Західний квітковий трипс (Frankliniella Occidentalis Perg.) і методи його виявлення в вантажах та агроценозах

У зв’язку зі збільшенням імпорту овочевих, квіткових і декоративних культур, усе частіше заносяться в нові регіони карантинні шкідники закритого грунту. За даними низки авторів, теплиці і оранжереї заселяють не тільки мешканці помірних зон, але і субтропічні і навіть тропічні види, такі як західний квітковий трипс (Frankliniella Occidentalis Perg.). Західний квітковий трипс — небезпечний шкідник плодових, польових, тепличних і декоративних культур, що пошкоджує понад 250 видів рослин з 64 родин. Його личинки та дорослі особини живляться на плодових культурах (абрикосі, персику, сливі, нектарині тощо); овочевих (томатах, огірках, солодкому перці, горосі); квіткових (трояндах, гвоздиках, хризантемах, герберах, гладіолусах), висмоктуючи клітинний сік рослин. У зв’язку з цим, тканина навкруги пошкодженої клітини набуває вигляду сріблястих штрихів і поступово відмирає. Некротичні плями, зливаючись, утворюють отвори. Крім того, західний квітковий трипс живиться нектаром квітів та їх пилком. Це призводить до деформації бруньок, пуп’янків, квіток, втрати їх кольору і передчасного старіння рослин. На листі і плодах з’являються пухирчасті утворення у вигляді галів, а також темні рубці, облямовані білявою тканиною, що, своєю чергою, знижує гатунок продукції (квітів, овочів, фруктів). Крім того, цей карантинний шкідник є переносником вірусних захворювань типу Вілт томатів (TSWV) та штриховатості листя (TSV). Західний квітковий трипс — дуже мала комаха (до 2 мм) з видовженим струнким тілом. Крила облямовані торочкою з 14–19 щетинками. Вусики мають 8 члеників. Задній край восьмого тергіту — з зубчастим гребінцем. Передній край передньогрудей — зі щетинками, з яких дві довші за інші. Колір трипса коливається від блідо-жовтого до темно-коричневого, залежно від температури повітря і його вологості. Личинка першого віку — білого кольору, довжина їх тіла — 0,5–0,65 мм, личинка другого віку — золотисто-жовта, 1,2–1,3 мм завдовжки. Зимує західний квітковий трипс у стані імаго в грунті, в стані личинок — у пуп’янках і квітах. Але за температури повітря нижче 0°С — гине. Самка трипса відкладає яйця в паренхіму листя, квітів і плодів — від 20 до 40 шт. (максимум — 95 яєць). В умовах вологого клімату теплиць яйця дуже часто гинуть. У теплицях і оранжереях трипс розмножується протягом усього року і дає 12–15 генерацій. Він легко переноситься вітром, на одязі, у волоссі, знаряддями обробітку, в контейнерах. Західний квітковий трипс широко розповсюджений в Америці і зустрічається в таких країнах Європи, як Італія, Іспанія, Англія, Німеччина, Чехія, Румунія, Польща, Угорщина. Виявлений він і в Російській федерації. В Україні цей вид шкідника відсутній, хоча протягом останніх років неодноразово виявлявся в імпортній квітковій продукції. Завозиться він головним чином зі зрізаними й укоріненими в горщиках квітами, які постачаються літаками та авторефрижераторами з Голландії та Польщі. Потрапивши разом з квітами до помешкань і офісів, західний квітковий трипс може оселитися на кімнатних рослинах, розмножитися і розповсюдитись. Таким чином, безконтрольна діяльність приватних торгових фірм, які закупляють продукцію в маловідомих в карантинному відношенні регіонах, забезпечують виключні умови для завезення і розповсюдження цього небезпечного карантинного шкідника. Для виявлення західного квіткового трипса існує чимало методів догляду і діагностики вантажів і агроценозів. Окрім загальновідомих способів виявлення і збору трипсів шляхом струшування їх на лист паперу чи відбору рослинних проб та дослідження їх у лабораторних умовах, а також систематичного візуального обстеження рослин в агроценозах, існує метод відловлювання їх пастками. Gillespic D. (1990), Robert S. (1995) пропонують два типи пасток — жовті з фіолетовими боками та фіолетові з жовтими боками. Форма їх може бути кулястою, циліндричною чи прямокутною. З цією ж метою використовують блакитні пластикові пастки розміром 10х15 см з нанесеним ентомологічним клеєм-пестифікс. Встановлюються вони над верхівками рослин з щільністю 4–5 пасток на 600 м2 (Степаничева, 1995). За даними О. Волкова (1998), для відловлення трипсів можна використати водяні пастки — плоскі місткості, пофарбовані в блакитний чи синій колір та наповнені 10%-ним розчином повареної солі. Для раннього виявлення трипса в агроценозах зручно користуватися рослинами-індикаторами, такими як петунія чи сенполія (Іжевський, 1996), на яких добре помітні ознаки пошкоджень, навіть за низької чисельності шкідника. Однак, незважаючи на різноманіття запропонованих методів, виявлення і облік чисельності західного квіткового трипса завдає труднощів у зв’язку з його малими розмірами і прихованим способом життя. Наприклад, метод струшування неприйнятний для кількісного обліку шкідника, а особин, які потрапили на клейові пастки, неможливо використати для визначення їх видової належності. Тому, ми вважаємо, що виявлення західного квіткового трипса і визначення його чисельності доцільно здійснювати за допомогою фотоеклектора. Фотоеклектор — це металевий порожнистий циліндр діаметром 20–25 см, який закінчується воронкою, під яку підводиться посудина, призначена для збору трипсів. У верхню частину циліндра вставлюють решітку з вічками розміром 2 мм, на яку кладуть рослинну пробу. В кришці фотоеклектора встановлено електричний патрон з лампочкою потужністю 40 Вт, який підключається до електромережі. При вмиканні лампи простір усередині еклектора нагрівається, і покладений на решітку рослинний матеріал поступово підсихає. Виходячи з нагрітої зони, трипси поступово пересуваються в нижню частину еклектора — лійку, звідки потрапляють у посудину-приймач з 70%-ним спиртом. З метою визначення чисельності трипсів вміст приймача пропускають через фільтр, розташований у чашці Петрі. Для обліку використовують лічильний шаблон (палетку), який ділить площу фільтра на сегменти. Для ідентифікації виду трипса виготовляють тимчасові або тотальні препарати, які розглядаються під мікроскопом. Таким чином, даний метод є перспективним для визначення карантинного об’єкта — Frankliniella Occidentalis Perg. у вантажах і агроценозах, як найбільш швидкий і доступний. В. Большакова,
провідний спеціаліст, канд. біол. наук,
Державна інспекція
з карантину рослин, Одеса