Гербіци­ди: побічні ефек­ти

Післядія гербіци­ду — це вплив за­лишків за­сто­со­ва­но­го в по­пе­редні ро­ки пре­па­ра­ту на стан куль­тур­них рос­лин, грунт і ступінь засміче­ності посіву по­точ­но­го ро­ку. Що­до грун­ту во­на виз­на­чається в ос­нов­но­му трьо­ма чин­ни­ка­ми: ад­­сорб­цією, роз­кла­дан­ням і міграцією (пе­ре­міщен­ням), які за­ле­жать від грун­то­во-кліма­тич­них, аг­ро­технічних умов, а та­­кож від вла­с­ти­во­с­тей са­мо­го пре­па­ра­ту.

Як правильно вибрати гербіцид?

Не­до­стат­ня ува­га ви­роб­ників сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції до ви­бо­ру гербіцидів при­зво­дить до то­го, що після декількох років ши­ро­ко­го за­сто­су­ван­ня про­яв­ляється їхня побічна дія. Фіто­ток­сичність гербіцидів, за­лиш­ки яких містять­ся у грунті, є од­ним із при­кладів не­га­тив­них наслідків впли­ву пе­с­ти­цидів на на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще та куль­тур­ну рос­ли­ну. Післядія особ­ли­во ха­рак­тер­на для гербіцидів із діючи­ми ре­чо­ви­на­ми іма­зе­тапір, іма­запір, кло­ма­зон, які на­ле­жать до класів іміда­золінонів, та суль­фонілсе­чо­вин. Ос­танні ак­тив­но за­сто­со­ву­ють са­ме на зер­но­вих, то­му під час ви­бо­ру гербіци­ду слід вра­хо­ву­ва­ти, яку са­ме куль­ту­ру висіва­ти­ме­те після них. Особ­ли­во чут­ливі до дії суль­фонілсе­чо­вин со­няш­ник, бу­ря­ки та ріпак. Прак­тич­но всі гербіци­ди кла­су суль­фонілсе­чо­вин мо­жуть ма­ти післядію.

Тож з особ­ли­вою обе­режністю слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти гербіци­ди, до скла­ду яких вхо­дять діючі ре­чо­ви­ни на ос­нові суль­фонілсе­чо­вин. Ці пре­па­ра­ти ма­ють низь­ку нор­му ви­т­ра­ти, ши­ро­кий спектр дії і діапа­зон термінів вне­сен­ня (осінь, вес­на), спри­ят­ливі ток­си­ко­логічні, еко­логічні й еко­номічні по­каз­ни­ки. Їх ви­ко­ри­с­то­ву­ють у су­час­них інте­г­ро­ва­них си­с­те­мах за­хи­с­ту зер­но­вих куль­тур, льо­ну, кар­топлі і бу­ряків — як у чи­с­то­му ви­гляд, так і в ба­ко­вих сумішах, у яких нор­ми ви­т­ра­ти на гек­тар зни­жу­ють­ся вдвічі, а от­же, відповідно зни­жується і ри­зик післядії за на­яв­ності во­ло­ги (особ­ли­во після зи­ми) та за кис­лої ре­акції грунтів.

По­зи­тив­ною особ­ливістю гербіцидів на ос­нові суль­фонілсе­чо­ви­ни є їхня здатність до си­нергізму з ре­чо­ви­на­ми інших хімічних класів, на­при­клад, та­ки­ми як ди­кам­ба і похідні фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти (2,4-Д, 2М-4Х та їхні ана­ло­ги) та ін. Ефект си­нергізму дає змо­гу до­сяг­ти ви­со­ко­го рівня технічної ефек­тив­ності, а та­кож змен­ши­ти ан­т­ро­по­ген­не на­ван­та­жен­ня на на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще і вірогідність на­ко­пи­чен­ня за­лишків гербіцидів у грунті. Той факт, що суль­фонілсе­чо­ви­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють у ду­же ма­лих кілько­с­тях, з од­но­го бо­ку, є їхньою не­за­пе­реч­ною пе­ре­ва­гою, про­те, з дру­го­го — свідчить про їхню ви­со­ку ток­сичність для за­бур’яне­них посівів куль­тур­них рос­лин. Ви­ни­кає пи­тан­ня про їхній мож­ли­вий не­га­тив­ний вплив на на­ступні куль­ту­ри сівозміни. З цьо­го при­во­ду то­чать­ся гострі дис­кусії.

