Для зростання економіки Україні потрібно більше витрат і попиту, - екс-міністр економіки
Для переходу до стійкого зростання економіки України необхідно точно визначити становище, що склалося в ній, і потім вирішити, що потрібно робити, а від чого варто відмовитися, пише propozitsiya.com за матеріалами Нового времени.
Економіка України тривалий час працює нижче своїх можливостей через слабкий попит, зазначає колишній міністр економіки, а нині голова ради НБУ Богдан Данилишин. Загальна кількість товарів і послуг, які споживачі готові купити, менше загальної кількості товарів і послуг, які виробники можуть запропонувати. У нас обмежують можливості зростання економіки саме невиробничі потужності.
І для переходу нашої економіки із серйозної рецесії, у якій вона опинилася в 2014-2015 роках, до швидкого зростання потрібно звернути увагу на точкове і селективне стимулювання попиту - споживчого та інвестиційного. Причому з максимальним акцентом на стимулюванні попиту на продукцію, вироблену в Україні.
При цьому випробуваний для звичайного кризового часу набір дій сприятиме консервації рецесії, ніж виходу з неї.
Зокрема, лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман писав про два парадокси, за яких логічні на перший погляд дії можуть мати несподівані негативні наслідки.
Це парадокс ощадливості і парадокс гнучкості.
Парадокс ощадливості є ситуацією, коли спроби більше зберігати приводять до того, що в результаті інвестиції знижуються. Українці, навчені кризою, мають багато заощаджень. Але вони не працюють на економіку і не перетворюються на інвестиції, оскільки через інфляційні ризики процентні ставки не знижуються. При цьому не зменшується вартість кредиту для компаній.
Для економіки України вигідний гравець, який вирішує не менше витрачати, а нарощує свої витрати. Він може допомогти як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Тепер про парадокс гнучкості. Традиційне уявлення говорить про те, що для збільшення обсягів продажів товару потрібно знизити його ціну. Але для цього за профіциту пропозиції робочої сили, що спостерігається в Україні, потрібно знижувати зарплати. Однак таке зниження зарплат може набути змагального характеру і від цього вже ніхто не отримає порівняльних переваг. Навіть більше, зниження зарплат, ймовірно, може призвести до підвищення безробіття. У підсумку споживчий попит буде скорочується і призведе до нового витка кризи.
Є як мінімум один гравець, який повинен усе це брати до уваги - держава. Аналіз прикладів виходу країн з глибоких рецесій вказує на обґрунтованість фіскальних стимулів - підвищення держвидатків або трансферів, або, як варіант, таке зниження податків, яке сприятиме зростанню витрат приватного сектора економіки.
Держборг у такій ситуації не витісняє приватні інвестиції, оскільки він може привести до нарощування обсягів приватного інвестування - адже сильніша економіка дає підприємствам більше мотивів для розширення виробництва.