Як керівник господарства вирішив припинити крадіжки і що з того вийшло

Чергова розмова з фермером на умовах анонімності. На цей раз — про крадіжки з боку персоналу, спробу їх припинити і невичерпну хитрість українського селянина.

«Пропозиція»:

Розкажіть, будь ласка, про «гарячу» ситуацію на Вашому підприємстві, яка, власне, й змусила зателефонувати до редакції.

Керівник:

На сьогодні ми обробляємо близько 3,5 тис. га землі у трьох районах Кіровоградщини. Агробізнесом займаємося з 2004 року. Протягом тривалого часу ми вже відпрацювали технології вирощування культур, навчилися отримувати стабільні врожаї, незважаючи на екстремальні погодні умови. Усе б нічого, та, на жаль, по цей день є одна проблема, від якої дієвого рецепту не існує. І тому зазвичай ми сприймаємо її, швидше, навіть не як проблему, а як неминучість, із якою варто змиритись.

Це крадіжки на виробництві. Побороти їх практично неможливо, можна хіба що мінімізувати. На початку нашого господарювання кінцевим продуктом діяльності був вирощений урожай, а кінцевою метою — вчасно і вдало його зібрати. Та виявило ся, що цієї агрономічної «класики» замало для успішного господарювання. Треба ще цей урожай зберегти. І не від польових шкідників: «невидимого ворога» — хвороб, чи від «зелених розбійників» посівів — бур’янів, а чи від повзучо-крила того «нашестя». Ні, з цим ми давно навчилися боротись, і доволі успішно. Значно важче боронити вирощене від шкідників із родини «двоногих» ряду приматів.

А логіка, звісно, проста як двері — «бери все, що можна взяти». Дарма, що воно чуже. Тож коли розпочиналися жнива, ми наймали працівників із охоронної фірми, і вони «несли службу» всюди — і в комбайні, і в машині, яка перевозила збіжжя, і на ваговій. Для нас, як і для керівництва більшості господарств, було важливо запобігти, скажімо, відвантаженню зерна «на сторону».

«Пропозиція»:

Хіба проблеми були тільки з крадіжками зерна?

Керівник:

Питанню контролю обігових засобів тоді ще не приділяли значної уваги. А з приходом на український ринок європейських виробників сільськогосподарської техніки процес контролю щодо витрат палива, мінеральних добрив, насіння та інших засобів став більш-менш оптимізованим. Відтепер, працюючи на тракторі, з допомогою GPS-технологій можна проконтролювати, яку площу він обробив, як рухався полем, скільки палива було витрачено. А в разі, як що його залишки кудись поділись або тракторист заїжджав «на калим» — все чітко відслідковувалось, і докази були — мов на долоні, як кажуть, і до ворожки не ходи.

Перші такі проворні любителі поживитись за чужий рахунок були як той Хома невіруючий — їм ніяк не вкладалось у голові, що їх можна контролювати «з космосу». Та факти — річ уперта. І особливо заядлих на науку іншим довелося звільнити з роботи.

«Пропозиція»:

 І яка була тактика ведення боротьби зі «слабкими на руку»?

Керівник:

Раніше як було? Селяни сіяли тоді, коли сіяв колгосп… От якось ми придбали першу сівалку точного висіву для просапних культур, закупили відповідно до норми висіву 80 т посівних одиниць насіння кукурудзи на засівання 70 га. Висіяли все — аж проблема: виявилося, що у наших сіячів не вистачило тоді на заплановану площу 12 мішків кукурудзи (хто ж із них знав, що ці «кляті капіталісти» таку розумну техніку виробляють, яку не обдуриш, як колишнього голову колгоспу?!) Тоді я їм сказав, що в кращому випадку звільню їх, у гіршому — змушу відповідати перед законом. І що ви думаєте — наступного дня уже не вистачало не 12, а трьох (9 мішків за ніч благополучно «знайшлися»). Ось так, крок за кроком, виробляли у своїх працівників звичку працювати чесно. Звісно, до кінця подолати прояви крадіжок не вдалося (та й навряд чи це взагалі можливо на цьому етапі розвитку нашого суспільного життя), але кількість таких випадків та обсяги «пропаж» значно зменшились, і економічну користь для господарства вже відчутно.

«Мотивація не красти в агрофірмі має бути не тільки у робітників підприємства, а й у пайовиків. Кожен пайовик повинен розуміти: якщо господарство працює ефективніше, то й він отримає більше».

Тож поки сільське господарство у країні набирало останнім часом все потужніших обертів, процес крадіжок нам вдалося певним чином значно зменшити. І потроху в свідомості наших працівників також відбувались позитивні зміни, адже разом із прибутками нашого господарства зростали й їхні особисті статки. Люди зрозуміли, що красти їм невигідно — і ризик втратити роботу великий, і  зарплати менші… Ось так, як то кажуть, не бичем, так калачем, нам вдалося зламати нашу українську натуру з її викривленою психологією власника і «дбайливого» ставлення до всього, що якось «не так лежить».