На­при­клад, за­лиш­кові кількості мет­суль­фу­рон-ме­ти­лу у грунті про­яв­ля­ють не­га­тив­ний вплив за висіван­ня греч­ки, ріпа­ку, бу­ряків, про­са, сор­го, льо­ну, со­няш­ни­ку. На­впа­ки, пре­па­ра­ти на ос­нові три­бе­ну­рон-ме­ти­лу не ма­ють післядії на на­ступні куль­ту­ри сівозміни. Про­тя­гом ве­ге­таційно­го се­зо­ну дру­гою куль­ту­рою мож­на висіва­ти сою, ово­чеві і т. д. Тоб­то, по­при од­на­ко­вий ме­ханізм дії, діючі ре­чо­вин із цьо­го кла­су ма­ють не­од­на­ко­ву три­валість роз­кла­дан­ня в грунті, зо­к­ре­ма у різних ти­пах грунтів. Дослідни­ки виділя­ють такі діючі ре­чо­ви­ни з най­дов­шою післядією: хлор­суль­фу­рон, мет­суль­фу­рон-ме­тил, три­а­суль­фу­рон, три­то­суль­фу­рон, сульф­ме­ту­рон-ме­тил, про­суль­фу­рон і рим­суль­фу­рон. Російські вчені на­во­дять дані про те, що такі спо­лу­ки, як хлор­суль­фу­рон, три­а­суль­фу­рон, мет­суль­фу­рон-ме­тил, до­сить швид­ко роз­кла­да­ють­ся в умо­вах кис­ло­го се­ре­до­ви­ща, тоді як у ней­т­раль­них і луж­них грун­тах зберіга­ють­ся три­ва­лий час і чи­нять не­га­тив­ний вплив на на­ступні куль­ту­ри сівозміни.

Та­ким чи­ном, ви­ко­ри­с­тан­ня за­зна­че­них спо­лук в умо­вах чор­но­зем­ної зо­ни Ук­раїни, особ­ли­во в зоні Сте­пу, мо­же вик­ли­ка­ти серй­озні про­бле­ми. Вар­то відзна­чи­ти, що дослідни­ки фіксу­ва­ли відсутність післядії хлор­суль­фу­ро­ну і мет­суль­фу­рон-ме­ти­лу тільки за їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня в нор­мах, що не пе­ре­ви­щу­ють 10 г/га. Вчені відділу гер­бо­логії ВНДІФ (Все­російсько­го на­уко­во-дослідно­го інсти­ту­ту фіто­па­то­логії) під час про­ве­ден­ня досліджень на чор­но­зем­них, дер­но­во-підзо­ли­с­тих і ка­ш­та­но­вих грун­тах ви­яв­ля­ли нерівномірність ви­со­ти посівів чут­ли­вих куль­тур («хвилі») та інші візу­альні оз­на­ки пригнічен­ня (по­жовтіння і де­фор­мація листків, ви­к­рив­лен­ня сте­бел) у місцях пе­ре­крит­тя зон за об­роб­ки гербіци­да­ми на ос­нові суль­фонілсе­чо­ви­ни. Для за­побіган­ня пе­ре­до­зу­ван­ня пре­па­ратів цієї гру­пи слід ре­тель­но пе­ревіри­ти стан об­при­с­ку­ва­ча пе­ред ро­бо­тою, а по її за­вер­шен­ні ви­ми­ти бак об­при­с­ку­ва­ча во­дою із до­да­ван­ням ре­чо­вин, що підви­щу­ють рівень рН, на­при­клад, гіпо­хло­ри­ту натрію (25 г/100 л во­ди), аміаку (30 г/100 л во­ди), кар­бо­на­ту натрію (250 г/100 л во­ди). Се­ред при­хо­ва­них оз­нак ток­сич­но­го впли­ву післядії хлор­суль­фу­ро­ну, три­а­суль­фу­ро­ну, мет­суль­фу­рон-ме­ти­лу дослідни­ки виділя­ють по­тон­шан­ня сте­бел, змен­шен­ня ли­ст­ко­вих пла­с­ти­нок і зав’язі, що мо­же вик­ли­ка­ти втра­ти вро­жаю цу­к­ро­вих бу­ряків, ріпа­ку, греч­ки або со­няш­ни­ку на рівні від 15–25 до 72–94%, а в ок­ре­мих ви­пад­ках спо­с­теріга­ла­ся навіть по­вна за­ги­бель куль­тур­них рос­лин. То­му ма­со­ве за­сто­су­ван­ня за­зна­че­них ви­ще гербіцидів но­во­го по­коління має су­про­во­д­жу­ва­ти­ся не тільки моніто­рин­го­ви­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми за їхніми за­лиш­ка­ми в грунті, а й за­сто­су­ван­ням низ­ки аг­ро­за­ходів що­до за­побіган­ня та зни­жен­ня не­га­тив­но­го впли­ву післядії похідних суль­фонілсе­чо­ви­ни в сівозміні.

