Власників ОСГ позбавили навіть права бути безробітними

Факт…
Верховна Рада прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких Законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” (№ 799-VІ). Прийняті поправки до законів “Про особисте селянське господарство” та “Про зайнятість населення” штучно зараховують усіх жителів села, незалежно від того, хто вони є: вчитель, медик, інженер, робітник на підприємстві в райцентрі, у “члени особистих селянських господарств” і зачисляють до категорії зайнятого населення (ст. 8), бо нібито “робота в цьому господарстві для них є основною”.

…і коментар
— Це неправильно ні за логікою, ні за законом, — вважає Василь Ємчук, голова Городенківської райдержадміністрації Івано-Франківської області. — Адже у 1992-1996 роках землю виділяли мешканцям сіл і селищ для ведення особистого підсобного господарства, що давало їм змогу вижити в ті нелегкі часи, вирощуючи городину, корм для худоби. Праця ж тут не була основною, і доходи з цих ділянок не мільйонні (ніхто із селян ще не став на землі мільйонером).
Свої наділи селяни отримували відповідно до поданих у сільраду заяв згідно зі ст. 56 Земельного кодексу України, де записано: “Для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати один гектар. Збільшення розмірів земельних ділянок до 2 гектарів може проводитись за погодженням з обласною радою народних депутатів”. На це є рішення сільських рад.
А в ст. 58 Конституції України записано, що Закон зворотної сили не має. І ніхто не може бути членом особистого селянського господарства, оскільки він зафіксований як член сім’ї у погосподарській книзі сільської ради, і землю одержав для підсобного господарства. А для чого було прийнято Закон України “Про особисте селянське господарство”? Щоб якось підтримати селян після ліквідації колгоспів. Нагадаю, відповідно до указу президента Леоніда Кучми від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”, люди масово виходили із земельними і майновими паями з колишніх колективних господарств. До пенсії їм залишалися лічені роки і, щоб їх якось захистити, Верховна Рада й ухвалила Закон “Про особисте селянське господарство”.
За цим Законом член особистого селянського господарства сплачував внески до Пенсійного фонду, інших соціальних фондів, йому йшов трудовий стаж, держава мала можливість підтримати його фінансово. Праця на землі з весни до осені була основною, але доход — мізерний. Таким господарствам видавали державні акти на землю, де записано її цільове використання: “для ведення особистого селянського господарства”. Згідно із законом такі одноосібники мали можливість взяти в банку кредит.
Тепер всі мешканці містечок, сіл, селищ, які мають у користуванні від одного до двох гектаров землі, також вважаються членами особистих селянських господарств, робота в яких є основною. А раз основною, то ти не безробітний.
Сьогодні жодна людина в районі, і не тільки в Городенківському, а по всій Україні, не може стати на облік із безробіття в центрі зайнятості без довідки, що вона не є членом особистого селянського господарства. Сільські голови її не видають (хоча є рішення виконкомів 1992-1996 років, що ці люди отримали відповідні ділянки для ведення особистого підсобного господарства), щоб не потрапити під дію корупційних статей Цивільного й Кримінального кодексів України.
У сільських радах у погосподарських книгах на 2006-2010 роки в таблиці V “Земля у приватній власності та оренді членів домогосподарства на 1 січня”, в пункті 1.2 записано “...для ведення особистого селянського господарства” (а для ведення підсобного господарства графи немає). Хоча земля була видана для ведення саме підсобного господарства.
І ось що маємо. Молодого чоловіка з села звільнили з основної роботи в будівельній фірмі Івано-Франківська, дружина теж потрапила під скорочення в дитячому садку. Обоє прописані біля батьків у селі і автоматично стали членами “особистого селянського господарства”. Як наслідок, соціальну допомогу з безробіття одержати не можуть, бо закон забороняє брати таких людей на облік. Довідки про зарплату чи перебування на обліку в центрі зайнятості у них немає, а отже, немає й допомоги, яку сплачує держава на дітей (а їх у родині троє). Що їм робити? Кого “полюбити” за це з урядовців? А таких родин і таких конкретних прикладів сьогодні в районі багато. Як їх позитивно вирішити? Яким чином посприяти закріпленню молоді на селі?
Я розумію, що коштів на виплату соціальної допомоги з безробіття в державному Центрі зайнятості обмаль, але відмовити у взятті на облік і наданні статусу безробітного не має права ніхто, бо це — норма Конституції.
Зважаючи на сказане вище, прошу народних депутатів дослухатися думки сільських громад і відповідним законом Верховної Ради внести зміни й розділити два типи господарств: особисте селянське й особисте підсобне; визначити порядок їхнього створення та виходу з них; внести відповідні зміни в Земельний кодекс, а також в Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затверджені Держкомстатом України за №487/10767 від 11.05.2005 року.