А якщо замість озимини – ярину?

Яра пшениця – як тверда, так і м’яка – може бути кращою страховою культурою за ячмінь, бо ціна на неї вища. До того ж, за даними Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, СФГ «Грунтознавець» Полтавської обл., яке активно співпрацює з вищезгаданим інститутом, та інших установ, яра тверда пшениця може виступати в ролі не лише страхової, а й основної культури зернового клину, вирощування якої за інтенсивними технологіями за відсутності ризику вимерзання забезпечує прибуток не нижчий, ніж від пшениці озимої.

Але для максимальної реалізації генетичного потенціалу ярої пшениці потрібно враховувати особливості її росту й розвитку та формування показників продуктивності в різних технологічних умовах. Пшениця яра дуже добре реагує на внесення азотних добрив. Утім, важливо знати, що формування її урожайності та якості зерна залежить як від оптимальної дози азоту, так і від строків його внесення у певні етапи росту й розвитку рослин.

З огляду на рівень продуктивності гектара землі і грошово-матеріальних та енергетичних витрат із розрахунку на одиницю продукції заслуговує на увагу питання щодо доцільності локального внесення азотних добрив у рядки.

Маємо інформацію, що внесення під культивацію 30 кг д. р. азоту, порівняно з дозою 60 кг/га, підвищує коефіцієнт енергетичної ефективності на 7% завдяки зниженню енерговитрат на добрива. Збільшення норми внесення азоту під культивацію до 90 кг/га не дає позитивного результату, оскільки при цьому не забезпечується відповідна прибавка врожайності.

За іншими даними, достовірну прибавку врожайності зерна пшениці ярої до контролю забезпечували інтенсивна енергонасичена (0,89 т/га), інтенсивна базова (0,56) та ресурсозберігаюча (0,54 т/га) технології вирощування за рівня врожайності 4,68–5,03 т/га. Інтенсивна енергонасичена технологія, відповідно, передбачала застосування по 90 кг/га NPK та інтегрований захист рослин, інтенсивна базова — по 60 кг/га NPK та інтегрований захист рослин, ресурсозберігаюча — по 60 кг/га NPK і обробку насіння стимуляторами росту.

Найбільш економічно доцільною для вирощування пшениці ярої є ресурсозберігаюча технологія, яка забезпечує якість зерна на рівні 1-3 класів, найменші витрати на 1 га посіву, найвищі умовно чистий прибуток та рівень рентабельності. Для стабільної якості ярої пшениці на рівні 2 класу автори досліджень радять норми внесення азотних добрив доводити до 60–90 кг/га д. р.

Для стабілізації виробництва зерна та підвищення його конкурентоспроможності необхідно розширити площі посіву під новими високопродуктивними сортами ярої пшениці, особливо в роки з несприятливими для озимини осінньо-зимовими погодними умовами. Рівень використання мінеральних добрив рослинами різних сортів ярої пшениці значною мірою залежить від умов зволоження протягом вегетаційного періоду. У вологі роки засвоюваність мінеральних сполук рослинами з грунту значно вища, ніж у посушливі.

Експериментальні дані Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН свідчать про те, що сучасні сорти ярої пшениці здебільшого спроможні забезпечити якість зерна, яке за основними показниками відповідає вимогам 1-3 класів у будь-який за метеорологічними умовами рік. При цьому однією з основних передумов виробництва конкурентоспроможного за якістю зерна є агрофон його вирощування і насамперед чергування культур у сівозміні.

Експериментально підтверджено, що показники якості зерна сучасних сортів пшениці ярої більшою мірою залежать від сортових особливостей, ніж від погодних умов. Недостатню якість товарного зерна нерідко пов’язую ть з тим, що в сільськогосподарське виробництво надходять сорти переважно інтенсивного типу, тоді як на добривах відверто економлять.

В цих умовах дотримання зональних вимог чергування культур у сівозміні має винятково важливе значення. Одне це вже забезпечує вагому врожайність зерна з достатньо високими показниками його якості. Дослідженнями, проведеними у східній частині Лісостепу, встановлено, що за достатньої забезпеченості грунту рухомими поживними речовинами склоподібність зерна, вміст клейковини і його якість у ярої пшениці істотно не залежали від мінливості показників родючості грунту. На грунтах з середніми запасами азоту і підвищеними — фосфору і калію формувалось зерно ярої пшениці високої якості.