Як зменшити шкоду від гербіцидів?

 Для мінімалізації не­га­тив­но­го впли­ву післядії суль­фонілсе­чо­вин­них гербіцидів потрібно на­сам­пе­ред пра­виль­но дібра­ти їхній асор­ти­мент з ура­ху­ван­ням грун­то­во-кліма­тич­них умов і особ­ли­во­с­тей чут­ли­вих куль­тур. Най­до­с­тупнішим ефек­тив­ним спо­со­бом зни­жен­ня не­га­тив­но­го впли­ву післядії похідних суль­фонілсе­чо­ви­ни є пло­дозміна, тоб­то висів стійких до цих пре­па­ратів куль­тур че­рез рік після їхньо­го за­сто­су­ван­ня. На­ступ­но­го ро­ку після ви­ко­ри­с­тан­ня од­но­ком­по­нент­них пер­си­с­тент­них гербіцидів цьо­го кла­су ре­ко­мен­до­ва­но висіва­ти зер­нові по зер­но­вих. Похідні хлор­суль­фу­ро­ну доцільно за­сто­со­ву­ва­ти ли­ше один раз за ро­тацію сівозміни.

За­сто­со­ву­ва­ти гербіци­ди на ос­нові суль­фонілсе­чо­ви­ни в мак­си­маль­но ре­ко­мен­до­ва­них нор­мах слід ли­ше в разі край­ньої по­тре­би: за силь­ної засміче­ності, на­яв­ності се­ред­нь­о­чут­ли­вих або пе­ре­рос­лих бур’янів то­що. За оп­ти­маль­ної во­ло­гості грун­ту, тем­пе­ра­ту­ри і доміну­ван­ня чут­ли­вих видів бур’янів кра­ще ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ці пре­па­ра­ти з мінімаль­ни­ми або се­редніми нор­ма­ми ви­т­ра­ти. За­слу­го­вує на ува­гу за­сто­су­ван­ня пер­си­с­тент­них гербіцидів на ос­нові суль­фонілсе­чо­вин у ба­ко­вих сумішах із 2,4-Д, 2М-4Х, що змен­шує ймовірність ви­ник­нен­ня ре­зи­с­тент­ності до них у бур’янів і дає мож­ливість ско­ро­ти­ти нор­ми ви­т­ра­ти кож­но­го ком­по­нен­та суміші у два-три ра­зи. Змен­ши­ти нор­му ви­т­ра­ти пре­па­ратів похідних суль­фонілсе­чо­вин мож­на і шля­хом спільно­го їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня з по­верх­не­во-ак­тив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми (ПАР) або азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми, в ре­зуль­таті чо­го ви­ни­кає яви­ще си­нергізму, або ж шля­хом за­сто­су­ван­ня цих пре­па­ратів у чи­с­то­му ви­гляді в ранні терміни, ко­ли бур’яни най­чут­ливіші до дії гербіцидів.