І в цьому нам дуже допомогли сучасні системи контролю. Ну й, звісно, отой «калач» — стимуляція вищими заробітками.

Але є одне «але»… У зв’язку з економічною ситуацією в Україні останній раз ми підвищували зарплату працівників півтора роки тому. І сьогодні всі розуміють, що найближчим часом вона підвищуватися не буде, але ж і альтернативної роботи в селі не знайти, а грошей-то хочеться все більше. Тож не приборкана до кінця ця далеко не краща звичка нашої ментальності знову «пробудилася», і у деяких працівників відкрилися незвичайні таланти до вироблення таких «високих технологій», яких навіть і у Європі не бачили. Ось такі метаморфози!

«Пропозиція»:

Заінтригували… Чим же ми можемо здивувати Європу?

Керівник:

О, наш народ дивувати вміє. Кмітливості людям не позичати, а потяг до винахідливості українцям завжди був притаманний. Бо ж саме життя вчило пристосовуватись, щось метикувати, вдосконалювати і — виживати.

Отже, про все по черзі. В господарстві є 5 зернозбиральних комбайнів, 3 з яких придбали у 2008-му , решту — в 2012 році. Взяли на них працювати молодих працівників, які взагалі не мали досвіду роботи на імпортній техніці (адже, як кажуть, легше дурня навчити, аніж розумного перевчити) та вивчили їх. Із системою контролю в сучасних імпортних комбайнах знайомі всі, хто хоч раз сидів у такому. Окрім показника витрати пального, на комп’ютер також виводяться дані про обмолочену площі, фактичну врожайність та інші. «Обвести» комп’ютер, здавалось би, в принципі неможливо. Теоретично. Проте практика показала зовсім інше.

З досить цікавою ситуацією ми зіткнулися торік, а саме коли почали молотити соняшник на одному з полів площею 320 га. Для оперативного збирання було задіяно 4 з 5 комбайнів. Буквально наступного дня, після закінчення збирання соняшнику, від знайомого фермера, що господарював у іншій місцевості, надходить інформація про те, що один з моїх комбайнерів запропонував йому дешевше на чверть від ринкової ціни купити 20 т соняшнику. Я у нього спитав, чи не сплутав він цього продавця з кимось іншим. Виявилося, що ні.

Неймовірно! Знаєте, 20 т — це не 20 мішків, тут справа куди серйозніша. Тоді довелося «неформально» поспілкуватися з комбайнером. І що виявило ся? У цього комбайнера є непоганий знайомий, який раніше працював у сервісному центрі з ремонту та обслуговування сільгосптехніки і, зокрема, він займався обслуговуванням електроніки. Під час обідньої перерви в полі мій підопічний віддав зернозбиральний комбайн у його «умілі руки», і той за 15 хв зробив неможливе — «перепрошив» електронний модуль, який відповідав за показник урожайності соняшнику. В результаті на полі фактична врожайність була 29 ц/га, а комбайн під час збирання показував 26 ц/га. При цьому GPS-моніторинг показував, що все гаразд. А різницю комбайнер відвантажував «наліво». І якби не місцевий фермер, то й підстав «причепитися» до комбайнера не було б, адже, здавалося, «розумну» техніку не обдуриш. Не знаю, чи вдалося б тоді мені відгадати загадку: куди поділися мої центнери… Отож-бо винахідливості українців немає меж.

Цю ситуацію ми детально описали безпосередньо представникам європейського виробника зернозбиральних комбайнів із проханням якось зарадити повторенню таких випадків, так ті ніяк не могли повірити і взагалі відхрещувалися від самої можливості подібного. Мовляв, усі модулі електронного забезпечення у їхніх комбайнах під надійним захистом і «перепрошити» їх можливо лише на заводі з допомогою спеціальних програм. Тоді ми викликали офіційного дилера в господарство, щоб він цьому комбайну «промив мозок», тож сподіваємося, що цього сезону він працюватиме справно і не дасть обдурити ні себе, ні нас.

«Пропозиція»:

То які рекомендації зі свого досвіду Ви можете дати нашим читачам, аби застерегти їх від потрапляння у подібну ситуацію?

Керівник:

Можу дати корисну пораду тим, хто для збирання врожаю наймає комбайни «зі сторони». Адже перед тим, як доручити найнятим комбайнерам збирати ваш урожай, насамперед потрібно їхню роботу проконтролювати фізично, і не з допомогою готових звітів з монітора комп’ютера, а старим, дідівським методом — сівши за лист паперу зі звичайним олівцем у руках — і зробити потрібні підрахунки. І після цього проконтролювати його роботу впродовж хоча б перших двох годин, після чого порівняти результати його збирання з відповідними даними ще одного комбайна, щоб показник фактичної врожайності збігався з тим, що показує комп’ютер. Тоді можна довіряти таким клієнтам, інакше, окрім своїх працівників, вас ошукають ще й надавачі подібних послуг.