Особливе значення має вдосконалення технології вирощування нових сортів ярої пшениці з урахуванням економічної доцільності виробництва цієї культури. Так, сучасні сорти ярої м’якої (Харківська 30, Героїня та ін.) та твердої (Чадо, Спадщина, Нащадок та ін.) пшениці, крім високої врожайності та якості зерна, мають підвищену стійкість проти хвороб та шкідників, добрі адаптивні та технологічні властивості, зокрема, стійкість до вилягання. Відтак актуальним є впровадження технологій вирощування ярої твердої та м’якої пшениці у системі грунтово-кліматичні умови — сорт — попередник — удобрення — фітосанітарний стан агрофітоценозу — догляд за  посівами. До того ж  під час виробництва зерна все частіше виникає питання щодо умов, за яких воно може бути рентабельним, адже за врожайності на рівні 1,5–2 т/га з низькими показниками якості зерна і високою собівартістю продукції селянин залишається без прибутку. Оскільки більшу частину площ під ярі зернові відводять після непарових попередників, в Інституті рослинництва впродовж багатьох років досліджували варіанти технологій з урахуванням таких виробничих умов.

В усіх варіантах досліду застосовували інтегрований захист посівів від хвор об, шкідників та бур’янів. У наших дослідах ярі культури неоднаково реагували на зростання елементів інтенсифікації технологій вирощування (табл. 1, 2).

Так, за технології 2 сорти ярої м’якої пшениці Харківська 26 та Харківська 28 забезпечили прибавку врожайності відповідно 1,11 та 0,64 т/га, що на 37 та 25% вище за контрольний варіант. За технології 3 прибавка становил а 0,87 та 0,76 т/га, або на 30 та 29% вище, ніж на контролі. Разом з тим, порівняно з твердою пшеницею, у м’якої відхилення показників урожайності за технологіями вирощування було максимальним.

До то го ж сорт Харківська 26 за всіх варіантів удобрення забезпечував вищу врожайність (у середньому на 16–28%), ніж сорт Харківська 28. Це пояснюється тим, що сорт Харківська 28 мав низьку стійкість до вилягання, внаслідок чого його врожайність зменшувалася, особливо в вологі роки.

Найвищу прибавку врожайності ярої м’якої пшениці отримано за технології 4. Так, у сортів Харківська 26 та Харківська 28 вона становила відповідно 1,32 та 0,79 т/га, або на 44 та 31% вище, ніж на контролі (табл. 1).

Сорти ярої тверд ої пшениці більшою мірою реагували на інтенсифікацію технологій вирощування. Але достовірні прибавки було отримано лише за технологій 2 та 4, тобто коли добрива вносили восени в дозі по 60 кг/га NPK. При цьому за технології 2 прибавка урожайності у сортів Харківська 23 та Харківська 39 становила відповідно 0,88 та 1,04 т/га, або на 30–35% більше порівняно з контрольним варіантом.

За технології 4 підвищення урожайності сортів пшениці ярої тверд ої було на 0,97 та 1,12 т/га, або на 33 та 37% більшим, ніж на контролі. Тобто між технологіями 2 та 4 не було достовірної різниці за рівнем урожайності. Використання технології 3 не забезпечило істотної прибавки урожайності зерна. Отже, одержані дані свідчать, що для ярої твердої пшениці найефективнішим є внесення міндобрив восени під оранку. За всіх технологій вирощування сорт Харківська 39 був більш урожайним (на 3–6%), ніж Харківська 23 (табл. 2).

Таким чином, дані досліджень наукових установ та передова виробнича практика свідчать про наявність значних нереалізованих резервів, використання яких дасть змогу збільшити виробництво зерна ярих хлібів. Високий потенціал сучасних сортів ярої м’якої та твердої пшениці може бути реалізований за комплексного застосування елементів інтенсифікації. Саме вони повинні становити основу сучасних технологій вирощування ярих хлібів. В умовах низької прибутковості виробництва пшениці необхідно технологічно грамотно застосовувати кожен агрозахід з урахуванням усіх чинників у часі і наявності їх у режимному забезпеченні. Це вимагає певних підходів до кожного з них для отримання максимальної ефективності, особливо в сучасних умовах. З наближенням України до ЄС економічна конкуренція на аграрному ринку значно зросла, тому вітчизняним товаровиробникам необхідно істотно підвищити економічну ефективність і конкурентоспроможність українського зерна. 

С. Авраменко, канд. с.г. наук, докторант, С. Попов, д-р с.-г. наук, професор, О. Усов, мол. наук. співробітник, Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

журнал "Пропозиція", №12, 2015 р.