 Для зни­жен­ня післядії пре­па­ратів на ос­нові суль­фонілсе­чо­вин їх слід вно­си­ти на ози­мих зер­но­вих не на­весні, а во­се­ни, що збільшує час для де­гра­дації пре­па­ратів. У розв’я­занні цієї про­бле­ми без­сумнівний інте­рес для ви­роб­нич­ників ста­но­вить ви­ко­ри­с­тан­ня су­час­ної пре­па­ра­тив­ної фор­ми суль­фонілсе­чо­вин­них гербіцидів — олійно-дис­перс­ної фор­му­ляції, яка містить діючі ре­чо­ви­ни, дис­пер­го­вані у спеціаль­ний ком­плекс похідних олії та при­ли­па­ча. За тра­диційних фор­му­ляцій гербіцидів втра­ти їх від стікан­ня з об­роб­ле­ної по­верхні ста­нов­лять до 50%. Краплі МД-фор­му­ляції не відска­ку­ють від ли­с­тя і не стіка­ють, а при­ли­па­ють до них і всту­па­ють у взаємодію з по­верх­нею ли­с­тя. Це за­без­пе­чує ско­ро­чен­ня не­про­дук­тив­них втрат пре­па­ратів від стікан­ня з ли­с­тя і зми­ван­ня опа­да­ми, що істот­но змен­шує їхнє по­па­дан­ня в грунт і зни­жує ймовірність післядії.

Змен­ши­ти післядію гербіцидів — похідних суль­фонілсе­чо­ви­ни мож­на шля­хом об­робітку після зби­ран­ня зер­но­вих по­жнив­них зла­ко­вих куль­тур на зе­ле­не до­б­ри­во, про­ве­ден­ня по­ли­це­вої оран­ки з пе­редплуж­ни­ком на гли­би­ну не мен­ше ніж 15 см.
Будь-який фак­тор, що діє на мікробіологічну ак­тивність, впли­ває на ступінь роз­па­ду іміда­золінонів. Грун­тові фак­то­ри: тип грун­ту та йо­го тек­с­ту­ра, во­логість, тем­пе­ра­ту­ра і pH. До­стат­ня кількість во­ло­ги (>200 мм) у ча­со­во­му проміжку від мо­мен­ту за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту до висіву на­ступ­ної куль­ту­ри в сівозміні підви­щує мікробіологічну де­гра­дацію діючої ре­чо­ви­ни. Роз­пад по­си­люється за кількості во­ло­ги, на­бли­же­ної до ве­ли­чи­ни по­вної грун­то­вої во­ло­гоємності. Хо­лодні по­годні умо­ви під час ве­ге­тації уповільню­ють мікробіологічну ак­тивність, відповідно, і мікробіологічний роз­пад зни­жується.

На­при­клад, діючі ре­чо­ви­ни гербіци­ду Євро-Лайтнінг® по­чи­на­ють роз­па­да­ти­ся в грунті за тем­пе­ра­ту­ри по­над 10°С, і за її підви­щен­ня процес при­ско­рю­ється. Післядія гербіци­ду Євро-Лайтнінг® по­си­люється зі зни­жен­ням pH у грунті: що ниж­чий йо­го ко­ефіцієнт, то ви­щий ри­зик післядії. Як­що між за­сто­су­ван­ням гербіци­ду та висівом на­ступ­ної куль­ту­ри ви­па­ло не­до­стат­ньо опадів, то роз­пад гербіци­ду в грунті мо­же бу­ти не­по­вним, як бу­ло вже опи­са­но ви­ще. За не­до­стат­ньої кількості опадів для ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри їх та­кож бу­де не­до­стат­ньо для мікроб­но­го роз­кла­дан­ня діючих ре­чо­вин пре­па­ра­ту. Три­ва­лий період не­нор­маль­но низь­ких тем­пе­ра­тур та­кож мо­же уповільни­ти роз­пад цьо­го гербіци­ду та збільши­ти ри­зик для на­ступ­ної чут­ли­вої куль­ту­ри у сівозміні. Ко­ристь дії на по­дальші хвилі бур’янів єди­ної гербіцид­ної об­роб­ки об­ме­жується дією на на­ступні куль­ту­ри в сівозміні, то­му ду­же важ­ли­во вра­хо­ву­ва­ти об­ме­жен­ня в сівозміні після за­сто­су­ван­ня гербіци­ду Євро-Лайтнінг®.

