Захист фермерського саду вiд шкiдникiв та гризунiв в осiнньо-зимовий перiод

Деякi господарi-садiвники пiсля збирання врожаю забувають дорогу до саду. Вiн заростає бур’янами, його рясно встеляє опале листя. Саме там i знаходять свiй притулок рiзнi шкiдники. Однi влаштовуються аж до весни, щоби з першим теплом розпочати свою чорну роботу. Iншi ж чекати весни не бажають i розпочинають наступ на майбутнiй урожай з настанням холодiв — у цьому разi дерева гинуть уже наступної весни. Аби такого не трапилося, боротьбу зi шкiдливими органiзмами слiд проводити уже нині, до настання стiйких холодiв. Багато шкiдливих комах шукають надiйного прихистку на зиму в трiщинах кори дерев, у купцi бур’янiв пiд стовбуром чи у верхнiх шарах грунту пiд кроною плодових дерев. Тому бур’яни у пристовбурних колах слiд скосити, винести за межi саду i разом з листям спалити або компостувати, а грунт перекопати. Стовбури ж дерев треба обв’язати снопиками рiзних рослинних решток: тих-таки бур’янiв, якщо їхня довжина сягає 60—80 см, полину-дурману або полину гiркого, прямої соломи злакових культур, стебел комишiв, кукурудзи, соняшнику чи очерету. Цим матерiалом рiвномірно обкладають штамб i мiцно прив’язують до нього посерединi. Шукаючи захисту вiд холодiв, шкiдники скупчуються у цих ловильних поясах. А в лютi сiчневi морози, десь на рiздвянi свята, їх знiмають з дерев, виносять за межi саду й спалюють. А стовбури обв’язують ялинковим чи сосновим лапником. Це захистить їх вiд ушкодження зайцями, якщо сад не обгороджений або якщо ця огорожа невисока i зайцi по кучугурах снiгу зможуть забратися до саду. Крiм того, цей захiд сприятиме захисту дерев вiд розтрiскування кори у разi рiзких перепадiв температур, коли пiсля великого морозу вночi вдень щедро пригрiває сонечко, яке вже повернуло на весну. Великої шкоди садам, особливо молодим, можуть завдати мишi, якi збираються в саду, щоб поживитися насiнням бур’янiв. Проте коли насiння закiнчується, а попереду ще довга й снiжна зима, вони прокладають пiд снiгом безлiч тунелей у пошуках їжi. Hатрапляючи на стовбури дерев, мишi безжально їх обгризають, часто навколо штамба, перериваючи транспортнi артерiї дерева й прирiкаючи його на загибель, якщо садiвник вчасно не виявить цього i не зробить щеплення мiстком. Щоб не дозволити мишам пошкоджувати дерева, снiг навколо стовбура утоптують. Проте це забирає доволi багато часу, та й мало хто навiдується в сад узимку. Тому штамби дерев з осенi обв’язують м’якою жерстю, краще — оцинкованою, з дрiбними отворами. Ця сiтка має бути заввишки 25—35 см. Цi металевi обгортки знiмають навеснi i зберiгають до наступної осенi. Певна рiч, це недешево, але ваша праця, яку ви докладали впродовж багатьох рокiв, любов до саду та й, зрештою, кошти, важать, мабуть, бiльше. Пiсля того, як листя опаде, на деревах де-не-де залишаються пучечки сухих листкiв, мiцно прикрiплених до гiлочок. Це кокони гусенi, залишенi на зимiвлю. Їх конче потрiбно зняти й знищити. Це роблять спецiальними секаторами, укрiпленими на високих шестах. Г. Бульботко, канд. с.-г. наук, викладач Hемiшаєвського аграрного коледжу