Курс на тваринництво

Продовольча безпека в Україні дала збій у найбільш неслушний момент: тоді, коли похитнулася економіка країни. Ставка на рослинництво себе не виправдала.

Цього року, як ніколи, аграрії країни виростили врожай, до якого прагнули не один рік. Замість запланованих 40 млн т, зібрали 50. Але… кожен із них залишився з тим самим отриманим рекордним урожаєм, тільки без прибутку. Півсотні мільйона тонн не принесли передбачуваних грошей. За даними Міністерства аграрної політики, якісні показники зерна врожаю цього року значно нижчі, ніж очікували. Тільки 11% зібраної пшениці можна вважати продовольчою, 54% врожаю —  пшениця шостого, найнижчого, класу (торік було 20%). Низька якість – відповідно, низька й ціна, що часто навіть не відшкодовує витрат виробника. До того ж, не дуже тішить в Україні перспектива ВВП на душу населення, що становить усього 1340 дол./рік. Частка сільського господарства (в основному, рослинництва) у ВВП сягає 12%, або 160 дол./рік. Щоб упевнитися в цифрах, проведемо розрахункову операцію: зібраних 50 млн т зерна помножимо на150 дол. (реальну ціну за тонну) і розділимо на 48 млн осіб (населення України). Приблизно одержуємо цифру в 160 дол./рік.
Що робити в такій ситуації? А робити щось таки треба. Потрібно рятувати бізнес і розвиватися далі, бо можна поповнити список банкрутів або керівників-невдах.
Наприклад, можна підвищити внесок сільського господарства у ВВП.
Припустимо, що з одержаних 50 млн т зерна 10 млн можна передати на свинарство із сучасними технологіями. Домовимося, що на 1 кг приросту маси свинини знадобиться 3 кг зерна. Таким чином, 40 млн т, що залишилися, х на 150 дол. = 6 млрд. І плюс 3,3 млрд кг свинини х 3 дол./кг = 10 млрд дол. Усього від сільського господарства у фонд ВВП надійде 16 млрд дол., тобто 310 дол. на душу населення ( це ще плюс 150 дол. до 160 дол. ВВП на душу населення).
А якщо припустити, що з 50 млн т зерна буде виділено не 10 млн т, а 20 млн на те саме свинарство із сучасними технологіями? Отже, 30 млн т, що залишилися, х на 150 дол. = 4,5 млрд дол. На реалізації, тепер уже не 3,3 млрд кг, а 6,6 млрд, свинини за 3 дол./кг ми заробимо 20 млрд дол. Склавши разом виторг від агробізнесу в таких пропорціях, одержимо 24,5 млрд дол. А це ще плюс 340 дол. до статистичних 160 дол. ВВП на душу населення за рік.
Конкретні цифри й підрахунки є незаперечним доказом того, що все-таки варто замислитися над розвитком тваринництва й не ставити його на другий план. Тим більше, що міністр агрополітики України Юрій Мельник на святкуванні Третього всеукраїнського дня ферми, що проходив на базі модельного агрокультурного підприємства “Агро-Союз”, заявив:
— Сільське господарство, насамперед тваринництво, — це локомотив, завдяки якому можна витягнути й металургію, і машинобудування, і хімічну промисловість. Крім гарантування стабільності й продовольчої безпеки в державі, його нормальне функціонування створить потреби  споживання промислових товарів. Це порятунок для економіки держави в цілому. Крім того, тваринництво має величезний експортний потенціал.
Вихід один: брати ситуацію в свої руки й шукати цей вихід, не відволікаючись при цьому від сільськогосподарської галузі й від вирощування зернових культур. Адже дешеве зерно — це прекрасна кормова база для тваринництва. Диверсифікувавши тваринництво-рослинництво, є можливість убити двох зайців одним пострілом: знайти ефективне застосування великій кількості дешевого зерна й при цьому підвищити внесок агробізнесу у ВВП на душу населення, плюс забезпечити людей м’ясом власного, а не імпортного виробництва. За підрахунком Костянтина Ковтуна, керівника модельного господарства “Агро-Союз”, економіка держави втрачає від 2,5 до 10 млрд дол. тільки тому, що за останні сім років на 15% скорочено посівні площі під кормові культури. А це приблизно 4,5 млн га ріллі, яка може прогодувати 2,2 млн корів. Вони, своєю чергою, могли б давати за рік по 6 т молока кожна, або 5 млрд дол. прибутку. Але якщо від кожної корови надоювати по 9 т молока за рік (стільки його надоюють в “Агро-Союзі”), то виторг становитиме близько 13,5 млрд дол. Зіставте їх із 2,5 млрд дол., одержаних від вирощування на цій самій посівній площі технічних культур, і підрахуйте, скільки втрачає країна від того, що в нас не розвинуто тваринництво.
Але ж, крім заробляння грошей, завдання агропромислового сектору  — ще й задовольняти первинні потреби людини. Протягом останніх років споживання м’ясопродуктів в Україні помітно зросло завдяки збільшенню платоспроможного попиту. Починаючи з 2001 р., середні доходи населення зросли в 2,8 раза, зростання споживання м’яса становило 128,8%, з них яловичини й телятини — 109,2%. Річне споживання м’яса й м’ясопродуктів в Україні перебуває в межах 1,8–2,0 млн т, при цьому дефіцит м’яса на внутрішньому ринку в 2007 р. сягав 350-450 тис. тонн.
2006 року один українець споживав за рік 42,0 кг м’яса, однак це вдвічі менше проти 1990 р. (84 кг) і значно менше, якщо порівнювати з країнами Європи й США. Але при цьому 2008 року тваринництво принесло сільгоспвиробникам близько 35% прибутку — на відміну від 10% від рослинництва. Тож самі собі дайте відповідь на запитання: чи є сенс і надалі ігнорувати тваринництво, тим більше, що держава виділяє на цю галузь майже 2 млрд грн дотацій. А це вдесятеро більше, ніж у 2000 році, коли на весь аграрний сектор було виділено 200 млн гривень.

Ганна Каплун