Херсонщина ризикує взимку залишитись без овочів

До війни на Херсонщині збирали 1-1,3 млн тонн городини на рік, маючи потенціал наростити врожаї до 3 мільйонів. За оцінками експертів, цьогоріч обсяги можуть виявитися менш як 500 тисяч тонн. І це ще оптимістичний прогноз.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на golos.

Городина, вирощена на місцевих плантаціях, сьогодні залишається найдешевшим, тому і найдоступнішим для масового споживача продуктом на ринках окупованої Херсонщини — адже вивозити її виробникам нікуди.

Однак теперішня доступність уже взимку може обернутися дефіцитом та катастрофічною дорожнечею навіть загальнодоступного «борщового набору». Причина одна: після різкого падіння цін на тепличний урожай навчені гірким досвідом городники різко скоротили площі під польовими овочами.

«Закупівельні ціни нині не те що обурливо низькі. Вони просто сміховинні, у рази нижчі від собівартості. За кілограм раннього буряку дають не більш як 2-3 гривні, моркви — 3-4, ранньої цибулі — 4-8 гривень. Аби не розоритися з такими «доходами», змушений був урізати площі під городину на дві третини. Те, що залишається, — переважно для внутрішнього споживання: і самому щось треба їсти, і робітників з їхніми родинами до нового врожаю годувати, — розмірковує фермер з Каховського району.

Таке саме рішення про радикальне скорочення овочевих плантацій прийняли й інші їх власники, а відтак, узимку з «борщовим набором» на ринках Таврії буде сутужно. Війна внесла свої поправки у продовольчу безпеку.

На додачу, у керівника успішного колись фермерського господарства виникла додаткова проблема — вирощене немає куди подіти. Адже, окрім городини, фермер на зрошенні намолотив непоганий врожай озимої пшениці та ячменю — до 40 центнерів з гектара. Але не продав нічогісінько: більш як 2-3 тисячі гривень за відбірне зерно ніхто не пропонував. Тож довелося усе збіжжя закласти на зберігання, заповнивши засіки вщерть. І що далі — не зрозуміло: адже за півтора місяця треба збирати сою. Куди її подіти, якщо всі сховища забиті пшеницею та ячменем, хтозна...