ГМО чи органічне виробництво?

Торік у грудні в Міністерстві аграрної політики України відбулася прес-конференція на тему “ГМО чи органічне виробництво?” за присутності заступника Міністра аграрної політики України Сергія Мельника, лауреата міжнародної премії Right Livelyhood Award (2007 р.), відомішої як “Альтернативна Нобелівська премія”, Персі Шмайзера, та голови правління Федерації органічного руху України Євгена Милованова.

Зважаючи на важливість розвитку безпечного, толерантного до людини та природи, органічного напряму господарювання для українського сільського господарства, на запрошення Федерації Органічного руху 8–9 грудня 2008 року в нашій державі перебував відомий канадський фермер Персі Шмайзер. Він один із найбільш знаних органічних практиків-господарників, що став у всьому світі символом опору жорсткій політиці поширення ГМО, яку здійснюють транснаціональні компанії. У 2007 році Персі Шмайзер став лауреатом Альтернативної Нобелівської премії світу за свій вклад у боротьбу із загрозою благополуччю фермерів та біорізноманіттю, якою є діяльність біотехнологічних корпорацій, що поширюють ГМО.
Персі Шмайзер, канадський фермер, який має австрійське й німецьке коріння, багато років займався селекцією ріпаку та його вирощуванням за органічними технологіями. Якось він звернув увагу, що на сусідньому полі вирощують ГМ-ріпак однієї із відомих світових компаній. Оглядаючи свої посіви, фермер виявив на них трансгенні рослини ріпаку. Він навіть не встиг витребувати відшкодування за заподіяну йому шкоду як виробникові органічного ріпаку, як ця компанія сама подала на нього до суду. Корпорація вимагала від фермера виплати в розмірі понад 400 тис. дол. за незаконне використання її інтелектуальної власності. Одночасно компанія запропонувала Шмайзеру мирову угоду за умови, що він підпише контракт на придбання її насіння на майбутнє й заплатить за використання насіння ріпаку заднім числом. Проте Персі Шмайзер не погодився і подав апеляцію до Верховного Суду Канади. Суд виніс рішення, яке здивувало всіх: він визнав факт незаконного використання фермером власності компанії у вигляді ГМ-насіння, але одночасно звільнив Шмайзера від виплати позивної суми, визнавши, що фермер не отримав ніякої вигоди від використання ГМ-ріпаку. Після першої судової справи фермер вирішив перейти на вирощування пшениці, гірчиці, гороху та вівса, щоб у майбутньому не мати таких проблем із генетичним забрудненням. Проте через деякий час він знову виявив рослини трансгенного ріпаку в себе на полях. Хоча тепер вони й не загрожували якості його культур, але Шмайзер все ж вирішив піти на принцип: він звернувся до компанії з вимогою забрати з його полів трансгенні рослини. Компанія була готова погодитися лише за умови підписання з нею договору про нерозголошення цього факту та зобов’язання фермера ніколи не подавати на неї до суду. Від цієї пропозиції він теж відмовився. Найнявши працівників, які видалили ГМ-рослини, Шмайзер виставив компанії рахунок у розмірі 600 доларів, але вона його не сплатила. Це й стало приводом для ще одного судового позову проти неї. У березні 2008 року суд виніс рішення на користь фермера. Останнім часом, не зважаючи на свій вік (78 років), Персі Шмайзер багато подорожує світом, ділиться своїм досвідом із фермерами у різних країнах. Його досвід боротьби з поширенням ГМ-рослин знаходить підтримку всіх патріотично налаштованих людей.
З 1996 року уряд Канади дозволив використовувати в сільському господарстві чотири генетично модифіковані культури: сою, кукурудзу, ріпак та бавовну. На ту пору використання ГМО було дозволено лише в трьох країнах: у Канаді, США та Аргентині. Відтоді 92% генетично модифікованих форм виробляють у цих трьох країнах. Висівання протягом майже 13 років генетично модифікованих форм рослин дає свої негативні наслідки, адже використання ГМО-рослин унеможливлює розвиток продукції органічного виробництва, впливає на довкілля та стан здоров’я людей.
 Фермерам свого часу рекламували, що за вирощування ГМ-культур підвищується їхня врожайність порівняно з традиційними, знижуються затрати на вирощування, а поживність їхня на ступінь вища. Але цього не сталося. Вже в перші роки після використання трансгенних культур було помітно, що врожайність їх у подальшому меншає. А найважливішим у їхній технології було те, що довелося в більшій кількості вносити засоби хімічного захисту, і ця кількість зросла від трьох до п’яти разів. Більшість фермерів, що займалися традиційними технологіями вирощування та виробництвом органічної продукції, зіткнулися зі значно серйознішою проблемою: перезапилення ГМ-рослини із звичайними в одній родині. Отже, люди втратили можливість вибирати, що їм вирощувати — ГМ-продукцію чи органічну продукцію за традиційної технології. Але кого на ті часи хвилювали екологія та здоров’я нації, коли схема заробляння грошей була просто унікальною: один із фермерів купує в компанії ГМ-кукурудзу, потім у неї ж — препарати захисту для цієї культури, крім того, компанія вимагає щороку брати ліцензії на кожний гектар, засіяний її насінням. Таким чином, висіяна ГМ-кукурудза перезапилює сусідні кукурудзяні поля інших фермерів (навіть проти їхньої волі), у яких вже росте не звичайна кукурудза, а модифікована. Тоді, якщо компанія, яка запатентувала ген, знаходить його в інших рослинах, вона автоматично стає власниками цих рослин чи тварин і має повне право вимагати компенсацію від фермера за незаконне використання її продукту. Як наслідок, багато фермерів Канади були просто ошукані. Тоді більшість господарів дійшла висновку: ті, що впроваджували ГМО, дбали не про підвищення врожайності та якості продукції. Їхня мета була іншою і про неї не говорили вголос, бо ділки прагнули контролювати ринок насіння сільськогосподарських культур та постачання харчових продуктів. Нині компанії, які продають насіння ГМ-культур, уже не кажуть, що буде підвищення врожаїв, а лише запевняють, що буде легше контролювати шкідливі об’єкти (бур’яни, шкідники).
