Зернова катастрофа’2010: чума на обидва ваші доми!

У портах України стоять завантаженими зерном дев'ять кораблів. Корабель, зафрахтований компанією "Топфер", заарештовано. Митники пояснюють це тим, що в супровідних документах якість зерна (а отже, його ціну) завищено для того, щоб отримати завищене відшкодування ПДВ.

Зразки зерна з кораблів надсилають до Києва (в середньому 500 км від портів) у Науково-дослідний інститут судових експертиз, фахівці якого не мають ані досвіду, ні потрібного обладнання та реактивів для проведення відповідних аналізів.
То що ж, люди добрі, діється?
Загальна відповідь є надзвичайно простою: абсолютна некомпетентність влади, неспроможної працювати в ринкових умовах. Я не применшую спроможності вищого керівництва держави господарювати в одній окремо взятій вугледобувній і металургійній галузі країни. Але керувати цілою країною - це вже інші масштаби. Щоправда, й попередники нинішніх правителів теж доклали (або, точніше, не доклали) рук до вирішення проблем зернової галузі. За 19 років незалежності так і не створено ф'ючерсної біржі, яка давала б виробникам прогноз цін на зерно та захищала їх від цінових коливань; не створено як альтернативний варіант потужних державних торговельних компаній (ДАК "Хліб України" - багаторічний банкрут, Аграрний фонд - немічний, Держрезерв - структура, з якої крадуть кому не ліньки без жодних для себе наслідків. Усі ці балачки про інтервенції - ще одне окозамилювання).
За планами цього року, Аграрний фонд мав закупити 6 млн тонн зерна, а станом на середину серпня йому вдалося закупити вшестеро менше, бо грошей у нього катма.
Але справжню причину блокування експорту зерна можна висловити одним словом: вибори! Наприкінці жовтня мають відбутися вибори до місцевих рад. Правляча коаліція на чолі з Партією регіонів не спромоглася виконати жодної з обіцянок, які давала напередодні президентських виборів. Усе відбувається з точністю до навпаки: ціни на газ для населення зростають, восени очікується підвищення комунальних тарифів, тиск на малий бізнес посилюється, про оголошені податкові канікули вже забули, уряд стрімко влізає в борги перед МВФ, хоча обіцяв подолати кризу завдяки суто внутрішнім резервам. А тепер ще й загроза стрімкого зростання цін на всі продукти харчування: не тільки на хліб, а й на м'ясо, яйця, молоко, адже зростає ціна не тільки на зерно продовольче, але й на фуражне.
Блокування експорту зерна вже призвело до стрімкого (300-500 грн/т) падіння цін на цей продукт на внутрішньому ринку. А експерти, в зв'язку з обмеженням вивезення зерна за межі країни, прогнозують подальше падіння ціни на нього.
Ситуація просто анекдотична: експортери зерна благають уряд впровадити повну заборону на експорт. Чому? Найкраще за всіх на це відповіла російська журналістка Юлія Латиніна, пояснюючи повну заборону на експорт зерна з Росії (радіостанція "Эхо Москвы", 07.08.2010):
Ситуація в Україні схожа на російську як дві краплі води.
Чотири роки тому уряд Віктора Януковича теж два маркетингові роки (2006/2007 і 2007/2008) блокував експорт зерна з України. Першим віце-прем'єром тоді був Микола Азаров. Тепер кар'єра основних діючих персонажів пішла вгору, і ситуація повторилася, правда, на дещо новому діалектичному рівні. Нині уряд боїться ввести відкриту заборону на експорт зерна, оскільки 2008 року Україна стала членом Світової торговельної організації, і заборону можна вводити лише в умовах повної катастрофи. А якщо виявиться, що ніякої загрози самозабезпеченню України зерном не було, то Україні можуть "світити" такі штрафні санкції, що ніяких позик МВФ не вистачить. Отже, наші мудреці вирішили вдатися до політики саботажу.
На сьогодні експорт заблоковано через низку абсолютно надуманих умов, але й не заборонено. Уряд розмірковує: а чи не ввести нам експортні квоти, скажімо, 6 млн тонн загалом, з яких 2,5 млн цього року? Але такий захід є неприйнятним ні для зернотрейдерів, ні для виробників зерна. Зернотрейдерам, які не потраплять до "білого переліку", світитимуть величезні збитки, адже введення експортної квоти не є форс-мажором, і контрагенти вимагатимуть покриття збитків за непоставку товару. Крім того, який простір для корупції розкривається перед тими, хто вирішуватиме, кому дозволити експорт, а кому ні!
За нинішнього рівня споживання зерна в Україні, враховуючи потреби тваринництва, країні необхідно всього 25 млн тонн зерна. За очікуваного врожаю в 40-42 млн тонн і перехідних запасів у 5,5 млн тонн Україна може сміливо експортувати 15-17 млн тонн зерна.
З другого боку, експорт 6 млн тонн зерна не зніме надлишкового тиску на внутрішній ринок, і ціни неодмінно впадуть ще нижче. Хто у виграші? Тваринники, які купуватимуть зерно за копійки, навряд чи зменшивши ціни на свою продукцію. У виграші влада, яка напередодні виборів заявить: ми не допустили зростання цін на продукти харчування! А фермерів скромно зігнорують.
Але ця перемога влади буде пірровою: коли багато виробників зерна збанкрутує, наступного року виявиться менше бажаючих пограти в азартні ігри з владою, і перекваліфікуються вони на щось менш ризиковане, ніж вирощування зерна. Трейдери теж обходитимуть десятою дорогою Україну, шукаючи постачальників зерна в інших країнах світу. Адже фермери Аргентини, Австралії, Канади, США вже потирають руки, входячи на ринки, які полишає без бою Україна.
В Україну не тільки надійде менше валюти, вкрай потрібної для здійснення реформ, а й станеться суттєвий її відтік, коли зернотрейдери почнуть сплачувати іноземним контрагентам величезні штрафи у валюті. Після всього цього можна сміливо припиняти всілякі балачки про інвестиції в Україну.
Уряд і зернотрейдери: коли пани сваряться, в холопів лоби тріщать.
Закінчу я цю сумну статтю рядками з улюбленої мною книги "Ім'я рози" Умберто Еко:
"Значить, келар казав правду, посполиті завше платять за всіх, навіть за тих, хто промовляє на їхню користь, навіть за таких, як Убертин і Михаїл, які своїми словами покаяння штовхнули їх до заколоту!".
"Так воно й є, - сумно відповів мені Вільям. - А якщо тебе потішить якийсь промінь справедливості, скажу тобі, що одного дня ці два великі пси, Папа й цісар, помиряться й пройдуть по тілах менших собак, які вчепилися один в одного зубами, служачи їм".

Юрій Михайлов