Захист сходів ріпаку озимого

Одержанню високих урожаїв насіння ріпаку перешкоджають численні шкідники (зниження врожайності в середньому на 20%), а за сприятливих метеорологічних умов втрати можуть сягати 50% і більше з одночасним погіршенням якості.

Ю. Лаба,
вчений агроном

В основному, посіви ріпаку озимого потерпають від нашестя статевонезрілого покоління хрестоцвітих блішок Phyllotreta spp., жуки якого в пошуках додаткового корму пошкоджують паростки культури. Проте за відсутності ріпакових посівів можуть розосереджуватися на численних стаціях рослин із родин підмаренникових, гречкових і деяких злакових. Для літнього покоління блішок характерне наколювання сім'ядольних листочків, проте за умов сухої спекотної погоди серпня можна спостерігати і виїдання «віконечок» (рідше - повне знищення листкового апарату). Оскільки комплекс хрестоцвітих блішок може налічувати близько 20 видів, то для цього виду шкідників характерна щосезонна наявність на полі з періодичними спалахами чисельності. Економічний поріг шкодочинності - 3-5 жуків/м2.
Небезпеку для проростків насіння та сходів ріпаку озимого становлять гусениці метеликів підгризаючих совок: озимої - Scotia segetum Schiff., капустяної - Mamestra brassicae L., совки-гамми - Autographa gamma L., городньої - Mamestra oleracea L., - які можуть знищувати цілі ріпакові плантації, спричинюючи випадання сходів рослин галявинами, смугами або цілими «вогнищами» (зазвичай місця пошкодження шкідниками розташовані ближче до лісосмуг, чагарників, бур'янистих заростей). Гусениці, що виплоджуються з яєць, протягом серпня-вересня живляться проростаючим у землі насінням, підгризають кореневі шийки рослин на рівні грунту, а оскільки вони - багатоїдні шкідники, то становлять небезпеку близько 150 видам рослин із 40 родин. Економічний поріг шкодочинності - 2 гусениці/м2.
   Посівам ріпаку озимої форми вирощування шкоди можуть завдавати також гусениці біланів: капустяний білан - Pieris brassicae L., жилкуватий - Pieris napi L., резедовий - Leucochloe (=Pieris) daplidice L., ріпаковий - Pieris rapae L., - проте відбувається це за сприятливих погодних умов для їхнього розвитку (20...26°С) та помірної вологості. Економічний поріг шкодочинності - 3-5 гусениць/рослину.
У фазі трьох-шести справжніх листочків (вересень-жовтень) шкодять несправжні гусениці ріпакового трача - Athalia rosae L., які під час живлення вигризають у листкових пластинках характерні округло-овальні віконечка, інколи залишаючи тільки центральну та кілька бічних жилок. У результаті пошкоджень зменшується асиміляційна поверхня рослини. Масове заселення, що становить дві-три несправжні гусениці на рослину під час формування третього-четвертого справжніх листочків та п'ять несправжніх гусениць під час формування чотирьох-шести листків (розетка), призводить до ослаблення рослин і незадовільного стану входження в зимівлю.
Багаторічні дослідження, проведені в умовах Східного Лісостепу України, показали, що капустяна попелиця Brevicoryne brassicae L. весною розвивається на бур'янах із родини капустяних, через два-три покоління з'являються перші крилаті особини, які починають заселяти посіви капустяних культур з другої декади червня. Найбільшої чисельності колонії попелиць сягають у другій половині літа за середньодобової температури повітря 21°С і відносної вологості 62%. Основні фактори, що мають суттєвий вплив на зміну чисельності попелиць, - зливи та часті опади у вигляді дощу, які супроводжуються високою вологістю повітря.
