Знову про сарану

Збільшення чисельності спостерігається після 1–2 посушливих років із підвищеною температурою вегетаційного періоду за недостатньої кількості опадів. Спалах чисельності саранових на великих площах в Україні мав місце у 1923–1926 рр. Надалі шкідливість цієї групи шкідників набувала відчутних масштабів лише на невеликих площах в окремих областях (1964–1965 рр., Луганська, Донецька, Чернігівська області).

У 1995 році в деяких областях Степу та Лісостепу, зокрема, Запорізькій і Херсонській, а також Донецькій, Луганській, Одеській, Миколаївській, Харківській та АР Крим розпочався масовий розвиток саранових. Надалі (1996–2003 рр.) саранові щороку розвивалися на великих площах і були чисельними та шкідливими (рисунок). Особливо лютувала сарана в АР Крим, Запорізькій і Херсонській областях, де осередками нараховувалося 1500–3000 екз. на 1 м2. Крім названих областей, цих фітофагів відзначали невеликими осередками у Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Черкаській і Чернігівській областях.

У Запорізькій, Херсонській та осередками в АР Крим у популяції саранових переважає італійський прус, який розвивається стадно та утворює куліги (скупчення стадної форми личинок) та зграї (скупчення дорослих крилатих особин). В інших областях ареалу більшість становлять різні види нестадних кобилок (хрестовичка мала, блакитнокрила, чорносмугаста, білосмугаста, безкрила, двокольорова тощо). Крім того, у Донецькій, Херсонській, Харківській областях щороку виявляються поодинокі особини перелітної (азіатської) сарани. Найшкідливіший італійський прус заселяє посіви люцерни, кукурудзи, соняшнику, овочевих, баштанних, плодових культур, які зазнають пошкоджень різного ступеня, його вогнища знищуються.
Цикл розвитку різних видів сарани здебільшого однаковий. Усі вони мають одне покоління й зимують у грунті, в так званих “ворочках”, у кожному з яких міститься 20–40 і більше яєць, що відкладаються влітку і залишаються в грунті до весни (ембріональна діапауза) наступного року.

У наших умовах личинки відроджуються у другій-третій декадах травня — на початку червня. Залежно від температури повітря, личинки розвиваються 30–50 днів, линяють 4–5 разів, поступово збільшуються й перетворюються у дорослу комаху.
Схема добової поведінки сарани приблизно така. Ввечері після заходу сонця за температури нижче 10...15°С личинки перестають рухатися і перебувають у стані холодного заклякнення на верхівках рослин, а за рідкого травостою — на поверхні грунту. Вранці, з підвищенням температури повітря, вони концентруються групами в найтепліших, освітлених сонцем ділянках грунту, де утворюють так звані “сонячні куліжки”. Вважають, що скупчення личинок зменшує тепловіддачу та охолодження їх тіла. Найкращими умовами для розвитку сарани є спекотна погода за температури повітря 20...28°С, за якої вони інтенсивно харчуються. У спекотні дні саранові випаровують велику кількість води, для поповнення якої вони поїдають рослини нерідко не через голод, а спонукані спрагою.

Весняні контрольні обстеження поточного року свідчать, що ворочки саранових узимку майже не постраждали. Природна загибель — близько 30%. Дощова прохолодна погода травня стримувала розвиток цих комах. Наприкінці травня в ареалі шкідника відбулося масове відродженя личинок. Надалі за настання оптимальної для розвитку комах погоди чисельність шкідників зросла в Запорізькій, Херсонській, інших південних областях, зокрема, в посівах багаторічних трав, на узбіччях доріг, неорних землях, звідки комахи заселяли посіви сільськогосподарських рослин: соняшник, кукурудзу, зернові та просапні культури.

За методиками, розробленими науковцями Інституту захисту рослин УААН і спеціалістами відділу фітосанітарної діагностики й прогнозів Головдержзахисту, для прийняття рішень щодо захисту посівів поточної вегетації вирішальне значення мають вчасно і ретельно проведені обстеження сільгоспугідь під час відродження личинок та утворення куліг. Обстежують насамперед угіддя, які торік були заселені сараною. Обстеження та облік шкідника краще проводити після сходу сонця і до 9-ї години або з 18-ї години і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах. Чисельність визначають із розрахунку на 1 м2 або в полі зору (ширина — 4 м на зрідженій, 2 м — густій рослинності) за наявності сарани менше 1 особини на 1 м2.
За масового її розмноження слід звернути особливу увагу на встановлення заселених площ, чисельність і ступінь шкідливості сарани. Провідну роль в обстеженні, обліку, визначенні видового та вікового стану, прийнятті рішень щодо боротьби з сараною відіграють спеціалісти Державної служби захисту рослин, які активно й кваліфіковано допомагають агрономам господарств впоратися з сараною.
Поточного року вогнища сарани мають місце в її звичайному ареалі, а саме: АР Крим, Запорізька, Херсонська, Луганська, Донецька, Миколаївська, Одеська, Харківська, невеликі осередки в Сумській, Чернігівській, інших областях, де передбачено проведення хімічного захисту посівів. Державою виділені кошти з Держбюджету для закупівлі інсектицидів та оплати робіт у вогнищах високої чисельності сарани, які визначаються спеціалістами державної служби захисту рослин і господарств.
Захисні обробки проти саранових починають з появою личинок першого віку. Основна маса личинок стадних саранових має бути ліквідована до закінчення розвитку личинок 3–4 віку, личинок нестадних — до кінця останнього віку. Обробки ефективні вранці та у вечірні години доби. При цьому використовують авіаційну (літаки, гвинтокрили тощо) і наземну апаратуру.

Винищувальні заходи проводять за наявності на 1 м2 нестадних видів — 5–10, італійського пруса — 2–5 екз. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200–250 м від головки куліги, охоплюючи її по спіралі, що перевищує фронт куліги. Використовують препарати: Децис, Штефесин, к.е., 0,4–0,5 л/га, Фастак, к.е., 0,2 л/га, Ф’юрі, в.е., 0,1–0,15 л/га, Кінмікс, к.е., 0,3–0,4 л/га, Сумітіон, 50% к.е., 0,8–1,5 л/га, Волатон, 50% к.е., 1–2 л/га, Димілін, з.п., 0,09–0,12 кг/га, Парашут 450, мк.с., 0,5–0,75 л/га, Моспілан, р.п., 0,05–0,075 кг/га, Цифоз, к.е., 2,5 л/га — за регламентами діючих технологій і під керівництвом фахівців захисту рослин. В області та господарства ареалу сарани вказані інсектициди постачаються суб’єктами господарської діяльності в достатній кількості. Ефективним агротехнічним заходом боротьби із сарановими у місцях високої чисельності ворочків є осіння оранка з обертанням скиби та боронуванням. У такий спосіб знищується до 80% шкідника. Поверхневі весняні обробки грунту, як свідчить цьогорічний досвід деяких господарств Херсонської та Запорізької областей, на життєздатність яєць впливають слабо.

Конкретні консультації з питань проведення захисних робіт та придбання пестицидів надають спеціалісти державних станцій захисту рослин областей, районів та пунктів сигналізації і прогнозів.

О. Сядриста,
О. Іванова,
Головдержзахист