За­сто­су­ван­ня гербіцидів кла­су си­ме­т­рич­них три­а­зинів, які, своєю чер­гою, ма­ють у своєму складі діючу ре­чо­ви­ну ат­ра­зин (на­при­клад При­мек­с­т­ра Голд 720 SC) та про­ме­т­рин (Ге­за­гард 500 FW, Про­ме­т­рекс 50), най­е­фек­тивніші в посівах ку­ку­руд­зи. Во­ни порівня­но сла­бо роз­чи­ня­ють­ся у воді, то­му дов­го пе­ре­бу­ва­ють у грунті і три­ва­ло діють на бур’яни (по­над 12 місяців), що мо­же спри­чи­ни­ти гос­по­дарські збит­ки у разі висіван­ня ураз­ли­вих до за­лиш­ко­во­го впли­ву пре­па­ратів куль­тур у ланці сівозміни. Най­чут­ливіші до си­ме­т­рич­них три­а­зинів цу­к­рові бу­ря­ки, кор­мові ко­ре­неп­ло­ди, ово­чеві, пше­ни­ця, ячмінь, лю­цер­на, ко­ню­ши­на. У зв’яз­ку з цим доцільне вне­сен­ня та­ких гербіцидів на ділян­ках беззмінної куль­ту­ри ку­ку­руд­зи. Гербіци­ди кла­су суль­фонілсе­чо­ви­ни з діючи­ми ре­чо­ви­на­ми: амідо­суль­фу­рон (на­при­клад Ар­кан 75 WG, Гроділ Максі 375 ОD), йод­суль­фу­рон-ме­тил (Гроділ Максі 375 ОD, Май­сТер, Муш­кет), мет­суль­фу­рон-ме­тил (на­при­клад, Хлібо­дар, Ла­рен Про 60, Гербілан, Маг­нум та їхні ана­ло­ги), про­суль­фу­рон (Пік 75 WG) та ти­фен­суль­фо­рон-ме­тил (Гран­стар Голд 75, Хар­моні 75, Калібр) швид­ко по­гли­на­ють­ся корінням і ли­ст­ка­ми бур’янів та не­ток­сичні для тва­рин і лю­ди­ни. У рік за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів із цієї гру­пи до­пу­с­кається пе­ресіван­ня ли­ше зер­но­ви­ми. Пре­па­ра­ти гру­пи суль­фонілсе­чо­ви­ни (Хар­моні та йо­го ана­ло­ги) за­бо­ро­няється ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти два ро­ки поспіль, а та­кож за рH грун­ту ≥ 7. Пре­па­ра­ти з діючою ре­чо­ви­ною аце­тох­лор (Трофі 90, Хар­нес та їхні ана­ло­ги), кла­су аміди і нітри­ли аліфа­тич­них кар­бо­но­вих кис­лот за­сто­со­ву­ють як грун­тові пре­па­ра­ти кон­такт­ної дії. За ви­ник­нен­ня не­спри­ят­ли­вих умов для дії пре­па­ратів (ма­ла кількість опадів, груд­ку­ватість по­ля, пре­па­рат вне­се­но без за­гор­тан­ня) во­ни дов­гий час зберіга­ють свої фізичні вла­с­ти­вості.

Справ­ля­ти фіто­ток­сич­ну дію три­ва­лий час здатні не всі гербіци­ди. На­при­клад, фо­с­фо­рор­ганічні пре­па­ра­ти із діючою ре­чо­ви­ною ізо­пропіламінна сіль гліфо­са­ту (Ра­ун­дап, На­палм, Клінік Дуо та їхні ана­ло­ги) в грунті ду­же швид­ко іна­кти­ву­ють­ся мікро­ор­ганізма­ми або ут­во­рю­ють хе­ла­ти із важ­ки­ми ме­та­ла­ми та ад­сор­бу­ють­ся грун­то­ви­ми ча­ст­ка­ми — в грунті во­ни інертні. Низ­ка фак­торів впли­ває на післядію гербіцидів або підси­лює їхню дію: роз­кла­дан­ня пе­с­ти­цидів мікро­ор­ганізма­ми; хімічний їхній роз­пад; ад­сорбція грун­то­ви­ми ко­лоїда­ми; ви­ми­ван­ня (ви­лу­жен­ня); леткість; фо­тохімічний роз­пад; ви­не­сен­ня за­лишків пе­с­ти­цидів із по­ля з уро­жаєм с.-г. куль­тур.