Попелиці, що осіли на зимовий період на посівах ріпаку озимої форми вирощування, наступні чотири-п'ять тижнів живуть на рослинах густими чи розосередженими колоніями. Теплого, проте не спекотного, літа ступінь заселення посівів може бути високим, сягаючи декількох сотень особин. Капустяна попелиця є переносником вірусних хвороб (мозаїка капусти). Восени в попелиць розвивається амфігонне покоління, відбувається спаровування самців і самиць. Після запліднення самиці відкладають у середньому по чотири зимуючих яйця на стебла капустяних рослин (культурних і дикорослих). ЕПШ становить 5-10% заселених рослин.
Спостереження за шкідливими видами комах показали, що ріпак озимий найуразливіший до пошкоджень на ранніх етапах органогенезу, тобто у фазі сходів - формування розетки, оскільки вони суттєво знижують потенціал рослин.
До грунтових шкідників належить також бурякова цистоутворююча нематода - Heterodera schachtii Schmidt. З метою запобігання зараженню поля оглядають грунт на виявлення цист чи личинок бурякової нематоди.
Дотримання сівозміни - один із основних елементів захисту ріпакової культури від насичення агроценозу шкідниками. Для озимого ріпаку оптимальним є розміщення посівних площ після зернобобових (горох, конюшина), проте після багаторічних бобових трав можливе заселення гусеницями багатоїдних шкідників. Також його висівають після ярих зернових культур, кукурудзи на зелену масу та інших культур раннього збирання.
За даними різних учених, ентомофаги здатні систематично та тривало скорочувати чисельність фітофагів (у середньому - на 40%). Серед численних ентомофагів зустрічаються представники не менше 16 рядів. Основні культури для розмноження ентомофагів - рослини з родини зонтичних та бобових, а також капустяних (коріандр, аніс та фенхель, а також гірчиця2). Найкраще було б так дібрати конвеєр із квітучих рослин, щоб вони цвіли з другої декади травня до кінця другої декади вересня. Стимуляцію видового складу і розмноження ентомофагів проводять шляхом збереження чи вирощування в агроекосистемі з відповідними їм кормовими рослинами. Найкращими нектароносами є фацелія, гречка, насінники моркви, пастернак, петрушка, кмин, еспарцет, люцерна, конюшина, вика, соняшник. Нектароноси захищають посіви від фітофагів на відстані одного кілометра, рідше - п'яти, тому їх краще розміщувати в межах сівозміни чи агроландшафту.
Систематичне застосування пестицидів у землеробстві призводить до того, що вони стають постійним екологічним фактором, який змінює і формує макро- і мікробіоценози. Важливим аспектом поведінки пестицидів в агрофітоценозі є їхня фізико-хімічна взаємодія з компонентами навколишнього середовища, яке визначає стан пестицидів і тісно пов'язану з ним біологічну активність. Правильно та вчасно використаний хімічних захід зводить до мінімуму негативний вплив на агроценоз.
Найефективніший метод проти грунтових шкідників - поєднання передпосівної обробки насіння інсектицидами водночас із протруйниками-фунгіцидами, внесення рекомендованої норми добрив. Застосовують препарати на основі таких діючих речовин: тіаметоксам, 350 г/л; тіаметоксам, 280 г/л + металаксил-М, 33,3 г/л + флудіоксаніл, 8 г/л; клотіонідин 400 + бета-цифлутрин, 80 г/л; імідаклоприд 600 г/л; фіпроніл, 250 г/л.
На посівах ріпаку у фазі утворення розетки проти комплексу шкідників із гризучим (рідше - колючим та сисним) ротовим апаратом застосовують наземне обприскування з нормою витрати робочої рідини 300-400 л/га. Рекомендоване використання препаратів, де діючою речовиною є: альфа-циперметрин; лямбда-цигалотрин, 50 г/л; дельтаметрин; бета-цифлутрин; паратіон-метил; зета-циперметрин; імідаклоприд, 200 г/л; гамма-цигалотрин, 60 г/л; хлорпірифос, 500 г/л + циперметрин, 50 г/л; тіаклоприд, 480 г/л.
Таким чином, комплекс агротехнічних заходів, що включають грамотно дібрану сівозміну і правильно здійснений захист ріпакової культури, стане агровиробникам запорукою отримання високоякісного врожаю.