Вартість доставки української агропродукції альтернативними маршрутами після скорочення морського експорту становить $80–100 за тонну залежно від культури та напрямку. Через це експорт окремих видів зерна, зокрема пшениці, стає економічно невигідним. Про це в інтерв’ю Mind повідомив генеральний директор «ТАС Агро» Олег Заплетнюк.
За його словами, логістичні витрати зросли як на дунайському напрямку, так і під час перевезень через західний кордон. На Дунаї ситуацію ускладнюють черга приблизно із 70 суден і низький рівень води. Додатковий тиск на вартість фрахту та страхування створюють атаки в нейтральних водах, а також у водах Румунії та Болгарії.
Зміна маршрутів помітна у структурі українського експорту. У жовтні 2025 року через порти Одеси було відвантажено 3,5 млн тонн агропродукції, тоді як на західний кордон припало 273 тис. тонн, а на дунайські порти — 60 тис. тонн. У жовтні 2026 року обсяги експорту через Одесу скоротилися до 158 тис. тонн. Натомість через Дунай відвантажили 842 тис. тонн, а через західний кордон — 1,1 млн тонн.
За оцінкою Заплетнюка, сухопутний напрямок став важливішим для агрокомпаній, особливо тих, чиї виробничі потужності розташовані на заході країни. Автомобільні перевезення дають змогу працювати з невеликими партіями продукції та знаходити покупців поблизу кордону. Однак для «ТАС Агро», найближчий до кордону Західний кластер якої розташований на Вінниччині, така логістика також залишається дорогою.
Окремою проблемою є зростання вартості пального. За словами керівника компанії, дизельне пальне подорожчало зі 52 грн/л до 100 грн/л порівняно з періодом до блокування портів. Це додатково збільшує витрати на доставку зерна до покупців.
Перевезення пшениці з Вінниччини через дунайські порти до Констанци обходиться у $80–100/т. У цю суму входять доставка залізницею або автомобілем, оплата баржі, а також завантаження й розвантаження. Доставка через західний кордон до кінцевого споживача коштує приблизно стільки ж.
За таких умов рентабельність експорту залежить від маржинальності культури. Заплетнюк зазначає, що доставка ріпаку до заводу в Німеччині залишається прибутковою завдяки вищій вартості продукції. Натомість логістичні витрати на пшеницю можуть перевищувати економічно прийнятний рівень.
Ситуацію ускладнюють також пошкодження залізничної інфраструктури, скорочення кількості тепловозів через обстріли та тривале проходження вагонів через західний кордон, яке може тривати майже місяць.