За останнє десятиліття світова торгівля свіжими яблуками скоротилася більш ніж на 20%. Водночас окремі країни суттєво збільшили закупівлі цієї продукції. Найбільший приріст імпорту зафіксовано в Індії, В’єтнамі та Бразилії, які разом наростили середньорічні закупівлі приблизно на 369 тис. тонн. Про це йдеться в аналізі Андрія Ярмака, економіста Інвестиційного центру Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).
Експерт порівняв середньорічні обсяги імпорту свіжих яблук за 2016–2018 та 2022–2024 роки. Використання трирічних середніх показників дозволило зменшити вплив коливань урожайності, погодних умов і тимчасових порушень торгівлі.
Імпорт яблук зростає в Азії та Латинській Америці
Найбільше імпорт яблук збільшився в Південній Азії — приблизно з 363 тис. до 491 тис. тонн на рік. Приріст становив 128,5 тис. тонн, або 35%. У Південно-Східній Азії закупівлі зросли майже на 89 тис. тонн, або на 13%.
Латинська Америка та Карибський басейн збільшили середньорічний імпорт приблизно на 55 тис. тонн, Західна й Центральна Азія — на 35 тис. тонн. В Африці на південь від Сахари приріст становив близько 31 тис. тонн, або майже 20%.
Натомість традиційні ринки скорочували закупівлі. Європа зменшила середньорічний імпорт яблук приблизно на 541 тис. тонн, або майже на 20%. У Північній Америці скорочення становило 116 тис. тонн, або близько 30%, а в Північній Африці — приблизно 35 тис. тонн.
За оцінкою Ярмака, перспективи експортерів дедалі більше залежать від конкретних країн, а не загальної динаміки регіонів. Зокрема, приріст імпорту в Індії, В’єтнамі та Бразилії окремо перевищив загальний приріст у відповідних регіонах, оскільки інші країни одночасно скорочували закупівлі.
В’єтнам збільшив імпорт майже на 199%
Індія наростила середньорічний імпорт яблук приблизно з 286 тис. до 461 тис. тонн. Збільшення становило 175 тис. тонн, або 61%. При цьому країна сама виробляє близько 2,5–2,6 млн тонн яблук щороку.
Зростання індійського імпорту експерт пов’язує зі збільшенням споживання, доходів населення та обмеженнями внутрішньої логістики. Близько 90% місцевого врожаю вирощують у Джамму і Кашмірі та Гімачал-Прадеш, віддалених від багатьох великих споживчих центрів. Недостатній розвиток холодильного зберігання, транспортування та післязбиральної доробки створює додаткові можливості для іноземних постачальників.
Найдинамічніше серед трьох найбільших ринків зростав В’єтнам. Його середньорічний імпорт яблук збільшився приблизно з 62 тис. до 186 тис. тонн — майже на 199%.
На думку Ярмака, одним із чинників такого зростання є зміна споживчих звичок. Імпортні яблука у В’єтнамі поступово переходять із категорії преміальних подарункових фруктів до продуктів регулярного споживання. Цьому сприяють підвищення доходів, урбанізація та розвиток сучасних торговельних мереж.
На в’єтнамському ринку дешевші китайські яблука конкурують у традиційній торгівлі, тоді як продукція з Нової Зеландії, США, ПАР і країн ЄС представлена в інших цінових та якісних сегментах.
Бразилія збільшує закупівлі попри власне виробництво
Бразилія наростила середньорічний імпорт яблук приблизно зі 103 тис. до 173 тис. тонн, або на 68%. На відміну від В’єтнаму, країна має розвинене власне виробництво цієї продукції.
Серед причин збільшення закупівель експерт називає проблеми з якістю та обсягами місцевого врожаю. У 2023 році попит на імпорт підтримували недостатні запаси та дефіцит яблук середнього й великого калібру. У 2024 році сильні дощі під час цвітіння та розвитку плодів негативно вплинули на врожай і його товарні характеристики.
Водночас Ярмак вважає, що зростання бразильського імпорту пояснюється не лише погодними чинниками, а й підвищенням вимог споживачів до якості продукції та їхньої купівельної спроможності.
Ізраїль, Угорщина та Китай також збільшують імпорт
Серед інших ринків зі значним приростом закупівель експерт виділив Ізраїль, Угорщину та Китай.
Ізраїль майже подвоїв середньорічний імпорт яблук — із 28 тис. до 56 тис. тонн. Угорщина збільшила закупівлі приблизно з 20 тис. до 46 тис. тонн, або на 129%. Зростання угорського імпорту може бути пов’язане з проблемами місцевого садівництва, зокрема старінням садів, високими витратами та нестачею сучасних холодильних потужностей.
Китай наростив середньорічний імпорт приблизно з 67 тис. до 92 тис. тонн, хоча щорічно виробляє близько 48 млн тонн яблук. За поясненням експерта, імпорт у цій країні орієнтований передусім на окремі преміальні сорти, які користуються попитом серед заможніших міських споживачів.
Ярмак прогнозує, що протягом наступного десятиліття споживання яблук може суттєво зрости в Африці на південь від Сахари та окремих країнах Південної Азії. На його думку, просування яблук на ринках, де вони досі сприймаються як відносно екзотичний фрукт, може бути ефективнішим, ніж маркетингові кампанії в країнах із давно сформованою культурою їх споживання.
Для експортерів ключовими чинниками успіху залишатимуться вибір перспективних країн, відповідних сортів і цінових сегментів, розвиток торговельних партнерств та постійний моніторинг змін попиту.