На сьогодні в Канаді не залишилося чистих форм сої та ріпаку, всі вони модифіковані. Після 13 років використання чотирьох ГМ-культур компанії-гіганти хотіли ввести в обіг ще чотири: пшениця, рис, люцерна та льон, але фермери виступили проти, бо було оцінено величезні збитки від наявних ГМ-культур. Уряд Канади відгукнувся на вимогу народу й не дозволив ввести нові культури. До того ж, свідомі фахівці заявляють: якщо ми вводимо нові ГМО, то не впевнені, чи зможемо їх повністю вивести із довкілля. Скоріш за все, — ні через їхню властивість перезапилювати рослини з однієї родини.
Генетично-модифіковані форми розробляють, базуючись на двох принципах: одні з них мають такі форми, які резистентні до гербіцидів, інші засновані на BT-токсинах, тобто резистентні до шкідників. У разі поїдання шкідником ГМ-культури він гине від інтоксикації організму. Дослідження щодо впливу ГМО на організм людини вчені проводять на щурах. Є така організація “Спілка занепокоєних вчених”, яка об’єднує 400 провідних учених із різних країн світу. Дослідження щодо ГМ-рослин ці вчені коментують та обговорюють для використання в офіційних публікаціях. Останню інформацію на цю тему опублікували російські вчені. В ній ішлося про те, що фертильність щурів знизилася на 50%, і на 50% підвищилася смертність, а також уповільнився процес їхнього росту. Вчених занепокоїв і висновок канадійської дослідниці, який засвідчив, що активність сперми в підлітків та молодих людей знизилася на 50% у зв’язку з вживанням ГМ-продуктів. Із споживанням цих продуктів у держави стрімко зросли витрати на охорону здоров’я. Існують компанії, що є власниками (запатентували) гена, який використовують для лікування раку молочної залози, і перш ніж використати його для лікування пацієнта, потрібно придбати ліцензію. Народ Канади занепокоєний тим, що ГМО-продукцію в супермаркетах не маркірують, а люди мають повне право знати, що споживають самі й чим годують своїх дітей.
Оцінюючи проблеми провідних країн внаслідок використання ГМ-продуктів, керівники нашої держави занепокоєні тим, що ця ситуація, рано чи пізно, може виникнути і в нашій країні. Щоб убезпечитися, потрібно невідкладно удосконалити законодавство, зокрема, закон “Про біобезбеку”.
 Сергій Мельник: “Не секрет, що на сьогодні 23 країни світу вирощують генетично-модифіковані організми (ГМО) в сільському господарстві, при цьому 12 із них — країни, що перебувають на стадії розвитку, решта — індустріальні. У цих країнах внутрішнім законодавством визнано використання ГМО у виробництві.
 Після прийняття закону “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні ГМО” міністерствам відомств, зокрема Мінагрополітики, освіти і науки, охорони здоров’я було доручено розробити відповідні закони, акти, щоб врегулювати питання апробації, реєстрації, використання в замкнених і відкритих системах рослин із генетичними модифікаціями. Попередній закон мав певні недоліки й не відповідав Європейському законодавству. На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано законопроект народних депутатів, який удосконалює цей закон та його положення, що дає можливість взяти під контроль поширення на території України рослин із генетично-модифікованими конструкціями. У світі, в тому числі і в Україні, існують різні думки щодо ГМ-рослин, тому Рада національної безпеки і оборони найближчим часом розглядатиме питання біобезпеки на одному із засідань. По-перше, ми зобов’язані надати повну інформацію споживачам про ГМО, рівень якого має бути не більше 0,9%, про маркування продукції; по-друге, вже завершено розробку законопроекту “Про органічне виробництво”, який буде передано у Верховну Раду для прийняття. Вже найближчим часом він регулюватиме виробництво органічно-чистої сільськогосподарської продукції для харчування людей. Цьому питанню приділятимемо увагу і в майбутньому, адже інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребуватиме нових сортів, гібридів, застосування нових технологій, а отже, й нових хімічних препаратів, техніки тощо. Все це потрібне буде для того, щоб збільшити виробництво сільськогосподарської продукції для постачання її на зовнішні ринки й, скажімо, так годувати людей планети. Площі під органічним виробництвом в усьому світі займають 1–2%. В Україні вони становлять не більше 1%. Якщо брати хімічну обробку культур у провідних країнах в порівняльному еквіваленті до української обробки, то ми вважаємося країною, яка вирощує органічну продукцію.
Але в будь-якому разі значення ГМК у забезпеченні продовольчої безпеки планетарного маштабу применшувати не слід. Єдине, чого прагнуть заможні споживачі — мати право вибору, а незаможні — просто мати іжу.

Геннадій Жолобецький