання. Селяни не мають можливостi сплатити навiть цi 70% цiни за технiку. Розумiючи це, ми домовилися з банками “Аваль” i “Приватбанк” стосовно надання кредитiв на решту 70% вартостi технiки. Наприклад, банк “Аваль” готовий надати кредит в розмiрi 50% цiни трактора, але трактор одразу потрапляє у заставу. Тобто, зрештою, сiльгоспвиробник має знайти не 70% вартостi, а лише 30–40%. А це вже реально — такi кошти знайти набагато легше.
Але тодi виникає питання: чому за цих умов проглядається слабкий попит на нашу технiку з боку областей? Сьогоднi нам дуже важко визначити кiлькiсть машин, якi пiдлягають замiнi. На близько 30–40% наших тракторiв у вiцi 15–27 рокiв треба ремонтувати трансмiсiї та встановлювати росiйськi двигуни ЯМЗ, що означає вiдсутнiсть попиту на новi трактори десь протягом наступних 5 рокiв. Той старий Т-150К цiлком влаштовує наших сiльгоспвиробникiв, навiть за практично повної вiдсутностi комфорту в кабiнi. I одночасно ми говоримо про перевищення пропозицiї нашої продукцiї над попитом в Українi.
Ємнiсть ринку тракторiв в Українi за найкращих умов становить 12–14 тис. одиниць щороку.
Сьогоднi ми вбачаємо вирiшення проблем у виходi на зовнiшнi ринки, у першу чергу — в колишнi країни СНД. Наприклад, цього року трактор ХТЗ пройшов випробування в Казахстанi”.
Можливо, у захiдних компанiй в Українi справи йдуть краще? Кiлька рокiв тому вiдбулася масова поставка iноземної технiки пiд гарантiї українського уряду. Всi добре пам’ятають закупку понад 1000 зернозбиральних комбайнiв i 650 тракторiв фiрми “Джон Дiр”, 400 зернозбиральних комбайнiв i 100 тракторiв фiрми “Кейс”. Крiм того, минулого року селяни зiбрали великий урожай зерна, двi третини господарств закiнчили рiк з прибутками, отже, з’явилися грошi.
Микола Трофименко, генеральний директор компанiї “Амако” — офiцiйного дистрибутора компанiї “Джон Дiр”: “Питання є вкрай складним, i однозначної вiдповiдi просто немає. На словах держава виступає за все добре, а на дiлi селянин у цьому морi безгрошiв’я не знає, що робити. Кредитнi схеми не працюють: ставки великi, а грошi “короткi”. А складна сiльськогосподарська технiка окуповується, щонайменше, за два роки. Тобто можна говорити, що в Українi вiдсутня полiтика технiчного забезпечення сiльського господарства.
Великi компанiї, якi прийшли в сiльськогосподарське виробництво, вже звертаються до нас за технiкою. Але все одно обсяг продажів технiки рахуємо на одиницi.
Захiднi компанiї до цього часу очiкували, що, зважаючи на величезний аграрний потенцiал України, вона сама зможе вирiшити свої проблеми, що українець зрозумiє, що краще надати перевагу якостi, анiж цiнi. Але нiчого не виходить: Україна сидить на мiлинi”.
Сергiй Iванов, вiце-президент концерну “Лан”: “Два роки тому концерн “Лан” випускав до 50 комбайнiв на рiк. Потiм вiдбувся спад — випуск комбайнiв скоротився до десяти одиниць на рiк. Державнi лiзинговi компанiї практично припинили роботу з нами. Якщо найближчим часом не буде вирiшено проблеми вiтчизняного сiльськогосподарського машинобудування, то ми його просто втратимо”.
Олександр Грiдiн, виконавчий директор, фiрма “Амазоне-Україна”: “У минулому роцi на ринку сiльськогосподарської технiки вiдчувалася якась стабiльність. А цього року — як обрiзало.
У великих компанiй, якi обробляють десятки, а то й сотнi тисяч гектарiв землi, часто не вирiшенi питання органiзацiї та пiдбору кадрiв. Цi компанiї прийшли в сiльське господарство з iнших галузей. Але я не розумiю, навiщо це їм потрiбно: поклавши грошi в банк, гарантовано отримуєш 12% у валютi, а от сiльськогосподарське виробництво є дуже ризикованим бiзнесом: можна отримати 20%, але вночi погано спатимеш”.
Сергiй Грiнченко, керуючий з розвитку продажів в Українi, корпорацiя АГКО: “Перспективи для iноземних компанiй в Українi — величезнi.
Поставка iмпортної технiки пiд гарантiї уряду була дуже великою помилкою. Це лише дискредитувало iдею новiтнiх технологiй в Українi. Нашi конкуренти, одержавши грошi, не виконали тих зобов’язань, якi передбачає продаж технiки на таку велику суму.
Корпорацiя АГКО є єдиною компанiєю, яка за власнi кошти ризикнула в 1997 роцi поставити технiки на 20 млн дол. Але компанiя прийшла на ринок України завчасно, коли ще не сформувався власник землi, її господар. З прийняттям законiв стосовно купiвлi-продажу землi прийде серйозний захiдний капiтал, який привезе з собою захiдну технiку. Ми чекаємо на той час, коли в селянина з’являться справжнi грошi. Тодi вiн почне купувати ту технiку, яку вiн знає i до якої звик.
Сьогоднi в сiльське господарство прийшло багато бiзнесменiв, якi заробили грошi, наприклад, у нафтовому секторi, металургiї. Саме вони сьогоднi є нашими основними клiєнтами. Зрозумiло, що ми вiдчуваємо серйозну конкуренцiю з боку iнших виробникiв технiки, у тому числi й росiйських.
Для сiльськогосподарської технiки важливою є надiйнiсть. Комбайн працює в сезонi 2–3 мiсяцi, навiть один день простою коштує дуже багато. За цих умов вигiднiше витратити бiльше грошей на надiйну технiку, нiж зекономити, а потiм втрачати грошi через простої в роботi”.
Доктор Вольфганг Фокк, керiвник вiддiлу продажів у Схiднiй Європi, фiрма “Лемкен”: “З року в рiк ми сподiваємося, що український уряд знайде якiсь шляхи вирiшення проблеми механiзацiї сiльського господарства. На жаль, ми змушенi констатувати, що фiнансовий стан сiльгосппiдприємств погiршився. Додайте до цього перешкоди, якi виникають при iмпортi iноземної технiки. Крiм того, з боку української держави не видно бажання розвивати спiвробiтництво iз захiдними машинобудiвними компанiями.
Порiвнюючи Україну та Росiю, менi здається, що Україна багато рокiв тупцює на мiсцi. Я не розумiю, чому українськi сiльгоспвиробники не в змозi купувати технiку, адже два роки поспiль у сiльському господарствi спостерiгається зростання.
Нарештi, я мушу сказати, щоразу, коли в Українi вiдбуваються вибори, економiчне життя завмирає. Нiхто не в змозi приймати рiшення, нiхто не хоче iнвестувати. Починаючи з лютого, ми не отримали якогось серйозного замовлення на поставку технiки. Але ми залишаємося оптимiстами, оскiльки розумiємо значення механiзацiї для сiльського господарства України, а наша технiка тут має дуже гарну репутацiю.
Ми уважно придивляємося до великих компанiй, якi обробляють великi площi земель в Українi. На ринку зернозбиральних комбайнiв вiдчувається пожвавлення. А от на ринку грунтообробної та посiвної технiки ми спостерiгаємо стагнацiю. У сiльське господарство прийшло багато нових людей, якi є дуже далекими вiд нього”.