Продовження телевізійних новин на ганку коло хати

Селяни теле- й радіоновини сприймають по-іншому - не так, як у Києві. Благо, побалакати про те - про се з журналісткою зі столиці на ганку коло хати охочих не бракувало. Не знаю, як їм, а мені від такого спілкування - користь: тема для статті. Ну, а привід поговорити чиновники, наділені владою, незважаючи на сезон відпусток, час від часу таки давали.
Взяти повідомлення про подорожчання з 1 серпня блакитного вогника "для населення" в півтора раза. Ця інформація напередодні спекотного останнього місяця літа холодним душем виплеснулася на наших громадян з голубих екранів. "Ощасливив" народ уряд, занепокоєний питанням "Де взяти грошей?". Високоповажні чиновники вирішили "братии" нас, поки ми тепленькі у відпустках. Грошей на проживання пообіцяв давати Міжнародний валютний фонд. Натомість хочуть, щоб населення більше платило за природний газ. Тугіше затягти паски доведеться ще й з 1 квітня наступного року. Як зазначено в Меморандумі між МВФ і Україною, тоді газ знову подорожчає для нас одразу на 50 відсотків. Тож 1 серпня - лише початок. Звідси висновок: яблуко від яблуні... Цього разу нинішній уряд від колишнього недалеко падає. А які гасла лунали... Мовляв, газ для населення не повинен дорожчати ні за яких умов, оскільки громадяни споживають не імпортне паливо, а видобуте в Україні. Але такі обіцянки звучали, доки нинішні високопоставлені чиновники перебували в опозиції. А прийшли до влади, тут уже: вибач - посунься...
Згідно з документом, надалі ціни змінюватимуться щопівроку, поки вартість газу для всіх категорій не зрівняють із ціною імпорту. Тож зарплати й пенсії середньостатистичних громадян навряд чи встигатимуть за комунальними тарифами.
До речі, чи то під вибори в місцеві ради, - а, може, так збіглося, - тільки телевізор у селі повідомив: за наші "газові" права в лавах політиків уже розгорілася неабияка боротьба. В окремих облрадах депутати категорично вимагають не підвищувати ціну на блакитне паливо. І полетіли звернення до Президента, КабМіну й Національної комісії регулювання електроенергетики... Те, що тарифи повернуть, - це навряд чи. А погаласувати привід є. Як кажуть: не дожену, так хоч зігріюся...
Новина про подорожчання газу, особливо серед селян, які встигли "газифікуватися", спричинила цілу дискусію. Причому оцінки такого непопулярного кроку неоднозначні. Були й такі, хто казав, що давно пора, досить політикам спекулювати на цьому питанні. Усякий товар повинен мати свою ціну. І згадували недалеке минуле, коли "несвідомі" громадяни, не обтяжені питаннями енергозбереження, випалювали за відкритих дверей і кватирок "належні" їм за субсидією кубометри газу. І все задля того, щоб у наступному періоді не скоротили обсяги субсидованого споживання. Он, мовляв, держава дотує газ і для нувориша, що звів собі двоповерховий особняк по-під столицею, й для бабусі, що тулиться в хатинці. "Напевно, - казали селяни-захисники урядових намірів, - у столиці плани, щоб відпустити ціни на газ, а таким бабкам платити адресні дотації. Тоді, нарешті, й наступить соціальна рівність".
А нині, розмірковували далі селяни, кому дорого - сокира є, дрова не перевелися... Та й електроенергія для сільського населення поки що по 22,5 копійки за кіловат. Якщо витратитися на сучасне обладнання та обігрівати своє житло "з розумом", то й платити за тепло доведеться не так багато, і в хаті стане комфортніше.
Інші виступали категоричніше: "Я вище за Януковича не скочу. Якщо раніше їли цілу картоплину, то тепер будемо половину, а другу половину продамо, щоб заплатити за газ", - зазначив у розмові глава родини, в якого значна частина заробленого йде на оплату навчання дочки у виші. І додав: "Під час опалювального сезону щомісяця використовуємо - для обігрівання будинку, готування їжі собі й корму худобі - близько 300 кубометрів газу, платили - в межах 150 гривень. Будемо, схоже, платити 300".
Великий резонанс був, коли прийшла новина з Росії про тимчасове призупинення, через можливий там дефіцит, експорту зерна. Мовляв, через це на світовому ринку тонна пшениці сягнула 250-270 доларів. А незабаром буде й усі 300. "Триста доларів помножити на курс 8 гривень за "зелений" - ого які гроші на праці бідного селянина спекулянти-перекупники наварюють!" - одразу підрахували селяни. При цьому співрозмовників мало цікавили особливості торгівлі зерновими й оцінки, скільки вміння й витрат треба докласти, щоб пшеничка, яка 1200-1400 гривень у полі, знайшла покупця хоча б по 250 доларів за тонну на світовому ринку. Ця новина, схоже, дісталася кожної сільської садиби, де тримають хоча б курей, а отже, цікавляться цінами на зерно. Обговоренню сприяв і час - саме в багатьох колишніх колгоспах "давали" колосові на паї.
За моїми спостереженнями, від пшениці майже ніхто не відмовлявся - запас, як відомо, зайвим не буває. Нічого, що в коморі лежить уже "про всяк випадок" до тонни торішнього й позаторішнього зерна, яке не встигають з'їдати ні господарі, ні худобина. Мішки із хлібною культурою врожаю'2010 зайвими не будуть. У разі чого - можна змолоти на борошно, адже ясно: з подорожчанням зерна буханець хліба ще до осені "непомітно" додасть копійок 30-50, а то й цілу гривню. І ніякі вибори в місцеві ради не допоможуть.
Утім, інформація з телеекранів про безпрецедентне зростання цін на зерно зробила свою справу. Чимало запасливих громадян, переймаючись питаннями, чи досить у країні зерна й чи вистачить його до наступного врожаю, кинулися скуповувати продукти першої потреби: борошно, макарони, - побоюючись їхнього неминучого подорожчання. При цьому підігріваючи одне одного начебто можливим голодом у Росії.
Раніше, зазвичай, у період збирання врожаю ціни падали, агропідприємства нарікали: доводиться витрачатися на зберігання зерна, щоб "не продавати у збиток". Цього року ситуація для багатьох несподівано змінилася. Продавати колосові ніхто не поспішає, сподіваючись на подальше внутрішнє зростання цін. На ринку складається дисбаланс: споживач хоче купити зерно, власник зерна продавати його не бажає. У такий спосіб зростання цін і підігрівають.
Утім, у всьому цьому можна відшукати й оптимізм: останні два роки для багатьох господарств ціни на колосові були мало не збитковими. А так - з'явиться стимул для подальшого розвитку.

Галина Квітка