Чи потрібно рятувати село, яке приречене?

Місто має перемогти село. Поки ми цього не зробимо, ми ніколи не станемо модернової нацією. Так вважає Юрій Романенко, Український інститут майбутнього, пише propozitsiya.com з посиланням на hvylya.net.

"Якісь села вимирають, якісь народжуються. Навіть зараз в Україні з'являються нові села. Правда, на Західній Україні. Закриття шкіл є наслідком вмирання сіл як укладу. Не потрібно 30% населення на селі. Їх просто нема чим зайняти. Раніше в трьох колгоспах могло бути по 10-12 тис. осіб. А сьогодні ті ж площі обслуговує 500-800. Тому що "Джон діру" не потрібна МТС. Він не ламається. І за допомогою супутникової навігації більше гектарів зоре. І доярок стільки не потрібно. Тому в розвинених країнах займаються сільським господарством одиниці. Наприклад, в США ним занимаються 2%", - пише аналітик.

Що стосується пропозиції навчати дистанційно дітей з депресивних сіл, то Ю. Романенко вважає, що для початку в село потрібно протягнути оптичне волокно. Але якщо в селі 40 жителів і одна школа з 1 учителем і до райцентру 30 км, то ніякої провайдер за це не візьметься.

"Отже, доріг немає, вчителів освічених сучасних немає, оптиковолокна немає. І навіть підручників сучасних, адекватних епосі теж немає. І, найголовніше, ресурсів немає. Але село повинно бути, бо має бути...? Тоді я завжди ставлю запитання - хто все це оплатить, з яких бездонних фондів?", - продовжує експерт Українського інституту майбутнього.

Він упевнений, що в таких ситуаціях не потрібно винаходити велосипед, а переводити дітей в опорні школи, куди можна провести інтернет, дати ресурси і кадри. І тоді замість 50 шкіл по 10-50 осіб буде одна на 1500, але повноцінна.

"Точно також і з селами. Потрібно визначити опорні точки, де є життя і туди вливати ресурси. І поступово робити дороги до села. Без яких немає життя. Доріг у нас 450 тис. км. А «Укравтодор» ремонтує або робить на рік максимум 1000, маючи в управлінні 170. тис. км. От і рахуйте, скільки часу знадобиться, щоб підвести до кожного села, яке зібралося померти, дорогу.

Ключове питання - навіщо рятувати те, що приречене? Маючи такі обмежені ресурси і такі величезні потреби на базові речі як інфраструктура, армія, медицина, держуправління і т.д. Ми не можемо забивати собі голову питаннями романтики підтримки архаїчного укладу. Ми архаїчний уклад повинні зруйнувати разом з інститутами, що його підтримують. Місто має перемогти село. Поки ми цього не зробимо, ми ніколи не станемо модернової нацією", - заявив Ю. Романенко.