Післядія гербіцидів підси­люється у разі, ко­ли ви­ко­ри­с­тан­ня пе­с­ти­цидів (які зберіга­ють дов­гий час біологічну ак­тивність у грунті) здійснюється на важ­ких за­плив­них грун­тах із ней­т­раль­ним або луж­ним се­ре­до­ви­щем, у пізні стро­ки, за по­су­хи.

Більшість гербіцидів, що нині ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся у сільсько­му гос­по­дарстві, не ма­ють не­га­тив­но­го впли­ву на на­ступні куль­ту­ри у сівозміні, про­те за ви­ник­нен­ня по­тре­би пе­ресіван­ня ози­мих куль­тур на­весні слід вра­ху­ва­ти не­без­пе­ку ток­сич­ної післядії за­лиш­ко­вих кілько­с­тей низ­ки пре­па­ратів, за­сто­со­ву­ва­них во­се­ни. На­уковці на ос­нові про­ве­де­них досліджень роз­ро­би­ли ре­ко­мен­дації що­до мож­ли­во­с­тей пе­ресіван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур після за­ги­белі ози­мих зер­но­вих або ози­мо­го ріпа­ку за­леж­но від гербіцидів, які ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли во­се­ни на їхніх посівах.

Не вар­то за­бу­ва­ти про за­лежність ди­наміки роз­кла­дан­ня гербіцидів у грунті від ком­плек­су фак­торів (во­ло­гості, рН та тем­пе­ра­ту­ри грун­ту, спо­собів йо­го об­робітку та ба­га­ть­ох інших), що ут­руд­нює фор­му­ван­ня до­стовірно­го про­гно­зу що­до фіто­ток­сич­ності пре­па­ратів для на­ступ­ної куль­ту­ри. Зо­к­ре­ма, післядія по­си­люється за умов за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів у мак­си­маль­них нор­мах ви­т­ра­ти, а та­кож за су­хих по­год­них умов після об­ро­бок ни­ми, ко­ли роз­кла­дан­ня діючої ре­чо­ви­ни гербіци­ду відбу­вається повільно. То­му у разі сумніву кра­ще висіва­ти ба­га­то­ком­по­нентні сумішки куль­тур­них рос­лин, а підсіван­ня про­во­ди­ти сівал­ка­ми з дис­ко­ви­ми сош­ни­ка­ми.

Висновки

Та­ким чи­ном, фіто­ток­сич­на післядія за­ле­жить від вла­с­ти­во­с­тей грун­ту: ме­ханічно­го скла­ду, кис­лот­ності, вмісту гу­му­су, во­ло­гості, тем­пе­ра­ту­ри, а са­ме умов, що виз­на­ча­ють швидкість роз­кла­дан­ня пре­па­ра­ту в грунті. Зна­чен­ня грун­то­во­го рН особ­ли­во важ­ливі для ви­яв­лен­ня післядії пе­с­ти­цидів: йо­го ви­сокі зна­чен­ня спри­я­ють уповільнен­ню швид­кості роз­кла­дан­ня гербіцидів, відповідно збільшу­ю­чи вірогідність післядії.

Для оцінки фіто­ток­сич­ності пе­с­ти­цидів здебільшо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють ве­ли­чи­ну ЛД50, яка ха­рак­те­ри­зує кон­цен­т­рацію пре­па­ра­ту в грунті, що зни­жує біома­су рос­лин, порівнян­о з кон­тро­лем, на 50%. На прак­тиці за кри­терій, що виз­на­чає при­датність грун­ту із за­лиш­ка­ми пре­па­ратів до висіван­ня на­ступ­ної куль­ту­ри, ви­ко­ри­с­то­ву­ють гра­нич­но до­пу­с­ти­му йо­го кон­цен­т­рацію за фіто­ток­сич­ним по­каз­ни­ком (ФП), за якої прак­тич­но відсут­ня дія пре­па­ра­ту на куль­ту­ру. За­лежність фіто­ток­сич­ності та післядії пре­па­ратів від грун­то­во-кліма­тич­них умов обу­мов­лює по­тре­бу ди­фе­ренціюван­ня їхніх по­каз­ників відповідно до куль­тур, ти­пу грун­ту і регіонів, що відрізня­ють­ся кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми.

І.Сторчоус, канд. с.-г. наук